Постанова 4874 № 906/112/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2025 року Справа № 906/112/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Мельник О.В. судді Крейбух О.Г. секретар судового засідання Пацьола О.О. за участю представників сторін: прокурор: Безпалов А.В. позивача: не з"явився відповідача: Грибинюк Т.М., Грабовська Н.М., Охрименко Я.В. - самопредставництво третьої особи: не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звягельської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 (суддя Прядко О.В., м.Житомир, повний текст складено 14.07.2025) за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Звягельської міської ради Житомирської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про скасування п.6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №362, скасування державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (згідно із заявою про зміну предмета позову від 14.06.2024 №54-84-2741вих24) Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади. 17 червня 2024 року на адресу суду від Звягельської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову від 14.06.2024 №54-84-2741вих24 (а.с.157-174 т.6), згідно з якою останній просив розглядати позовну заяву з такими позовними вимогами: - витребувати з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, припинивши право комунальної власності Звягельської міської ради, всі права та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку; - скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га; - скасувати п.6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №362 Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмета позову від 14.06.2024, подальший розгляд справи здійснювався в межах її вимог. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння Звягельської міської ради (вул. Шевченка, буд. 16, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11700, ідентифікаційний код 13576983) на користь держави в особі Житомирської обласної ради (майдан ім.С.П.Корольова, буд. 1, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, ідентифікаційний код 13576948) земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, припинивши право комунальної власності Звягельської міської ради (вул. Шевченка, буд. 16, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11700, ідентифікаційний код 13576983), всі права та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку. У задоволенні вимоги про скасування п.6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №362 Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд відмовлено. Стягнуто зі Звягельської міської ради на користь Житомирської обласної прокуратури 53588,47 грн судового збору. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Звягельська міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу Звягельської міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Житомирскої області від 14.07.2025 по справі №906/112/23 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою суду від 28 серпня 2025 р. у справі №906/112/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Звягельської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17 вересня 2025 року. 03 вересня 2025 року керівником Звягельської окружної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі № 906/112/23 без змін, а скаргу Звягельської міської ради без задоволення. У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Крейбух О.Г. у період з 08.09.2025 по 03.10.2025 включно судове засідання у справі №906/112/23 - 17.09.2025 не відбулося. 19 вересня 2025 року Звягельською міською радою подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу Звягельської міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Житомирскої області від 14.07.2025 по справі №906/112/23 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалою суду від 06.10.2025 у справі №906/112/23 розгляд справи призначено на 16 жовтня 2025 року. Представники Звягельської міської ради Житомирської області в судовому засіданні 16.10.2025 підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 по справі №906/112/23 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Прокурор в судовому засіданні 16.10.2025 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 без змін, а апеляційну скаргу Звягельської міської ради без задоволення. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дочірнього підприємства "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради в судовому засіданні 16.10.2025 підтримав позицію прокурора, заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив залишити рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 без змін, а апеляційну скаргу Звягельської міської ради без задоволення. В судове засідання 16.10.2025 Житомирської обласної ради свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомила. Колегією суддів на стадії ухвалення рішення оголошено перерву в судовому засіданні для оголошення вступної і резолютивної частини постанови до 12:00 год. 30.10.2025. В судовому засіданні 30.10.2025 за участю прокурора та представників відповідача судом апеляційної інстанції оголошено вступну і резолютивну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі №906/112/23. Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши 16.10.2025 пояснення представників учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ВСТАНОВИВ: 1.Зміст рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції, враховуючи встановлення незаконності проведення інвентаризації, формування та реєстрації спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, дійшов висновку, що підлягає задоволенню, вимога прокурора про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади. При цьому позовна вимога про скасування п.6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №362 Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд не призводить до відновлення порушених прав держави, є неефективним способом захисту, а відтак у її задоволенні відмовлено. Поряд з цим, враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, з урахуванням вимог наведеного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективне поновлення порушеного права у даному випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісового фонду, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації усіх речових прав на вказану земельну ділянку, припинивши право комунальної власності Звягельської міської ради, всі права та обтяження, зареєстровані на неї. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно визнав наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави. Верховний Суд неодноразово наголошував, що прокурор може представляти інтереси держави лише субсидіарно у випадку, коли компетентний орган не здійснює або неналежно здійснює свій обов`язок щодо захисту цих інтересів. Прокурор не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду, коли орган влади здатен і має бажання самостійно відстояти свої права. Відповідач зазначає, що Житомирська обласна рада дізналась про спір лише 11.01.2023 із листа окружної прокуратури, а вже 13.01.2023 надала відповідь, не заперечуючи проти можливого звернення прокуратури. Проте 16.01.2023 прокуратура подала позов, тобто протягом лише кількох днів після інформування обласної ради, що не дало їй змоги вжити будь-яких заходів для самостійного захисту. Це, на переконання апелянта, спростовує висновки суду щодо тривалої бездіяльності органу місцевого самоврядування. Крім того, відповідач зазначає, що лист обласної ради підтверджує, що представляти інтереси держави мало не вона, а обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Житомироблагроліс» або підпорядковане йому ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК», яке має повноваження самостійно захищати свої інтереси згідно зі Статутом. Таким чином, прокурор не довів ні бездіяльності компетентного органу, ні його нездатності звернутись до суду, що виключає законність представництва прокуратурою інтересів держави. Звягельська міська рада заперечує висновок суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до спільної власності територіальних громад, управління якою здійснює Житомирська обласна рада. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в матеріалах справи немає рішень чи документів, які б підтверджували передачу обласній раді права управління цією землею або право постійного користування за ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК». На думку апелянта, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», саме на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання управління об`єктами спільної власності територіальних громад, однак доказів таких рішень у справі не подано. Більше того, згідно з Прикінцевими положеннями цього закону, майно, передане державою у комунальну власність, належить безпосередньо територіальним громадам сіл, селищ і міст, а не обласним радам. Отже, у відсутності доказів права постійного користування чи правових рішень про передачу землі у спільну власність, Житомирська обласна рада не є розпорядником спірної ділянки, а тому не уповноважена виступати позивачем у справі про її витребування. Відповідач зазначає, що право комунальної власності міська рада набула на законних підставах у межах чинного земельного законодавства, зокрема, відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону №1423-ІХ від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції у сфері земельних відносин» та розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12.06.2020, яким визначено межі територіальних громад. Цими актами встановлено, що з 28 травня 2021 року землі державної власності за межами населених пунктів у межах територіальних громад переходять у комунальну власність таких громад, якщо право державної власності на них не зареєстровано. Спірна ділянка, розташована саме в межах Звягельської територіальної громади, тому правомірно перейшла у комунальну власність громади, а реєстрація права власності від 24.11.2021 здійснена відповідно до закону. Міська рада також вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Лісового та Земельного кодексів України. Позивачі не надали доказів, що земельна ділянка була передана у постійне користування ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК» у встановленому законом порядку, не представлено жодного рішення компетентного органу про її відведення чи затвердження проекту землеустрою. Також апелянт звертає увагу, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року було зупинено дію пункту рішення Житомирської обласної ради №871 від 26.12.2024 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою» щодо тих самих земель. Це, на думку апелянта, свідчить про незаконність підстав, на які посилався суд першої інстанції при ухваленні рішення. Звягельська міська рада наголошує, що суд першої інстанції не з`ясував усіх істотних обставин справи, неправильно встановив належність спірної земельної ділянки, помилково визнав наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим апелянт просить Північно-західний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Прокурор у відзив на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи апеляційної скарги зазначив, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право представляти інтереси держави у суді у разі, якщо орган державної влади або місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює такий захист. Прокурор належно виконав цю процедуру повідомив Житомирську обласну раду про виявлені порушення, надав можливість самостійно звернутися до суду, але, зважаючи на бездіяльність органу, був змушений подати позов у субсидіарному порядку. Житомирська обласна рада у своїй відповіді не заперечувала проти звернення прокуратури, чим підтвердила відсутність наміру самостійно відстоювати інтереси держави. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що бездіяльність органу місцевого самоврядування створює підстави для втручання прокурора, оскільки держава не може залишати порушені інтереси без захисту. Ці правові позиції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №587/430/16-ц, №915/478/18, №903/129/18, а також з практикою ЄСПЛ, який визнає участь прокуратури у справах виправданою, коли мова йде про суспільно значущі інтереси або захист державного майна. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка є лісогосподарською, належить до комунальної власності територіальних громад Житомирської області, а розпорядником таких земель є Житомирська обласна рада. Саме цей орган, відповідно до статті 30 Лісового кодексу України, має повноваження у сфері управління, охорони та використання лісових земель. Тому прокурор правомірно діяв в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради. Поряд з цим прокурор зазначає, що безпідставними є твердження апелянта про законність набуття Звягельською міською радою права власності на спірну земельну ділянку. Як доведено матеріалами справи, рішенням Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №345 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою для створення індустріального парку на землях лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні лісгоспу. Незважаючи на це, міською радою було оформлено право комунальної власності на зазначену земельну ділянку та зареєстровано його у Державному реєстрі речових прав. Посилання апелянта на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України є помилковим, оскільки цей пункт регламентує перехід земель з державної у комунальну власність, а не передачу земель зі спільної власності територіальних громад області до окремих громад. Спірна ділянка належить до земель спільної власності територіальних громад Житомирської області і Житомирська обласна рада не приймала жодних рішень про передачу її у власність Звягельській міській раді. Також прокурор вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що земельна ділянка належить до земель лісового фонду. Це підтверджується документацією з роздержавлення земель САТ «Світоч» 1995 року, рішеннями Новоград-Волинської районної ради, таксаційними описами лісництв та іншими доказами, які засвідчують наявність багаторічних лісових насаджень. Зміна категорії земель можлива лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України, чого у даному випадку не відбувалося. Звягельська міська рада без законних підстав провела інвентаризацію ділянки, віднісши її до земель сільськогосподарського призначення, хоча насадження на ній відповідають критеріям лісових. Такі дії свідчать про порушення норм земельного і лісового законодавства, зокрема статей 19, 57, 83 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідача, зазначає, що прокуратура у своєму відзиві на апеляційну скаргу намагається довести наявність підстав для свого представництва та належність спірної земельної ділянки до спільної власності територіальних громад області. Проте наведені доводи не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами та суперечать чинному законодавству. Передусім Звягельська міська рада зазначає, що матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній власності територіальних громад Житомирської області. У Житомирської обласної ради відсутні будь-які рішення, акти чи договори, якими б їй було передано повноваження розпорядження даними землями. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави лише тоді, коли компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів. Проте у цьому випадку Житомирська обласна рада не мала обов`язку самостійно звертатися до суду, адже предмет спору не стосується майна, яким вона володіє або управляє. Відповідач зазначає, що прокурор дізнався про можливе порушення інтересів держави зі звернення ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК» від 4 листопада 2022 року, а обласна рада лише 11 січня 2023 року з листа прокуратури. Вже через два дні, 13 січня 2023 року, обласна рада надала відповідь, у якій не заперечувала можливості звернення прокуратури до суду, але зазначила, що це питання належить до компетенції комунального підприємства «Житомироблагроліс», або його структурного підрозділу ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК». Попри це, вже 16 січня 2023 року прокуратура подала позов. Отже, твердження прокурора про тривалу бездіяльність обласної ради є надуманим, адже між моментом повідомлення і поданням позову минуло лише кілька днів. Закон та судова практика (зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18) визначають, що бездіяльністю органу може вважатися лише відсутність будь-яких дій протягом розумного строку, коли інтереси держави дійсно потребують негайного захисту. У цій справі таких підстав не було, відсутні докази загрози вирубки лісу або будь-якого іншого невідворотного порушення інтересів держави. Щодо належності земельної ділянки, міська рада наполягає, що вона не є землею спільної власності громад області, а належить до земель комунальної власності Звягельської територіальної громади. Підставою для цього є пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також Закон України №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, яким визначено, що всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, переходять у комунальну власність таких громад. На момент державної реєстрації 24 листопада 2021 року право державної власності на спірну ділянку не було зареєстровано. Отже, згідно з вищевказаними нормами, вона набула статусу комунальної власності Звягельської міської громади. Відповідач вважає, що безпідставними є й посилання прокуратури на те, що ділянка належить до земель лісового фонду. Матеріали справи не містять жодного рішення про відведення цієї землі у постійне користування ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК», ані затвердженого проекту землеустрою щодо передачі ділянки під лісогосподарське використання. Навпаки, архівні документи підтверджують, що ця земля історично належала до земель сільськогосподарського призначення. Рішенням Новоград-Волинської районної ради від 10 березня 1995 року САТ «Світоч» було передано у колективну власність 2460,2 га земель, а також у постійне користування 160,3 га сільськогосподарських угідь. Це підтверджується державним актом, у якому земля класифікована як сільськогосподарська, а не лісова. Більше того, рішення Житомирської обласної ради від 21 листопада 2000 року «Про припинення права користування та надання земель лісового фонду» не стосується цієї території: КСП «Світоч» і Великомолодьківська сільська рада відсутні в переліку суб`єктів, яким надавалися землі лісового фонду. Отже, спірна ділянка ніколи не переводилась до земель лісового фонду в установленому законом порядку. Суд першої інстанції помилково визнав, що такі землі мають статус лісогосподарських, спираючись лише на планово-картографічні матеріали, які самі по собі не створюють прав на землю. Верховний Суд неодноразово зазначав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19), що зміна цільового призначення земель можлива лише через затвердження відповідного проекту землеустрою, а не на підставі відомостей лісовпорядкування. Таким чином, твердження прокуратури про незаконне набуття Звягельською міською радою права комунальної власності є безпідставними. Усі дії міської ради відповідають положенням Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України №1423-ІХ. Право власності на земельну ділянку площею 151,4566 га виникло законно, шляхом державної реєстрації на підставі чинних нормативних актів. Отже, апелянт вважає, що він обґрунтовано наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному дослідженні доказів. Дії прокуратури не відповідали вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Звягельської міської територіальної громади.