Постанова Одеський апеляційний суд № 521/12947/22

Номер провадження: 22-ц/813/873/26 Справа № 521/12947/22 Головуючий у першій інстанції Плавич І.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Комлевої О.С., Сегеди С.М., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна, про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, скасування рішення про держану реєстрацію прав, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна, в якій просив: 1) визнати недійсним договір позики, серія та номер 2156, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С.; 2) визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер 2157, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , номер запису про іпотеку: 42265162; 3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Людмилою Степанівною, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_1 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об`єкта в РПВН 15284685. Позовна заява вмотивована тим, що 02 липня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір інвестування спільної діяльності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстрований в реєстрі за №2260 (далі - Договір). Згідно з п. 2 Договору метою його укладання сторони визначили відкриття закладу ресторанного господарства (усі поняття, що стосуються відкриття та роботи закладу ресторанного типу, вживаються у розумінні Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 року) та отримання прибутку від діяльності відкритого закладу ресторанного господарства. Відповідно до п. 3 Договору для досягнення мети, визначеного Договором, Сторони домовились спільно діяти із чітким розподілом обов`язків відповідно до цього Договору та наділенням відповідними правами, що має ознаки інвестування та спільної діяльності у формі простого товариства (без створення юридичної особи на етапі «до відкриття закладу») із об`єднанням вкладів (як майнових, так і інтелектуальних). Пунктом 5 Договору встановлено, що вкладом/інвестицією Інвестора Сербіна О.В. для досягнення спільної мети за цим Договором є сума грошових коштів, переданих у порядку, визначеному цим Договором, Виконавцю з метою досягнення мети цього Договору (витрат Інвестора на спільну діяльність за цим Договором). Пунктом 6 Договору встановлено, що факт передачі грошових коштів Інвестором Виконавцю з метою виконання умов цього Договору фіксується Сторонами шляхом укладання Розписок. Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору 02.07.2018 року відповідач отримав від позивача 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США. Пунктом 7.3. Договору встановлено, що Виконавець несе відповідальність за цільове використання вкладу Інвестора, переданого на виконання умов Договору. Пунктом 9.1. Договору Сторони домовились, що місцем відкриття закладу ресторанного господарства є приміщення в будівлі ТРЦ «Сіті-Центр», розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні,

2. Пунктом 9.2. Договору Сторони домовились, що заклад має бути відкрито не пізніше 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку не пізніше місяця з дати офіційного відкриття частини приміщення ТРЦ «Сіті-Центр», вказаного у цьому пункті. Пунктом 16.1. Договору встановлено, неналежним виконанням умов Договору вважається невідкриття закладу у строки, визначені цим Договором, відсутність річної прибутковості закладу на встановленому цим Договором рівні. Пунктом 16.2. Договору встановлено, що у разі неналежного виконання цього Договору в результаті невиконання чи неналежного виконання Виконавцем своїх зобов`язань за цим Договором щодо відкриття закладу, Виконавець зобов`язаний повернути Інвестору суму грошових коштів, отриману ним на виконання умов цього Договору за вирахуванням вартості ризиків, що розподіляються між Сторонами відповідно до цього Договору, та вартості рухомого майна, що передано у власність Інвестору (надалі «збитки») за Актами. Свої зобов`язання за Договором відповідач ОСОБА_3 не виконав, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з позовними вимогами про розірвання Договору та стягнення коштів. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року у справі №521/9874/21 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року та стягнення коштів задоволено. Договір інвестування спільної діяльності, укладений 02 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_3 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США. Рішення набрало законної сили 28 лютого 2022 року. Постановою від 16 травня 2022 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою Анастасією Валеріївною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США. Рішення суду відповідач ОСОБА_3 не виконує. Відповідачу ОСОБА_3 (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 18.10.2006 року) на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, р№1-3859, видане 12.09.2006 року Сьомої одеської державної нотаріальної контрою належала на праві приватної спільної часткової власності 29/50 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 . 03 березня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерина Олександрівна на підставі наступних документів: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 03.04.2019, видавник: ТОВ "Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна"; декларація про початок будівельних робот, серія та номер: ОД142171432621, виданий 23.05.