Постанова 4813 № 522/27873/25

Номер провадження: 33/813/1130/26 Номер справи місцевого суду: 522/27873/25 Головуючий у першій інстанції Іванов В. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., в порядку підготовки до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП установив: Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 06.05.2026 ОСОБА_1 безпосередньо звернувся з апеляційною скаргою через суд першої інстанції, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження. На обґрунтування доводів про пропуск строку вказує, що копію постанови не отримував, про час, дату судового розгляду ні останній ні його захисник не були сповіщені належним чином. Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, або ознайомлення з матеріалами справи, а з моменту винесення постанови. В той же час, за правовим змістом зазначених норм КУпАП, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений особі, яка подала апеляційну скаргу, тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами. При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; п. 47 рішення у справі «Устименко проти України», від 29.10.2015). Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Оскаржувана постанова була ухвалена судом першої інстанції 23 березня 2026 року. З урахуванням вимог ст.294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду розпочато з 24.03.2025 і закінчився 03.04.2026. Однак, клопотання про поновлення строку слід залишити без задоволення з огляду на наступне. В матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 -адвокатом Садаклієвим Іваном Іллічем серії ВН№1632888 від 31 грудня 2025 року (а.с.15). Також з матеріалів справи вбачається, що адвокат Садаклієв І.І. під час розгляду в суді першої інстанції подавав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.11,19,28), клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.13), клопотання про закриття провадження у справі (а.с.22-26) та клопотання про розгляд справи без участі адвоката Садаклієва І.І. (а.с.31). При цьому, ОСОБА_1 повідомлялось про призначені судові засідання у справі, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber» за номером телефону НОМЕР_1 (а.с.9,17,20-21,29). Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що про час та дату судового засідання призначеного на 23 березня 2026 року також було сповіщено у додаток «Viber» за номером телефону НОМЕР_1 (а.с.33). Враховуючи вище досліджені матеріали справи, враховуючи, що правова допомога під час провадження у справі в суді першої інстанції надавалась адвокатом Садаклієвим І.І., що також підтверджується і витягом з Договору від 31.12.2025 про надання правничої допомоги №31/12/25-А від 31.12.2025 р., дія якого розповсюджується і на представництво інтересів в Одеському апеляційному суді (а.с.16), доказів розірвання договірних відносин апеляційному суду не надано, а тому ОСОБА_1 та його представник повинні були цікавитись про хід розгляду справи у розумні строки. Слід зазначити, що для отримання інформації щодо прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо розглянутої справи. Як вбачається з даних ЄДРСР повний текст постанови Приморського районного суду м.Одеси від 23 березня 2026 року до ЄДРСР був надісланий судом надіслано судом 24.03.2026, зареєстровано: 25.03.2026, забезпечено надання загального доступу: 26.03.. Оскільки ст. 294 КУпАП не пов`язує перебіг строку на апеляційне оскарження з моментом ознайомлення з постановою чи отриманням її копії, а виключно з днем її винесення. Непереборних обставин та інших поважних причин неподання апеляційної скарги в строк адвокат не зазначає. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року, Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі сплином часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також Судом у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, чи виправдовують втручання у принцип res judicata (вирішеної справи/остаточного судового рішення), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, ОСОБА_1 не довів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження і підстав для його поновлення не знаходить, в зв`язку з чим у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови від 23.03. 2026 року слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Також апеляційний суд зазначає, що ухвалення такої постанови не позбавляє можливості апелянта права на повторне звернення у встановленому законом порядку з апеляційною скаргою у разі усунення обставин, що були підставою для її повернення. Керуючись ст.ст. 7, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути ОСОБА_1 разом із доданими матеріалами. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький