Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/1156/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року Справа № 903/1156/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Тангиян О.О. представники сторін в судове засідання 02.06.2026 не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04.2026 (повний текст складено 15.04.2026), постановлену суддею Бідюк С.В. у м. Луцьк у справі № 903/1156/25 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог кредитора, ухвали суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі. У заяві від 12.03.2026 ТзОВ "НоваПей Кредит" просило визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 70 798,58 грн, Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.04.2026 заяву АТ "Сенс Банк" про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 від 03.03.2026 задоволено; визнано кредиторські вимоги АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 в сумі 5 324,80 грн з включенням до першої черги задоволення, а в сумі 76 818,63 грн з включенням до другої черги; заяву ТзОВ "НоваПей Кредит" про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 від 12.03.2026 задоволено частково; визнано кредиторські вимоги ТзОВ "НоваПей Кредит" до ОСОБА_1 в сумі 5 324,80 грн з включенням до першої черги задоволення, а в сумі 50391,21 грн з включенням до другої черги; у визнанні кредиторських вимог ТзОВ "НоваПей Кредит" до ОСОБА_1 в сумі 20 407,37 грн відмовлено; заяву АТ "Акцент-Банк" про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 від 17.03.2026 задоволено частково; визнано кредиторські вимоги АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 в сумі 5 324,80 грн з включенням до першої черги задоволення, а в сумі 278 103,72 грн з включенням до другої черги; у визнанні кредиторських вимог АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 в сумі 1 220,33 грн відмовлено; ухвалено керуючому реструктуризацією боргів боржника арбітражному керуючому Белінській Н.О. провести збори кредиторів в порядку ст. 122 КУзПБ. Суд першої інстанції мотивував оскаржувану ухвалу в частині розгляду заяви кредитора ТзОВ "НоваПей Кредит" тим, що беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за кредитними договорами сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язків сплати на користь кредитора штрафу за таке прострочення, а саме штраф у сумі 7 026,42 грн підлягає списанню, у зв`язку з чим, безпідставними є заявлені вимоги в частині нарахованої кредитором вказаної суми штрафу. Також, згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Суд враховував, що у цій справі у кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються боржнику та за які фінансовою установою встановлена комісія за управління кредиту. Враховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів, то положення умов договорів щодо встановлення комісії у розмірі від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону "Про споживче кредитування", а тому грошові вимоги в частині заборгованості за комісіями по наданню та обслуговуванню кредиту не підлягають визнанню. З огляду на викладене, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ "НоваПей Кредит" становить 50 391, 21 грн, є обґрунтованими вимогами, боржником не оспорюються, визнані керуючим реструктуризацією боргів боржника, підтверджені матеріалами справи, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги, в сумі 5 324,80 грн з включенням до першої черги задоволення (судовий збір). Не погодившись зі вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ "НоваПей Кредит" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04. 2026 року у справі № 903/1156/25 в частині невизнання (відхилення) грошових вимог ТзОВ "НоваПей Кредит" до ОСОБА_1 в сумі 13 380, 95 грн комісії; визначити наступний розмір та черговість задоволення вимог ТзОВ "НоваПей Кредит" до ОСОБА_1 в сумі 5 324, 80 грн з включенням до першої черги, а в сумі 63 772, 16 грн з включенням до другої черги; в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін; включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 987, 20 грн до вимог першої черги. Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 21.04.2026. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04.2026 у справі № 903/1156/25. В судове засідання 02 червня 2026 року представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги. Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення його повного тексту. З огляду на неявку в судове засідання 02.06.2026 представників сторін, датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення її повного тексту. Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги. В апеляційній скарзі кредитор вважає оскаржуване рішення (в частині відмови у стягнені комісії) незаконним та необґрунтованим, оскільки, на думку останнього, судом, при його прийнятті були невірно застосовані норми матеріального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував положення Закону України "Про споживче кредитування" та безпідставно поширив на спірні правовідносини правові висновки Верховного Суду від 31.08.2022 щодо нікчемності умов про сплату комісії за обслуговування кредиту. На думку апелянта, у спірному випадку комісія встановлена не за обслуговування кредиту чи надання інформації, яка відповідно до закону має надаватися безоплатно, а за надання (видачу) фінансового інструменту (кредиту), що прямо передбачено умовами укладених сторонами договорів. Скаржник наголошує, що Закон України "Про споживче кредитування" не містить заборони на встановлення кредитодавцем комісії за надання кредиту та не покладає на нього обов`язку надавати таку послугу безоплатно. Відтак, відповідна комісія була визначена у заявах про приєднання до публічного договору, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, відображена у графіку платежів та погоджена позичальником під час укладення договорів. При цьому кредитор не стягував комісію за обслуговування кредиту, а отже висновки Верховного Суду щодо недопустимості справляння плати за послуги, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Апелянт також посилається на принцип свободи договору та зазначає, що укладення кредитних договорів на визначених у них умовах було результатом вільного волевиявлення позичальника, який погодився з усіма істотними умовами кредитування, у тому числі щодо сплати комісії за надання кредиту. У зв`язку з цим кредитор вважає неправомірною відмову у визнанні його вимог у частині заборгованості за комісією. Підсумовуючи, кредитор просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04.2026 у справі № 903/1156/25, постановлену за результатами попереднього засідання, в частині невизнання грошових вимог ТзОВ "НоваПей Кредит" до боржника ОСОБА_1 у сумі 13 380, 95 грн заборгованості за комісією скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про визнання зазначених кредиторських вимог. Учасники провадження правом на подання відзиву/пояснень не скористались. Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвалою суду від 19.02.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 19.02.2026 за № 78538. Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника до 23.03.2026. 12.03.2026 ТзОВ "НоваПей Кредит" звернулося до Господарського суду Волинської області, у якій просить визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 70 798,58 грн, з яких: - за Заявою про приєднання від 27.11.2024 року №311497 в сумі 2160,84 грн, а саме: 1145,64 грн - заборгованість по тілу кредиту; 565,20 грн заборгованість за комісією; 450,00 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 10.02.2025 року №422294 в сумі 1523,09 грн, а саме: 544,37 грн - заборгованість по тілу кредиту; 228,72 грн заборгованість за комісією; 750,00 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 05.04.2025 року №533123 в сумі 19197,80 грн, а саме: 14193,99 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 953,81 грн заборгованість за комісією; 1050,00 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 30.06.2025 року №717661 в сумі грн, а саме 26986,75 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 860,00 грн заборгованість за комісією; 900,00 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 02.07.2025 року №722652 в сумі 3215,61 грн, а саме: 1913,67 грн - заборгованість по тілу кредиту; 425,52 грн заборгованість за комісією; 876,42 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 02.07.2025 року №724378 в сумі 2618,96 грн, а саме: 1253,12 грн - заборгованість по тілу кредиту; 315,84 грн заборгованість за комісією; 1050,00 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 02.07.2025 року №724380 в сумі 3620,47 грн, а саме: 2053,03 грн - заборгованість по тілу кредиту; 517,44 грн заборгованість за комісією; 1050,00 грн заборгованість за штрафами; - за Заявою про приєднання від 08.07.2025 року №735298 в сумі 3715,06 грн, а саме: 2300,64 грн - заборгованість по тілу кредиту; 514,42 грн заборгованість за комісією; 900,00 грн заборгованість за штрафами. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит", як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено такі договори: - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 27 листопада 2024 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 27.11.2024 року №311497. Згідно умов договору розмір кредиту становить 4 037 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 12 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 4037,33 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №311497 від 27.11.2024; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 10 лютого 2025 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 10.02.2025 року №422294. Згідно умов договору розмір кредиту становить 1 089 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 12 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 1 089 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №422294 від 10.02.2025; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 05 квітня 2025 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 05.04.2025 року №533123. Згідно умов договору розмір кредиту становить 16 138 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 16 138 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №533123 від 05.04.2025; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 30 червня 2025 року за продуктом "Розстрочка NovaPay", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 30.06.2025 року №717661. Згідно умов договору розмір кредиту становить 28 000 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 28 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №717661 від 30.06.2025; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 02 липня 2025 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 02.07.2025 року №722652. Згідно умов договору розмір кредиту становить 2 026,25 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 2 026,25 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №722652 від 02.07.2025; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 02 липня 2025 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 02.07.2025 року №724378. Згідно умов договору розмір кредиту становить 1 289 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 1 289 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 724378 від 02.07.2025; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 02 липня 2025 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 02.07.2025 року №724380. Згідно умов договору розмір кредиту становить 2 112,11 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 2 112,11 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №724380 від 02.07.2025; - публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) від 08 липня 2025 року за продуктом "Посилка в кредит", шляхом підписання Позичальником Заяви про приєднання від 08.07.2025 року №735298. Згідно умов договору розмір кредиту становить 2 435,98 грн, розмір процентів 0,00001%, комісія за надання фінансового інструменту 3,5% в місяць, строк користування кредитом 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплатити позичальнику штраф в розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язань за договором. На підставі Заяви Позичальником були отримані кошти в розмірі 2 435,98 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №735298 від 08.07.2025; Сторони погодили, що договори та всі правочини (у тому числі підписання Заяв/Заяв про видачу траншу, договорів, угод, листів, повідомлень) вчиняються Сторонами або кожною Стороною окремо в електронній формі з використанням КЕП для Кредитодавця та ЕП OTP-паролем для Позичальника. КЕП Кредитодавця та ЕП OTP-паролем Позичальника є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п.п. 12.1, 12.2 Публічного договору). Крім того, апелянт просить визнати його грошові вимоги до боржника 7 026,42 грн штрафу та 13 380,95 комісії. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. У свою чергу, відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Законодавець у частинах 1-2 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а правочини можуть бути як односторонніми, так і дво- чи багатосторонніми (договорами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Водночас стаття 629 Цивільного кодексу України закріплює імперативний принцип обов`язковості договору для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з п.6 ч.1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" надання кредиту є фінансовою послугою. Абзацом 4 пункту 4 частини 2 статті 6 зазначеного Закону визначено, що у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Згідно ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України). Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке. Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність відхилення кредиторських вимог у частині заборгованості за комісією, колегія суддів вважає останні такими, що підлягають відхиленню з огляду на наступне. Як встановлено судами, між кредитодавцем ТзОВ "НоваПей Кредит" та позичальником ОСОБА_1 у період з 27.11.2025 до 08.07.2025 укладалися кредитні договори шляхом підписання позичальником заяв про приєднання до публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом "Посилка в кредит". Згідно з умовами Заяв комісія за надання фінансового інструменту (кредиту) визначена як разова комісія від суми кредиту, яка розраховується шляхом множення на кількість місяців, на які видано кредит, та підлягає сплаті рівномірно щомісяця протягом строку користування кредитом. Вказана комісія сплачується позичальником кредитодавцю щомісячно у фіксованому розмірі відповідно до графіка платежів, а її розмір визначається безпосередньо у Заяві. Відповідно до пункту 3.6 Публічного договору комісія, що нараховується за договором, є платою за надання фінансового інструменту (кредиту), при цьому порядок її нарахування визначається умовами Заяв. Також передбачено, що у разі фактичного дострокового погашення кредиту комісія за періоди, протягом яких позичальник фактично не користується кредитом, не нараховується та не сплачується. Пунктами 2.1-2.9 Заяв передбачено включення до загального розміру кредиту процентів за користування кредитом та комісії за надання фінансового інструменту (кредиту). Зазначена комісія враховується у загальному розмірі кредиту, визначається умовами договору та відображається у порядку повернення кредиту (розділ 3 Заяв). Водночас умовами Заяв визначено, що до додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, які надаються під час укладення договору, відноситься саме надання фінансового інструменту (кредиту), за яке позичальник сплачує комісію відповідно до пункту 2.6 Заяв. Інші додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, що надаються під час укладення договору, відсутні, що прямо передбачено пунктом 2.19 Заяв. Зі змісту кредитних договорів та заяв про приєднання вбачається, що спірна комісія не встановлена як одноразовий платіж, який підлягає сплаті в момент видачі кредитних коштів, а визначена як плата, що сплачується позичальником щомісячно протягом усього строку користування кредитом. Більше того, умовами укладених Заяв передбачено, що у випадку дострокового погашення кредиту комісія за майбутні періоди не нараховується та не сплачується. Наведені умови свідчать про те, що така комісія безпосередньо пов`язана не лише з самим фактом надання кредиту, який є одноразовою дією кредитодавця, а й зі строком подальшого користування кредитом та його супроводженням. Водночас апелянтом не наведено жодних конкретних дій, послуг чи операцій, які б надавалися позичальнику протягом відповідних періодів та становили самостійне майнове благо, за отримання якого справляється відповідна плата. Колегія суддів зазначає, що сама по собі вказівка у договорі на те, що комісія є платою за надання фінансового інструменту (кредиту), не свідчить про правомірність її встановлення. Вирішальним є не найменування платежу, обране кредитодавцем, а його правова природа, зміст та фактичне економічне призначення. Варто наголосити на тому, що правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Закон України "Про споживче кредитування" дійсно допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Разом з тим наведене положення не може тлумачитися як безумовне право кредитодавця встановлювати будь-які платежі без визначення конкретної послуги, яка надається споживачу, її змісту та обсягу. Як правильно встановив суд першої інстанції, ні кредитний договір, ні заяви про приєднання не містять переліку додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за які справляється спірна комісія. Також матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення договорів боржнику було повідомлено про конкретний перелік таких послуг, їх зміст, обсяг та вартість, а також що останній погодився оплачувати саме такі послуги. Фактично апелянт обмежується посиланням на те, що комісія є платою за видачу кредиту. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2022 у справі №202/5330/19, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України Про споживче кредитування. Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України Про споживче кредитування. Правове значення вищевказаної позиції полягає не у назві відповідного платежу, а у сформульованому Верховним Судом висновку про те, що кредитодавець не вправі стягувати зі споживача плату за невизначені або не конкретизовані послуги, а також за дії, інформацію чи обслуговування, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно. Саме відсутність визначеного переліку послуг та доказів їх надання була покладена Верховним Судом в основу висновку про нікчемність відповідних умов договору. У цій справі апелянтом також не конкретизовано жодної додаткової чи супутньої послуги, за яку стягується комісія, не надано доказів її фактичного надання та не підтверджено погодження споживачем переліку таких послуг при укладенні договорів. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що умови кредитних договорів щодо сплати комісії не відповідають вимогам частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", є нікчемними, а тому заявлені кредитором грошові вимоги в частині заборгованості за комісією правомірно не були визнані судом першої інстанції. Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки апеляційна скарга подана виключно в частині невизнання (відхилення) грошових вимог кредитора щодо заборгованості за комісією, інші положення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду не є предметом апеляційного перегляду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76-78 ГПК Україн належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Як встановлено ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії"). Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Таким чином, судова колегія виснує, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04.2026 у справі № 903/1156/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит" без задоволення. Розподіл судових витрат. У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей Кредит" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.04.2026 у справі №903/1156/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 903/1156/25 повернути до Господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складено "10" червня 2026 р. Головуюча суддя Романюк Ю.Г. Суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А.