Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/6567/26

Справа № 991/6567/26 Провадження №11-сс/991/384/26 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2026 року місто Київ Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5 , розглянула апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2026 про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Історія провадження 1.18.05.2026 представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364 , частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК). 2.22.05.2026 адвокат ОСОБА_5 подав до слідчого судді Вищого антикорупційного суду скаргу на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 3.26.05.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив у задоволенні цієї скарги. 4.28.05.2026 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на зазначену ухвалу. Короткий зміст та мотиви оскаржуваної ухвали 5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за відповідною заявою. 6.Ухвала мотивована таким: (1) зі змісту заяви та скарги не вбачається ознак складу будь-якого кримінального правопорушення, окрім суб`єктивних припущень скаржника; (2) дії невідомої особи, яка обіймає невідому посаду та нібито завдала невідому шкоду, не можуть бути предметом перевірки у визначеному кримінально-процесуальним законом порядку; (3) скаржник стверджував про вчинення кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми та не потребують перевірки засобами кримінального процесу. Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги 7.В апеляційній скарзі апелянт висловив прохання: (1) скасувати ухвалу слідчого судді від 26.05.2026 та (2) постановити нову ухвалу, якою зобов`язати уповноважену особу НАБУ внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. 8.Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала винесена із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону: (1) зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що у такій заяві зазначений короткий виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тому її можна вважати належною правовою підставою для вжиття органом досудового розслідування дій, передбачених статтею 214 Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК); (2) слідчий суддя під час розгляду даної скарги вдався в аналіз диспозиції статей 364, 366 КК, що є неприпустимим на думку апелянта; (3) ОСОБА_6 є громадянином України і це унеможливлює застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, адже громадяни України не входять у вичерпний список осіб за Законом України «Про санкції»; (4) судом не враховано вимоги статей 214, 303, 306 КПК. Позиції учасників провадження 9.У судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. 10.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК). Оцінка та мотиви Суду 11.Суд погоджується з висновком слідчого судді про відсутність в заяві ОСОБА_6 достатніх об`єктивних даних, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення. 12.КПК передбачена необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення. Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). 13.Зазначена правова позиція є усталеною у практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (наприклад, ухвали від 02.09.2020 у справі № 991/6129/20, від 11.01.2021 у справі № 991/10390/20, від 16.01.2021 у справі № 991/8047/20, від 24.01.2022 у справі № 991/8390/21, від 13.04.2022 у справі № 991/653/22, від 15.04.2022 у справі № 991/8339/21, від 18.11.2022 у справі № 991/5403/22, від 17.07.2023 у справі № 991/5920/23, від 24.04.2024 у справі № 991/2962/24, від 25.04.2024 у справі № 991/2927/24, від 05.08.2024 у справі № 991/5724/24, від 20.08.2024 у справі № 991/6669/24, від 02.09.2024 у справі № 991/7066/24, від 09.09.2024 у справі № 991/7874/24, від 02.09.2025 у справі № 991/8374/25, від 06.10.2025 у справі № 991/9650/25, від 26.12.2025 у справі № 991/12866/25, від 13.03.2026 у справі 991/1030/26 тощо). 14.З матеріалів провадження вбачається, що в повідомленні ОСОБА_6 йдеться про те, що: (1) невідома посадова особа з членів РНБО або з посадових осіб Кабінету міністрів України шляхом обману або зловживання довірою інших посадових осіб внесла в санкційний список ОСОБА_6 з особистих чи інших міркувань; (2) за результатами незаконних дій посадових осіб було прийнято Указ Президента України від 02.02.2026 № 94; (3) на переконання апелянта, такі дії є безпідставними та такими, що суперечать законодавству. У скарзі до слідчого судді представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 оскаржив бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей за повідомленням від 18.05.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК. 15.Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України (частина 1 статті 5 Закону України «Про санкції»). 16.Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, суден, повітряних суден, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Аналіз зазначеної норми свідчить, зокрема, про те, що санкції застосовуються до суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність, незалежно від громадянства. 17.Визначальною для застосування санкцій є не перелік суб`єктів, а саме певна діяльність цих суб`єктів. Інакше кажучи, основним критерієм визначення суб`єкта, до якого можуть бути застосовані санкції, є його діяльність, вказана у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1644-VII. Тому посилання позивача на те, він не є суб`єктом, до якого згідно із цим Законом можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, є необґрунтованим. Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону № 1644-VII, безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення санкції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 9901/635/18) 18.Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони (стаття 107 Конституції України). 19.