Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/1293/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року Справа № 906/1293/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Степанчук С.Ю. за участю представників сторін: прокурора Ваколюк Ю.О. позивача Житомирської обласної ради - не з`явився відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" - не з`явився третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" - не з`явився третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2026 р. постановлене у м. Житомир, повний текст складено 09.03.2026 р. у справі № 906/1293/24 (суддя Вельмакіна Т.М.) за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення від 26.02.2026 р. у справі № 906/1293/24 Господарський суд Житомирської області задоволив позов заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради. Суд ухвалив рішення про : - витребування з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на користь Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011; - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011; - скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що всі докази наявні в матеріалах справи, починаючи з 10.07.2025 р., коли було закінчено підготовче провадження у даній справі, не можуть братися судами до уваги, оскільки вони одержані з порушенням закону і є недопустимими в розумінні ст. 77 ГПК України. Доводить, що Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" набуло право приватної власності на спірну земельну ділянку правомірно, на підставі рішення органу місцевого самоврядування за відплатним договором, натомість вважає, шо прокурором у позові не доведено, що спірна земельна ділянка є лісогосподарською і що право користування такою земельною ділянкою наділено Дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс". Стверджує, що рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 р. Червоноармійському держлісгоспу АПК не передавалося земельних ділянок на території Станишівської сільської ради, і суд першої інстанції допустив помилку в оцінці рішення Житомирської обласної ради від 10.10.2000 р., оскільки навіть прокурор вказував на передачу цим рішенням спірної ділянки ЖРКП «Агролісництво». Також доводить, що землі які були в користуванні ЖРКП «Агролісництво» не перейшли в користування ДП «Житомирський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» по факту правонаступництва за відсутності відповідних доказів. Зазначає, що третя особа у даній справі - ДП «Пулинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» не має жодного права користування землями, наданими за рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 р. ЖРКП «Агролісництво», зокрема, на території Станишівської сільської ради - площею 211,2 га (вкриті лісом 205,4 га, не вкриті лісом 5,8га). Пояснює, що ДП «Червоноармійський лісгосп АПК», який згодом було перейменовано в ДП «Пулинський лісгосп АПК» не є правонаступником ДП «Житомирський лісгосп АПК», оскільки в графі «Дані про юридичних осіб правонаступником яких є юридична особа» ДП «Пулинський лісгосп АПК» не міститься жодних даних. Зауважує, що передавальний акт між ДП «Житомирський лісгосп АПК» та ДП «Пулинський лісгосп АПК» до матеріалів справи не долучений. Стверджує, що якщо спірна земельна ділянка і була внесена до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Пулинський лісгосп АПК», то це відбулось без правових підстав, і місцерозташуванням земель, які надавались ЖРКП «Агролісництво» та право на які припинялось за ДП «Житомирський лісгосп АПК». Доводить при цьому, що право на розробку проєкту землеустрою земель лісового фонду на території Станишівської сільської ради було надано ДП «Пулинський лісгосп АПК» вперше лише 18.12.2019 р., а тому не є правовстановлюючими документами та значення не мають планово-картографічні матеріали, які датовані раніше. Вважає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому факту, що спірна земельна ділянка відповідно до Генерального плану м. Житомира затвердженого рішенням міської ради від 30.11.2016 р. № 454 розташована в межах території виробничих та комунальних об`єктів; території зелених насаджень спецпризначення, а відповідно до плану зонування території м. Житомир (зонінгу) затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2017 р. № 579 розташована в зоні В-5 зоні підприємств V класу шкідливості. Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2026 р. у справі № 906/1293/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" подав відзив на апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів", в якому заперечив проти доводів скаржника. Пояснює, що у зв`язку з реформуванням агропромислового сектора економіки рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 р. було припинено право користування землями лісового фонду, які були в постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що реформувалися, і визнано їх землями запасу сільських та селищних рад відповідно до додатка 1, надано в постійне користування лісогосподарським підприємствам землі лісового фонду із земель запасу для ведення лісового господарства в розмірах і на умовах відповідно до додатка 2, зокрема, Житомирському районному комунальному підприємству «Агролісництво» надано в постійне користування землі лісового фонду із земель запасу сільських/селищних рад Житомирського району для ведення лісового господарства. Доводить таким чином, що землі були передані в постійне користування агролісогосподарським підприємствам ще в 2000 році, тобто - до набрання чинності ЗК України. Зазначає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які були затверджені в установленому порядку і не скасовані, є належним доказом того, що держава визнавала ці землі лісовими. Зауважує, що враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, що згідно матеріалів лісовпорядкування, а саме проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирської області Житомирського лісництва за 2014 рік, таксаційного опису за 2012 рік та плану лісонасаджень ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирського лісництва 2012 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 вкрита лісовими насадженнями та накладається на 14-18 виділ 15 кварталу Житомирського лісництва ДП «Пулинський лісгосп АПК», тому рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та відсутні будь-які підстави для його скасування. Просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач Житомирська обласна рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області відзивів на апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" не подали. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області також звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення виключно на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, однак не врахував, що такі матеріали не є самостійною підставою виникнення речового права. Доводить, що матеріалами справи підтверджено, що за рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 р. землі після припинення права користування реформованих КСП були визнані землями запасу відповідних рад, а передача їх у постійне користування лісогосподарським підприємствам мала здійснюватися після виготовлення землевпорядної документації, однак у ДП «Пулинський лісгосп АПК» та попередніх лісокористувачів, відсутній Державний акт або інший належний документ, що посвідчує право постійного користування, а виготовлення документації не завершено, що підтверджено матеріалами справи. У зв`язку з цим вважає, що саме в цьому випадку, посилання суду на матеріали лісовпорядкування є недостатнім, оскільки такі матеріали мають виключно технічний характер, не підтверджують безумовно правовий статус конкретної земельної ділянки та не враховують історію вилучення земель. Зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив матеріали лісовпорядкування із належним доказом виникнення права постійного користування та безпідставно визнав достатнім доказом належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду матеріали лісовпорядкування. Наголошує, що матеріалами справи не підтверджений безперервний правовий ланцюг переходу права користування спірною земельною ділянкою до ДП «Пулинський лісгосп АПК», тоді як, на думку скаржника, суд першої інстанції заповнив цей правовий розрив припущеннями. Зауважує, що прокурором заявлено віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак суд першої інстанції не встановив усіх умов застосування статті 388 ЦК України, оскільки не дослідив чи був набувач добросовісним, чи мав можливість знати про можливі порушення, чи існували явні дефекти правового титулу. Вважає, що оскільки спірна земельна ділянка була набута за результатами відкритого аукціону, суд першої інстанції був зобов`язаний надати окрему правову оцінку добросовісності набувача, однак цього не зробив, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування статті 388 ЦК України. Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2026 р. у справі № 906/1293/24 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради. 08.04.2026 р. заступник керівника Житомирської окружної прокуратури подав відзив на апеляційні скарги відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому заперечив проти доводів апеляційних скарг. Доводить, що перебування в комунальній власності територіальної громади Житомирської області спірної земельної ділянки підтверджується матеріалами планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Пулинський лісгосп АПК», а саме, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирського лісництва за 2013 рік, плану лісонасаджень ДП «Червноармійський лісгосп АПК» Житомирського лісництва 2012 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Вересівського лісництва ДП «Житомирського лісгоспу АПК» Житомирської області 2004 року, Планом лісонасаджень Вересівського лісництва ДП «Житомирського лісгоспу АПК» Житомирської області 2002 року. У зв`язку з цим вважає, що станом на 01.01.2013 р. спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП «Червоноармійський лісгосп АПК», і рішення про її вилучення не приймалось. Просить залишити без задоволення апеляційні скарги ПАТ «Житомирський комбінат силікатних виробів» та Станишівської сільської ради, а рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1293/24 від 26.02.2026 р. про задоволення позову залишити без змін. Позивач Житомирська обласна рада, відповідач Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" відзивів на апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області не подали. Позивач Житомирська обласна рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області не забезпечили явку представників у судові засідання 21.04.2026 р. та 02.06.2026 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 75 76, 120 123, 148 149 у т.3/. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція третьої особи/скаржника викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та третьої особи/скаржника. Представник відповідача/скаржника в судових засіданнях 21.04.2026 р. та 02.06.2026 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Прокурор та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" в судових засіданнях заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні 02.06.2026 р. було відкладено ухвалення та проголошення постанови у справі до 09.06.2026 р. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне. Згідно з рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 12 від 11.08.2000 р. "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду і віднесення їх до земель запасу", припинено право постійного користування землями лісового фонду агрофірми "Зоря" площею 211,2 га, з них лісопокритих 205,4 га, яка припинила свою діяльність, і віднесено ці землі до запасу сільської ради /а.с. 193 зв. у т.1/. Відповідно до рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 13 від 11.08.2000 р. "Про згоду на надання земель лісового фонду в постійне користування районному комунальному підприємству "Агролісництво" управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації", погоджено надання районному комунальному підприємству "Агролісництво" у постійне користування 211,2 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства у відповідності з експлікацією /а.с. 194 у т.2/. Таким чином, Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області погодила надання лісів в користування районному лісогосподарському підприємству, і таке погодження відбулось в межах повноважень сільської ради відповідно до ст. 19, 27, 28, 31, 34 ЗК України (в редакції станом на час прийняття рішення). Рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 р. "Про припинення права користування та надання земель лісового фонду" припинено право користування землями лісового фонду, які були в постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що реформувалися і визнано їх землями запасу сільських та селищних рад згідно додатка 1 та надано в постійне користування лісогосподарським підприємствам землі лісового фонду із земель запасу для ведення лісового господарства в розмірах і на умовах згідно додатка