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Відповідно до Проекту формування території і встановлення меж Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області, розробленого Житомирською філією Українського науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту по землеустрою у 1994 році, територія Великомолодьківської сільської ради сформована на базі земель акціонерного товариства Світоч, земель населених пунктів, Новоград-Волинського держлісгоспу та інших незначних по площі землекористувачів. Основним землекористувачем на території сільської ради є АТ Світоч, у користуванні якого знаходиться 2612,2 га земель, в тому числі с/г угідь 2386,4 га, з них 1677,6 га ріллі та Новоград-Волинський держлісгосп 168,9 га. Площа села В.Молодьків становить 260,3 га. Межа території сільської ради повністю співпадає із зовнішньою межею акціонерного товариства Світоч та частиною Новоград-Волинського держлісгоспу (а.с.49-55 т.1). Вказаний розроблений Проект формування території і встановлення меж Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області схвалено сесією Великомолодьківської сільської ради та надано на затвердження до Новоград-Волинської районної Ради народних депутатів (а.с.56 т.1). Проектом роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського АТ Світоч Великомолодьківської сільської Ради Новоград-Волинського району Житомирської області передбачено, що площа земель АТ Світоч на час складання проекту становила 2620,6 га, з яких 160,3 га віднесено до земель лісового фонду. З пояснювальної записки даного Проекту вбачається, що при польовому обстеженні визначено землі, що не підлягають роздержавленню і відносяться до земель державної власності. До цих земель включені землі лісового фонду та землі запасу (а.с.57-84 т.1). 19 вересня 1994 року рішенням другої сесії Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області погоджено Проект роздержавлення і приватизації земель колективного с/г підприємства Світоч, яким передбачено, зокрема, передати 2460,3 га земель у колективну власність, відвести 160,3 га земель в державну власність, в т.ч. лісовий фонд 160,3 га, (а.с.89 т.1). 10 березня 1995 року рішенням Новоград-Волинської районної Ради народних депутатів Житомирської області IV сесії XXII скликання Про затвердження проектів роздержавлення приватизації земель господарств району, зокрема, затверджено розроблений проект, яким передбачено по АТ Світоч: 2460,3 га земель, які передаються у колективну власність, у т.ч. 73,8 га земель загального користування; 137,2 га земель запасу, у т.ч. 134,8 га с/г угідь; 160,3 га земель лісового фонду (а.с. 90 т.1). Водночас відповідач зазначає, що згідно з вказаним рішенням АТ «Світоч» надано у постійне користування 160,3 га земель для сільськогосподарських потреб, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ-10-4-000001, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №11 від 28.08.1995 (а.с.229-230 т.1). Крім того, у колективну власність було передано 24 603 га земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серії ЖТ-10-4-000001, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №4 від 28.08.1995 (а.с.231-238 т.1). 11 серпня 2000 року рішенням Великомолодьківської сільської ради 18 сесії 23 скликання припинено право користування земельними ділянками лісового фонду загальною площею 170,1 га. Ліси площею 170,0 га віднесено до земель запасу Великомолодьківської сільської ради (а.с.2-3 т.7). 19 жовтня 2000 рішенням Великомолодьківської сільської ради 20 сесії 23 скликання Про погодження надання земель лісового фонду скасовано попереднє рішення 18 сесії ради 23 скликання від 11.08.2000 та погоджено надання в постійне користування земель лісового фонду площею 170,1 га, в тому числі покритих лісом 170 га за межами населених пунктів приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства Світоч (а.с.4-5 т.7). 03 листопада 2000 року рішенням Новоград-Волинської районної ради 13 сесії ХХІІІ скликання Про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду погоджено надання в постійне користування землі лісового фонду із земель запасу сільських рад для ведення лісового господарства приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству Світоч площею 170,1 га (вкриті лісом 170 га, не вкриті лісом 0,1 га) із земель запасу Великомолодьківської сільської ради (а.с.18-19 т.7). 18 листопада 2000 рішенням Великомолодьківської сільської ради 21 сесії 23 скликання Про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду погоджено надання в постійне користування земель лісового фонду площею 170,1 га, у тому числі покритих лісом 170,0 га Новоград-Волинському Держлісгоспу при управлінні сільського господарства і продовольства (а.с.52 т.5). 08 лютого 2001 року рішенням Новоград-Волинської районної ради 15 сесії ХХІІІ скликання Про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду погоджено надання в постійне користування Новоград-Волинському державному лісгоспу при управлінні сільського господарства і продовольства землі лісового фонду із земель запасу сільських рад для ведення лісового господарства площею 2965 га згідно з додатком. Зокрема, 170,1 га із земель Великомолодьківської сільської ради (а.с.54-55 т.5). 15 квітня 2002 року розпорядженням голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації №111 надано дозвіл Новоград-Волинському держлісгоспу при УСГП на підготовку матеріалів погодження надання в постійне користування земель лісового фонду загальною площею 2965,0 га, з них вкритих лісом 2866,6 га, для ведення лісового господарства із земель запасу, зокрема, Великомолодьківської сільської ради (а.с.241 т.1). 30 липня 2002 року розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №401 Про створення дочірніх підприємств Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс та затвердження Статуту підприємства Житомироблагроліс та наказу Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс від 12.08.2002 №36, утворено на базі майна спеціалізованих лісогосподарських підприємств АПК дочірні підприємства, за списком, визнавши їх правонаступниками відповідних підприємств, серед яких, зокрема, ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК (а.с.199-202, 203-205 т.1). 19 вересня 2005 року рішенням Великомолодьківської сільської ради 23 сесії XXIV скликання Про погодження матеріалів по інвентаризації земель лісового фонду та складанню державного акта на право постійного користування землею ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК погоджено матеріали по інвентаризації земель лісового фонду ДП Новоград-Волинського лісгосп АПК, розміщених на території сільської ради загальною площею 160,2 га. Вирішено просити районну державну адміністрацію розглянути та затвердити матеріали по інвентаризації земель лісового фонду ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, що знаходяться за межами населених пунктів, і дати дозвіл на виготовлення державного акта на право постійного користування землею ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК загальною площею 160,2 га (а.с.53 т.5). Матеріали даної справи не містять державного акта на право постійного користування землею ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК. 04 березня 2021 року рішенням Новоград-Волинської міської ради від №129 Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоград-Волинської міської територіальної громади надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоград-Волинської міської територіальної громади (а.с.242 т.1). На виконання вказаного рішення Новоград-Волинським міським земельно-кадастровим бюро виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 151,4566 га на території Новоград-Волинської міської територіальної громади Житомирської області, 2021 рік, з якої вбачається, що цільове призначення спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, а її територія вкрита чагарниковою рослинністю природного походження (а.с.99-115 т.1). 20 вересня 2021 року комісією у складі представників Новоград-Волинської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, що знаходиться за межами с. Великий Молодьків на території Новоград-Волинської міської територіальної громади, з метою виявлення територій для створення індустріального парку та складено акт обстеження, у якому зазначено, що на момент обстеження земельна ділянка не сформована та не внесена до Державного земельного кадастру. Враховуючи, що територія знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, відповідно до п.24 Перехідних положень ЗК України рахується землями комунальної власності, що перейшли з державної власності. Перевіркою зафіксовано, що основна частина території вкрита чагарниковою рослинністю, також виявлені окремі дерева та групи дерев; ознак господарювання на земельній ділянці не виявлено (а.с.248 т.1). 21 жовтня 2021 року рішенням Новоград-Волинської міської ради 15 сесії 8 скликання №345 надано дозвіл Управлінню житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу (16.00) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), зокрема площею 151,4566 га за межами с. Великий Молодьків на території Новоград-Волинської міської територіальної громади, з метою створення індустріального парку (а.с.92 т.1). 21 жовтня 2021 року рішенням Новоград-Волинської міської ради 15 сесії 8 скликання №362 Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 151,4566 га, кадастровий номер 1824080800:04:000:0393 за межами населених пунктів на території Новоград-Волинської міської територіальної громади; вирішено зареєструвати право комунальної власності за Новоград-Волинською міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.244 т.1). Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3513607712021 від 19.11.2021, 19.11.2021 Відділом №1 Управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.10.2021 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393, площею 151,4566 га, цільове призначення - 01.17 земельні ділянки запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (а.с.250-251 т.1). 24 листопада 2021 року, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Відділом №1 Управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га за Новоград-Волинською міською радою (номер запису: 45335844). Підставою для державної реєстрації вказано рішення Новоград-Волинської міської ради №362 від 21.10.2021 та Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-IX від 28.04.2021 (а.с.117, 227 т.1). 18 листопада 2022 року Новоград-Волинська міська рада у листі №04/2022 на запит Новоград-Волинської окружної прокуратури від 14.11.2022 №54-84-4528вих-22 вказала на те, що право комунальної власності за нею зареєстровано відповідно до п.24 Перехідних положень ЗК України, згідно з яким землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а також за відсутності звернень Новоград-Волинського лісгоспу та ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК на спірну земельну ділянку (а.с.91, 93 т.1). 26 січня 2023 року комісією у складі представників міської ради та директора Звягельського міського земельно-кадастрового бюро повторно проведено обстеження земельної ділянки, яка передбачена для створення індустріального парку, за межами с.Великий Молодьків на території Звягельської міської територіальної громади, про що складено відповідний акт обстеження. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка вкрита чагарниковою рослинністю та незначним рослинним покривом також виявлені окремі дерева та групи дерев; ознак господарювання на земельній ділянці, санітарних рубок, висадження нових лісових культур не виявлено (а.с.249 т.1; а.с.57-69 т.2). Проте, прокурор вважає, що Звягельська міська рада незаконно набула права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 за межами с. Великий Молодьків на території Звягельської міської територіальної громади, яка щонайменше з 1964 року належить до земель лісогосподарського призначення; землі лісового фонду, які перебували у постійному користуванні ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, належать до комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Житомирської області, а тому органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями, є Житомирська обласна рада.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді лише у виключних випадках і в порядку, визначеному законом. Частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві, скарзі чи іншій процесуальній заяві зобов`язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, правові підстави для звернення до суду, визначені законом, а також зазначити орган, уповноважений державою виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором інтересів держави або громадянина в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист у випадках і порядку, встановлених законом. Прокурор має право представляти інтереси держави в суді у разі, якщо вони порушені або існує загроза їх порушення, а відповідний орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить їх захист, не здійснює або здійснює його неналежним чином, а також у разі відсутності такого органу. Перед поданням позову прокурор зобов`язаний повідомити відповідний орган або громадянина, інтереси якого представлятиме. Після підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор набуває процесуальних прав відповідної сторони. Такі підстави можуть бути оскаржені відповідним органом або громадянином. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: коли компетентний орган не здійснює або неналежно здійснює свій обов`язок із захисту інтересів держави, або коли такий орган взагалі відсутній. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає державний або місцевий орган, на який покладено обов`язок діяти з метою захисту інтересів держави у конкретній сфері правовідносин (статті 6, 7, 13, 143 Конституції України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що саме компетентні органи зобов`язані насамперед захищати інтереси держави, а прокурор має лише субсидіарну функцію він не є альтернативним суб`єктом звернення до суду, а діє лише у випадку бездіяльності або неналежних дій уповноваженого органу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21). При цьому чинне законодавство не містить чіткого визначення понять «нездійснення» чи «неналежне здійснення» функцій захисту інтересів держави, тому прокурор у кожному конкретному випадку має самостійно доводити такі факти, виходячи з обставин справи. Під «нездійсненням захисту» розуміється пасивна поведінка уповноваженого органу, який, знаючи про порушення інтересів держави та маючи повноваження для їх захисту, не вживає жодних заходів для звернення до суду. «Неналежне здійснення захисту» означає активну, але неефективну діяльність органу, що не відповідає встановленому порядку та меті захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 03.12.2019 у справі №920/121/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зазначила, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або мав знати про порушення інтересів держави, мав необхідні повноваження для їх захисту, однак у розумний строк не звернувся з позовом. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати факт бездіяльності такого органу, попередньо надавши йому можливість відреагувати на виявлені порушення. Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора є свідченням бездіяльності. Таким чином, дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність належної реакції компетентного органу в розумний строк є достатньою підставою для підтвердження судом правомірності представництва. Якщо прокурор не отримав відповіді або з неї неможливо встановити причини бездіяльності органу, це не позбавляє його права звернутися до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). Крім того, суд при оцінці підстав для представництва прокурора повинен враховувати не лише факт повідомлення компетентного органу перед поданням позову, а й попереднє листування між ними. Якщо орган, будучи поінформованим про порушення, не вжив заходів для їх усунення або прямо повідомив, що не планує цього робити, це є підтвердженням наявності підстав для представництва (постанова Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19). У сфері земельних відносин держава має не лише право власності, а й обов`язок забезпечувати охорону земель, використовуючи їх з урахуванням екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства і територіальних громад. Захист таких публічних інтересів неможливий без існування спеціального суб`єкта, яким за Конституцією України є прокуратура. Прокурор, звертаючись з даним позовом, зазначив, що у сфері розпорядження землями територіальних громад Житомирської області (розпорядником яких є Житомирська обласна рада) Звягельська міська рада прийняла незаконне рішення, яким порушила інтереси держави, вилучивши землі лісового фонду об`єкти особливої охорони. Це призвело до вибуття таких земель з управління Житомирської обласної ради та постійного користування ДП «Звягельський лісгосп АПК», що унеможливлює належне їх утримання та охорону. Постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилається апелянт у скарзі, навпаки доводить обґрунтованість підстав звернення прокурора до суду в даному випадку. У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Згідно зі статтею 30 Лісового кодексу України, саме обласні ради забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин, ухвалюють рішення про надання або припинення права користування лісовими ділянками. Відповідно до частини другої статті 122 Земельного кодексу України, обласні ради передають земельні ділянки у власність або користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад. Отже, саме Житомирська обласна рада повинна була здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку захист інтересів держави насамперед має здійснюватися Житомирською обласною радою як суб`єктом, що здійснює від імені держави повноваження власника даних земель. Прокурор зазначив, що про вказані у позові порушення стало відомо з листа ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК від 04.11.2022 щодо правомірності набуття Звягельською міською радою права власності на спірну земельну ділянку. З метою упередження незаконної вирубки лісу, наявність якого на спірній земельній ділянці відповідачем заперечується, існувала необхідність у невідкладному зверненні до суду з даним позовом. На виконання вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру Звягельська окружна прокуратура направила до Житомирської обласної ради повідомлення від 11.01.2023 №54-84-160вих-23 про виявлені порушення інтересів держави та наявність підстав для вжиття заходів щодо їх поновлення, просила повідомити, чи відомо про даний факт, чи вживались / не вживались (вказати причини) / будуть вживатись (вказати конкретні строки) відповідні заходи з метою витребування земельної ділянки, інакше окружна прокуратура самостійно вживатиме заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (а.с.206-208 т.1). У відповідь Житомирська обласна рада листом від 13.01.2023 №р-5-22/23 повідомила прокурора, що не володіє інформацією, зазначеною у повідомленні прокуратури, не заперечує проти звернення Звягельської окружної прокуратури до Звягельської міської ради з позовом в інтересах ЖОКАП Житомироблагроліс, ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК у разі, якщо останні повідомлять прокуратуру про неможливість звернення до суду з позовом самостійно, оскільки вирішення таких питань належить до їх повноважень, що визначено Статутом ЖОКАП Житомироблагроліс, затвердженим рішенням Житомирської обласної ради від 23.02.2017 №535. Житомирська обласна рада також зазначила, що не заперечує проти залучення її до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача (а.