Постанова Київський апеляційний суд № 757/3208/26-п

Унікальний номер справи 757/3208/26-п Номер апеляційного провадження 33/824/2472/2026 Суддя суду першої інстанції О. Л. Соловйов Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 30 квітня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у с т а н о в и в: Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 850 грн00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 копійок. Судом встановлено, що 12.01.2026 о 17:00 год ОСОБА_1 керуючи автомобілем Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , по алеї Магдебурзького права виїхав на зустрічну смугу в результаті чого здійснив зіткнення із автомобілем Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 11.4 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Зазначає, що його безпідставно визнано винним у вчиненні даної ДТП, оскільки суддею зроблено такий висновок на підставі суперечливих пояснень свідків, окремі пояснення взагалі не враховані у повній мірі при розгляді справи. Суддею не враховано зміст пояснень свідка ОСОБА_3 , наданих ним на місці ДТП, а лише було зачитано його. Вказує на те, що свідчення ОСОБА_2 є недостовірними, оскільки його пояснення щодо своєчасного вжиття заходів до повної зупинки автомобіля, прямо суперечить показам свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Вважає, що у постанові судді вбачаються окремі ознаки упередженості до наданих показань свідками та небажання суду встановити причинно-наслідковий зв`язок ДТП. Зокрема, суддею не враховано вищевикладені порушення ПДР з боку водія автомобіля Toyota, що стали причиною ДТП, не взято до уваги свідчення, щодо дій водія автомобіля Renault. При цьому, суддею зроблено невірний висновок у постанові про те, що місце розташування автомобіля Renault зафіксоване на місці ДТП після зіткнення, красномовно свідчить про неможливість розвитку подій, за якої автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебував у стані покою, що ставить під сумнів та спростовує твердження останнього про перебування автомобіля Renault у стані вимушеної зупинки у зв`язку з появою перешкоди автомобіля Toyota. Такий висновок судді вважає хибним, оскільки він грунтується лише на зафіксованому розташуванні автомобіля Renault, а саме перебування автомобіля в зоні перехрестя напроти виїзду зі стадіону, що суперечить ПДР. При цьому, суддею конкретно не вказується яким саме пунктам ПДР суперечить перебування автомобіля в зоні перехрестя. Вважає за необхідне відмітити, що виїзд зі стадіону не є перехрестям, а є виїздом з прилеглої території. Крім того зазначає, що судом не було враховано та не взято до уваги місце ДТП, а саме вказане місце є виїздом з прилеглої території, у даному випадку є повна перевага основної дороги. Водій автомобіля Toyota зобов`язаний був оцінити обстановку та пропустити всіх. А за свідченням свідка ОСОБА_3 та інших свідків, автомобіль Тоyota виїжджаючи зі стадіону в`їхав в автомобіль Renault, навіть не намагався затормозити. Суддею не взято до уваги свідчення, що автомобіль Renault знаходився у нерухомому стані, оскільки це суперечить пошкодженням обох ТЗ та їх розташування на проїжджій частині. Також, в постанові зазначено, що пошкодження на автомобілі Renault повинні були утворитись, з правого боку із напрямком удару зліва на право. Зазначене судження є некоректним, враховуючи покази усіх свідків, які стверджують що рух автомобіля Тоyotaвідбувався ліворуч, тобто по діагоналі, де знаходився автомобіль Renault. Данна обставина ніяк не впливає на те, в якій частині переднього бампера автомобілю Renault нанесено пошкодження. Разом з тим, зафіксовані на фото пошкодження знаходяться на центральній-правій частині бампера. Крім того, суддею зазначено розташування автомобіля Renault на проїжджій частині із частковим заїздом на сусідню смугу у попутному напрямку, та зафіксовано на фото положення передніх коліс із виворотом праворуч за напрямком руху, вказують про намагання водія ОСОБА_1 уникнути ДТП шляхом зміни напрямку руху, що можливо лише при здійсненні руху. На підставі цих тверджень суд спростовує повну зупинку автомобіля Renault. Водночас, суддя при розгляді справи не досліджував та не допитував учасників ДТП щодо цієї обставини. Зазначений виворіт коліс не може свідчити про наміри водія автомобіля Renault і тим паче ознак його руху. За умови такого положення коліс та при здійснені руху для уникнення ДТП, положення автомобіля Renault мало б бути перпендикулярно осьовій або по діагоналі відносно неї. Разом тим, зафіксовано на фото положення ТЗ є паралельним смузі руху, що свідчить про перебування ТЗ у нерухомому стані у момент зіткнення. Водій автомобіля Renault в момент зіткнення від неочікуваного маневру автомобіля Тоyota рефлекторно вивернув руль. Враховуючи викладене, висновок суду щодо стану автомобіля Renault, як такого що перебував у русі на момент ДТП на підставі висунутих гіпотез є необґрунтованим та непідтвердженим. Також вважає, з огляду на зміст постанови судді, що вбачаються окремі ознаки упередженості щодо часу зіткнення зазначеного в протоколі, а саме 17.00/05. Вказані розбіжності у часі настання ДТП, пов`язані з поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди. Водночас суддею, з невідомих причин без дослідження даного питання, беззастережно взято до уваги інформацію про час вказаний ОСОБА_2 . Разом тим, зважаючи на обставини зіткнення та наведені покази щодо порушених норм ПДР у висновках суду відсутній причинно-наслідковий зв`язок ДТП з порушенням ПДР з боку ОСОБА_1 водія автомобіля Renault. Наголосив на тому, що на момент ДТП у смузі протилежного руху не було зустрічного транспорту, а значить передчасне перебування Тоyota лише порушує час реверсу, але не створює небезпечну ситуацію для зустрічного руху, а безпосередньою причиною зіткнення був водій автомобіля Тоyota внаслідок порушення ним п.10.2 та 12.3 ПДР не оцінивши обстановку на дорозі. Крім того, на фотофіксації наслідків ДТП чітко видно розташування автомобіля Тоyota та відстань від місця ДТП до бруківки зустрічної смуги, яка складає більше 3 метрів. Зазначене свідчить про можливість здійснення маневру спрямованого на об`їзд нерухомого автомобіля Renault, але зважаючи на сконцентровану увагу ОСОБА_2 на зустрічну смугу з права не врахувавши обстановку на дорозі попереду себе. Крім того, ОСОБА_1 просить апеляційний суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення була вручена йому лише 04.03.2026. При цьому подана його захисником 07.03.2026 апеляційна скарга на постанову судді була повернута постановою Київського апеляційного суду від 26.03.2026. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ОСОБА_1. строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували наведені у клопотанні обставини. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Орловська В. А. підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити на підставі викладених у ній доводів. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно дост. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім. Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об`єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього рухута наслідками. Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього рухуПравил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками. Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв. Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками. Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку. Згідно п. 11.4 ПДРна дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги. Висновок судді першої інстанції про вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддею надано належну оцінку, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №565030; схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано розташування транспортних засобів на місці ДТП, локалізація та вид механічних пошкоджень, які отримали транспортні засоби; письмових поясненнях учасників ДТП, які були надані на місці пригоди, а також долученими до матеріалів справи чисельними фотозображеннями, геометричними вимірами і схемами розрахування дорожніх знаків на місці події. Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю транспортного засобу Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортного засобу Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_3 , та наявність механічних ушкоджень транспортних засобів, що по суті в апеляційній скарзі не оспорюється. У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Суддя, встановлюючи обставини справи, покладався зокрема на пояснення учасників цієї пригоди. У відповідності до схеми місця ДТП, змальовано ділянку дороги, на якій було вчинене адміністративне правопорушення; розташування транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимогст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення п. 11.

4. Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що перебувало у причинному зв`язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на водія стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиціїст. 124 КУпАП. Пояснення потерпілого ОСОБА_2 повністю підтверджуються протоколом по адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП та фотозображеннями, геометричними вимірами і схемами розрахування дорожніх знаків на місці події. Суддею обгрунтовано не взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки вони є неспроможними та повінстю суперечать матеріалам справи. Суддя дійшов вірного висновку, що за часом настання ДТП є (17:00) 12.01.2026, виключають твердження ОСОБА_1 про зміну напрямку руху, який відповідно до встановлених інформаційних дорожніх знаків за напрямком руху у бік Дніпра настає о 17:15 год, а тому виїзд останнього на зустрічну смугу суперечив вказаним вимогами ПДР. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Доказів для спростування вини саме ОСОБА_1 стороною захисту не надано. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що саме водії автомобіля Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_3 створив аварійну ситуацію, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки такий факт не зафіксований, а матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок порушення останнімп. 11.4 ПДР сталасяця дорожньо-транспортна пригода. Дії ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, та її наслідками. У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини. Оскільки в межах даного судового провадження відбувається судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перевірки обставин щодо порушенняПДР іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на протокол, схему ДТП, пояснення учасників ДТП, які в своїй сукупності дають можливість чітко відтворити обставини пригоди, апеляційний суд вважає доводи скаржника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, безпідставними, оскільки наявними у справі доказами беззаперечно підтверджується порушення ОСОБА_1 п. 11.4 ПДР та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Інших доводів, якими б спростовувався висновок судді про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 11.4 ПДР, що спричинили пошкодження транспортних засобів, апеляційна скарга не містить. Порушень вимог процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування постанови, не встановлено. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні нимп. 11.4 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПдоведена, підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без змін. Підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: ОСОБА_1 поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач