Ухвала КАС ВС № 640/5315/21

УХВАЛА 28 травня 2026 року м. Київ справа №640/5315/21 адміністративне провадження №Зі/990/76/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В. від участі у розгляді справи № 640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якому просив: - визнати неправомірним та скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 15 липня 2020 року за № 173/2020; - визнати неправомірним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21 грудня 2020 року за № ХІІ-004/2020; - скаргу ОСОБА_2 передати для нового розгляду до рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 24 березня 2026 року та від 22 квітня 2026 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій - повернуто особі, яка їх подала. 27 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 640/5315/21. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 640/5315/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій залишено без руху. 25 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В. від участі у розгляді справи № 640/5315/21. Заяву про відвід мотивовано тим, що, на думку ОСОБА_1 процесуальні дії судді-доповідача Кашпур О.В. свідчать про створення штучних перешкод у реалізації його права на доступ до суду касаційної інстанції та про упереджене ставлення до скаржника. На обґрунтування заявленого відводу заявник зазначає про: тривалий розгляд справи; неодноразове повернення касаційних скарг ухвалами від 24 березня 2026 року та від 22 квітня 2026 року; застосування, на його думку, надмірно формалізованого підходу під час оцінки підстав касаційного оскарження; покладення на нього негативних наслідків, пов`язаних із процесуальними діями суду; а також використання суддею оціночних категорій процесуального закону при вирішенні питання щодо прийняття касаційної скарги. Крім того, заявник зазначає, що подані ним редакції касаційної скарги, на його переконання, містили належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, а постановлення ухвал про їх повернення свідчить, на його думку, про прагнення обмежити його право на касаційний перегляд судових рішень. З урахуванням зазначеного, скаржник заявляє відвід судді Кашпур О. В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В. від участі у розгляді справи № 640/5315/21 визнано необґрунтованою та передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду. За результатами автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В., визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді Дашутіну І. В. Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з наступного. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У цьому випадку для підтвердження порушення (або можливого порушення) принципу неупередженості необхідним є доведення стороною наявності відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді/суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Особа, яка подала заяву про відвід судді/суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді/суддів у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід судді Кашпур О. В., вважаю, що доводи скаржника про сумніви в її об`єктивності та неупередженості є необґрунтованими, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи. Доводи заявника зводяться до незгоди з ухвалами Верховного Суду від 24 березня 2026 року та від 22 квітня 2026 року про повернення касаційних скарг. Так, окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, процесуальний закон також визначає виняткові випадки, за яких заявлення відводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу. Водночас доводи заявника свідчать про незгоду сторони з ухваленими у справі процесуальними рішеннями, а саме з поверненням касаційних скарг ОСОБА_1 , що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості чи об`єктивності складу суду, не встановлено. З огляду на необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В. від участі у розгляді справи № 640/5315/21 Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, постановив: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кашпур О. В. від участі у розгляді справи № 640/5315/21 - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Дашутін