Ухвала КАС ВС № 640/5315/21

УХВАЛА 12 червня 2026 року м. Київ справа №640/5315/21 адміністративне провадження №Зі/990/103/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просив: - визнати неправомірним та скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 15 липня 2020 року за №173/2020; - визнати неправомірним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21 грудня 2020 року за №ХІІ-004/2020; - скаргу ОСОБА_2 передати для нового розгляду до рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 24 березня 2025 року та від 22 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій - повернуто особі, яка її подала. 27 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №640/5315/21. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій - залишено без руху. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21 - визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В. від участі у розгляді справи № 640/5315/21. 11 червня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21. Заява про відвід мотивована незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді-доповідача Кашпур О.В. та ухвалами суду про відмову у задоволенні раніше заявленого відводу, які він вважає незаконними. Заявник стверджує про упередженість судді, посилається на її висновки щодо відсутності виняткового значення справи для нього та наводить доводи про важливість спору, пов`язаного з позбавленням його права на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, зазначає, що не довіряє судді Кашпур О.В. та вважає, що справа за її участю слухається у незаконному складі Суду. З урахуванням зазначеного, скаржник заявляє відвід судді Кашпур О.В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21 визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2026 року для розгляду заяви визначено суддю Верховного Суду Білак М.В. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21, Суд виходить з такого. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені у статтях 36 КАС України. Положення частини першої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, визначених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Верховний Суд зазначає, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Проаналізувавши всі доводи та аргументи, що містяться в заяві про відвід, суд дійшов висновку, що вони не містять обставин, визначених статтею 36 КАС України, за наявності яких суддя підлягають відводу. Наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях учасника процесу. Зокрема, мотиви відводу судді свідчать фактично про незгоду заявника з постановленими суддею Кашпур О.В. процесуальними ухвалами та порядком ведення процесу при розгляді його касаційних скарг. Проте сама по собі незгода з процесуальними рішеннями чи діями судді, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, не є підставою для відводу. Необхідно наводити обставини, які можуть бути аргументом для відводу судді та доводити упередженість судді. Водночас, позивачем таких аргументів та доказів, які б підтверджували безсторонність судді Кашпур О.В., або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості та необ`єктивності, з доводів заяви про відвід не вбачається. Отже, доводи і обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися підставою для сумніву в безсторонності судді під час розгляду цієї справи. У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її неупередженість чи заінтересованість у результаті розгляду цієї справи. Інші підстави, передбачені статтею 36 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Кашпур О.В. і викликали необхідність її відводу, відсутні. У зв`язку з цим у задоволенні поданої заяви про відвід судді слід відмовити. Керуючись статтями 40, 243, 248, 256 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/5315/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя М.В. Білак