Постанова 4801 № 132/2497/25

Справа № 132/2497/25 Провадження № 22-ц/801/1313/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокуСправа № 132/2497/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О. Ю. (судді доповідача), суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року, яке ухвалив суддя Сєлін Є.В., в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог. В липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 16 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 518381184, за яким відповідач отримав кредит на суму 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, який зобов`язався повернути, сплативши за нього проценти, в порядку та на умовах, визначених цим договором. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, а в подальшому додаткові угоди до цього ж договору, відповідно до умов яких, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року. 31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року. Відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 23743,20 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту 7986,94 грн; заборгованість за відсотками 15756,26 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також судові витрати. Рішення суду першої інстанції. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року в розмірі 23743,20 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту 7986,94 грн; заборгованість за відсотками 15756,26 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Просив рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Також відповідач вважає, що право вимоги за кредитним договором з нього не могло входити до відповідних реєстрів прав вимоги, оскільки не існувало на момент укладення договору факторингу. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 518381184, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z755HMY8, за умовами якого: за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 8000 грн. Відповідно до умов додаткової угоди до договору № 518381184 від 16 червня 2020 року, підписаної 30 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 30 червня 2020 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 30 червня 2020 року. Усі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору. Згідно умов додаткової угоди до Договору № 518381184 від 16 червня 2020 року, підписаної 02 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 30 липня 2020 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,36 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 30 липня 2020 року. Усі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору. З платіжного доручення від 16 червня 2020 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000 грн. У графі «призначення платежу» вказано про перерахування коштів за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року. Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року, виникла заборгованість в сумі 23743,20 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту 7986,94 грн; заборгованість за відсотками 15756,26 грн. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів не виконав, ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, звернувся до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість в загальному розмірі 23743,20 грн, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором в установлені в ньому строки не виконав, відсотки не сплатив. ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги за договором факторингу щодо вказаного кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Позиція суду апеляційної інстанції. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Колегією суддів враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відповідач ОСОБА_1 не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак вважає, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Щодо права вимоги позивача Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строком до 28 листопада 2019 року, відповідно до п.8.6 якого, додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому, між цими ж сторонами, а саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено ряд додаткових угод, зокрема № 19 від 28 листопада 2019 року; № 26 від 31 грудня 2020 року; № 27 від 31 грудня 2021 року; № 31 від 31 грудня 2022 року; № 32 від 31 грудня 2023 року, якими був продовжений строк договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 518381184 від 16 червня 2020 року перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 23743,20 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту 7986,94 грн; заборгованість за відсотками 15756,26 грн. Апеляційний суд звертає увагу, що передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу, оскільки даним договором не обмежена можливість передачі прав вимог лише тими договорами, які існували до моменту укладення договору. Таким чином, колегія суддів визнає, що вищезазначені копії договорів факторингу, додаткових угод та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Юніт Капітал» довело своє право вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Тому, доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення їх прав відповідачем, а також те, що не підтверджено перехід права вимоги до позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25 викладено правовий висновок згідно з яким, «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України). Касаційний суд зауважив, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом». Предметом відступлення договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору. В договорі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Отже, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредиту № 518381184 від 16 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал». Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена. Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, додаткові угоди, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення кредитних коштів, факт переходу до позивача прав вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню. Висновки суду апеляційної інстанції. Таким чином колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з урахуванням мотивів викладених у цій постанові. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О. Ю. Береговий Судді О. С. Панасюк Т. Б. Сало