Постанова 4875 № 922/3206/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Харків Справа №922/3206/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., за участю представників: позивача Череднеченко Я.В. (самопредставництво), посвідчення №3519 дійсне до 31.12.2030 року; відповідача (в режимі відеоконференції) Новиков О.Є. (адвокат), свідоцтво серія КС №6625/10 від 26.04.2018 року, ордер серія АІ №2065597 від 01.12.2025 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги апеляційної скарги відповідача Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх.№1026Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25, за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод», 61007, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 275, про стягнення 1197199,43 грн,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25 (повну ухвалу складено 04.05.2026 року, суддя Ємельянова О.О.) у задоволенні заяви (вх.№9345/26 від 17.04.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовлено. Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про відстрочення виконання рішення суду задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. Відповідач зазначає, що в якості однієї із підстав для відстрочення виконання рішення АТ «ХТЗ» зазначало скрутне фінансове становище товариства. На підтвердження відповідного факту до заяви про відстрочення виконання рішення було надано довідки з банківських установ щодо стану розрахункових рахунків товариства за період січень-квітень 2026 року, з аналізу яких вбачається відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках АТ «ХТЗ» в розмірі, достатньому для виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25. Також, на підтвердження скрутного фінансового становища, АТ «ХТЗ» було надано фінансову звітність підприємства за 3 квартали 2025 року, з якої вбачається погіршення фінансових результатів підприємства за підсумками 9 місяців 2025 року, що має системний характер і безпосередньо впливає на його платоспроможність. За твердженням відповідача, на підтвердження обставин, які ускладнюють виконання рішення, товариством було надано суду План превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ», а також ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 року по справі №922/2471/25, якою затверджено відповідний План превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ». Відповідач зазначає, що з долученого плану реструктуризації вбачається, що АТ «ХТЗ» пропонуються наступні заходи превентивної інвентаризації: вимоги залучених кредиторів підлягають задоволенню на умовах відстрочки виконання зобов`язань. Відстрочка виконання зобов`язань складає три роки від дня затвердження судом плану превентивної реструктуризації, тобто три роки з дня постановлення ухвали про затвердження плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ». На думку відповідача, важливим є те, що борг АТ «ХТЗ» перед Харківською міською радою виник фактично 26.03.2026 року (після перегляду рішення в суді апеляційної інстанції). Також з урахуванням того, що такий борг перед Харківською міською радою виник в порядку ст. 1212, 1214 ЦК України, АТ «ХТЗ» не мав можливості включити такого кредитора (Харківську міську раду) до Плану превентивної реструктуризації, оскільки судова процедура з визначеним переліком кредиторів була відкрита в липні 2025 року. На думку відповідача, в якості надзвичайної обставини, яка відповідно до висновків Конституційного Суду України є підставою для відстрочення виконання рішення, товариством зазначалось воєнний стан та вплив агресії Російської Федерації проти України на діяльність АТ «ХТЗ». Зокрема, внаслідок близького розташування території м. Харкова та Харківської області до кордону з Російською Федерацією, вона систематично піддається хаотичним артилерійським обстрілам, атакам шахедів та авіаційним ударам з боку ворога, що призводить до пошкодження цивільної інфраструктури, в тому числі, виробничих потужностей та адміністративних будівель товариства, розташованих в м. Харкові, по просп. Героїв Харкова, 275, що підтверджується доданими до заяви витягами з ЄДРДР. Разом з тим, відповідач зазначає, що з огляду на небезпечні умови праці та неможливість забезпечення функціонування виробничого процесу, з 24.02.2022 року встановлено режим простою АТ «ХТЗ», а з 01.05.2022 року на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено дію трудових договорів з більшістю працівників. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 року апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25 залишено без руху з підстави невиконання скаржником п.2 та п.3 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у належному порядку та розмірі. Апелянту ухвалено усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Вказана ухвала була направлена апелянту до електронного кабінету користувача у підсистемі Електронний суд та доставлена йому 06.05.2026 року. До Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява (вх.№5319 від 11.05.2026 року) про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, зокрема, копією платіжної інструкції у підтвердження сплати судового збору. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25. Позивачу встановлено строк до 27.05.2026 року протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 29.05.