Ухвала КАС ВС № 240/23230/24

УХВАЛА 11 червня 2026 року м. Київ справа №240/23230/24 адміністративне провадження №К/990/23552/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Білак М.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №240/23230/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у якому просив: 1. визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні: - щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки за період часу 2007-2015 років; - за 2017 рік - 20 діб основної оплачуваної відпустки, 9 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2018 рік - 10 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2019 рік - 15 діб основної оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2020 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2021 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні: - щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки за період часу 2007-2015 років; - за 2017 рік - 20 діб основної оплачуваної відпустки, 9 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2018 рік - 10 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2019 рік - 15 діб основної оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2020 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; - за 2021 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 11 травня 2021 року; 2. стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки за період часу 2007-2015 років; за 2017 рік - 20 діб основної оплачуваної відпустки, 9 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; за 2018 рік - 10 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; за 2019 рік - 15 діб основної оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; за 2020 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій та за 2021 рік 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки за період часу 2007-2015 років; за 2017 рік - 20 діб основної оплачуваної відпустки, 9 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; за 2018 рік - 10 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; за 2019 рік - 15 діб основної оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій; за 2020 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки, 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій та за 2021 рік 14 діб додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учасника бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовано норми частин першої та третьої статті 48 КАС України в частині зобов`язання Департаменту провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки за період часу 2007-2015 років (щодо заміни неналежної сторони у справі) без врахування висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 04 лютого 2021 року у справі №160/5393/19. В подальшому, скаржником в тексті касаційної скарги зазначаються постанови Верховного Суду, правових висновків у яких, на думку скаржника, не дотримались суди першої та апеляційної інстанції. Проте скаржником не наведено щодо якої норми права невірно застосовано висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Зазначення постанов Верховного Суду, без вказівки конкретної норми права, яку судами попередніх інстанцій застосовано неправильно, не може вважатися належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України. Скаржнику необхідно зазначати конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, у взаємозв`язку з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду. Суд зазначає, що не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Крім того, в тексті касаційної скарги скаржник вказує про неповне з`ясування обставин справи, при цьому не зазначає та не посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу з відсилкою до частини другої чи третьою статті 353 цього Кодексу. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній належним чином не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної скарги в новій редакції, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог. Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ :

1. Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №240/23230/24 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду: - касаційної скарги в новій редакції, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук М.В. Білак С.А. Уханенко Судді Верховного Суду