2. Житомирська обласна рада, надавши в постійне користування лісогосподарським підприємствам землі лісового фонду діяла в межах свої повноважень, визначених ст. 12, 19 Земельного кодексу України та ст. 13 Лісового кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення), якими передбачено, що до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними. Прокурор у позові доводить про належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Житомирської області. Разом з тим, рішенням Станишівської сільської ради № 1118 від 09.06.2023 р. "Про затвердження територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Слобода-Селець" /а.с. 22 т.1/, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) площею 0,6521 га, кадастровий номер 1822086800:07:000:0011 за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. 23.06.2023 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Станишівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га. /а.с. 63 64 у т.1/. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельній ділянці з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 присвоєно категорію земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості /а.с. 61 62 у т.1/. Відповідно до рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 1233 від 13.10.2023 р. "Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права власності земельної ділянки площею 0,6521 га", виставлено на земельні торги для продажу права власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,6521 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), кадастровий номер 1822086800:07:000:0011, місце розташування - Житомирська область, Житомирський район, за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради /а.с. 35 у т.1/. За результатами проведення земельних торгів 08.12.2023 р. Територіальна громада в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області як продавець та Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" як покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення на земельних торгах у формі аукціону /а.с. 37 39 у т.1/, згідно з п. 1.1 якого продавець на підставі рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області "Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права власності земельної ділянки площею 0,6521 га" від 13.10.2023 р. за № 1233, Протоколу про результати земельних торгів № LSE001-UA-20231101-1193 (лот № 2) від 06.12.2023 р., зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність з усіма обмеженнями земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради, загальною площею 0,6521 га, з цільовим використанням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 11.02, кадастровий номер 1822086800:07:000:0011, та сплатити за неї суму коштів, яка вказана в п.2.2 цього договору. Згідно з п. 2.2 договору відповідно до протоколу про результати земельних торгів № LSE001-UA-20231101-1193 (лот № 2) від 06.12.2023 р., продаж земельної ділянки вчинено за 1100342,00 грн без урахування ПДВ. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна /а.с. 63-64 у т.1/ 16.01.2024 зареєстровано право власності Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га на підставі договору купівлі-продажу № 7460 від 28.12.2023, довідки фінансового відділу Станишівської сільської ради щодо розрахунків до місцевого бюджету № 63 від 09.01.2024, акта Станишівської сільської ради та Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" про прийняття об`єктів в експлуатацію б/н від 09.01.2024 р. Прокурор у позові посилається на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК" і доводить, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 сформована за рахунок земель, які перебувають в постійному користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК" та належить до сфери розпорядження обласної ради, яка здійснює управління та розпорядження спірною земельною ділянкою від імені територіальних громад сіл, селищ та міст Житомирської області. Так, прокурор надав суду викопіювання, виготовлене Житомирською філією ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яким підтверджено, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 відбулось за рахунок земель 14-18 виділів 15 кварталу Житомирського лісництва ДП "Червоноармійський лісгосп АПК". За доводами прокурора накладання підтверджується також матеріалами планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК", а саме: проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва за 2013 рік, плану лісонасаджень ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського лісництва 2012 року /а.с. 40 47, 49 56, 60 у т.1/. Така обставина підтверджується також листом Житомирської обласної ради від 20.05.2024 р. № р-5-21/486 /а.с. 57 у т.1/, згідно з яким Житомирська обласна рада не надавала погодження на вилучення та зміну цільового призначення земель, за рахунок яких сформовано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011, а також земель, що перебувають у межах 15 кварталу (виділи 14-18) Житомирського лісництва ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, не приймала рішення щодо її вилучення з постійного користування ДП "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та не приймала рішення про її передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області до комунальної власності Станишівської територіальної громади. Посилаючись на вищенаведені обставини як обґрунтування позову, прокурор доводить, що спірна земельна ділянка є лісогосподарською і перебуває у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ та міст Житомирської області. Саме належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду зазначено прокурором як підставу кожної з позовних вимог. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача. Так, листом Житомирської окружної прокуратури від 12.09.2024 р. № 51-84-6737 вих-24 /а.с. 65 66 у т.1/ до Житомирської обласної ради прокурор повідомив про орган місцевого самоврядування про факти порушення Станішивською сільською радою вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області та перебувають в управління Житомирської обласної ради. Також прокурор просив повідомити чи має намір Житомирська обласна рада вжити заходи для поновлення порушених прав та інтересів територіальних громад області шляхом пред`явлення відповідного позову до суду та зазначив, що у разі неможливості вжиття відповідних заходів Житомирською окружною прокуратурою самостійно вживатимуться заходи представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Листом від 04.10.2024 р. № р-5-21/902 Житомирська обласна рада у відповідь на лист прокурора зазначила, що не заперечує щодо представництва інтересів держави в особі Житомирської обласної ради Житомирською окружною прокуратурою з питань, вказаних у повідомленні. Як зазначає прокурор, у даному випадку спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК", яке є дочірнім підприємством ЖОКАП "Житомироблагроліс", яке, в свою чергу, засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради. Згідно з ч.2 ст.122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до ст.8 ЗК України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; е) організація землеустрою; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Враховуючи наведені норми законодавства, Житомирська обласна рада як орган, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області та в управління якої знаходиться Дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс", набула право комунальної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення. Отже, прокурор відповідно до норм ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував необхідність представництва інтересів держави внаслідок стверджуваного порушенням законності у сфері орендних відносин та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор надав йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації та самостійного подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким чином, колегія суддів встановила, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України. Задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, що земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 незаконно вилучено із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення, а тому реєстрація права комунальної власності на дану земельну ділянку Станишівською сільської радою та подальше відчуження цієї земельної ділянки відповідачу здійснені з порушенням вимог закону. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України). Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 2 ст. 1 ЛК України). Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до норм ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9 ЛК України). У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. У пункті 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Водночас відсутність прямої вказівки у п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України щодо діяльності комунальних лісогосподарських підприємств не означає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право комунальних лісогосподарських підприємств на раніше надані землі. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №734/537/15-ц, і враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої 11.12.1986 Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, відповідно до наведених норм законодавства при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, що вірно зробив суд першої інстанції. Як зазначено вище, згідно з рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 12 від 11.08.2000 р. "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду і віднесення їх до земель запасу" та відповідно до рішення Станишівської сільської ради № 13 від 11.08.2000 р. "Про згоду на надання земель лісового фонду в постійне користування районному комунальному підприємству "Агролісництво" управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації", погоджено надання районному комунальному підприємству "Агролісництво" у постійне користування 211,2 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства у відповідності з експлікацією /а.с. 194 у т.2/. Рішенням Житомирської обласної ради від 10.10.2000 "Про припинення права користування та надання земель лісового фонду" /а.с.119-132 у т.1/ припинено право користування землями лісового фонду, які були в постійному користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що реформувалися і визнано їх землями запасу сільських та селищних рад згідно додатка 1 та надано в постійне користування лісогосподарським підприємствам землі лісового фонду із земель запасу для ведення лісового господарства в розмірах і на умовах згідно додатка 2, зокрема у постійне користування Червоноармійському держлісгоспу АПК 8790,1 га (вкриті лісом 8472,6, рілля 2,4, сіножаті 37,8, пасовища 49,3, чагарники 26,0, болота 145,3, під водою 17,8, під шляхами 22,5, інші угіддя 16,4) із земель запасу сільських та селищної рад Червоноармійського району. Зазначене рішення Житомирської обласної ради прийняте в межах повноважень, про що зазначено вище. У 2011 році право користування землями лісового фонду згідно з розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації № 455 від 15.12.2011 р. було передано Дочірньому підприємству "Червоноармійський лісгосп АПК" /а.с. 48 у т.1/. Житомирська обласна державна адміністрація, видавши таке розпорядження діяла в межах свої повноважень, визначених п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття розпорядження), яким було передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності (до 01.01.2013 р.) повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.09.2012 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" є правонаступником Дочірнього підприємства "Житомирський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради в результаті його реорганізації /а.