Постанова 4805 № 278/3425/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/3425/18 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/3425/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-5193/14-17-СГ від 21.08.2017 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га., кадастровий номер 1822086800:04:000:0731, розташованої за межами населених пунктів Станишівської сільської ради Житомирського району. Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Силіної С.В. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та їх обмежень №36865818 від 01.09.2017 року. Позовні вимоги мотивував тим, що він є членом садово-городнього кооперативу «Ветеран», якому рішенням Житомирської обласної ради від 21.06.1991 «Про здійснення земельної реформи в області» надано в користування земельна ділянка площею 0,05 га., що розташована за межами населеного пункту Станишівської сільської ради Житомирського району, біля ЗАТ «Житомирський м`ясокомбінат», якою він користується на даний час. У 2016 році йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,050 га. Зазначав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за №6-5193/14-17-СГ від 21.08.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 , що є порушенням вимог земельного законодавства про передачу земельних ділянок. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог. На обґрунтування доводі апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилося питання отримання позивачем земельної ділянки у 2000 році, договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14.03.2000 та законність користування нею. Суд безпідставно дійшов висновку про те, що згідно наданого позивачем плану тимчасового користування земельною ділянкою неможливо ідентифікувати земельну ділянку та її місце розташування і що саме дана земельна ділянка, яка надана у тимчасове користування позивачу на 25 років була передана у власність ОСОБА_2 . Судом при ухваленні рішення не враховано, що власником спірної земельної ділянки є Станишівська сільська рада і що саме вона надала суду викопіювання загальної земельної ділянки городників площею 7,00 га і розбивкою городів між членами кооперативу «Ветеран», в тому числі і земельної ділянки позивача. Крім того, у матеріалах справи є відомості про перенесення меж земельної ділянки, наданої останньому. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Станишівської сільської ради Житомирського району №115 від 13 березня 2000 року «Про виділення земельних ділянок громадянам для ведення городництва» виділено громадянам огородникам «Ветеран» із земель запасу, земельні ділянки для введення городництва в тимчасове користування га умовах оренди строком на 25 років з правом продовження в межах міста Житомира в районі біля м`ясо комбінату. Із договору на право тимчасового користування землею, укладеного 14 березня 2000 року вбачається, що Станишівська сільська рада Житомирського району надала ОСОБА_1 в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0500 га на умовах довгострокового користування строком на 25 років для городництва. 03 листопада 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0500 га, оскільки відповідно до даних Публічної карти земельна ділянка, яку позивач бажав отримати у власність є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:04:000:0732, яке ним не оскаржувалось. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №ДКУД від 15 червня 2017 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_2 . Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №ДКУД від 21 серпня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської об`єднаної територіальної громади земельну ділянку площею 2,0000 га. (кадастровий номер 1822086800:04:000:0731) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської об`єднаної територіальної громади. Згідно зі статтею 7 ЗК України 1990 року у постійне або тимчасове користування земля надається, зокрема, громадянам України для городництва. Відповідно до ч.1 ст.8 ЗК України 1990 року у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. За змістом п.1 ч.1 ст.9 ЗК України 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу. Згідно ч.ч.2, 7, 16, 17, 19 ст.19 ЗК України 1990 року надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів. Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, надання земельних ділянок в користування здійснюється за проектом відведення цих ділянок, який розглядається відповідною радою та яка приймає рішення саме про надання земельної ділянки. Як визначено ч.1 ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно з ч.1 ст.23 вищевказаного кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Згідно ст.24 ЗК України 1990 року право тимчасового користування землею, в тому числі і на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_3 посилався на те, що відведення земельної ділянки ОСОБА_2 здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, без врегулювання питання з ним, як користувачем земельної ділянки і без згоди на її вилучення у нього, як користувача земельної ділянки. Встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2000 року ОСОБА_1 в тимчасове користування була передана земельна ділянка загальною площею 0,0500 га на умовах довгострокового користування строком на 25 років для городництва, а наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №ДКУД від 21 серпня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Житомирського району, за межами населених пунктів Станишівської об`єднаної територіальної громади земельну ділянку площею 2,0000 га. (кадастровий номер 1822086800:04:000:0731) для ведення особистого селянського господарства. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт накладення земельної ділянки площею 2,0000 га. (кадастровий номер 1822086800:04:000:0731), яка виділена у власність ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,0500 га, яка на умовах договору оренди знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , може бути висновок земельно-технічної експертизи. Відповідно до статті 12 ЦПК Українисуд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, суд сприяв сторонам у всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, роз`яснив їм право на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи. Проте ОСОБА_1 не скористався таким в суді апеляційної інстанції. Обов`язок доказування і подання доказів відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на сторони, суд лише сприяє їм у вчиненні процесуальних дій з метою встановлення обставин справи. Встановивши, що факт накладення земельної ділянки ОСОБА_2 , яка перебуває у власності, на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні позивача, в установленому законом порядку не доведений і сторонами не порушувалося питання щодо проведення земельно-технічної експертизи, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення прав позивача на землекористування, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 26 травня 2021 року. Головуючий Судді