Постанова 4807 № 322/480/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №322/480/24 Головуючий в 1 інст. Гасанбеков С.С. Провадження №33/807/643/24 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Харчука О.П. (в режимі відеоконференції EASYCON), розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього адвоката Харчука О.П. на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 07 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Згідно з постановою суду, 06 березня 2024 року, о 12 год. 52 хв., на 59 км. автомобільної дороги Запоріжжя-Донецьк, ОСОБА_1 керував автомобілем Jeep, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; нестійка хода, та відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Харчук О.П. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з відеозапису убачається, що співробітникам поліції було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у певній військовій частині. При цьому, захисник наголошує, що ОСОБА_1 в ході спілкування повідомляв про те, що він виконував обов`язки військової служби, оскільки отримав наказ від свого військового командування щодо організації передислокації підрозділу в районі виконання завдань в межах Запорізької області, що підтверджується довідкою командира військової частини ОСОБА_2 від 12 березня 2024 року. Сторона захисту вважає, що направлення та проведення огляду на стан сп`яніння стосовно ОСОБА_1 повинно в такому випадку було здійснюватись в порядку визначеному ст.266-1 КУпАП, а відтак вимога інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння була незаконною. Також, захисник стверджує, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки виконував наказ щодо забезпечення оборони України, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Окрім того, звертає увагу на те, що матеріали справи не містять висновку закладу охорони здоров`я про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Посилається на порушення права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, оскільки під час складання протоколу, йому як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не були роз`ясненні його права та обов`язки, в тому числі і право на захист. Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Харчука О.П. (в режимі відеоконференції EASYCON), який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №180844 від 06 березня 2024 року, з якого убачається, що 06 березня 2024 року, о 12 год. 52 хв., на 59 км. автомобільної дороги Запоріжжя-Донецьк, ОСОБА_1 керував автомобілем Jeep, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; нестійка хода, та відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху; - у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 березня 2024 року; - у письмових поясненнях ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав. Його захисник-адвокат Харчук О.П. при розгляді справи в суді першої інстанції подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, на час вчинення інкримінованого йому правопорушення діяв у стані крайньої необхідності, оскільки виконував наказ військового командування щодо організації передислокації свого підрозділу в район виконання завдань, що виключає його відповідальність, відповідно до ст.ст.17, 18 КУпАП. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який виконував обов`язки військової служби, захисник вважав, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися відповідно до ст.266-1 КУпАП, а не відповідно до ст.266 КУпАП. Наявність у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відсутність у матеріалах справи висновку закладу охорони здоров`я про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, на думку захисника свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. Наявний у матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів захисник вважав неналежним доказом, оскільки огляд ОСОБА_1 не проводився. Також, захисник стверджував про порушення поліцейськими прав ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, оскільки йому не були роз`яснені його права під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, захисник 07 червня 2024 року надіслав на адресу суду клопотання про направлення матеріалів справи до військової частини для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності в передбаченому Законом порядку (на підставі ст.15 КУпАП). В обґрунтування цього клопотання захисник зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на час вчинення інкримінованого йому правопорушення виконував обов`язки військової служби, на нього поширюються положення ст.172-20 КУпАП, та відповідно до ст.15 цього Кодексу, він не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. При апеляційному розгляді справи захисник ОСОБА_1 адвокат Харчук О.П. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що постанова суду першої інстанції є незаконною, оскільки судом не надано жодної оцінки тим обставинам, що вимога працівника поліції до ОСОБА_1 щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння була незаконною. Крім того, зауважив на тому, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у певній військові частини. ОСОБА_1 в ході спілкування з працівниками поліції неодноразово повідомляв про те, що він військовослужбовець та на момент зупинки транспортного засобу виконував обов`язки військової служби, а саме отримав наказ від свого військового командування про організацію та передислокацію підрозділу, що підтверджується довідкою командира військової частини від 12 березня 2024 року. Вважає, що в такому випадку огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 мав би проводитись у порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а саме виконував військовий наказ командира, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Захисник наголосив на тому, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції стороною захисту подавалось клопотання про направлення матеріалів справи до певної військової частини для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому на підставі ст.15 КУпАП. На запитання суду, кому на праві власності належить транспортний засіб, яким керувавав ОСОБА_1 , захисник відповів, що вказаний транспортний засіб був завезений на територію України для використання його під час здійснення заходів забезпечення оборони та територіальної цілісності Держави та фактично рахувався за військовою частини, без державної реєстрації. На думку суду апеляційної інстанції, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляді, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, виконував наказ військового командування щодо організації передислокації підрозділу та в цьому випадку мав понести дисциплінарну відповідальність у порядку, передбаченому ст.15 КУпАП, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Вказані доводи сторони захисту були предметом перевірки в ході розгляду справи судом першої інстанції та на них надана обґрунтована та вмотивована відповідь в оскаржуваній постанові. Окрім іншого суд першої інстанції обґрунтовано послався на вимоги статті 15 КУпАП, згідно з якими, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення, зокрема правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у поліцейського були законні підстави вимагати у водія ОСОБА_1 , який мав ознаки сп`яніння, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в порядку, передбаченому ст.266 КУпАП. З вищевказаними висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що підстав для застосування положень ч.3 ст.15 КУпАП, яка розповсюджується, зокрема, на водіїв транспортних засобів Збройних Сил України, не встановлено, адже дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані саме за ч.1 ст.130 КУпАП. До версії сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки виконував наказ військового командування щодо забезпечення оборони України, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки така версія спростовується наявними доказами, вказаними вище. Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному, або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо завдана шкода є меншою, ніж відвернена шкода. Таких обставин в цій справі не встановлено. Доказів на спростування висновків суду першої інстанції стороною захисту не надано. Не вказував про такі обставини і сам ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях при оформленні адміністративного матеріалу. З цих пояснень убачається, що спілкування поліцейських з ОСОБА_1 відбувалось у присутності працівників ВСП. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Доводи сторони захисту, заявлені під час апеляційного розгляду справи про те, що транспортний засіб Jeep, реєстраційний номер НОМЕР_1 був завезений на територію України для використання його під час здійснення заходів забезпечення оборони та територіальної цілісності держави та фактично рахувався за військовою частиною, у встановленому законодавством порядку нічим не підтверджені. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з п.29 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок», після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов`язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення). З довідки щодо належності транспортного засобу, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №180844 від 06 березня 2024 року, складеного щодо ОСОБА_1 , убачається, що транспортний засіб Jeep, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , на час його зупинки працівниками поліції, значиться не зареєстрованим, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать наявним у справі доказам. Що стосується посилання сторони захисту на те, що в матеріалах справи відсутній висновок закладу охорони здоров`я про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, не убачається. Також, не є слушними доводи сторони захисту про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не роз`яснювались його права та обов`язки, в тому числі і право на захист, та спростовуються наявними в справі доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу роз`яснювались його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та повідомлено коли та яким судом буде здійснюватися розгляд справи, що підтверджується особистим підписом останнього. При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права, в т.ч. і право на захист, проте висновки суду першої інстанції стороною захисту не спростовані. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає. Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в матеріалах справи відсутні. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано. При дослідженні матеріалів справи, в т.ч. при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника-адвоката Харчука О.П. залишити без задоволення. Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 07 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 322/480/24