Постанова Сумський апеляційний суд № 576/2685/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м.Суми Справа №576/2685/25 Номер провадження 22-ц/816/2168/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В. за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., у присутності: представника апелянта адвоката Кугая А.В., представника позивача адвоката Кузченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кугая Андрія Володимировича на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року, ухвалене в м. Глухів у складі судді Усенко Л.М., в цивільній за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, - в с т а н о в и в : 17 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 27 квітня 2015 року між ТОВ «Спектр-Агро» та відповідачем укладено договір поставки № 93-ЧН на умовах товарного кредиту продукції виробничо-технічного призначення, відповідно до умов якого постачальник передав покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування кредитом. За умовами договору у разі їх порушення покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення; штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка складалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення. У рахунок забезпечення виконання зобов`язання за договором товарного кредиту між ТОВ «Спектр-Агро», ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким позивач поручився перед кредитором ТОВ «Спектр-Агро» за виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості товару за договором. Відповідно до умов договору ТОВ «Спектр-Агро» передало ФОП ОСОБА_1 товар на суму 432811,30 грн, але ФОП ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконав, визначену договором грошову суму та відсотки за користування товарним кредитом не сплатив. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року у справі № 576/20/16-ц стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 547 286,93 грн та 8663,22 грн. повернення судового збору. Рішенням цього ж суду у справі № 576/1424/24 стягнуто із поручителя ОСОБА_2 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 3% річних в сумі 74067,58 грн та 340644,33 грн інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поруки за період з 12 березня 2017 року по 21 травня 2024 року. Постановою Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року вищевказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 3% річних та інфляційних втрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 3% річних в сумі 73 447,53 грн та 328 557,98 грн інфляційних втрат за період з 02 квітня 2017 року по 21 травня 2024 року. ОСОБА_2 , який, як поручитель за договором поруки № П/93-ЧН від 27 квітня 2015 року, повністю виконав зобов`язання ФОП ОСОБА_1 та набув право регресної вимоги, а тому просив стягнути з відповідача 1 001 642,25 грн, що складаються з 253 890,15 грн та 302 059,53 грн, сплачених на виконання рішення суду у межах виконавчих проваджень, 73 447,53 грн 3% річних, 328 557,98 грн інфляційних втрат, 34 656,62 грн виконавчого збору, 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6 029,79 грн судового збору. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року у зазначеній справі позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 001 642,25 грн у порядку регресу як відшкодування коштів, сплачених на підставі договору поруки № П/93-ЧН від 27 квітня 2015 року, а також 8093,50 грн судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд обґрунтовано встановив, що внаслідок виконання поручителем зобов`язання боржника відбулася заміна кредитора у зобов`язанні відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України. Водночас суд без належного мотивування дійшов суперечливого висновку про виникнення у позивача права регресної вимоги, хоча правові механізми заміни кредитора та регресу є різними за своєю правовою природою і не можуть одночасно слугувати підставою для задоволення однієї й тієї самої вимоги. Суд не врахував, що виконання поручителем зобов`язання боржника тягне заміну кредитора у зобов`язанні, а не виникнення права регресу. Тому висновок суду про одночасне набуття позивачем статусу нового кредитора та права регресної вимоги є суперечливим і свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Неправильне ототожнення судом заміни кредитора з регресом призвело до помилкового застосування норм про позовну давність. Оскільки заміна кредитора не змінює порядку її перебігу, позовна давність у спірних правовідносинах почала спливати 02 листопада 2015 року та закінчилася 01 листопада 2018 року, а тому заява відповідача про її застосування була безпідставно відхилена судом. Позов подано 17 жовтня 2025 року, тобто більш ніж через десять років після порушення права кредитора за основним зобов`язанням. Оскільки заміна кредитора не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а підстав для її поновлення позивач не заявляв, і судом не встановлено, задоволення позову свідчить про неправильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності,зокрема ч.