Згідно пунктів 1-2 рішення РНБО від 28.01.2026 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» , введеного в дію Указом Президента України від 02.02.2026 № 94/2026, персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані, зокрема, до фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_6 (номер 3 в переліку фізичних осіб) внесено за пропозиціями Кабінету Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2026 № 64-р) та Служби безпеки України. 20.З наведеного вбачається, що: (1) застосування санкцій до фізичних осіб, які є громадянами України, не заборонено; (2) пропозиції щодо застосування санкцій щодо заявника могли бути внесені як Кабінетом Міністрів України, так і Службою безпеки України; (3) саме по собі внесення до РНБО пропозиції уповноваженим органом про застосування санкцій не спричиняє жодних правових наслідків для особи, зокрема, скаржника, такі пропозиції можуть бути відхилені; (4) кінцеве рішення (введення в дію рішення РНБО) про застосування санкцій приймає Президент України. 21.Водночас Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень (стаття 105 Конституції України). У 2003 році Конституційний Суд України в рішенні у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України (№ 19/рп2003) надав офіційне тлумачення цьому положенню в «кримінально-правовому аспекті». Зокрема, КСУ дійшов таких висновків: право недоторканності Президента України є органічною складовою його конституційного статусу, що має на меті забезпечення умов для реалізації покладених на нього повноважень. З огляду на зміст повноважень Президента України він потребує належного рівня правового захисту. Право недоторканності Президента України не може бути скасоване, призупинене або обмежене шляхом порушення проти нього кримінальної справи і переслідування у порядку кримінального судочинства. Крім того, Президента України протягом строку обіймання цієї посади не можна притягнути саме до кримінальної відповідальності і можна усунути з посади лише на підставі конституційної процедури імпічменту. 22.Щодо попередньої кваліфікації заявником імовірного діяння, про яке йдеться в повідомлення про вчинення злочину, за статтями 364 та 366 КК, що мають свідчити про його підслідність НАБУ, Суд звертає увагу на таке. 23.Згідно усталеної практики АП ВАКС самого посилання у тексті заяви про вчинення злочину на номер статті Особливої частини КК, який за критерієм «кваліфікації» злочину відповідає умовам предметної підсудності ВАКС (підслідності НАБУ), автоматично не визначає належність скарги до предметної підсудності ВАКС, оскільки в цілях перевірки скарги на прийнятність слідчий суддя (суд) аналізує заяву про вчинення злочину на предмет наявності в ній саме відомостей про вчинення злочину, підсудного ВАКС, за змістовним підходом, а не з огляду на формальне (іноді навіть штучне) зазначення у ній лише певного номеру статті КК для обґрунтування відповідної підслідності (підсудності). 24.Так, скаржник стверджує про вчинення злочину, передбаченого статтею 364 КК, проте його заява не містить фактичних даних про використання наведеними у заяві невизначеними особами влади чи службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди та відомостей про завдання внаслідок вчинення цих діянь істотної шкоди, що у сукупності могло б вказувати на ознаки вчинення цього злочину. При цьому в заяві не вказано обґрунтування настання наслідків у вигляді збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями службових осіб та цими наслідками. Крім того, стверджуючи про вчинення злочину, передбаченого статтею 366 КК, скаржник не зазначає який саме офіційний документ є підробленим та в чому саме полягають завідомо недостовірні відомості. Згідно Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.01.2026 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 02.02.2026, у пункті 3 прямо зазначено, що ОСОБА_6 є громадянином України та його паспортні дані, тобто суб`єкти, уповноважені на застосування санкцій, були обізнані про цю обставину. Вони не були введені в оману суб`єктом внесення пропозиції про застосування санкцій щодо ОСОБА_6 щодо його дійсного громадянства. 25.Також Суд нагадує, що згідно з практикою ЄСПЛ хоча кримінальне право є необхідним для захисту основоположних прав (особливо умисне заподіяння шкоди життю, катування, серйозні прояви ненависті тощо), для менш тяжких або ненавмисних порушень (як-от медична недбалість, репутаційні чи майнові спори) ЄСПЛ визнає достатніми цивільно-правові або дисциплінарні засоби, підтверджуючи, що кримінальне переслідування має застосовуватися як крайній захід (ultima ratio), де інші механізми виявилися б неефективними або недостатніми (рішення ЄСПЛ у справах «Beizaras and Levickas v. Lithuania» від 14.05.2020, заява № 41288/15, «Blumberga v. Latvia» від 14/01/2009, заява № 70930/01). Разом з тим в судовому засіданні апелянт визнав, що наразі не скористався можливістю оскарження рішення про застосування санкцій до його довірителя в судовому порядку, тобто одразу вдався до крайнього заходу реагування. 26.Отже, зазначені у заяві обставини дійсно не можуть свідчити про те, що існує ймовірність вчинення корупційного чи іншого кримінального правопорушення, за ознаками якого скарга підсудна слідчому судді ВАКС, і що описані фактичні дані потребують перевірки засобами кримінального процесу. 27.Враховуючи зазначене вище, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, апелянтом не наведено вагомих доводів на спростування мотивів оскаржуваної ухвали, які дозволили би Суду дійти висновку, що мала місце бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР. 28.З наведених вище мотивів в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін. 29.Керуючись статтями 214, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1. Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2026 - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3