Постанова 4807 № 322/673/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №322/673/25 Головуючий в 1 інст.Гасанбеков С.С. Провадження №33/807/182/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рикуна А.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Рикуна А.В. на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 02 травня 2025 року, о 00 год. 30 хв., на 59 км. автомобільної дороги Запоріжжя-Донецьк, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі захисник адвокат Рикун А.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме автомобілем марки Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 та повної його зупинки під його керуванням саме - 02 травня 2025 року, о 00 год. 30 хв. не підтверджено належними доказами. Вказує на розбіжності у часі, зазначеному у протоколі, рапорті працівника поліції та часі, що відображений на відеозаписі події. Зауважує, що відеозапис з нагрудної камери працівників поліції не є безперервним та постійно переривається, у зв`язку з чим його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Посилається на порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки працівники поліції, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, та, отримавши результати дослідження водія за допомогою приладу Драгер, не роз`яснили йому, що у разі його не згоди з таким результатом огляду, він має законне право на такий огляд в закладі охорони здоров`я. Зазначає про те, що судом першої інстанції помилко зроблено висновок, що положення ст.266-1 КУпАП не застосовуються до подібних правовідносин, оскільки стосовно ОСОБА_1 не складався протокол про адміністративне правопорушення за ст.172-20 КУпАП. Наголошує на тому, що при складанні адміністративних матеріалів працівнику було повідомлено, що ОСОБА_1 є військослужбовцем, а тому має спеціальний статус, однак представником поліції не було вжито жодних заходів щодо повідомлення уповноважених осіб органів Військової служби правопорядку Збройних Силах України, у зв`язку з чим вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 є недійсною. 12 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» захисник адвокат Рикун А.В. подав клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього до звільнення його з військової служби або припинення воєнного стану. Крім того, 20 січня 2026 року через систему «Електронний суд» захисник адвокат Рикун А.В. подав: - письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких останній зазначає, що він був не згодний з результатом огляду за допомогою газоаналізатора Драгер, та не був проведений огляд щодо нього у медичному закладі, а відтак у поліцейського були відсутні належні докази перебування його у стані алкогольного сп`яніння. Жодного направлення до закладу охорони здоров`я йому не надавалося і пропозиції від поліцейського не надходило; - клопотання про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації. Щодо клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, апеляційний суд звертає увагу на таке. За змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою. Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП. У зв`язку з наведеним, клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього до звільнення його з військової служби задоволенню не підлягає. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Рикун А.В. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе здійснювати розгляд справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 . Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рикуна А.В., який підтримав апеляційну скаргу з урахуванням поданих клопотань, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №592982 від 02 травня 2025 року, згідно з яким, 02 травня 2025 року, о 00 год. 30 хв., на 59 км автошляху Запоріжжя-Донецьк, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6810. Результат 3,19‰, тест №2794, від керування транспортним засобом відсторонено, чим порушив вимоги п.2.9а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП; - у Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції (журнал єдиного обліку)» №1760 від 02 травня 2025 року, відповідно до якого 02 травня 2025 року, о 00-43 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02 травня 2025 року о 00-42 годині за адресою:Запорізький район, с.Новомиколаївка, вул.Невідома, зупинили Ніссан, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець певної військової частини, під час перевірки у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Потрібен наряд ГРПП; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 травня 2025 року; - у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, за допомогою Alcotest Drager 6810, результат огляду на стан сп`яніння 3,91‰, з результатом ОСОБА_1 погодився; - у роздруківці тесту газоаналізатору Alcotest 6810, тест №2794, проведений02 травня 2025 року о 00-40 годині, результат тесту 3,19‰; - у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16 січня 2024 року; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті старшого ДОП Мелітопольського РУП капітана поліції Іщенка А., згідно з яким, останній доповідає, що 02 травня 2025 року о 00-20 годині під час несення служби було зупинено автомобіль Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Про даний факт зроблено повідомлення по лінії

102. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як убачається з оскаржуваної постанови, захисник ОСОБА_1 адвокат Рикун А.В. під час розгляду справи просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на недопустимість доказів, доданих до протоколу, відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, неповноту відеозапису та порушення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що полягали у не роз`ясненні поліцейським права на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, а також у проведенні огляду неуповноваженою особою, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відтак підлягав огляду в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП. ОСОБА_1 належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, на розгляд справи повторно не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, а також не подав до суду заяви про відкладення розгляду справи. На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме автомобілем марки Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 та повної його зупинки під його керуванням саме - 02 травня 2025 року, о 00 год. 30 хв. не підтверджено належними доказами, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи непереконливими та такими, що суперечить фактичним обставинам справи. З долученого до протоколу відеозапису убачається, що водієм транспортного засобу Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був саме ОСОБА_1 , який знаходився за кермом транспортного засобу. Сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував факту керування транспортним засобом, зокрема, зазначав працівникам поліції про свій маршрут, поводив себе, як водій цього транспортного засобу. Отже, сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Xtrail, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає. Будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги, сторона захисту, в тому числі і сам ОСОБА_1 не заявляв. В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази. Те, що час, відображений у протоколі, не збігається з часом, відображеним на відеозаписі події, на думку суду апеляційної інстанції, само по собі жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не вказує на безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та може пояснюватися технічними причинами. Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал. Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові. Те, що самі відеозаписи події не є безперервними та не відображають повної картини події, пов`язаних із складанням протоколу, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає. Перевіряючи доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та письмовому клопотанні, про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, що полягає у відсутності в матеріалах справи письмового направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу, не є слушними, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, до медичного закладу їхати не забажав на огляд, що підтверджується відеозаписом, який суд належним чином проаналізував в оскаржуваній постанові. Окрім того, у акті огляду у графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис. Також, підпис останнього міститься і у роздруківці з технічного приладу. Отже, твердження сторони захисту про те, що суд безпідставно вказав в постанові про те, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду та відмовився від проходження огляду в медичному закладі, спростовуються вищевказаним відеозаписом та іншими доказами. Тому, підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу не було. Доводи захисника-адвоката Рикуна А.В., викладені в апеляційній скарзі, про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, є безпідставними. Ці доводи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права. Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. З матеріалів справи, серед іншого і з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 керував не військовим автомобілем на час його зупинки працівниками поліції, а транспортним засобом, який, згідно з протоколом, належить певній благодійній організації, та не виконував саме у час зупинки транспортного засобу завдання, пов`язаного з військовою службою, та жодного разу не казав про таке працівникам поліції. Отже, підстав для застосування процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП не було. Окрім того, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах. Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП. Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано. Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи. Відповідаючи на доводи захисника-адвоката Рикуна А.В., викладені в письмовому клопотанні, про застосування за аналогією права ст.69 КК України, згідно з якою захисник просив не накладати на ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, за наявності визнання останнього винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху. Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника-адвоката Рикуна А.В. залишити без задоволення. Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 322/673/25