ч. 1,6 ст. 261 ЦК України, а також незастосування норм, які підлягали застосуванню, а саме ч. 9 ст. 261, ст.ст. 262, 266 та ч. 4 ст. 267 ЦК України. Апелянт також звертає увагу на те, що до участі у справі не було залучено первісного кредитора ТОВ «Спектр-Агро», у зв`язку з чим суд не з`ясував його позицію щодо факту набуття ОСОБА_2 права вимоги до ФОП ОСОБА_1 . На думку апелянта, це не дозволило досягти правової визначеності щодо підстав та обсягу переходу права вимоги, на які посилається позивач. На стадії підготовчого провадження суд порушував питання щодо залучення ТОВ «Спектр-Агро» до участі у справі як третьої особи. Проте представник позивача заперечила проти такого залучення, а суд не скористався наданими йому процесуальними повноваженнями для залучення первісного кредитора до участі у справі, незважаючи на те, що спір стосувався переходу права вимоги від ТОВ «Спектр-Агро» до позивача. Представник відповідача протягом розгляду справи звертав увагу суду на недостатність належних доказів сплати позивачем заявленої до стягнення суми 1001642,25 грн. При цьому процесуальні документи державних та приватних виконавців не підтверджують факту переказу коштів, тоді як належними доказами виконання грошових зобов`язань є платіжні інструкції надавачів платіжних послуг. Надані позивачем платіжні інструкції підтверджують сплату лише 910 687,76 грн (398000 грн + 328278 грн + 184409,76 грн), а докази перерахування решти 90 954,49 грн у матеріалах справи відсутні. Позивач, на якого покладено обов`язок доведення підстав і розміру позовних вимог, не надав платіжних інструкцій, які б підтверджували сплату всієї заявленої суми 1 001 642,25 грн. За відсутності доказів перерахування 90 954,49 грн висновок суду про доведеність розміру боргу не ґрунтується на належних і допустимих доказах. Суд дійшов висновку про доведеність розміру позовних вимог та набуття позивачем права вимоги без належного дослідження первинних доказів. Позивач не підтвердив документально сплату всієї заявленої суми, не здійснив її розрахунку, а суд, не навівши власного розрахунку, обмежився посиланнями на постанови державного виконавця. За таких обставин висновки суду щодо розміру боргу та набуття позивачем права вимоги ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 та ч. 1 ст. 89 ЦПК України. 19 травня 2026 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з відповідача на користь позивача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. В заперечення доводів апеляційної скарги вказує, що спірні правовідносини виникли не внаслідок заміни кредитора, а через виконання ним обов`язку поручителя, у зв`язку з чим право регресної вимоги виникло лише після фактичного виконання забезпеченого зобов`язання у жовтні 2025 року, а відтак позовну давність не пропущено. Також зазначає, що право вимоги позивача виникло безпосередньо із закону та не залежало від підписання акта передачі документів, а загальний розмір виконаних ним зобов`язань становить 1 001 642,25 грн, з яких 275 364,35 грн сплачено у межах виконавчого провадження № 52615113 та 726 277,90 грн - у межах зведеного виконавчого провадження № 76725212. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечувала проти її доводів. Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність й обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Матеріалами справи підтверджується, що 27 квітня 2015 року ТОВ «СПЕКТР-АГРО» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) уклали договір поставки № 93-ЧН, за умовами якого ТОВ «СПЕКТР-АГРО» зобов`язалося передати у власність ФОП ОСОБА_1 продукцію виробничо-господарського призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (а.с. 8-10). 27 квітня 2015 року ТОВ «СПЕКТР-АГРО» (кредитор), ОСОБА_2 (поручитель) та ФОП ОСОБА_1 (боржник) уклали договір поруки № П/93-ЧН, за умовами якого ОСОБА_2 поручається перед ТОВ «СПЕКТР-АГРО» за виконання ФОП ОСОБА_1 обов`язку щодо оплати вартості товару за Договором поставки № 93-ЧН від 27 квітня 2015 року, укладеного між ТОВ «СПЕКТР-АГРО» та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 7). Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року в цивільній справі № 576/20/16-ц за позовом ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ОСОБА_2 , третя особа ФОП ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 547286 грн 93 коп. заборгованості за договором поставки продукції та 8663 грн 22 коп. повернення судового збору. Всього стягнуто 555 950 грн 15 коп. (а.с. 26-27). Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2016 року зазначене рішення залишене без змін. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2024 року в цивільній справі № 576/1424/24 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 3 % річних в сумі 74067,58 грн та 340644,33 грн інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поруки за період з 12 березня 2017 року по 21 травня 2024 року (а.