Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3109/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/3109/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В., за участю секретаря судового засідання Довгань О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх. № 721 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., (повне рішення складено 06.02.2026) у справі № 922/3109/25 за позовом Харківської міської ради, м. Харків, до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", м. Харків, про стягнення 4 361 197,00 грн, ВСТАНОВИВ: Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у сумі 4361197,00 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, б.275 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 за період з 29.04.2021 по 22.11.2022. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 65417,96грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на нежитлову будівлю літ. "С/2-3", загальною площею 71 929,5 кв.м по проспекту Герої Харкова, 275 у м. Харкові, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речове право на цю земельну ділянку, у зв`язку з чим зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно грошові кошти у розмірі орендної плати. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на користь Харківської міської ради - безпідставно збережені кошти у сумі 4361197,00 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, б.275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 за період з 29.04.2021 по 22.11.2021 та 65417,96 грн судового збору. Задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд вказує, що Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" з дати формування земельної ділянки - 29.04.2021 та до моменту укладання договору оренди землі від 09.11.2021 № б/н - 22.11.2021, використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 площею 7,0200 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. За твердженнями суду, відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача за спірний період є орендна плата. Господарський суд визначив, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 площею 7,0200 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові складав у 2021 році 641 352,50 грн в місяць, а за період з 29.04.2021 по 22.11.2021 становить 4 361 197,00 грн, які мають бути повернуті позивачу в порядку ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Не погодившись з рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2026, Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" 25.02.2026 звернулося через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке: - без доказів реального користування усією спірною земельною ділянкою (відповідач не здійснював діяльності на незабудованих частинах ділянки, не облаштовував їх і не отримував з них доходів чи іншої вигоди) у суду першої інстанції були відсутні підстави стягувати плату за всю площу земельної ділянки. Обсяг плати мав визначатися, виходячи з тієї частини землі, яка була у фактичному користуванні відповідача (лише в межах, необхідних для розміщення капітальних споруд, що розташовані по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові (Літ. "С/2-3") та перебувають у власності відповідача); - належним та допустимим доказом, що підтверджував би встановлений розмір ставки орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності у спірний період є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. Водночас позивач посилається на ставку річної орендної плати у розмірі 4%, який встановлений Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 (в редакції до 31.12.2021), текст якого не було додано до позовної заяви. Також до матеріалів апеляційної скарги додані документи, копії яких вже були надані до матеріалів справи під час розгляду господарським судом першої інстанції заяви про відстрочення виконання судового рішення (вх.№ 6886 від 23.03.2026). З приводу наданих до апеляційної скарги документів, судова колегія зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1-3 статті 80 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України). Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, додані апелянтом докази судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі № 922/3109/25 в силу частини 8 ст. 80 ГПК України та ст. 269 ГПК України. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 поновлено Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (вх. № 721 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25; призначено справу до розгляду; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3109/25. 16.04.2026 матеріали справи № 922/3109/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 у зв`язку з перебуванням судді Білоусової Я.О. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке. Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.08.2025 № 440200911, за Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" з 29.05.2019 по теперішній час зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ. "С/2-3" загальною площею 71929,5 кв.м по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, на підставі наказу від 22.12.1994 № 1656, виданого Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України "Мінмашпром України", від 04.06.2019 № 47187087, про що у матеріалах справи наявна відповідна інформаційна довідка. Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.08.2021 № НВ-6315769702021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016, складає 7,0200 га, сформована земельна ділянка - 29.04.2021. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговуванні будівель та споруд. На підставі рішень Харківської міської ради від 14.07.2021 № 153/21 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам" 09.11.2021 між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" укладено договір оренди землі від 09.11.2021 № б/н на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 площею 7,0200 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування будівель та споруд, строком до 01.08.2070, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.08.2025 за № 440271983. Право оренди зареєстровано з 23.11.2021. За твердженням позивача, Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" з дати формування земельної ділянки - 29.04.2021 та до моменту укладання договору оренди землі від 09.11.2021 № б/н - 22.11.2021, використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 площею 7,0200 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 14.04.2025 № 8105/5/20-40-04-16-10 Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" відповідно до даних податкових декларацій з 29.07.2021 по 22.11.2021 плата за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 не декларувалась. Як зазначає позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" у період з 29.04.2021 по 22.11.2021 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м.Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 4 361 197,00 грн. Вищенаведене стало підставою для звернення Харківською міською радою з даним позовом до господарського суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 площею 7,0200 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові. 27.01.2026 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого. Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 за період з 29.04.2021 по 22.11.2021, на якій знаходилися належні відповідачу об`єкти нерухомого майна. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2, 3). Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України). Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Харківська міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади м. Харкова здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки. Як зазначено вище, з 29.05.2019 по теперішній час за Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ. "С/2-3" загальною площею 71929,5 кв.м по просп. Героїв Харкова, 275 у м.Харкові, на підставі наказу від 22.12.1994 № 1656, виданого Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України "Мінмашпром України", від 04.06.2019 № 47187087, про що у матеріалах справи наявна відповідна інформаційна довідка. Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016. Відтак, відповідачу у період з 29.04.2021 по 22.11.2021 належали на праві власності об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди. Як вбачається зі ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. З огляду на викладене, з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване його майно, а отже у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій це майно розташовано. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20. Разом з тим, положення глави 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України дають підстави стверджувати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в період з 29.04.2021 по 22.11.2021 не був ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі 629/4628/16-ц виснував, що за змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Приписами Глави 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Відповідно до ст. 1212 цієї глави Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За висновками Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18), фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними, для яких доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Неповернення Харківській міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період порушує інтереси територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради у частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу. Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України). Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель". Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. У статті 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (частина 1 статті 20 Закону України "Про оцінку землі"). Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель", частиною 1 якої передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. У пункті 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема, договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Харківської міської ради. Зокрема, відповідно до п. 4.1 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 (в редакції до 03.12.2021), річна орендна плата за використання земельної ділянки для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілочної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році. Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за землю за один день х кількість днів фактичного користування земельною ділянкою (в даному випадку з 29.04.2021 по 22.11.2021). Згідно з витягом від 12.08.2021 № 3192 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 площею 7,0200 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2021 рік складала 192 405 749,00 грн. При цьому, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами визначений позивачем розмір нормативної грошової оцінки за 2021 рік щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016, не надано інших доказів, які визначають нормативну грошову оцінку у спірний період по-іншому. Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що відповідач, який є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016, якою фактично користувався в період з 29.04.2021 по 22.11.2021 без передбаченого чинним законодавством договору оренди та не сплачуючи за це плату, що є порушенням права власника землі Харківської міської ради щодо її отримання, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача недоотриманих доходів в сумі 4 361 197,00 грн за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Суд не погоджується з посиланнями відповідача на використання земельної ділянки у межах загальної площі, яку займають об`єкти нерухомого майна згідно технічного паспорту, оскільки розмір земельної ділянки по фактичному розміщенню майна включає не лише площу будівель, а і територію, необхідну для їх обслуговування та експлуатації. Так, статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17 та від 09.04.019 у справі №922/652/18). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.08.2021 № НВ-6315769702021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016, складає 7,0200 га, сформована земельна ділянка - 29.04.2021. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговуванні будівель та споруд. З витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-635769702021 вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0016 (з визначенням виду використання: для експлуатації та обслуговування будівель та споруд) здійснена на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22.04.2021, що вказує на визначеність питання щодо розміру земельної ділянки, необхідного для реалізації цілей, для яких така земельна ділянка надається (зокрема, з боку замовника). В даному випадку колегія суддів приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20, відповідно до яких визнав недоречними твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в умовах наявності спору щодо розміру спірної земельної ділянки за відсутності доказів в підтвердження формування меншої площі земельної ділянки, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, є доведеним, обґрунтованим та підтверджений достатніми доказами. Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки у спірний період на підставі неналежних доказів. Так, положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, а також постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20. Судова колегія зазначає, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, від 09.02.2022 у справі №910/8770/19. Виходячи з викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято як належний та допустимий доказ вартості земельної ділянки наданий позивачем витяг №3192 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.08.2021, а також розрахунок суми безпідставно збережених коштів із використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства за період з 29.04.2021 по 22.11.2021, виконаний заступником начальника Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами, який є нормативним актом органу місцевого самоврядування та знаходиться у відкритому доступі на веб-сайті "Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради" за посиланням https://doc.citv.kharkiv.ua/. Апелянт не довів, що розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, виконано позивачем не вірно. Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у справі №922/3109/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 15.06.2025. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя П.В. Демідова Суддя І.В. Тарасова