Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/29461/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/29461/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кочанова П.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: АТ «Інститут транспорту нафти» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 26.02.2025 № 01644724022 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 960 597,98 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02.06.2025 № 05022924022 в сумі 1 056 668,78 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 26.02.2025 № 01644924022 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 40 698,23 грн., - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02.06.2025 № 05022524022 в сумі 126 107,95 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 26.02.2025 № 01644724022 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 960 597,98 грн.; - ввизнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 26.02.2025 № 01644924022 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 40 698,23 грн.; - у задоволенні решти вимог - відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням АТ «Інститут транспорту нафти» та Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулись із апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити; відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог відмовити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві № 7981-п від 02.12.2024 була проведена планова документальна акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2019 по 30.092024, валютного - за період з 01.10.2019 по 30.09.2024, ЄСВ за період з 01.10.2019 по 30.09.2024. За результатами документальної планової виїзної перевірки було складено акт від 04.02.2025 № 9774/ж5/26-15-07-01-03/00148429. На підставі акта про результати документальної планової виїзної перевірки від 04.02.2025 № 9774/ж5/26-15-07-01-03/00148429 прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2025, а саме: - № 01644624022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб 1 475 626,09 грн; - № 01644724022, згідно з яким зазначено, що за період фінансово-господарської діяльності платника податків з червня 2023 року по серпень 2024 року вчинено правопорушення за податковими зобов`язаннями ПДФО, у зв`язку з чим збільшено суму основного зобов`язання на суму 3 842 391,91 грн, за штрафними санкціями - 960 597,98 грн.; - № 01644824022, згідно з яким зазначено, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності платника податків з січня 2022 року по грудень 2023 року вчинено порушення в частині нарахування військового збору, а тому застосовано штрафні санкції в сумі 161580,55 грн; - № 01644924022, відповідно до якого вказано, що при здійсненні у період фінансово-господарської діяльності платника податків з грудня 2023 року по серпень 2024 року вчинено порушення за податковим зобов`язанням військового збору, внаслідок чого збільшено суму основного зобов`язання на суму 162 793,08 грн, за штрафними санкціями - 40 698,227 грн. У свою чергу, АТ «Інститут транспорту нафти» подано до ДПС України скаргу від 10.03.2025 б/н на податкові повідомлення-рішення від 26.02.2025 № 01644624022, № 01644724022, № 01644824022 та № 01644924022. На підставі рішень ДПС України про результати розгляду скарги № 12877/6/99-00-06-01-01-06 від 06.05.2025 та № 12915/6/99-00-06-01-01-06 від 06.05.2025 Державною податковою службою України: - скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.02.2025 №01644624022 (в частині нарахованої штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 418957,31 грн.), № 01644824022 (в частині нарахованої штрафної санкції з військового збору у розмірі 35472,60 грн.) та винесено нові податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 02.06.2025 № 05022524022, № 05022924022; - залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.02.2025 № 01644724022, № 01644924022. Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 26.02.2025 № 01644724022 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 960 597,98 грн., від 02.06.2025 № 05022924022 в сумі 1 056 668,78 грн., від 26.02.2025 № 01644924022 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 40 698,23 грн., та від 02.06.2025 № 05022524022 в сумі 126 107,95 грн. протиправними, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів з даним позовом до суду. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період після 27.05.2022, оскільки позивач не довів наявності обставин, що унеможливлювали виконання податкового обов`язку у встановленому порядку, зокрема не звертався із заявою відповідно до Порядку №225, а відтак підстави для звільнення від відповідальності відсутні. Водночас, щодо податкових повідомлень-рішень від 26.02.2025 суд першої інстанції дійшов висновку про їх часткову протиправність у частині нарахування штрафних санкцій, оскільки позивач сплатив суми основних податкових зобов`язань у межах 30-денного строку з дня отримання таких рішень, що відповідно до пп.69.37 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є підставою для анулювання штрафів, а доводи податкового органу щодо неможливості застосування цієї норми через адміністративне оскарження суд визнав безпідставними, враховуючи, що оскарження стосувалося виключно штрафних санкцій. Позивач у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для застосування п.п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки вказана норма є самостійною та імперативною і не ставить її застосування у залежність від виконання вимог Порядку № 225, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, натомість єдиною умовою для скасування штрафних (фінансових) санкцій є своєчасна сплата платником податків суми основного податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, що у даному випадку було виконано у встановлений 30-денний строк; позивач також наголошує, що суд не врахував факту відсутності податкового боргу на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не надав належної оцінки доказам своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, безпідставно ототожнив матеріальні умови застосування податкової норми з процедурними вимогами підзаконного акту, а також не застосував принцип презумпції правомірності рішень платника податків та принцип правової визначеності, унаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій. Доводи апелянта-відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив частково позов, неправильно застосувавши норми матеріального права, зокрема п.п. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України без урахування положень статті 56 ПК України щодо адміністративного оскарження, оскільки позивач, звернувшись зі скаргою до ДПС України, фактично оскаржив податкові повідомлення-рішення у повному обсязі, внаслідок чого грошові зобов`язання вважалися неузгодженими до завершення процедури адміністративного оскарження, яка закінчилась 13.05.2025, а відтак право на застосування пільгового режиму, передбаченого п.п. 69.37 ПК України (звільнення від штрафних санкцій у разі сплати протягом 30 днів), не може бути реалізоване, оскільки сплата відбулася під час дії процедури оскарження, що зупиняє виконання грошового зобов`язання. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач оскаржував ППР повністю, та проігнорував правові наслідки узгодження податкового зобов`язання після завершення адміністративного оскарження, у зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для скасування штрафних санкцій. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів необгрунтованими, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, яка зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, а також несе відповідальність за порушення податкового законодавства у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 18.2 статті 18 ПК України податкові агенти прирівнюються до платників податків та мають права і обов`язки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є податковий агент. Абзацом першим пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово запроваджується військовий збір, платниками якого є особи, визначені статтею 162 цього Кодексу. Таким чином, позивач як податковий агент зобов`язаний своєчасно нараховувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент зобов`язаний утримувати податок із суми нарахованого доходу та перераховувати його до бюджету у строки, встановлені цим Кодексом. Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України встановлено, що відповідальність за своєчасність та повноту перерахування податку несе юридична особа або її відокремлений підрозділ. Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне діяння платника податків, за яке передбачено відповідальність. Колегія суддів зазначає, що застосування фінансової відповідальності у податкових правовідносинах є похідним від встановлення вини платника податків, яка передбачається, якщо не доведено протилежне. При цьому, у період дії воєнного стану законодавець запровадив спеціальний правовий режим відповідальності, який визначається нормами пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що мають пріоритет над загальними положеннями Кодексу. Відповідно до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, за результатами перевірок застосовується відповідальність з урахуванням обставин, передбачених статтею 112 ПК України. Стаття 112 ПК України передбачає, що платник податків звільняється від фінансової відповідальності у разі доведення відсутності вини, зокрема у зв`язку з дією обставин непереборної сили або інших обставин, що об`єктивно унеможливлювали виконання податкового обов`язку. Колегія суддів звертає увагу, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за податкові правопорушення, оскільки закон вимагає доведення конкретного впливу таких обставин на можливість виконання податкового обов`язку. Посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України як на доказ форс-мажорних обставин не може бути прийнято судом як достатнє, оскільки такий документ має загальний характер і не підтверджує неможливість виконання конкретного податкового обов`язку у спірний період. Більш того, позивачем не наведено індивідуалізованих доказів того, що саме господарська діяльність підприємства була позбавлена можливості здійснювати розрахунки або виконувати обов`язки податкового агента. Колегія суддів додатково зазначає, що підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлює спеціальний адміністративний механізм підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків, який реалізується шляхом подання платником податків відповідної заяви та документів у порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України №225. Такий порядок є не формальною процедурою, а юридичним інструментом фіксації обставин, що виключають відповідальність платника податків. Разом з тим, відсутність звернення за Порядком №225 не є безумовною підставою для автоматичного застосування штрафних санкцій, однак у такому випадку саме на платника податків покладається обов`язок доведення в судовому процесі обставин, які виключають його вину. У даній справі позивач ні до контролюючого органу, ні до суду не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків, що свідчить про відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Щодо доводів апелянтів про застосування підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, колегія суддів зазначає наступне. Зазначена норма є спеціальною та імперативною і встановлює пільговий режим звільнення від штрафних санкцій у разі добровільної сплати платником податків суми основного податкового зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Законодавець прямо не передбачив жодних додаткових умов застосування цієї норми, зокрема не встановив залежності від факту адміністративного або судового оскарження. Отже, визначальною та єдиною юридично значимою умовою є своєчасна сплата основного податкового зобов`язання у визначений строк. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі позивач виконав умови, передбачені підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що унеможливлює збереження штрафних санкцій. Посилання контролюючого органу на неузгодженість податкових зобов`язань у зв`язку з адміністративним оскарженням є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на системному аналізі норм ПК України. З матеріалів справи вбачається, що адміністративне оскарження стосувалося виключно штрафних санкцій, тоді як визначені контролюючим органом суми основного податкового зобов`язання позивачем не заперечувалися, що підтверджує відсутність спору щодо їх узгодженості. Таким чином, адміністративне оскарження штрафної частини не впливає на обов`язок сплати основного зобов`язання та не виключає застосування пільгового режиму, передбаченого підпунктом 69.37 ПК України. Колегія суддів також враховує, що після розгляду скарги контролюючим органом частина штрафних санкцій була скасована, що додатково підтверджує часткову необґрунтованість первісних податкових повідомлень-рішень. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, доводи апеляційних скарг є безпідставними та спростовуються вказаним вище. Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 12.06.2026.