с.209-210 т.1). Таким чином, Житомирська обласна рада проти подання прокурором позову в інтересах держави не заперечила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала тверджень прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що свідчить про її бездіяльність у цій частині та вказує на наявність підстав для звернення саме прокурора з відповідним позовом. Матеріали справи не містять доказів оскарження обласною радою наявності підстав для представництва. Твердження відповідача, що прокурором не доведено нездійснення чи неналежного здійснення Житомирською обласною радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що спростовує доводи прокурора викладені у відповіді на відзив щодо представництва інтересів держави органом прокуратури, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки прокурором належним чином підтверджено факт нездійснення Житомирською обласною радою захисту інтересів держави, що підтверджується відсутністю будь-яких дій з боку цього органу, спрямованих на усунення порушень щодо захисту лісового фонду. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про ініціювання радою відповідних заходів реагування чи судового захисту, що свідчить про пасивну позицію цього органу. Колегія суддів звертає увагу, що прокурор діє відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які надають йому право здійснювати представництво інтересів держави у виключних випадках, коли орган, уповноважений їх захищати, не здійснює або неналежно здійснює такий захист. Саме така ситуація мала місце у даному випадку, що і стало підставою для звернення прокурора до суду. Твердження про недоведеність прокурором зазначених обставин спростовується наданими доказами, серед яких офіційні запити до Житомирської обласної ради, відповіді, а також відсутність будь-яких процесуальних дій ради щодо усунення порушень. Вказані обставини свідчать, що реального наміру захищати інтереси та спільну власність територіальних громад рада не проявила, а отже прокурор правомірно реалізував свої представницькі повноваження. Таким чином, висновок про нібито недоведеність прокурором неналежного виконання обласною радою своїх функцій не ґрунтується на доказах і є помилковим. Навпаки, дії прокурора спрямовані на усунення бездіяльності компетентного органу та захист державних інтересів, що повністю відповідає приписам Конституції та Закону України «Про прокуратуру». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що керівник Звягельської окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради, що в свою чергу спростовує твердження відповідача, що суд першої інстанції неправомірно визнав наявність підстав для представництва прокурором інтересів територіальної громади. Поряд з цим, посилання відповідача про можливість ЖОКАП Житомироблагроліс або третьої особи - ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК самостійно представляти у даному випадку інтереси в суді колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне. Відповідно до приписів частин 1, 3, 4 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, територіальним громадам сіл, селищ, міст і районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи й організації (у тому числі банки, страхові товариства, пенсійні фонди), частки у майні підприємств, житловий і нежитловий фонд, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інші об`єкти і майнові права, визначені законом як об`єкти комунальної власності. Територіальні громади мають право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування об`єднувати комунальне майно і бюджетні кошти для спільного фінансування підприємств, установ і проєктів, створюючи для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради здійснюють управління об`єктами спільної власності територіальних громад, які задовольняють їхні спільні потреби. Згідно положень Статуту Дочірнього підприємства Новоград-Волинський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради (нова редакція), затвердженого наказом від 05.08.2016, (а.с.194-198 т.1), зазначене Дочірнє підприємство засноване ЖОКАП Житомироблагроліс на спільній власності територіальних громад області та перебуває в управлінні Житомирської обласної ради. У пункті 2.1 Статуту зазначено, що ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК створене для здійснення господарської діяльності у сфері лісового господарства, охорони та захисту лісів і отримання прибутку від такої діяльності. Відповідно до пункту 3.2 Статуту, підприємство діє на підставі чинного законодавства України, рішень Житомирської обласної ради, наказів засновника та власного статуту. Також підприємство контролює дотримання правил лісокористування, ведення обліку лісів і використання земель лісового фонду (п.5.2 Статуту). Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Статуту, управління ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК від імені територіальних громад здійснює орган управління майном Житомирська обласна рада через засновника, який має право приймати рішення з будь-яких питань діяльності підприємства в межах чинного законодавства. Отже, колегія суддів відзначає, що виходячи з положень Статуту ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, приписів статті 63 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) та статей 16, 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, твердження відповідача про самостійність третьої особи як юридичної особи, не пов`язаної із ЖОКАП Житомироблагроліс та позивачем, є помилковими та не відповідають вимогам законодавства і матеріалам справи. Згідно зі Статутом Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс Житомирської обласної ради (нова редакція), затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 19.05.2016 №239 (а.с.181-194 т.2), підприємство засноване на спільній власності територіальних громад області та перебуває в управлінні Житомирської обласної ради. Відповідно до пункту 2.1 Статуту, метою його діяльності є реалізація державної політики у сфері розвитку лісового та мисливського господарства, охорони лісів, а також отримання прибутку від задоволення потреб населення у відповідних товарах та послугах. У пункті 2.3 Статуту встановлено, що предметом діяльності ЖОКАП Житомироблагроліс є організація, координація та контроль діяльності дочірніх підприємств, сприяння ефективному веденню їх господарської діяльності. Основними напрямами роботи (п.2.4 Статуту) визначено регулювання економічної діяльності, виробництво, переробку та реалізацію лісоматеріалів. Управління підприємством від імені територіальних громад здійснює Житомирська обласна рада як орган управління майном, яка має право вирішувати будь-які питання діяльності підприємства (п.п.7.1, 7.2 Статуту). Таким чином, колегія суддів вважає, що з огляду на положення Статуту ЖОКАП Житомироблагроліс, предмет і підстави позову, дане підприємство не є органом, уповноваженим державою на здійснення представницьких функцій у спірних правовідносинах, що в свою чергу спростовує доводи відповідача, що представляти інтереси відповідно до Статуту має не Житомирська обласна рада, а Житомирське обласне комунальне агролісогосподарського підприємство «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради або ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК». З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Житомирська обласна рада як розпорядник спірними земельними ділянками є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів та спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, які є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем у даній справі. Щодо розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 4 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Держава гарантує право власності на землю, яке може бути набуте й реалізоване громадянами, юридичними особами та державою виключно у порядку, визначеному законом. Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Згідно з частинами 1 і 2 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією, цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Земельні відносини, що виникають у зв`язку з використанням надр, вод, лісів, рослинного і тваринного світу, регулюються спеціальними законами, якщо вони не суперечать положенням Земельного кодексу. Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є національним багатством, виконують водоохоронні, захисні, рекреаційні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції, а також перебувають під державною охороною незалежно від форми власності. Самостійною категорією земель є землі лісогосподарського призначення (п. «е» ч.1 ст.19 ЗК України). Згідно зі статтею 5 Лісового кодексу, до таких земель належать як лісові ділянки, так і нелісові землі, що використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земель до цієї категорії здійснюється відповідно до вимог земельного законодавства. Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті або не вкриті лісовою рослинністю, які надані для потреб лісового господарства. Їх основна характеристика цільове призначення для ведення лісового господарства, що полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (ст.63 ЛК України). Згідно статті 7 ЛК України, ліси є об`єктом права власності Українського народу, а права власника реалізують органи державної влади та місцевого самоврядування. Ліси можуть бути державними, комунальними або приватними, при цьому суб`єктами права власності виступають держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Приписами статті 56 ЗК України встановлено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадяни й юридичні особи можуть набувати у власність обмежені за площею (до 5 га) ділянки для ведення господарства або для залісення деградованих угідь. Відповідно до статей 8 і 9 ЛК України, державна власність охоплює всі ліси, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право комунальної власності на ліси реалізують територіальні громади безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Землі, що належать територіальним громадам, є комунальною власністю (ч.1 ст.83 ЗК України). Як визначено статтею 11 ЛК України, право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі державних земель громадам. Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (чинного з 01.01.2013), до земель комунальної власності належать, зокрема, землі у постійному користуванні органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств. Стаття 17 ЛК України передбачає, що ліси надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним підприємствам без встановлення строку, на підставі відповідних рішень органів влади. Право постійного користування підтверджується державним актом на земельну ділянку. Аналогічні положення містить частина перша статті 57 ЗК України. Відповідно до статті 54 ЛК України, облік лісів базується на матеріалах лісовпорядкування, що містять кількісну та якісну характеристику кожної лісової ділянки. Лісовпорядкування, за статтями 45 48 ЛК України, є обов`язковим на всій території України і спрямоване на забезпечення науково обґрунтованого ведення лісового господарства. Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції, чинній з 31.07.2006 до 16.01.2020), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції, чинній з 16.01.2020 до 01.01.2022) визначено, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування. Колегія суддів відзначає, що матеріали лісовпорядкування, включаючи планово-картографічні матеріали, є основою для організації, планування та ведення лісового господарства. Вони підтверджують фактичне користування земельними ділянками. Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18 визнав, що такі матеріали є доказом права постійного користування лісовими ділянками. Хоча пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України прямо стосується державних лісогосподарських підприємств, його приписи аналогічно застосовні до комунальних лісогосподарських підприємств, оскільки вони діють на підставі того ж законодавства. Цю позицію підтверджено постановою Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №734/537/15-ц, де визнано, що планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом і для комунальних підприємств. Беручи до уваги положення Статуту ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК ЖОКАП Житомироблагроліс та приписи статті 63 Господарського кодексу України, зазначене підприємство є комунальним лісогосподарським підприємством. Отже, при вирішенні питання про належність земельної лісової ділянки користувачу необхідно застосовувати пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України у редакції, чинній на момент переходу земель з державної до комунальної власності у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (01.01.2013). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження того, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення і перебуває у постійному користуванні ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, а отже, відповідач не мав законних підстав набувати її у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, прокурором подано Проєкт організації та розвитку лісового господарства цього підприємства, виготовлений у 2005 році виробничим об`єднанням Укрдержліспроект. У зазначеному Проєкті міститься планшет, складений на основі даних землеустрою 1992 1997 років і матеріалів лісовпорядкування 1992 року, де визначена загальна площа земельної ділянки 162 га (а.с.123 133 т.2). Разом з тим, колегія суддів погоджується з неприйняттям судом першої інстанції до уваги Проєкти організації та розвитку лісового господарства ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК 2015 та 2016 років (а.с.134 148 т.2; а.с.109 183 т.5), оскільки вони були розроблені після 28.03.2006 і не підтверджують факт перебування спірної ділянки у постійному користуванні ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК чи іншого спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства до цієї дати. Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи наявні також таксаційні описи та історичні плани лісового господарства, зокрема: План лісового господарства сільськогосподарської артілі ім. Петровського Великомолодьківської сільської ради (1964 1965 рр.); Перспективний план ведення лісового господарства колгоспу ім. Петровського (1993 р.); План лісонасаджень та полезахисних смуг П/ПО/СП Світоч (1992 р.); Перспективний план ведення лісового господарства колгоспів Новоград-Волинського району (1981 р.) (а.с.63 235 т.4). Згідно з пояснювальною запискою до Плану лісового господарства артілі ім. Петровського (1964 1965 рр.), загальна площа землекористування колгоспу за даними землеустрою 1961 року становила 3314,7 га, у тому числі лісова площа 223 га, з них 53,2 га захисна, а 169,8 га експлуатаційна частина. Лісовпорядкована площа становила 223 га. У таблиці 4 подано розподіл площ за віковими групами: на 155,3 га молодняки, на 63,3 га середньовікові насадження. З картографічного матеріалу Перспективного плану 1981 року вбачається, що лісова ділянка колгоспу ім. Петровського поділялася на квартали №№5 8, конфігурація яких відповідає межам спірної ділянки. Відповідно до таксаційних описів, у межах цих кварталів зростали насадження віком 25 45 років і заввишки 10 19 метрів. Згідно з Планом лісового господарства колгоспу ім. Петровського (Світоч) 1993 року, загальна площа земель колгоспу становила 2627 га, у тому числі 158 га землі лісового фонду, які віднесено до експлуатаційних лісів. Відповідно до Плану лісонасаджень П/ПО/СП Світоч 1992 року, лісова ділянка користувача поділялася на квартали №№1 4, які за своєю конфігурацією також збігаються зі спірною ділянкою. У цих кварталах зростали насадження віком до 55 років, заввишки до 21 м. Документація містить форму 4 державного обліку лісів, за якою станом на 01.01.1993 площа земель державного лісового фонду становила 158 га. Колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи наявні також картографічний матеріал Проєкту роздержавлення та приватизації земель САТ Світоч 1994 року, який підтверджує, що спірна ділянка розташована за межами Великомолодьківської сільської ради та належить до земель лісового фонду (а.с.147 т.2). Аналогічні дані містить Проєкт організації території земельних паїв П/ПО/СП Світоч (а.с.146 т.2), у якому зазначено, що ця ділянка належала до земель державної власності, згодом переданих у комунальну власність. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі наявний Проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК 2004 року, виданий Українською лісовпорядною експедицією ВО Укрдержліспроект. Із довідки Новоград-Волинського районного відділу земельних ресурсів, що міститься у Проєкті, вбачається: станом на 01.01.2003 за підприємством обліковувалося 14 089 га земель, у тому числі 170,1 га на території Великомолодьківської сільської ради (а.с.59 108 т.5). Також рішенням Новоград-Волинської районної ради від 10.03.1995 року «Про затвердження проектів роздержавлення приватизації земель господарств району» затверджено проєкт, яким АТ Світоч передбачено 2460,3 га земель у колективній власності, зокрема 160,3 га земель лісового фонду (а.с.90 т.1). Визначення земель лісового фонду містилося у ст.76 Земельного кодексу України (у редакції від 22.06.1993, чинній на момент прийняття рішення районною радою). Так, землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Таким чином, матеріалами справи, а також безпосередньо законодавчими нормами доведено існування лісу на спірній земельній ділянці, віднесення її до земель лісового фонду, щонайменше, з 1994 року. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. Аналогічні приписи містив Земельний кодекс України в редакції чинній станом на 1994 рік. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення (ч. 4 ст. 2 ЗК України). За таких обставин, зазначення у державному акті на право постійного користування землею іншої категорії, ніж передбачено землевпорядною документацією, не може свідчити про приналежність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення. Долучені до відзиву на позов державні акти видавались на підставі рішення Новоград-Волинської районної ради Народних депутатів від 10.03.1995, в якому чітко зазначено, що розмір земель лісового фонду становить 160,3 га. (а.с.229-240 т.1). Таким чином, документом, який може свідчити про приналежність земельної ділянки до тієї чи іншої категорії є рішення відповідного органу, який мав право розпоряджатись земельною ділянкою станом на 1995 рік, а саме Новоград-Волинська районна рада народних депутатів Житомирської області. Відповідач обґрунтовує законність реєстрації права власності на спірну земельну ділянку законністю проведеної інвентаризації. Проте, з огляду на належність земельної ділянки лісового фонду, яка є предметом спору, до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, Звягельська міська рада не мала права інвентаризувати таку землю. Як вбачається із розробленої на замовлення Новоград-Волинської міської ради та затвердженої рішенням сесії Новоград-Волинської міської ради від 21.12.2021 №362 Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 151,4566 га, земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151, 4566 га складають землі сільськогосподарського призначення, чагарникова рослинність природного походження. З матеріалів справи вбачається, що на запит окружної прокуратури виробничим об`єднанням Укрдержліспроект надано планшет №9 Новоград-Волинського лісництва, з якого вбачається, що станом на 2013 рік у користуванні ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК перебували землі лісового фонду за межами Великомолодьківської сільської ради, зокрема квартали №№30 33 (а.с.95 96 т.1). Варто зазначити, що ВО Укрдержліспроект є уповноваженою установою, яка здійснює лісовпорядкування на всій території України, веде облік лісів і має повноваження щодо виготовлення офіційних лісовпорядних матеріалів, незалежно від форм власності користувачів. У постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, від 22.11.2023 у справі №911/2523/20, від 20.12.2023 у справі №916/1517/22, від 12.03.2024 у справі №916/1533/21 викладено наступний правовий висновок: «ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування». Також, в Проекті організації розвитку лісового господарства ДП «Новоград- Волинський лісгосп АПК» 2005 року міститься планшет, складений на основі геоданих землевпорядкування 1992-1997 років і лісовпорядкування 1992 року, який підтверджує факт перебування на праві постійного користування земель лісового фонду площею 162 га (а.с.123 133 т.2). Таким чином, планшетом № 9, який виготовлено ВО «Укрдержліспроект» та планшетом, який міститься в Проекті організації розвитку лісового господарства ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК» 2005 року, підтверджується факт перебування на праві постійного користування у ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК» спірної земельної ділянки лісового фонду і таке право користування підтверджено у порядку, передбаченому чинним законодавством (а.с. 96 т.1, 132-133 т.2). Крім того, Новоград-Волинським міським земельно-кадастровим бюро надано інформацію (а.с.118 т.1) про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, а саме на лісові масиви кварталів №№30 33 (а.с.119 121 т.1; а.с.56 т.5). Призначена ухвалою суду першої інстанції від 24.08.2023 земельно-технічна експертиза у даній справі щодо встановлення факту накладення цієї ділянки на місцевості не була проведена, оскільки третя особа не сплатила вартість експертизи, а відповідач заперечував проти її призначення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність державного акта на право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду, виданого ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, та нездійснення державної реєстрації цього права не свідчать про його відсутність, з огляду на триваючий характер процесу оформлення прав користування. Слід також врахувати, що з 10.07.2022 набрав чинності Закон України №2321-IX від 20.06.2022 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів, яким пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України викладено в редакції, згідно з якою до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, наданими до набрання чинності Земельним кодексом України, підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Колегія суддів відзначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції подано копію рішення Житомирської обласної ради 23-ї сесії VIII скликання від 26.12.2024 №871, яким ДП Звягельський лісгосп АПК ЖОКАП Житомироблагроліс Житомирської обласної ради надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 707,00 га у постійне користування для ведення лісового господарства та пов`язаних із ним послуг. Зокрема, це стосується територій Звягельської міської територіальної громади, у тому числі земель колишньої Великомолодьківської сільської ради загальною площею 164,0 га (а.с.102 т.7). Серед документів, на підставі яких прийнято вказане рішення, міститься карта-схема лісонасаджень ДП Новоград-Волинський лісгосп АПТ Житомирської області, виконана за результатами лісовпорядкування 2014 року (а.с.132-139 т.7). Отже, беручи до уваги наявні у справі рішення органів місцевого самоврядування про погодження передачі земель лісового фонду у постійне користування лісогосподарському підприємству (а.с.5255 т.5; а.с.241 т.1) та вищезгадане рішення обласної ради про дозвіл на розроблення проєктів землеустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у третьої особи державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить лише про незавершеність встановленої законом процедури набуття такого права. Додатково підтвердженням належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду є те, що згідно з Проєктом організації та розвитку лісового господарства, вік лісових насаджень становить від 56 до 71 року, а їхня повнота переважно коливається у межах 0,60 0,70, подекуди сягаючи 0,85. Згідно з таксаційними описами, повнота насаджень у межах спірної ділянки становить у середньому 0,6 0,8, що означає рівномірне зімкнення крон дерев щонайменше на 60 80 відсотків площі. Як вбачається з акта обстеження лісових насаджень ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК від 12.01.2023, на ділянках кварталів №30 33 Новоград-Волинського лісництва загальною площею 154 га наявні експлуатаційні та захисні ліси віком від 3 до 71 року. Ці насадження представлені переважно листяними та змішаними різновіковими лісами, головними породами яких є вільха чорна, береза повисла, граб звичайний, осика, дуб звичайний, ясен звичайний, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування (а.с.122 157 т.1). Згідно з Додатком №4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до групи земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю належать ділянки, вкриті деревною або чагарниковою рослинністю з повнотою насаджень від 0,4 у молодняках і від 0,3 у старших групах, тобто при зімкненні крон не менше 30 40%. Таким чином, колегія суддів відзначає, що виходячи з установлених у справі даних та вимог зазначеного Порядку, спірна земельна ділянка за своїми ознаками та ступенем заліснення не може належати до земель сільськогосподарського призначення. Це повністю спростовує аргументи відповідача, які ґрунтуються на технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення (а.с.99 115 т.1). Крім того, розпорядженням голови Новоград-Волинської РДА від 15.04.2022 №111 надано дозвіл Новоград-Волинському лісгоспу при УСГП на підготовку матеріалів погодження надання в постійне користування земель лісового фонду загальною площею 2965,0 га, з них вкритих лісом 2866,6 га, для ведення лісового господарства із земель запасу Великомолодьківської та інших сільських рад. Тобто, такі землі розташовані за межами населеного пункту (в даному випадку понад 160 га). Разом з тим, матеріали справи свідчать про проведення на спірній території лісогосподарських заходів Новоград-Волинським лісництвом ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК, що підтверджує її використання для ведення лісового господарства (а.с.159 192 т.1). Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на цільове призначення ділянки, визначене у державних актах на право постійного користування або колективної власності (а.с.229 238 т.1), оскільки при цьому залишено поза увагою рішення Новоград-Волинської районної ради народних депутатів від 10.03.1995, на підставі якого такі акти видані, і яким не передбачалася передача АТ Світоч земель сільськогосподарського призначення. Зазначення у державному акті іншої категорії земель не змінює їхнього фактичного цільового призначення, адже державний акт лише посвідчує право користування або власності, тоді як визначення цільового призначення належить виключно до компетенції уповноважених органів. Поряд з цим, судова колегія відхиляє посилання відповідача на листи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.03.2023 року №32-6-0.1044 628/41-23 та від 27.01.2025 №131/35-25 згідно яких станом на 01.01.2016 року за ДП «Звягельский лісгосп АПК» ЖОКПАП «Житомироблагроліс» (ДП «Новоград-Волинський лісгосп АПК») на території Великомолодьківського старостинського округу (колишня Великомолодьківська сільська рада) згідно даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами (фора №6-зем) земельні ділянки не обліковуються, оскільки вказане спростовується встановленими вищевикладеними матеріалами лісовпорядкування. Жодних доказів вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення відповідно до ст.149 ЗК України або зміни її цільового призначення згідно зі ст.20 ЗК України у матеріалах справи не міститься. Отже, у сукупності наведених фактів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності Житомирська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад, набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду територіальних громад області, яка перебувала у постійному користуванні ДП Новоград-Волинський лісгосп АПК. Відсутність державної реєстрації речового права не впливає на сам факт виникнення такого права. Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що у рішенні суду не обґрунтовано та відсутні докази, на підставі яких рішень чи документів до Житомирської обласної ради перейшло управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, оскільки відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», саме обласні ради вирішують питання управління об`єктами спільної власності територіальних громад, що перебувають у їх управлінні. Тобто, правові підстави здійснення Житомирською обласною радою управлінських функцій визначені безпосередньо законом, і не потребують прийняття окремих рішень про «перехід» таких повноважень. В свою чергу, матеріали справи підтверджують, що Житомирська обласна рада реалізовує свої управлінські повноваження через прийняття рішень сесій щодо створення, реорганізації та діяльності комунальних підприємств, яким передано в господарське відання об`єкти спільної власності територіальних громад. Зокрема, на підставі таких рішень функціонує Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Житомироблагроліс», до складу якого входять відповідні дочірні підприємства, що здійснюють господарську діяльність на базі об`єктів спільної власності. Таким чином, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, аналізуючи ці обставини, належним чином оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Житомирської обласної ради законних повноважень щодо управління землями лісогосподарського призначення лісового фонду. З огляду на це, відсутні будь-які підстави стверджувати, що суд не з`ясував належним чином підстав переходу таких повноважень. З урахуванням установлених обставин перебування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення лісового фонду засновану на спільній власності територіальних громад області у постійному користуванні комунального агролісогосподарського підприємства, управління якою здійснює Житомирська обласна рада відповідно до ч.2 ст.122 ЗК України, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування відповідачем положень п.24 Перехідних положень ЗК України (в редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021) є необґрунтованим. Тому твердження відповідача про те, що з 28.05.2021 усі землі державної власності за межами населених пунктів стали землями комунальної власності територіальних громад, є помилковими. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, розташовану на території Звягельської міської територіальної громади, незаконно вилучено із земель лісогосподарського призначення з подальшою зміною її цільового призначення. Реєстрація права комунальної власності на цю ділянку проведена з порушенням вимог законодавства. Суд апеляційної інстанції також погоджується з твердженням прокурора, що реалізація відповідачем наміру створити індустріальний парк на землях лісового фонду створює ризики істотної шкоди довкіллю та суперечить вимогам чинного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року у справі №240/10339/25 про забезпечення позову Звягельської міської ради шляхом зупинення дії абзацу восьмого пункту 1 рішення Житомирської обласної ради (майдан С.П.Корольова, 1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 13576948) (восьмого скликання) №871 від 26.12.2024 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Звягельський лісгосп АПК» в частині щодо надання дозволу Дочірньому підприємству "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного агролісогосподарського підприєства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 707,00 га у постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, на території: Звягельської міської територіальної громади (території колишніх Наталівської сільської ради - 11,0 га, Дідовицької сільської ради -19,0 га, Великомолодківської сільської ради 164,0 га, Пилиповицької сільської ради 1,0 га) та заборонено вчиняти дії на його виконання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду адміністративної справи №240/10339/25, оскільки вказана ухвала про забезпечення позову не є судовим рішенням по суті спору, а лише має тимчасовий запобіжний характер, спрямований на збереження існуючого становища до моменту вирішення адміністративної справи. Вона не встановлює прав та обов`язків сторін, не підтверджує і не спростовує наявність чи відсутність правового статусу земельної ділянки або правомірність дій обласної ради. Тому посилання апелянта на зазначену ухвалу як на доказ протиправності чи помилковості висновків суду першої інстанції є безпідставним. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16. У постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння. Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа. З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або не законним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц від 23.11.2021). Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування у цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18. Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України). Суд звертає увагу на те, що власник, дотримуючись вимог ст.388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Оспорювання для такого витребування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. На таке неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц тощо. Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст.387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17). Норми ЦК України про витребування майна з незаконного володіння, так і норми ЗК України та ЛК України щодо правової охорони земель лісогосподарського призначення й обмежень на розпорядження ними, були та є доступними, чіткими і передбачуваними. У спорах щодо земель, зокрема лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, вона, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння цими земельними ділянками, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 №183/1617/16, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, провадження №14-91цс20. Отже витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення відповідає нормам закону та переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів і за його цільовим призначенням. Колегія суддів, враховуючи встановлення незаконності проведення інвентаризації, формування та реєстрації спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади. Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, прокурор в якості способу захисту порушеного права визначив вимогу про скасування п.6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №362 Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд проте враховуючи здійснення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га за Новоград-Волинською міською радою (номер запису: 45335844) вказане рішення вичерпало свою дію шляхом його виконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що скасування відповідного рішення з урахування наведеного вище, не є ефективним способом захисту прав позивача і не поновить його порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, в обраний ним спосіб. Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393, враховуючи наступне. Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр". Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Таким чином, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3513607712021 від 19.11.2021, 19.11.2021 Відділом №1 Управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.10.2021 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393, площею 151,4566 га, цільове призначення - 01.17 земельні ділянки запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (а.с.250-251 т.1). Відповідно до частин 9, 10 статті 791 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Згідно з частиною 13 статті 791 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин). Суд апеляційної інстанції враховує, що вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з спільної власності територіальних громад області супроводжувалося незаконною зміною її цільового призначення, що, відповідно, і зумовило необхідність заявлення вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Отже, колегія суддів вважає, що за умов конкретних встановлених судами обставин цієї справи, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки що під час обрання ефективного способу захисту щодо спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення необхідно враховувати, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення землі та водночас поновить права законного розпорядника спірної земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22 та від 21.01.2025 у справі №904/6886/23). Зважаючи на те, що відомості про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, подальша наявність таких відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди Житомирській обласній раді у її використанні за цільовим призначенням після витребування судом. Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20). Згідно зі ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною (аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №707/2172/15-ц). З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 24 листопада 2021 року, відділом №1 Управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га за Новоград-Волинською міською радою (номер запису: 45335844). Підставою для державної реєстрації вказано рішення Новоград-Волинської міської ради №362 від 21.10.2021 та Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-IX від 28.04.2021 (а.с.117, 227 т.1). Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до частини 2 статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Згідно пункту 1 ч. 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Абзац третій частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). З урахуванням вищевикладеного, враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, та усунення правової невизначеності у статусі спірної земельної ділянки колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективне поновлення порушеного права у даному випадку є шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісового фонду, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації усіх речових прав на вказану земельну ділянку, припинивши право комунальної власності Звягельської міської ради, всі права та обтяження, зареєстровані на неї.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду. Таким чином, у апеляційній скарзі Звягельської міської ради не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції. Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, дійшов висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Звягельської міської ради слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України. Керуючись статтями. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Звягельської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі №906/112/23 без змін.

2. Справу №906/112/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "03" листопада 2025 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Мельник О.В. Суддя Крейбух О.Г.