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; довідка, серія та номер: №00632, виданий 03.04.2019, видавник: ТОВ "Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна"; свідоцтво про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 1-3859, виданий 12.09.2006, видавник: Державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В.; висновок щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна, серія та номер: 01с, виданий 20.06.2017, видавник: ФОП СЛОБОДЧЕНКО RRP-4HJ5BN0E7 ІРИНА ГЕННАДІЇВНА приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56935667 від 04.03.2021. Після прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стопченко Катериною Олександрівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56935667 від 04.03.2021 відповідач ОСОБА_3 набуває права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 12892329551101). 01 червня 2021 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладають договір позики, згідно умов якого ОСОБА_3 позичає 549348 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч триста сорок вісім) гривень. Строк виконання зобов`язання 01.08.2021 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 01.06.2021 року, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки серія та номер 2157, виданий 01.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дадіної Л.С., предметом якого стала належна відповідачу ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_3 на момент укладання з відповідачем ОСОБА_1 договору позики мав невиконані зобов`язання перед позивачем у розмірі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2021 року складало еквівалент 3 350 000 (три мільйона триста п`ятдесят тисяч) гривен, що у 6 разів перевищує суму за укладеним між відповідачами договору позики від 01.06.2021 року. Позивач вважає, що відповідач вчинив оспорювані правочини з метою ухилення від виконання своїх обов`язків щодо погашення заборгованості, оскільки в нього відсутнє будь-яке рухоме або нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 перестає бути платоспроможним, тому оспорювані договори ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Л.С., про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, скасування рішення про держану реєстрацію прав задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., серія та номер 2156. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 01.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., серія та номер 2157 номер запису про іпотеку: 42265162. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_1 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об`єкта в РПВН 15284685. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 01.06.2021 під час укладення договору позики та іпотечного договору не знав і не міг знати про наявність у ОСОБА_3 яких-небудь взаємовідносин з ОСОБА_2 . Першим документом у справі № 521/9874/21 була ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 07.07.2021р., загальний доступ забезпечено 09.07.2021р. (копія вказаної ухвали з сайту Судової влади України додається). Тобто, лише з 09.07.2021р., вже після укладення оспорюваних договору позики від 01.06.2021р. та іпотечного договору від 01.06.2021р., ОСОБА_1 теоретично міг дізнатися про наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних взаємовідносин за умови, що він щоденно моніторить сайт Судової влади України. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що у зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_3 строку повернення коштів за договором позики від 01.06.2021 року, відповідно до положень договору іпотеки від 01.06.2021 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_1 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об`єкта в РПВН 15284685. Відповідач ОСОБА_3 , порушуючи Договір інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року, отримавши від позивача ОСОБА_2 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США, своїх зобов`язань, передбачених пунктом 9.2. Договору інвестування в строк не пізніше 31.21.2018 року не виконав. Позовні вимоги про розірвання Договору інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року та стягнення коштів під час розгляду Малиновським районним судом м. Одеси цивільної справи №521/9874/21 ОСОБА_3 визнав у повному обсязі. З метою приховання відповідачем ОСОБА_3 власного майна від можливого звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, унеможливлення виконання судового рішення про стягнення боргу за невиконання договірних зобов`язань, достеменно знаючи про своє боргове зобов`язання перед позивачем і про те, що строк виконання цього зобов`язання настав ще 31.12.2018 року, уклав 01.06.2021 року з відповідачем ОСОБА_5 договір позики та іпотеки. Суд вважав, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що оспорюваний договір позики та договір іпотеки від 01.06.2021 року було укладено на шкоду кредитору з метою уникнення звернення стягнення на майно відповідача та з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання перед позивачем, тому суд дійшов висновку про наявність ознак фраудаторного правочину в укладеному між відповідачами договору позики та іпотеки. Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2021 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір позики, згідно умов якого ОСОБА_3 позичає 549348 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч триста сорок вісім) гривень, що складає 20000 (двадцять тисяч) доларів США 00 центів за курсом Національного банку України на день укладання договору. Строк повернення до 01.08.2021 року. Відповідачка ОСОБА_4 відповідно до власноруч підписаної заяви від 01.06.2021 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., надала згоду своєму чоловіку відповідачу ОСОБА_3 на отримання в позику від ОСОБА_1 грошей з передачею в іпотеку в забезпечення зобов`язань за договором позики квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка набувалася подружжям у шлюбі за спільні кошти. вищевказані договори позика та іпотека, які укладатимуться за участю її чоловіка відповідають інтересам сім`ї, їх умови та ціну подружжя попередньо обговорили і вважають вигідними для них, а укладення цих договорів відповідає їх спільному волевиявленню. Внаслідок передачі в іпотеку нерухомого майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб тощо. З метою виконання зобов`язань за договором позики від 01.06.2021 року, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки серія та номер 2157, виданий 01.06.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С., предметом якого стала належна відповідачу ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_3 . Згідно пункту 1.1. договору іпотеки, предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.5. цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Іпотекодавцем Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. Пунктом 1.5. договору іпотеки встановлено, що в забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за договором позики Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві власності зареєстроване Стопченко Катериною Олександрівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.03.2021 року, номер запису про право власності: 40845613, відповідно до Витягу №246988860 від 04.03.2021 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1289232951101. Відповідно до п. 1.12. договору іпотеки, підписанням договору Іпотекодавець відповідач ОСОБА_3 підтверджує, що на день підписання даного договору відсутні будь-які розслідування з боку суду, державних органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан Іпотекодавця. У зв`язку із неповерненням відповідачем ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_5 суми за договором позики від 01.06.2021 року, відповідно до розділу 3.2.2. договору іпотеки Передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №61470690 від 09.11.2021, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л. С., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності/довірчоі? власності: 44940351 про право власності ОСОБА_1 на квартиру: загальна площа (кв.м): 57.5, житлова площа (кв.м): 20.3, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1289232951101, номер об`єкта в РПВН 15284685. За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Під час кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Фраудаторні правочини вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна. У постанові від 18 грудня 2024 року в справі №916/379/23 Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини першої статті 3, частин першої четвертої статті 13, частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України. У постанові від 04 лютого 2026 року в справі №910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свій висновок та зазначила, що підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою. Оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав. Отже, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Подібний висновок викладений також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 317/3272/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 24 лютого 2021 року в справі № 757/33392/16, від 14 грудня 2022 року в справі № 372/437/20, від 08 жовтня 2025 року в справі № 567/1188/23. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК). Для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна (див. пункти 132 - 133 згадуваної постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 910/6654/24). Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для, зокрема, уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управненій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом. Договір позики належить до договірного типу, який опосередковує передання майна у власність. Якщо позичальником за договором позики є боржник, то не виключається визнання договору позики недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК), якщо учасники цивільного обороту використовують такий договір з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника та/або для створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення «свого забезпеченого кредитора» для боржника. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Належність договору позики до договірного типу, який опосередковує передання майна у власність безумовно «позначається» на тих обставинах, що дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Застосування конструкції «фраудаторності» щодо договору позики, якщо він вчинений після стягнення боргу, між боржником (позичальником), з якого стягнуто борг судовим рішенням, та позикодавцем («своїм кредитором»), має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації такого правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати договір позики як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення «свого забезпеченого кредитора» для боржника; момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника (зокрема, син, онук, мати, батько), дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа, інший кредитор. Тобто пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами, які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини, навіть трудові чи «товариські»). Апеляційним судом встановлено, що 02 липня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір інвестування спільної діяльності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 (далі - Договір). Згідно з п. 2 Договору метою його укладання сторони визначили відкриття закладу ресторанного господарства (усі поняття, що стосуються відкриття та роботи закладу ресторанного типу, вживаються у розумінні Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 року) та отримання прибутку від діяльності відкритого закладу ресторанного господарства. Відповідно до п. 3 Договору для досягнення мети, визначеного Договором, Сторони домовились спільно діяти із чітким розподілом обов`язків відповідно до цього Договору та наділенням відповідними правами, що має ознаки інвестування та спільної діяльності у формі простого товариства (без створення юридичної особи на етапі «до відкриття закладу») із об`єднанням вкладів (як майнових, так і інтелектуальних). Пунктом 5 Договору встановлено, що вкладом/інвестицією Інвестора Сербіна О.В. для досягнення спільної мети за цим Договором є сума грошових коштів, переданих у порядку, визначеному цим Договором, Виконавцю з метою досягнення мети цього Договору (витрат Інвестора на спільну діяльність за цим Договором). Пунктом 6 Договору встановлено, що факт передачі грошових коштів Інвестором Виконавцю з метою виконання умов цього Договору фіксується Сторонами шляхом укладання Розписок. Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору 02.07.2018 року відповідач отримав від позивача 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США. Пунктом 7.3. Договору встановлено, що Виконавець несе відповідальність за цільове використання вкладу Інвестора, переданого на виконання умов Договору. Пунктом 9.1. Договору Сторони домовились, що місцем відкриття закладу ресторанного господарства є приміщення в будівлі ТРЦ «Сіті-Центр», розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні,

2. Пунктом 9.2. Договору Сторони домовились, що заклад має бути відкрито не пізніше 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку не пізніше місяця з дати офіційного відкриття частини приміщення ТРЦ «Сіті-Центр», вказаного у цьому пункті. Пунктом 16.1. Договору встановлено, неналежним виконанням умов Договору вважається невідкриття закладу у строки, визначені цим Договором, відсутність річної прибутковості закладу на встановленому цим Договором рівні. Пунктом 16.2. Договору встановлено, що у разі неналежного виконання цього Договору в результаті невиконання чи неналежного виконання Виконавцем своїх зобов`язань за цим Договором щодо відкриття закладу, Виконавець зобов`язаний повернути Інвестору суму грошових коштів, отриману ним на виконання умов цього Договору за вирахуванням вартості ризиків, що розподіляються між Сторонами відповідно до цього Договору, та вартості рухомого майна, що передано у власність Інвестору (надалі «збитки») за Актами. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року у справі №521/9874/21 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору інвестування спільної діяльності від 02 липня 2018 року та стягнення коштів задоволено. Договір інвестування спільної діяльності, укладений 02 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №2260 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_3 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошті в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) доларів США. Рішення набрало законної сили 28 лютого 2022 року. Постановою від 16 травня 2022 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анісімовою Анастасією Валеріївною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошті в розмірі 134 200 доларів США. Отже, апеляційний суд констатує, що у провадженні суду першої інстанції перебувала цивільна справа №521/9874/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_6 про розірвання договору інвестування спільної діяльності та стягнення коштів. Судом апеляційної інстанції було витребувано матеріали цивільної справи №521/9874/21 для огляду. Так, колегією суддів встановлено, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору інвестування спільної діяльності та стягнення коштів подана 06 липня 2021 року. Водночас спірний договір позики і договір іпотеки був укладений 01 червня 2021 року, тобто до подання позовної заяви ОСОБА_2 у справі №521/9874/21. Крім того, 01 червня 2021 року відповідні записи про обтяження нерухомого майна були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Враховуючи вищевикладене, застосовуючи такий критерії оцінки правочинів на фраудаторність як час вчинення правочину, колегія суддів зазначає, що спірні договори позики і іпотеки були укладені раніше, ніж звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання договору інвестування спільної діяльності та стягнення коштів (справа №521/9874/21). Також суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що позивачем не доведено існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 родинних, квазіродинних відносин, інших цивільних відносин. Посилання представника позивача у поясненнях, які надані у суді апеляційної інстанції на те, що адвокат Сіржант Ю.В. представляє інтереси у інших справах ОСОБА_1 , а у даній справі представляє інтереси ОСОБА_3 , не доводить факту наявності будь-яких відносин між ними. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна, про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, скасування рішення про держану реєстрацію прав, необхідно відмовити. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 12 червня 2026 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ладіна Людмила Степанівна, про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, скасування рішення про держану реєстрацію прав відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 червня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: О.С. Комлева С.М. Сегеда