с. 12-14). Додатковим рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2024 року в цивільній справі № 576/1424/24 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Постановою Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року вказане рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним та не своєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поруки за період з 12 березня 2017 року по 01 квітня 2017 року скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог та викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 3 % річних в сумі 73447 грн 53 коп. та 328557 грн 98 коп. інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поруки за період з 02 квітня 2017 року по 21 травня 2024 року. Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 6029,79 грн судового збору за подання позову. Додаткове рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2024 року залишено без змін (а.с. 15-17). Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року в цивільній справі № 576/20/16-ц первинно перебувало на примусовому виконанні Глухівського ВДВС. Однак, постановою заступника начальника вказаного відділу від 11 лютого 2025 року виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою без подальшого виконання. На день повернення виконавчого листа залишок боргу становив 302059,35 грн, сума стягнутого виконавчого збору склала 25101,82 грн (а.с. 70-71). В подальшому виконання цього рішення, а також рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2024 в цивільній справі № 576/1424/24 в частині стягнення 3000 грн витрат на правничу допомогу та постанови Сумського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року стягувач доручив приватному виконавцю виконавчого округу Сумської області Боруці Т.М. Листом від 08 жовтня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Т.М. повідомила представнику ОСОБА_2 адвокату Кузченко Т.М. про те, що станом на день написання листа у неї на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 76725212, до складу якого входять: - виконавче провадження № 77313794 з примусового виконання виконавчого листа № 576/20/16-ц, виданого Глухівським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 547286,93 грн заборгованості за договором поставки продукції та 8 663,22 грн повернення судового збору. Залишок заборгованості 302 059,35 грн; - виконавче провадження № 79163917 з примусового виконання виконавчого листа № 576/1424/24, виданого Глухівським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн; - виконавче провадження № 79164053 з примусового виконання виконавчого листа № 576/1424/24, виданого Глухівським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 6 029,79 грн судового збору за подання позову; - виконавче провадження № 79163778 з примусового виконання виконавчого листа № 576/1424/24, виданого Глухівським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 3% річних в сумі 73 447,53 грн та 328 557,98 грн інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поруки за період з 12 квітня 2017 року по 21 травня 2024 року (а.с. 18). Станом на 08 жовтня 2025 року загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, що підлягає сплаті боржником (з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат на організацію та проведення виконавчих дій), становить 726277,90 грн. 14 жовтня 2025 року та 15 жовтня 2025 року ОСОБА_2 сплатив заборгованість за зведеним виконавчим провадженням № 76725212 в загальній сумі 726278 грн, що підтверджується копіями квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки (а.с. 22, 23). 15 вересня 2025 року постановою приватного виконавця Боруци Т.М. закінчено виконавче провадження № 79163778 з примусового виконання виконавчого листа № 576/1424/24, виданого Глухівським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 6200, 71 грн судового збору (а.с.62-63). 16 жовтня 2025 року постановою приватного виконавця Боруци Т.М. закінчено виконавче провадження № 77313794 щодо виконавчого листа Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2016 року в цивільній справі № 576/20/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 547286 грн 93 коп. заборгованості за договором поставки продукції та 8663 грн 22 коп. повернення судового збору. Всього - 555950 грн 15 коп. Сума стягнутого виконавчого збору 30205,94 грн (а.с. 64-65). Також 16 жовтня 2025 року постановою приватного виконавця Боруци Т.М. закінчено виконавче провадження № 79163778 щодо виконавчого листа Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2025 року в цивільній справі № 576/1424/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 3% річних в сумі 74067,58 грн та 340644,33 грн інфляційних втрат у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поруки за період з 12 березня 2027 року по 21 травня 2024 року. Сума стягнутого виконавчого збору 40200,55 грн (а.с. 66-67). Крім цього, 16 жовтня 2025 року постановою приватного виконавця Боруци Т.М. закінчено виконавче провадження № 79163917 щодо виконавчого листа Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2025 року в цивільній справі № 576/1424/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Сума стягнутого виконавчого збору 300 грн (а.