Постанова 4824 № 753/19901/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2026 року м. Київ Справа № 753/19901/25 Провадження № 22-ц/824/4392/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «Інноваційний страховий капітал» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Інноваційний страховий капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року до суду надійшла позовна заяваПрАТ «Інноваційний страховий капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 20 223,23 грн. Позов мотивований тим, що 30.04.2024 року між ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» та Приватним акціонерним товариством «ВФ УКРАЇНА» укладено Договір добровільного страхування автотранспорту № 24.030.00090, згідно якого ПрАТ «ІНСК» взяло на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов, встановлених цим Договором. 23.10.2024 о 18:10 год. у м. Київ, на шосе Наддніпрянське сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «VW Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу марки «Nissan X-Trail», н.з. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. 25.10.2024 Страхувальник звернувся до Страховика з заявою/повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, що може кваліфікуватися як страховий випадок. Відповідно до Страхового акту № ТР/24637 від 10.12.2024 ПрАТ «ІНСК» визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі - 81 367,00 грн. Розмір страхового відшкодування, відповідно до умов Договору страхування, був визначений на підставі рахунків СТО № 239 від 25.11.2024. На підставі Страхового акту № ТР/24637 від 10.12.2024, заяви повідомлення від 25.10.2024, рахунків СТО № 239 від 25.11.2024, виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «ІНСК», керуючись умовами Договору, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі - 81 367,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1700 від 24.12.2024. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як особи яка на правомірних підставах керувала автомобілем марки «VW Passat», н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПАТ «СК «УСГ» за полісом № 220983793 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою на виплату страхового відшкодування в сумі 81 367,00 грн. 12.03.2025 на рахунок ПрАТ «ІНСК» від ПАТ "СК "УСГ" надійшли кошти в розмірі 61 143,77 грн. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 20 223,23 грн. (81 367,00 - 61 143,77). Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2025 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. РішеннямДарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року позов ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» суму в розмірі 20 223,23 грн. (двадцять тисяч двісті двадцять три гривні 23 коп.) шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що до позивача у порядку суброгації перейшло право на отримання від відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок зазначеної вище ДТП. Враховуючи обставини викладені вище, зважаючи, що відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки, а розмір страхової виплати, яку здійснив його страховик - ПАТ «СК «УСГ», є недостатнім для повного відшкодування завданої ним шкоди. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені возову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що він перебував у трудових відносинах з ТУ ДСА в Київській області відповідно до цивільно-правового договору від 01 жовтня 2024 року № 42 а автомобіль марки «VW Passat», н.з. НОМЕР_2 належить ТУ ДСА в Київській області та який був наданий відповідачу для виконання умов договору. 17 листопада 2025 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 753/19901/25 з Дарницького районного суду м. Києва. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2026 року справу призначено до розгляду. 28 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» адвоката Терещенко М.І. в якому вона просила рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлено, що 30.04.2024 року між ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» та Приватним акціонерним товариством «ВФ УКРАЇНА» укладено Договір добровільного страхування автотранспорту № 24.030.00090, згідно якого ПрАТ «ІНСК» взяло на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов, встановлених цим Договором. Згідно п. 2.1. Договору страхування предметом договору є майнові інтереси Страхувальника (або Застрахованої особи), що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням користуванням та розпорядженням Транспортними Засобам (- ми), зазначеним (-ми) в Додатку № 1 до Договору; відшкодуванням Страхувальником (або Застрахованою особою) заподіяної ним шкоди особі або майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності); життя, здоров`ям, працездатністю осіб, які знаходяться у застрахованому Транспортному Засобі на момент настання страхового випадку (страхування водія та пасажирів від нещасного випадку). 23.10.2024 о 18:10 год. у м. Київ, на шосе Наддніпрянське сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «VW Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу марки «Nissan X-Trail», н.з. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. 25.10.2024 Страхувальник звернувся до Страховика з заявою/повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, що може кваліфікуватися як страховий випадок. Відповідно до Страхового акту № ТР/24637 від 10.12.2024 ПрАТ «ІНСК» визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі - 81 367,00 грн. Розмір страхового відшкодування, відповідно до умов Договору страхування, був визначений на підставі рахунків СТО № 239 від 25.11.2024. На підставі Страхового акту № ТР/24637 від 10.12.2024, заяви повідомлення від 25.10.2024, рахунків СТО № 239 від 25.11.2024, виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «ІНСК», керуючись умовами Договору, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі - 81 367,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1700 від 24.12.2024. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як особи яка на правомірних підставах керувала автомобілем марки «VW Passat», н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПАТ «СК «УСГ» за полісом № 220983793 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою на виплату страхового відшкодування в сумі 81 367,00 грн. 12.03.2025 на рахунок ПрАТ «ІНСК» від ПАТ «СК «УСГ» надійшли кошти в розмірі 61 143,77 грн. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 20 223,23 грн. (81 367,00 - 61 143,77). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18) сформульовано висновок, що результат аналізу норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц та постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №914/820/17). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до цивільно правового договору №42 від 01 жовтня 2024 року, між ТУ ДСА України у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір відповідно до якого ОСОБА_1 надає послуги з предрейсової підготовки автомобіля, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів на відстань 80-170 км. Крім того, відповідно до умов договору замовник надає виконавцю для здійснення перевезень транспортний засіб марки Volkswagen модель «Passat», VIN НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 рік випуску 2005. Враховуючи викладене ОСОБА_1 на час настання ДТП перебував у трудових відносинах з ТУ ДСА України в Київській області та ДТП сталась на службовому автомобілі, а тому належним відповідачем у вказаному спорі є ТУ ДСА України у Київській області. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 175 ПК України згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до статті другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. У постанові Верховний Суд від у справі № 705/3876/18, зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.) Відповідно до постанови Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди він керував службовим транспортним засобом та виконував службові обов`язки, тобто діяв не як приватна особа, а як працівник у межах трудових відносин із роботодавцем. Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності, шкода, завдана працівником під час виконання ним трудових/службових обов`язків, підлягає відшкодуванню юридичною або фізичною особою, з якою такий працівник перебуває у трудових відносинах, за умови, що шкоду завдано саме у зв`язку з виконанням покладених на нього обов`язків. Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП перебував при виконанні службових обов`язків та керував службовим автомобілем, обов`язок із відшкодування шкоди, за наявності для цього правових підстав, може бути покладений не на нього особисто, а на його роботодавця як особу, відповідальну за дії свого працівника. За таких обставин ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, а тому заявлені до нього позовні вимоги про відшкодування шкоди задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, помилково стягнув заборгованість з неналежного відповідача, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 4 542,00 грн судового збору. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а тому з ПрАТ «Інноваційний страховий капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн. Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Інноваційний страховий капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інноваційний страховий капітал» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 4 542,00 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О.І. Шкоріна