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Справу призначено до розгляду в судове засідання на 04.06.2026 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження) №922/3206/25. Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 12.05.2026 року. 14.05.2026 року до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3206/25. 15.05.2026 року (документ сформовано в системі «Електронний суд» 14.05.2026 року) від Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, в якому відповідач просить долучити доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25. Як вбачається зі змісту поданих доповнень до апеляційної скарги, відповідач просить приєднати відповідні доповнення до апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25 (з урахуванням доповнень) задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25 скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 задовольнити, судові витрати за подання апеляційної скарги віднести на рахунок позивача. У поданому доповненні до апеляційної скарги відповідач звернув увагу на збиткову діяльність підприємства в умовах воєнного стану, відсутність на розрахункових рахунках грошових коштів та на затверджений план превентивної реструктуризації ПрАТ «Харківський тракторний завод». Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять, а Харківською міською радою не подано жодних доказів на підтвердження того, що надання відстрочки виконання рішення спричинить для неї збитки або іншим чином негативно вплине на здійснення її діяльності. Також відповідач стверджує, що посилаючись на скрутний фінансовий стан, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме на час звернення з відповідною заявою. У судовому засіданні 04.06.2026 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував. Вирішуючи питання щодо наданих апелянтом доповнень до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни. Судом встановлено, що подані заявником доповнення до апеляційної скарги відповідають вимогам статті 266 ГПК України. Відтак, апеляційний господарський суд переглядає ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням поданих доповнень. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. До Господарського суду Харківської області звернулась Харківська міська рада з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1197199,43 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року. Також до стягнення заявлені судові витрати. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1197199,43 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, та судовий збір у розмірі 17957,99 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 залишено без змін. 31.03.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх.№7686/26 від 31.03.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення, в якій останній просив суд: заяву Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 задовольнити; відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 до 11.12.2026 року. Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, відсутністю достатніх грошових коштів на рахунках, збитковістю діяльності, зменшенням доходів та збільшенням збитків за результатами фінансово-господарської діяльності. При цьому, зазначає, що наявні фінансові ресурси спрямовуються на забезпечення базових зобов`язань, а саме: виплату заробітної плати, сплату податків та підтримання мінімального рівня господарської діяльності; вказані обставини пов`язані з впливом воєнного стану та є наслідками збройної агресії РФ, а саме: зупинення виробничої діяльності, пошкодження виробничих потужностей, відсутність доступу до частини майна, необхідність значних витрат на відновлення, перебоями з електропостачання, скорочення ринків збуту та дефіцит трудових ресурсів. Крім того, відповідач просить врахувати обставини перебування товариства у процедурі превентивної реструктуризації, затвердженої ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 року у справі №922/2471/25, що передбачає відстрочку виконання зобов`язань перед кредиторами та спрямована на відновлення платоспроможності підприємства. Відповідач також стверджує, що значний обсяг кредиторської заборгованості та ризик застосування заходів примусового виконання (арешту рахунків та майна) може призвести до повної зупинки діяльності підприємства та унеможливити як виконання рішення у цій справі, так і задоволення вимог інших кредиторів. Отже, примусове виконання рішення у даній справі в загальному порядку унеможливить реалізацію такого плану та може призвести до банкрутства товариства. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції із урахуванням балансу інтересів сторін, враховуючи що обидві сторони у справі перебувають у рівних умовах ризику щодо належного виконання рішення суду, яке може бути порушене у випадку тривалого його невиконання, та враховуючи негативні наслідки для позивача, дійшов висновку, що подана заява (вх.№9345/26 від 17.04.2026 року) не підлягає задоволенню. Надаючи власну правову оцінку даним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства. Частиною 1 ст. 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії). Приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України). На підтвердження обставин, зазначених в заяві про відстрочення виконання рішення, відповідач надав копії: плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ»; ухвали від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25 про затвердження плану превентивної реструктуризації, звіту про фінансові результати за 9 місяців 2025 року; наказу АТ «ХТЗ» №9/1 від 24.02.2022 року; наказу АТ «ХТЗ» №10 від 29.04.2022 року; довідки ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№438247865 від 28.01.2026 року); довідки АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№2001/2001/2376/2026 від 28.01.2026); довідки АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№2001/2001/3131/2026 від 06.02.2026 pоку); довідки ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (від 06.02.2026 року за № НОМЕР_1 ); довідки про стан рахунку в Банк Південний (вих.№2001/2001/3803/2026 від 16.02.2026 року); довідки про стан рахунку в ВСТ Банк (вих.№516508982 від 16.02.2026 року); довідки ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№671022520 від 11.03.2026 року); довідки АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№2001/2001/5529/2026 від 11.03.2026 року); довідки АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№2001/2001/6802/2026 від 27.03.2026 року); довідки ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№783465997 від 30.03.2026 року); довідки АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих.№2001/2001/8980/2026 від 17.04.2026 року); витягу з ЄРДР від 18.06.2022 року (кримінальне провадження №22022220000001978); витягу з ЄРДР від 01.07.2022 року (кримінальне провадження №12022221180000720); витягу з ЄРДР від 08.09.2022 року (кримінальне провадження №12022221180001034); доповідної записки головного інженера ПрАТ «Харківський тракторний завод» щодо пошкоджень. Як вже зазначалось, як одну з підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 року у справі №922/2471/25, якою затверджено план превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ». Відповідач вважає, що стягнення заборгованості за рішенням суду у даній справі в загальному порядку призведе до арешту рахунків та активів, що в свою чергу спровокує повну зупинку господарської діяльності та виключить можливість виконання плану превентивної реструктуризації. Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що превентивна реструктуризація - система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов`язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації. Процедура превентивної реструктуризації може бути ініційована боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, крім юридичних осіб, провадження у справах про банкрутство яких не допускається згідно з цим Кодексом, а також юридичних осіб, які надають фінансові послуги (ч.1 ст. 33-1 КУзПБ). Частиною 2 ст. 33-1 КУзПБ передбачено, що кредитори за зобов`язаннями боржника, члени органів управління боржника (виконавчого органу, наглядової ради тощо) або представник працівників боржника у разі наявності інформації про неплатоспроможність боржника або її загрози мають право ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації. У такому разі боржник зобов`язаний розглянути таку пропозицію та прийняти вмотивоване рішення щодо ініціювання чи відмови від ініціювання процедури превентивної реструктуризації, про що боржник зобов`язаний повідомити ініціатора протягом 30 днів з дня отримання відповідного запиту від кредитора, члена органу управління боржника або представника працівників боржника. Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов`язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним (ч.5 ст. ст.33-1 КУзПБ). У разі ініціювання боржником процедури превентивної реструктуризації стосовно боржника, щодо якого наявні обставини, передбачені частиною шостою статті 34 цього Кодексу, на такого боржника покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації. Сторонами превентивної реструктуризації є: боржник, залучені кредитори, а щодо державних та комунальних підприємств - власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також працівники боржника в особі представника працівників боржника, у разі якщо планом превентивної реструктуризації встановлюються, змінюються чи припиняються їхні права та інтереси (ч.6-7 ст.33-1 КУзПБ). Відповідно до ч. 1 статті 33-15 КУзПБ превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені цією Книгою, та повинен містити інформацію, зокрема, про: 1) боржника, його фінансовий стан, причини неплатоспроможності чи її загрози; 2) грошові зобов`язання боржника, строк виконання яких настав до відкриття процедури превентивної реструктуризації або настане під час процедури, у тому числі зобов`язань, забезпечених заставою майна боржника, зобов`язань перед кредиторами, заінтересованими стосовно боржника, із зазначенням розміру неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій за порушення зобов`язання; 3) інші зобов`язання боржника, що не є грошовими, але виконання яких значно впливає на активи боржника; 4) залучених кредиторів із зазначенням їх найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця та розмір їхніх вимог; 5) класи, на які поділено сторони превентивної реструктуризації, та розмір вимог кожного класу залучених кредиторів; тощо. 6) незалучених кредиторів із зазначенням інформації, передбаченої пунктом 4 цієї частини, та розмір їхніх вимог з обґрунтуванням підстав незалучення цих кредиторів; 7) активи боржника, у тому числі активи, що є предметом застави, та їхню вартість; 8) заходи плану превентивної реструктуризації, порядок та строки їх виконання, у тому числі порядок і строки погашення вимог залучених кредиторів; 9) штатний розпис, чисельність працівників та наслідки виконання плану превентивної реструктуризації для працівників боржника; 10) обґрунтування необхідності залучення нового фінансування у разі, якщо це передбачено планом превентивної реструктуризації; 11) прогноз діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації; 12) обґрунтування того, що план превентивної реструктуризації має перспективу виконання та відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів. З аналізу вищевикладеного слідує, що у цей період запроваджуються заходи захисту: кредитори тимчасово не можуть вимагати стягнення боргів, припиняється нарахування штрафів, а суд може продовжити ці заходи на новий термін. З долученого плану реструктуризації вбачається, що ПрАТ «ХТЗ» пропонуються такі заходи превентивної інвентаризації: вимоги залучених кредиторів підлягають задоволенню на умовах відстрочки виконання зобов`язань. Відстрочка виконання зобов`язань складає три роки від дня затвердження судом плану превентивної реструктуризації, тобто три роки з дня постановлення ухвали про затвердження плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ». Разом із цим, планом реструктуризації визначено, що інформація щодо залучених кредиторів надається в додатках до нього в таблиці №1. Вказаний додаток з переліком залучених кредиторів заявником до матеріалів судової справи №922/3206/25 не надано. Водночас, аналіз змісту судових рішень у справі №922/2471/25 свідчить про те, що позивач у даній справі (Харківська міська рада) не був залучений до процедури превентивної реструктуризації, зобов`язання за укладеним із ним договором не були враховані в рамках заходів реструктуризації, план реструктуризації не був погоджений із цим кредитором, що було визнано у судовому засіданні і самим представником відповідача. Колегія суддів вважає посилання заявника на план превентивної реструктуризації, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у справі №922/3206/25 є необґрунтованим. Оскільки, як зазначає сам відповідач, план реструктуризації охоплює вимоги тих кредиторів, які були залучені до процесу реструктуризації, при цьому позивача у даній справі не було залучено до процедури превентивної реструктуризації та вказаного плану як кредитора, а тому вимоги Харківської міської ради не підпадають під умови та заходи, передбачені планом реструктуризації. Окрім того, КУзПБ покладає саме на боржника у разі ініціювання ним процедури превентивної реструктуризації та щодо якого наявні обставини, передбачені частиною шостою статті 34 цього Кодексу, обов`язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації. А відтак, не залучення Харківської міської ради до цієї процедури позбавляє боржника права посилатися на обставини неможливості виконання плану реструктуризації у зв`язку з наявністю заборгованості перед таким кредитором. Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що ненадання відстрочки виконання рішення суду у даній справі ускладнить виконання плану превентивної реструктуризації у справі №922/2471/25 не можуть бути визнані обґрунтованими. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до превентивної реструктуризації ПАТ «ХТЗ» загальний обсяг кредиторської заборгованості перед залученими кредиторами становить 1080958435,44 грн, термін реалізації плану превентивної реструктуризації визначено тривалістю 3 роки та 3 місяці з дня постановлення відповідної ухвали суду, тобто до 17.03.2029 року включно. При цьому впровадження та реалізація плану превентивної реструктуризації є визначальною і фактично безальтернативною умовою збереження платоспроможності підприємства, стабілізації його фінансово-господарського стану та досягнення реального, а не декларативного, задоволення вимог кредиторів. Затверджуючи план превентивної реструктуризації, Господарський суд Харківської області фактично визнав, що негайне та примусове виконання грошових зобов`язань за умов наявного фінансового стану ПрАТ «ХТЗ» призвело б не до захисту прав кредиторів, а до поглиблення кризових явищ, втрати економічної самостійності товариства та істотного зменшення вартості його активів. Апеляційний господарський суд враховує, що підприємство боржника історично є значущим промисловим об`єктом як для м. Харкова, так і для України загалом, оскільки виступає одним із провідних виробників сільськогосподарської техніки, забезпечує зайнятість значної кількості населення та є вагомим платником податків до бюджету. Тож, при вирішенні питання про надання відстрочки у виконанні рішення судом враховується, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та станом на даний час триває. Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року за №376 (із змінами та доповненнями), територія Харківської міської територіальної громади (з 15.09.2022 року), де безпосередньо знаходиться виробничі потужності підприємства боржника, внесено до переліку територій, які розташовані в районі проведення можливих воєнних (бойових) дій або тимчасово окупованих російською федерацією і перебуває у ньому до теперішнього часу. Внаслідок близького розташування відповідних територій до кордону з Російською Федерацією, вони систематично піддаються обстрілам з боку військ РФ, що призводить до пошкодження цивільної інфраструктури. Матеріали справи свідчать, що підприємство боржника неодноразово зазнавало обстрілів з боку збройних сил РФ, унаслідок чого було знищено або пошкоджено виробничі потужності та адміністративні будівлі, розташовані у м. Харкові за адресою: просп. Героїв Харкова,