с. 23 25 у т.1/. Відповідно до наказу Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради № 115 від 26.12.2016 р. "Про перейменування ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" та затвердження статуту у новій редакції" перейменовано дочірнє підприємство "Червоноармійський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" на дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" /а.с. 135 у т.1/. У статуті Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради зазначено, що Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради. У п.6.1 статуту Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради також визначено, що ДП "Пулинський лісгосп АПК" є дочірнім підприємством Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. Прокурором надано суду планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП "Пулинський лісгосп АПК" /а.с. 40 47, 49 56 у т.1/, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями, накладається на 14-18 виділи 15 кварталу Житомирського лісництва та сформована таким чином за рахунок земель, які перебувають в постійному користуванні ДП "Пулинський лісгосп АПК" і в силу закону належить до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області. Так, рішенням Житомирської обласної ради № 1772 від 18.12.2019 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які перебувають у користуванні вказаного підприємства та розташовані у межах Житомирського району Житомирської області. Рішенням Житомирської обласної ради № 591 від 17.08.2023 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради" /а.с. 224-225 у т.1/ затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП "Пулинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, що знаходяться на території Новогуйвинської селищної ради (Глибочанський старостинський округ) Житомирського району Житомирської області, Тетерівської сільської ради (Високопічська сільська рада) Житомирського району Житомирської області, Станишівської сільської ради (Пісківська сільська рада) Житомирського району Житомирської області, Станишівської сільської ради (Туровецький старостинський округ) Житомирського району Житомирської області, Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та надано у постійне користування відповідні земельні ділянки. Накладку земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 на територію лісового фонду, що перебуває в користуванні дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" також підтверджено викопіюванням, яке виготовлене Житомирською філією ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яким підтверджено, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 відбулось за рахунок земель 14-18 виділів 15 кварталу Житомирського лісництва ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" /а.с. 60 у т.1/. У листі Житомирської філії Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 56 від 19.03.2025 р. /а.с. 228 у т.1/ роз`яснено щодо відведення у постійне користування земельних ділянок дочірньому підприємству "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради орієнтовною площею 1694,7 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, та розташовані на території Буківської, Глибочанської, Головенківської, Пісківської, Станишівської та Троянівських сільських рад Житомирського району Житомирської області на місці фактичного розміщення земельної ділянки на території Станишівської сільської ради відповідно до матеріалів лісовпорядкування (15 квартал виділи 14, 15, 16, 17, 18) площею 3,60000 га виявлено перетин (накладання) земельних ділянок, внесених до бази ДЗК, в т.ч. земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011. Водночас судом встановлено, що рішенням Станишівської сільської ради №1118 від 09.06.2023 "Про затвердження територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Слобода-Селець" /а.с.22-34 у т.1/ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) площею 0,6521 га, кадастровий номер 1822086800:07:000:0011 за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області. 23.06.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Станишівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га /а.с.63-64 у т.1/. Натомість скаржники в порядку ст..74, 76-79 ГПК України не доводять, яким чином спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 поза волею Житомирської обласної ради вибула з земель спільної власності територіальних громад. Підсумовуючи, колегія суддів встановила, що Станишівська сільська рада, приймаючи рішення № 1118 від 09.06.2023 р. "Про затвердження територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Слобода-Селець" /а.с. 22 т.1/, якою було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність територіальній громаді в особі Станишівської сільської ради для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) площею 0,6521 га, кадастровий номер 1822086800:07:000:0011 за межами населених пунктів (с. Слобода-Селець) Станишівської сільської ради Житомирського району, Житомирської області, діяла із перевищенням своїх повноважень та не була наділа повноваженнями щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, оскільки відповідно до норм ч. 2 ст. 20, ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України такі повноваження належать Житомирській обласній раді, яка здійснює управління та розпорядження спірною земельною ділянкою від імені територіальних громад сіл, селищ та міст Житомирської області. Так, відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. Згідно з ч. 2 ст. 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 незаконно вилучено поза волею Житомирської обласної ради з земель спільної власності територіальних громад та постійного землекористувача зі зміною її цільового призначення як земель лісогосподарського призначення. Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування у цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Правові висновки такого змісту викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18. Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Суд звертає увагу на те, що власник, дотримуючись вимог ст.388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Оспорювання для такого витребування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 р. у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 р. у справі №359/3373/16-ц. Натомість вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст.387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності, про що вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі №359/3373/16-ц, від 18.01.2023 р. у справі № 488/2807/17. Колегія суддів звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц і такі висновки колегія суддів враховує відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України. Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації. Отже, витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, протиправно відчуженої юридичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки. Дослідивши докази, надані сторонами у справі, колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції щодо підтвердження у спірних правловідносинах факту незаконності формування та реєстрації спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення, реєстрації за Станишівською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, відчуження Станишівською сільською радою спірної земельної ділянки відповідачу та реєстрації права власності на неї за відповідачем, тому є обґрунтованою і підлягає задоволенню позовна вимога про витребування з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на користь Житомирської обласної ради земельної ділянки Суд враховує, що вибуття спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 лісогосподарського призначення зі спільної власності територіальних громад супроводжувалося незаконною зміною її цільового призначення, що обумовлює задоволення вимоги про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Враховано при цьому, що внесені до Державного земельного кадастру відомості є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом, як це визначено у п.12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель). Згідно з ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. У абз. 4 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Відповідно до пп.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. Згідно зі ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною. Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 30.05.2018 р. у справі № 368/1158/16-ц, у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №707/2172/15-ц. Відтак чинним законодавством передбачено застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. У пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 р. у справі № 911/906/23 зазначено, що у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов`язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст. 236 ГПК України. Зважаючи на те, що відомості про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами у справі, подальша наявність таких відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 порушуватиме принципи достовірності та повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди Житомирській обласній раді у її використанні за цільовим призначенням після витребування. З огляду на викладене, враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ефективне поновлення порушеного права у даному випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0011 площею 0,6521 га у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісового фонду, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації усіх речових прав на вказану земельну ділянку. Щодо доводів скаржників про те, що спірна земельна ділянка відповідно до Генерального плану м. Житомира затвердженого рішенням міської ради від 30.11.2016 р. № 454 розташована в межах території виробничих та комунальних об`єктів; території зелених насаджень спецпризначення, а відповідно до плану зонування території м. Житомир (зонінгу) затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2017 р. № 579 розташована в зоні В-5 зоні підприємств V класу шкідливості, колегія суддів відзначає наступне. Цільове призначення земельної ділянки - це її використання за тим призначенням, яке визначене на підставі відповідної технічної документації із землеустрою та чинного законодавства (абз.15 ч.1 ст.1 Закону України "Про землеустрій"). Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Таким чином, норми Закону України «Про регулювання містобудівної документації» передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю. Верховний Суд у постановах від 02.12.2021 р. у справі № 640/23893/19 та від 13.04.2022 р. у справі № 826/1754/18 звертав увагу на той факт, що "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні генерального плану, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території, визначеної містобудівною документацією, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок. Отже, розташування спірної земельної ділянки в межах території виробничих та комунальних об`єктів, території зелених насаджень спецпризначення та в зоні В-5 зоні підприємств V класу шкідливості, як про таке стверджує скаржник, жодним чином не спростовує приналежність спірної земельної ділянки до категорії лісогосподарського призначення. Тоді як відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок, зокрема зміна, здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, за рішенням відповідного органу, тобто в даному випадку - мало бути рішення Житомирської обласної ради. З приводу решти доводів скаржників колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті та враховані судом апеляційної інстанції. Натомість Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2026 р. у справі № 906/1293/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно зі ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги відповідача Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2026 р. у справі № 906/1293/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Справу № 906/1293/24 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови складений 11.06.2026 р. Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.