Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1987/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 р. Справа № 520/1987/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 16.03.2026 по справі № 520/1987/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просить суд про: визнання протиправною бездіяльності Головного управління національної поліції в Харківській області щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язання Головного управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у разі звільненні поліцейського зі служби в поліції, здійснюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства (тобто повного грошового забезпечення), яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Вказує, що враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувалася позивачу, тому вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Головне управління Національної поліції України в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 без змін. Зазначає, що виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Вказує, що виплата додаткової винагороди не має постійного характеру, а запроваджується лише щодо певного кола осіб, на період дії воєнного стану, який не є постійним та обумовлений об`єктивними чинниками, вводиться в дію та закінчується рішеннями Президента України, а розмір якої визначається в залежності від ступені участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 07.11.2015 по 30.06.2025 позивач проходив службу в ГУ НП в Харківській області на посадах: з 07.11.2015 по 08.09.2016 - поліцейський роти ДПС ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 № 34о/с); з 08.09.2016 по 16.12.2016 - поліцейський СР1ІІ1 Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 08.09.2016 № 322 о/с); з 16.12.2016 по 01.02.2021 - поліцейський СРПП №2 Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 16.12.2016 № 552 о/с); з 01.02.2021 по 14.06.2023 - поліцейський відділу реагування патрульної поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 01.02.2021 № 63 о/с); з 14.06.2023 по 30.06.2025 - поліцейський відділення охорони ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 14.06.2023 № 269 о/с); Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 30.06.2025 № 379 о/с позивач з 30.06.2025 звільнений згідно з Законом України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 у кількості 3 діб, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 20 діб та 11 діб додаткової відпустки за 2016 рік, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 20 діб та 12 діб додаткової відпустки за 2017 рік, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 5 діб та 13 діб додаткової відпустки за 2018 рік, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 1 доби та 14 діб додаткової відпустки за 2019 рік, за невикористану частину додаткової відпустки у кількості 10 діб за 2021 рік, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 20 діб та 15 діб додаткової відпустки за 2022 рік, за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 16 діб та 15 діб додаткової відпустки за 2023 рік, за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку у кількості 30 діб та 15 діб додаткової відпустки за 2024 рік, за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 у кількості 23 діб. Згідно з інформацією про нарахування додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за 2022 рік додаткова винагорода нарахована у березні 2022 року за період з 24.02.2022 по 25.03.2022 (30000,00 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у квітні 2022 року за період з 24.02.2022 по 25.03.2022 (42933,00 грн); додаткова винагорода нарахована у травні 2022 року за період з 26.03.2022 по 24.04.2022 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у травні 2022 року за період з 25.04.2022 по 24.05.2022 (30000,00 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у травні 2022 року за період з 26.03.2022 по 24.04.2022 (56000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у червні 2022 року за період з 25.05.2022 по 21.06.2022 (30000,00 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у червні 2022 року за період з 25.04.2022 по 24.05.2022 (56000,00 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у липні 2022 року за період з 25.05.2022 по 23.06.2022 (56000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у серпні 2022 року за період з 22.06.2022 по 18.07.2022 (25000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у вересні 2022 року за період з 19.07.2022 по 23.07.2022 (5000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у вересні 2022 року за період з 24.07.2022 по 22.08.2022 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у вересні 2022 року за період з 23.08.2022 по 21.09.2022 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у жовтні 2022 року за період з 22.09.2022 по 21.10.2022 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у листопаді 2022 року за період з 22.10.2022 по 20.11.2022 (14000,00 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у листопаді 2022 року за період з 22.09.2022 по 21.10.2022 (6999,99 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у листопаді 2022 року за період з 22.10.2022 по 20.11.2022 (4666,66 грн); додаткова винагорода нарахована у грудні 2022 року за період з 02.12.2022 по 23.12.2022 (21290,28 грн); додаткова винагорода нарахована у грудні 2022 року за період з 24.12.2022 по 31.12.2022 (7741,92 грн); додаткова винагорода нарахована у грудні 2022 року за період з 21.11.2022 по 01.12.2022 (11000,00 грн); збільшена додаткова винагорода нарахована у грудні 2022 року за період з 02.12.2022 по 23.12.2022 (13999,98 грн). Згідно з інформацією про нарахування додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за 2023 рік додаткова винагорода нарахована у лютому 2023 року за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у березні 2023 року за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 (29999,76 грн); додаткова винагорода нарахована у квітні 2023 року за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у травні 2023 року за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у червні 2023 року за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 (20322,54 грн); додаткова винагорода нарахована у липні 2023 року за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у серпні 2023 року за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у вересні 2023 року за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у жовтні 2023 року за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у листопаді 2023 року за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у грудні 2023 року за період з 01.11.2023 по 31.11.2023 (30000,00 грн). Згідно з інформацією про нарахування додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за 2024 рік додаткова винагорода нарахована у січні 2024 року за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у лютому 2024 року за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у березні 2024 року за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 (29999,92 грн); додаткова винагорода нарахована у квітні 2024 року за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у травні 2024 року за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у червні 2024 року за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у липні 2024 року за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у серпні 2024 року за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 (28064,46 грн); додаткова винагорода нарахована у вересні 2024 року за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 (18387,06 грн); додаткова винагорода нарахована у жовтні 2024 року за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 (30000,00 грн); додаткова винагорода нарахована у листопаді 2024 року за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 (29999,94 грн); додаткова винагорода нарахована у грудні 2024 року за період з 01.11.2024 по 31.11.2024 (30000,00 грн). Згідно з інформацією про нарахування додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за 2025 рік додаткова винагорода нарахована у січні 2025 року за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 (29999,94 грн); нарахована у лютому 2025 року за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 (29999,94 грн); нарахована у березні 2025 року за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 (29999,76 грн); нарахована у квітні 2025 року за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 (29999,94 грн); нарахована у травні 2025 року за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 (19000,00 грн); нарахована у червні 2025 року за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 (24193,50 грн); нарахована у липні 2025 року за період з 01.06.2025 по 30.06.2025 (30000,00 грн). Згідно з розрахунком компенсації за невикористані дні щорічних відпусток ОСОБА_1 кількість днів невикористаних щорічних відпусток (згідно наказу ГУНП в Харківській області від 30.06.2025 № 379 о/с) - 243 дні. Складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 1 700,00 грн; оклад за спеціальним званням - 1 000,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції - 1 350,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби - 1 620,00 грн; премія - 17 233,51 грн. Розрахунок: (1700,00 + 1000,00 + 1350,00 + 1620,00 + 17233,51) / 30 = 763,4503 грн х 243 дні = 185 518,42 грн. З урахуванням утримання військового збору за ставкою 5 % (9 275,92 грн) ОСОБА_1 виплачено 176 242,50 грн у липні 2025 року. Вважаючи, що відповідачем протиправно не включно до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач ініціював даний спір. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, тому така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському в штатній структурі ГУ НП в Харківській області. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі по тексту Закон № 580-VIII). Згідно з п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Статтею 92 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. За приписами ч.9 ст.93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. Відповідно до ч.10 ст.93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського. Частинами 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Відповідно до п.1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Згідно з п.3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.8 Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова № 168). Відповідно до п.1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. На виконання Постанови № 168, наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі по тексту Порядок № 775). За приписами п.2 Порядку № 775 на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць. Відповідно до п.15 Порядку № 775 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Виходячи із приписів п.3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23. Разом із тим, зазначені висновки Верховного Суду стосувались правомірності включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Колегія суддів враховує, що абзац 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку. Навпаки, за приписами указаної норми виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму додаткової винагороди, яку позивач отримувала щомісячно перед звільненням. Так, Верховним Судом в постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23 сформовано висновок щодо питання, чи враховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку. Верховний Суд виходив з того, що на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки. Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2025 у справі № 240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 420/35446/23, від 10.09.2025 у справі № 240/2400/24, від 30.10.2025 у справі № 240/3749/24, від 30.10.2025 у справі № 240/904/24, від 30.10.2025 у справі № 240/33499/23. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин та помилково зазначено, що додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському в штатній структурі ГУ НП в Харківській області. При цьому, посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони прийняті щодо правовідносин, які не є релевантними стосовно обставин даного спору. Так, у справі № 420/77/25 спірні правовідносини виникли у зв`язку з невключенням додаткової винагороди, запровадженої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки під час проходження служби у органах Державної прикордонної служби України. У той же час ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України. За цим, колегія суддів вважає, що вказані судом першої інстанції висновки Верховного Суду не можуть застосовуватися при вирішенні спірних правовідносин. Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. За цим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 520/1987/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням проведених виплат. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко