Постанова 4824 № 361/9197/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 серпня 2022 року м. Київ Справа № 361/9187/20 Провадження: № 22-ц/824/2162/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Борисової О.В., Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Алієвої Олени Юріївни в інтересах Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Василишина В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 вересня 2020 року о 13 год. 40 хв. у місті Києві на Дніпровському узвозі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля марки «Tesla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП його, позивача, автомобіль отримав механічні пошкодження. При складанні документів її учасники скористалися бланком Європротоколу, в якому відповідач свою вину у вчиненні ДТП визнав. На час дорожньо-транспортної пригоди його, ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ «АСК «Інго Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/49165875.Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована у АТ «СК «Країна», що підтверджуєтеся полісом № АР/4708862. 27 жовтня 2020 року він, позивач,звернувся до АТ «СК «Країна» із заявами про погодження розміру страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування.Листом № 17300 від 29 жовтня 2020 року АТ «СК «Країна» повідомило позивача, що за фактом пошкодження 27 вересня 2020 року транспортного засобу марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі - 50 000 грн. 00 коп. 30 жовтня 2020 року АТ «СК «Країна» перерахувало на його користь грошові кошти у розмірі-50 000 грн. 30 листопада 2020 року судовим експертом Новоселицьким В.А. складено висновок № 02/11 по визначенню матеріального збитку, завданого позивачу у результаті ДТП. Згідно із вказаним висновком вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП на момент проведення дослідження складає 96 585, 20 грн, вартість відновлювального ремонту - 91 077 грн. 83 коп., втрата товарної вартості вказаного автомобіля складає 5 507, 37 грн. З огляду на викладене та з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі - 50 000 грн, вважав, що відповідач повинен відшкодувати йому матеріальний збиток у розмірі 46 585, 20 грн. Окрім того, неправомірними діями відповідача, які полягають у позбавленні можливості користування транспортним засобом, неможливості проведення ремонту за браком коштів та відповідною поведінкою ОСОБА_3 , який самоусунувся від компенсації коштів, йому, позивачу, завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 20 000 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5507,37 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля; 3500 грн. за проведення експертизи по визначенню матеріального збитку; 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у розмірі 1089,30 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 та Алієва О.Ю. в інтересах АТ «СК «Країна»подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. ОСОБА_1 на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що потерпілому належить право вимоги до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України. В даному випадку ліміт відповідальності страховика винної особи був обмежений максимальним розміром страхової виплати, що затверджений Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та складає 50 000 грн. Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення 5 507,37 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на його користь вартості відновлювального ремонту у повному обсязі у розмірі 46 585,20 грн. В решті рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Алієва О.Ю. в інтересах АТ «СК «Країна» в поданій апеляційній скарзі вказувала на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розпорядженням Накомфінпослуг від 29.12.2015 № 3471 встановлений максимальний розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у разі оформлення ДТП без участі працівників Нацполіції України та спільного складання повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди (європротокол), який складає 50 000 грн. А тому суд першої інстанції помилково вважав, що відшкодування покладається на страховика у межах страхового ліміту у розмірі 130 000 грн. Суд не звернув увагу на те, що предметом позову є стягнення різниці між страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, та розміром завданої шкоди. Також просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту у заявленому до стягнення розмірі. Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 листопада 2021 року та 12 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. За правилом частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Швець О.В. в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що висновок експерта не може бути належним доказом у справі, оскільки розрахунок, на який посилається експерт, є підробленим. Також вказав, що позивач погодив виплату страхового відшкодування в сумі 50 000 грн, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних про стягнення вартості відновлювального ремонту. Складення європротоколу та визнання відповідачем своєї вини не могли спровокувати значні душевні страждання у позивача. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення вартості відновлювального ремонту, а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 27 вересня 2020 року о 13 год. 40 хв. у місті Києві на Дніпровському узвозі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Tesla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. При складанні документів її учасники скористалися бланком Європротоколу, в якому відповідач свою вину у вчиненні ДТП визнав. З матеріалів справи вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «АСК «Інго Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/49165875. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП застрахована у АТ «СК «Країна» згідно із полісом № АР/4708862. Ліміт відповідальності складає - 130 000 грн. 00 коп. франшиза - 0 грн. 00 коп. 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «Країна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до АТ «СК «Країна» заяву про виплату страхового відшкодування. Заявою від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 погодив розмір страхового відшкодування за фактом пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 27 вересня 2020 року у розмірі - 50 000 грн. 00 коп. Згідно із страховим актом № 70-01/60633/3.2.29 АТ «СК «Країна» нарахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі - 50 000 грн. 00 коп. Відповідно до платіжного доручення № 12836 від 30 жовтня 2020 року АТ «СК «Країна» перерахувало позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі - 50 000 грн. 00 коп. Згідно із висновком № 02/11 експертизи по визначенню матеріального збитку, складеного 30 листопада 2020 року, судовим експертом Новоселецьким В.А. визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 96 585, 20 грн, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - 91 077, 83 грн, втрата товарної вартості автомобіля- 5 507, 37 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відшкодування збитків покладається на страховика у межах ліміту відповідальності, розмір якого у даному випадку становить 130 000 грн та франшиза у розмірі - 0 грн. У відповідача виникає обов`язок по відшкодуванню шкоди лише у розмірі - 5 507,37грн, що становить втрату товарної вартості автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Погодження страхового відшкодування у розмірі - 50 000 грн. здійснювалося без участі страхувальника. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції. Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала. Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV. Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди. Згідно зі статтею 3 Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 указаного Закону,об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону ). Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови,що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постановаВеликої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, з урахуванням постанови Великої ПалатиВерховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20). У зв`язку з цим, доводи апеляційноїскарги про те, що потерпілий має право вибору і пред`явлення позову до винної особи є його абсолютним правом є безпідставними, так як у 2018 році Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше існуючої правової позиції Верховного Суду України й з того часу судова практика незмінна. У Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону). Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересівяк потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика. При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга, четверта статті 14 ЦК України). Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15. Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки у спірних правовідносинах цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «Країна», покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП («Європротокол»). У разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї (ч. 33.4 Закону). Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону. Отже, при оформленні європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим. Наразі відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2016 №3471, такий ліміт становить 50 000 грн. Підписавши європротокол, позивач, діючи на власний розсуд, погодив виплату страхового відшкодування в сумі 50 000 грн та отримав її, а тому положення ст. 1194 ЦК України в даних правовідносинах застосуванню не підлягають, відповідно, висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні вартості відновлювального ремонту (за вирахуванням втрати товарної вартості вказаного автомобіля), є правильними. Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За таких підстав, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Алієвої О.Ю. в інтересах АТ «Страхова компанія «Країна» підлягають залишенню без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Алієвої Олени Юріївни в інтересах Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.О. Невідома Судді О.В. Борисова Б.Б. Левенець