с.68-69). Постановою заступника начальника Глухівського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 лютого 2025 року виконавчий лист № 2/576/201/16, виданий 10 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» заборгованості 547286,93 грн. за договором поставки продукції та судового збору 8663,22 грн. Всього стягнення на суму 555950,15 грн повернуто стягувачу без подальшого його виконання згідно його заяви за вих№ 5-1/12. Залишок боргу станом на 11 лютого 2025 року становить 302 059,35 грн. (а.с.70-71). На підтвердження виконання зобов`язань та сплати заборгованості у межах зазначених виконавчих проваджень позивач надав суду копії платіжних доручень (а.с. 72109). 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відділу поліції № 1 (м. Глухів) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області стосовно майнового питання у договірних правовідносинах. За результатами перевірки цього звернення йому рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом (а.с. 130). Також відповідач надав копії матеріалів вказаної перевірки, а саме письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , лист-відповідь менеджера з регіонального розвитку ТОВ «Євраліс Семенс Україна» Савенку В.В. (а.с. 131-148). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із підстав їх обґрунтованості належними та допустимими доказами. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; - справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно(рухоме та нерухоме, в тому числі землю),реєстрації або обліку правна майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (зокрема, в постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц та інших), що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц). Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 920/277/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/343/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/155/22. Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі, тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі № 925/352/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 914/15/24 тощо. Щодо суб`єктного складу, як було встановлено вище, в силу приписів ст.4, 45, 20 ГПК України, фізична особа, яка не є підприємцем, може бути позивачем у господарському процесі. При цьому до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У такому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2538/18, від травня 2024 року у справі № 910/15184/21. У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 910/20250/21 Верховний Суд зазначив, що сторонами основного зобов`язання - кредитного договору - є юридичні особи, а сам договір господарським; заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому ж судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням. У справі, яка переглядається, позивач звернувся із позовом про стягнення коштів у порядку регресу. Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «СПЕКТР-АГРО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 93-ЧН від 27 квітня 2015 року на умовах товарного кредиту продукції виробничо-технічного призначення, відповідно до умов якого постачальник передав покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши визначену договором грошову суму, а також відсотки за користування кредитом. В подальшому рішеннями судів із ОСОБА_2 як поручителя на користь ТОВ «СПЕКТР-АГРО» було стягнуто заборгованість, три відсотки річних та інфляційні втрати, які ним сплачені у повному обсязі, у зв`язку з чим до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до боржника. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання (відповідні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 910/23070/17). Отже, спір у цій справі стосується стягнення з відповідача в порядку регресу коштів, сплачених позивачем на виконання зобов`язань за договором поруки, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань між суб`єктами господарювання, а тому є похідним від господарських правовідносин. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Оскільки суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, а також враховуючи, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі. З цих причин доводи апеляційної скарги по суті спору оцінці апеляційним судом не підлягають. За змістом ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. На виконання частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Відповідач рішення суду з підстав порушення юрисдикційності спору не оскаржував, а тому відсутні підстави для стягнення на його користь із позивача судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кугая Андрія Володимировича задовольнити частково. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу - закрити. Роз`яснити, що розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу віднесений до юрисдикції господарського суду. Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Сумського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Попередити про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 12 червня 2026 року. Головуючий - А. П. Сидоренко Судді: О. І. Собина Д. В. Сізов