275. Водночас є загальновідомим, що запровадження воєнного стану та систематичні ворожі обстріли території України суттєво позначилися на діяльності більшості суб`єктів господарювання: скоротилися обсяги реалізації продукції та товарообігу, підприємства зазнали значних збитків. За таких умов на державні органи покладається обов`язок уживати належних заходів для мінімізації ризиків і втрат вітчизняних виробників, а також для захисту населення та національної економіки. Як убачається з матеріалів справи, основним видом діяльності підприємства боржника є виробництво сільськогосподарських тракторів різних модифікацій, зокрема енергонасичених колісних тракторів загального призначення потужністю від 180 до 250 к.с., а також запасних частин до них. Разом із тим, після початку військової агресії РФ проти України попит на зазначену продукцію різко знизився та утримується на мінімальному рівні, переважно за рахунок внутрішнього ринку, що негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства. З наданих матеріалів також вбачається, що господарська діяльність боржника має стійко збитковий характер. Так, відповідно до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2025 року зафіксовано зменшення чистого доходу від реалізації продукції порівняно з аналогічним періодом попереднього року (рядок 2000), при тому що собівартість реалізованої продукції залишилась майже незмінною (рядок 2050). Таке співвідношення показників свідчить про зниження маржинальності та, як наслідок, про зростання збитків (рядок 2355). Погіршення фінансових результатів за вказаний період має системний характер і безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Причинами негативної динаміки фінансових показників є скорочення обсягів реалізації продукції та зниження відпускних цін у зв`язку із загальним падінням платоспроможного попиту на ринку. В умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії підприємство зіткнулося зі звуженням ринків збуту, ускладненням логістичних процесів, а також втратою частини контрагентів. Зменшення доходів при збереженні значної частки постійних витрат (витрати на енергоносії, оплату праці, податкові зобов`язання, утримання виробничих потужностей) зумовлює дефіцит обігових коштів. Наявні грошові надходження спрямовуються виключно на підтримання безперервності виробництва, виплату заробітної плати працівникам та виконання обов`язкових платежів до бюджету. Крім того, у зв`язку з небезпечними умовами праці та відсутністю можливості забезпечити належне функціонування виробничого процесу, з 24.02.2022 року на підприємстві запроваджено режим простою ПрАТ «ХТЗ», а з 01.05.2022 року, на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинено дію трудових договорів з більшістю працівників. Згідно з довідками, наданими боржником щодо залишків коштів на банківських рахунках, наявні грошові ресурси є недостатніми для погашення заборгованості перед Харківською міською радою, визначеної судовим рішенням у цій справі. Вказані обставини свідчать про складне фінансове становище боржника та, відповідно, про відсутність у нього реальної можливості виконати судове рішення за рахунок наявних грошових коштів. Колегія суддів зауважує, що у таких умовах одномоментне примусове стягнення значної суми за судовим рішенням призведе до: критичного вилучення обігових коштів; порушення розрахунків із постачальниками та працівниками; зупинення виробничої діяльності; накопичення нової кредиторської заборгованості; погіршення фінансового стану до рівня неплатоспроможності. Таким чином, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між зафіксованим зменшенням доходів, зростанням збитків та об`єктивною відсутністю достатнього грошового ресурсу для негайного виконання рішення суду без завдання істотної шкоди господарській діяльності підприємства. Негайне виконання судового рішення у поточних обставинах фактично унеможливить виконання затвердженого судом плану превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ», який є єдиним реалістичним та правовим механізмом відновлення платоспроможності підприємства та задоволення вимог кредиторів. Отже, відстрочення виконання рішення не є способом уникнення відповідальності, а єдиним механізмом збереження платоспроможності підприємства та гарантією повного виконання зобов`язань у майбутньому. Окрім того, суд враховує, що боржник визнає наявність обов`язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед стягувачем, однак не має змоги виконати рішення суду про стягнення значної суми заборгованості негайно у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави, воєнним станом та іншими вагомими обставинами, що наведені вище та підтверджені доказами. Натомість стягувачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Стягувачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан стягувача є гіршим за фінансовий стан боржника. При цьому матеріали справи не містять та стягувачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання відстрочки, стягувач зазнає збитків або відстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності. У контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання відстрочення виконання судового рішення ніяким чином не нівелює статус заборгованості боржника та не звільняє від обов`язку його сплати. Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище боржника, наразі виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права стягувача, виконанню рішення суду та додатково негативно вплине на господарську діяльність боржника. Так, матеріальний інтерес боржника полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес стягувача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку. Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі призведе до арешту активів, зупинення важливої діяльності боржника та унеможливить виконання зобов`язань, особливо в умовах сьогодення. Окремо слід наголосити, що негайне виконання судового рішення створить стан повної непередбачуваності щодо можливості здійснення ПрАТ «ХТЗ» поточної господарської діяльності вже на даний момент. Підприємство буде змушене зупиняти виробничі процеси, переглядати або припиняти виконання контрактів, втрачати ділові зв`язки, що матиме негативний ефект для суміжних галузей та контрагентів. Наведені обставини неминуче призведуть до подальшого занепаду боржника та скорочення робочих місць для працівників, що матиме істотний негативний вплив на соціальну стабільність, рівень зайнятості та добробут населення регіону. Виходячи із встановлених обставин справи та наявних доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у даному випадку задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення дасть боржнику реальну можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити банкрутства, зберегти робочі місця для працівників, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед стягувачем без значного одноразового фінансового навантаження у розумні строки, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів, що є оптимальним за строками виконання та не зумовить примусового продажу в рамках виконавчого провадження арештованого майна. Натомість виконання рішення без надання відстрочки призведе до одночасного настання строку виконання всіх кредиторських вимог до боржника на загальну суму близько 1 млрд грн. Такий фінансовий тягар є об`єктивно непосильним для боржника в умовах воєнного стану, суттєвого скорочення ринків збуту, зруйнованої логістики та наслідків збройної агресії РФ. Внаслідок цього боржник буде позбавлений можливості виконувати взяті на себе зобов`язання перед усіма кредиторами одночасно, у тому числі перед державою, органами публічної влади та підприємствами державного сектору. Такий стан нівелює саму мету превентивної реструктуризації - забезпечення контрольованого, поетапного та справедливого задоволення вимог кредиторів із збереженням господарської діяльності боржника. Усі зазначені наслідки відбуватимуться в умовах повномасштабної збройної агресії РФ, коли економічна стабільність, збереження промислового потенціалу, робочих місць та податкових надходжень мають особливе, стратегічне значення для держави. У цьому контексті банкрутство одного з ключових промислових підприємств регіону матиме критичний негативний вплив не лише на місцеву громаду, але й на економіку регіону в цілому та державу загалом. Відтак, відстрочення виконання рішення суду у даному конкретному випадку є необхідним та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника та недопущення невиконання рішення суду на користь стягувача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі. Суд відзначає, що відстрочення виконання рішення у даній справі не призведе до істотного порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року прав стягувача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу. На переконання суду, вказаний строк відстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумності такого строку з огляду на правовий зміст статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та створить сприятливі умови для виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану. При цьому визначений у заяві строк відстрочення виконання судового рішення узгоджується з вимогами частини 5 статті 331 ГПК України. З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної господарської діяльності, її суспільне значення, необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, беручи до уваги усвідомлення боржником договірних зобов`язань, необхідності їх виконання та про відсутність наміру в уникненні від їх виконання, враховуючи, що боржник позбавлений можливості виконати рішення суду у зв`язку з наведеними вище обставинами, що знайшло підтвердження матеріалами справи, а стягувачем протилежного жодними доказами не спростовано, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення заяви та відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 до 11.12.2026 року року. Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з ч. 1 , 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення . Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 року у справі №922/3206/25 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 задовольнити. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 до 11.12.2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 12.06.2026 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук