Постанова 4851 № 520/1838/26

Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 р. Справа № 520/1838/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.03.26 по справі № 520/1838/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій уточнивши позовні вимоги, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; - зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області. При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, проте, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 168 не має постійний характер та не входить до складу місячного грошового забезпечення поліцейських. Крім того, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Отже, виплата додаткової винагороди залежить від певних умов та її виплата здійснюється у період дії воєнного стану, тобто не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить від певних обставин і від виконаних завдань, що визначається наказом. Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що формування місячного грошового забезпечення військовослужбовців та поліцейських з якого обраховується грошова компенсація за невикористану відпустку має відмінності, а саме одноразові додаткові види грошового забезпечення у т.ч. винагороди та додаткові винагороди не включаються до місячного грошового забезпечення військовослужбовців ДПСУ, проте будьяких застережень щодо включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (винагород, додаткових винагород тощо) до місячного грошового забезпечення поліцейських, вказані норми не містять. На переконання представника відповідача, формування розміру грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовців ДПСУ провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, що складається з основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач в період з 07 листопада 2015 року по 19 липня 2024 року, проходив публічну службу в органах і підрозділах Національній поліції України. Позивачем за весь період проходження служби в Національній поліції не використано щорічна основної та додаткової оплачуваної відпустки у загальній кількості 199 доба (171 діб щорічних відпустки і 28 діб відпустки, як учасника бойових дій). Як вбачається з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168. Однак, на думку позивача, додаткову грошову винагороду не було враховано при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Позивач не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою КМУ №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі по тексту Закон № 580-VIII). Згідно з п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Статтею 92 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. За приписами ч.9 ст.93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. Відповідно до ч.10 ст.93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського. Частинами 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Відповідно до п.1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Згідно з п.3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.8 Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова № 168). Відповідно до п.1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. На виконання Постанови № 168, наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі по тексту Порядок № 775). За приписами п.2 Порядку № 775 на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць. Відповідно до п.15 Порядку № 775 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Виходячи із приписів п.3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23. Разом із тим, зазначені висновки Верховного Суду стосувались правомірності включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Колегія суддів враховує, що абзац 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку. Навпаки, за приписами указаної норми виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму додаткової винагороди, яку позивач отримувала щомісячно перед звільненням. Так, Верховним Судом в постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23 сформовано висновок щодо питання, чи враховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку. Верховний Суд виходив з того, що на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки. Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2025 у справі № 240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 420/35446/23, від 10.09.2025 у справі № 240/2400/24, від 30.10.2025 у справі № 240/3749/24, від 30.10.2025 у справі № 240/904/24, від 30.10.2025 у справі № 240/33499/23. Колегія суддів звертає увагу, що обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідачем помилково вважає, що додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському в штатній структурі ГУ НП в Харківській області. При цьому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони прийняті щодо правовідносин, які не є релевантними стосовно обставин даного спору. Так, у справі № 420/77/25 спірні правовідносини виникли у зв`язку з невключенням додаткової винагороди, запровадженої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки під час проходження служби у органах Державної прикордонної служби України. У той же час ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України. За цим, колегія суддів вважає, що вказані відповідачем в апеляційній скарзі висновки Верховного Суду не можуть застосовуватися при вирішенні спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки, відповідачем протиправно не було враховано у складі грошового забезпечення позивача додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою №168, яку позивач отримував. Отже для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 520/1838/26, відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 520/1838/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов