Постанова 4813 № 514/1707/25

Номер провадження: 22-ц/813/5602/26 Справа № 514/1707/25 Головуючий у першій інстанції Кирилюк І. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М.., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кирилюк І.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в с т а н о в и в : У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та просила визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 10000,0 грн, що підлягає стягненню з відповідача. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що після розірвання шлюбу з відповідачем, їх спільний син проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. У 2022 році за рішенням суду на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини з відповідача у твердій грошовій сумі 2600 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак з часу призначення аліментів зросли ціни на продовольчі, промислові товари, змінився прожитковий мінімум на дітей відповідного віку, тому розмір аліментів слід збільшити, встановивши у сумі 10 000 грн щомісячно. Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 21.01.2026 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована ігноруванням судом першої інстанції доведені обставини, а саме щодо встановлення дитині інвалідності, тривале лікування та терапію, інклюзивне навчання, збільшення фактичних витрат на дитину та відсутність участі батька у вихованні, чим порушено вимоги ст.182 СК України. Скаржником також зазначено, що суд помилково виходив із відсутності офіційного доходу відповідача як підстави для відмови, оскільки відповідач перебуває за кордоном та уклав договір з адвокатом, що свідчить про наявність фінансової можливості, однак вказаним обставинам судом не надано належної оцінки, що прямо суперечить ст. 89 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Давиденко К.В., заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що скаржником під час розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які б у відповідності до ст. 192 СК України, стали б підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 26.02.2011 по 08.10.2014 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 08.10.2014 року розірвано. Позивач після розірвання шлюбу залишила за собою дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » (а.с.11, 12). Від шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9). Згідно виконавчого листа виданого Тарутинським районним судом Одеської області по справі № 514/1329/21 з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2600,0 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою від 13.06.2022 року відкрито виконавче провадження (а.с. 13-14). Відповідно до довідок Бессарабського ліцею Бессарабської селищної ради Одеської області у період з 21.01.2014 по 31 серпня 2018 року ОСОБА_4 відвідував дошкільний заклад ліцею «Топольок», а з 01.09.2018 року є учнем ліцею. Згідно з наведеними довідками та виданою класним керівником характеристикою вихованням, доглядом, піклуванням про дитину займається позивач (мати дитини). Участь батька у вихованні сина у вказаних навчальних закладах не спостерігалось (а.с. 18-20). Згідно з копією посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю (дата видачі 13.11.2024 року). Згідно з висновком ЛКК КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», проведеної у 2024 році спільна дитина сторін спостерігається у лікаря-спеціаліста району, їй призначено державну соціальну допомогу, призначено лікування. Позивач надала суду скріншот з сайту продажу ліків про вартість призначених препаратів, власний аналіз витрат на повсякденне життя разом з дитиною, а також фото- знімки на підтвердження здійснення з її боку дій, спрямованих на утримання дитини та забезпечення її розвитку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, щодоказів зміни матеріального стану відповідача у бік покращення суду не надано. Водночас судом встановлено, що розмір аліментів, який позивач просить збільшувати, встановлювався судом у 2022 році у справі про збільшення розміру аліментів, при цьому із врахуванням стану здоров`я дитини, що вбачається зі змісту рішення суду у справі № 514/1329/21. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. За положеннями ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. З підстав викладеного та, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішення правильно встановлено, що не доведення позивачем підтвердження зміни матеріального стану відповідача в сторону збільшення, що би стало підставою в розумінні положень ст. 192 СК України для стягнення аліментів у більшому розмірі, ніж визначеному рішенням суду від 27.04.2022 року у справі № 514/1329/21. Відомостей щодо зміни такого стану відповідача з моменту ухвалення вказаного рішення та станом на момент звернення із даним позовом щодо збільшення розміру аліментів матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги в частині збільшення платоспроможності відповідача, з огляду на перебування за кордоном та звернення за правовою допомогою до адвоката відхиляються апеляційним судом, оскільки наведені твердження скаржника без долучення відповідних доказів в розумінні положень ст. ст. 76,77 ЦПК України (як то відомості щодо працевлаштування відповідача із зазначенням розміру заробітної плати, відомостей про доходи тощо) не є підтвердження зміни матеріального стану останнього, що впливатиме на можливість збільшення розміру стягуваних аліментів на дитину. Стосовно посилань скаржника на не врахування судом першої інстанції обставин щодо встановлення дитині інвалідності, тривале лікування та терапію, інклюзивне навчання, чим порушено вимоги ст.182 СК України, колегія суддів вважає зазначити, що положеннями ст. 185 СК України передбачено можливість стягнення також з того батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, додаткових витрат на дитину, в тому числі й у випадку наявності особливих обставин, викликаних розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку». Із відповідними вимогами щодо стягнення додаткових витрат позивач не зверталася, з огляду на що посилання скаржника у відповідній частині є необґрунтованими. Таким чином, зважаючи на викладене в своїй сукупності, судом першої інстанції правильно встановлені всі фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, та як результат зроблено вірний висновок щодо відсутності в даному випадку правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 11 червня 2026 року. Головуючий О.С. Комлева Судді М.М. Драгомерецький С.М. Сегеда