Постанова 4857 № 569/1772/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/1772/26 пров. № А/857/15848/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П., за участю секретаря судових засідань Демидюк О.В., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року (головуючий суддя: Бучко Т.М., місце ухвалення м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, встановив: ОСОБА_1 , 27.01.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 6507536 від 13 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Обґрунтовує позов тим, що 13 січня 2026 року позивач перебував на краю проїзної частини дороги, а саме на узбіччі з увімкненими габаритними вогнями, що свідчило про аварійну зупинку. Працівниками поліції було подано сигнал службовим автомобілем, що змусило позивача вийти з автомобіля для встановлення причини таких дій. Лейтенант поліції зауважив позивачу, що в нього не працює підсвітка номерних знаків. Позивач попросив лейтенанта поліції вимкнути світло в службовому автомобілі, щоб переконатися у зворотному, на що останній погодився та самостійно визнав свою неправоту. Однак, 13 січня 2026 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА № 6507536, в якій зазначено, що 13 січня 2026 року о 23:05 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом без номерного знаку, чим порушив п.2.9в ПДР. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що подія адміністративного правопорушення відсутня, вина особи ґрунтується на припущенні поліцейського, доказів правопорушення немає. Зокрема, відсутній факт керування транспортним засобом, як і факт зупинки. Транспортний засіб не перебував у русі. Із долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що працівники поліції спілкуються з позивачем біля його автомобіля, який перебуває у нерухомому стані. Об`єктивна сторона правопорушення відсутня, оскільки транспортний засіб не перебував у русі, а позивач не виконував функції водія. На відео, отриманих від УПП в Рівненській області, чітко відображаються номерні знаки та факт їх освітлення. Це свідчить не лише про відсутність складу адміністративного правопорушення, а й про те, що постанова ґрунтується на припущеннях. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, при винесенні оскаржуваної постанови працівниками поліції не зафіксовано. В постанові також не зазначено технічні засоби, якими здійснено фото або відеозапис. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на аналогічні підстави викладені позовній заяві. Представник позивача Матьошко Н.В. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити. Представник відповідача Добровчан К.Ю. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 13 січня 2026 року інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції Меньшов Ігор Олегович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6507538, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. За змістом цієї постанови, 13 січня 2026 року о 23:05:14 год в м. Рівне, вул. Приміська, 77, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi L200 без номерного знаку, чим порушив п. 2.9в ПДР. Технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію правопорушення: 472507. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів, що буквено-цифрова комбінація «КВ0003» є реєстраційним номером автомобіля Mitsubishi L200, закріплену на автомобілі табличку не можна вважати номерним знаком в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правил дорожнього руху». З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно п. п. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП, передбачено, відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Відповідно до п. 30.1 ПДР, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. Згідно з п. 30.2 ПДР, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Вимоги до номерних знаків транспортних засобів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02 березня 2021 року. Вказані Вимогами встановлюють типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту та загальні технічні вимоги, вимоги до пакування, транспортування та зберігання, методи контролювання, правила приймання та застосування номерних знаків автомобілів, автобусів, мопедів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, квадроциклів, трициклів та інших прирівняних до них транспортних засобів, самохідних машин, причепів та напівпричепів, великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, а також номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02 березня 2021 року також затверджені Єдині зразки номерних знаків транспортних засобів. Номерні знаки державної реєстрації отримують всі транспортні засоби у разі їх реєстрації вперше або перереєстрації в України для обліку транспортного засобу в органах МВС, ідентифікації транспортного засобу в базі даних та підтвердження законності його використання. Таким чином, буквено-цифровий ідентифікатор є номерним знаком транспортного засобу у випадку, коли отриманий у встановленому порядку та у відповідному органі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано відеозапис та фото із «боді-камери» працівника поліції, які в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по цій справі. Проаналізувавши вказаний відеозапис та фото, суд апеляційної інстанції вважає, що з такого можливо встановити порушення п. п. «в» п. 2.9 ПДР України, оскільки в задній частині автомобіля транспорного засобу Mitsubishi L200 закріплена табличка з буквено-цофровою комбінацією «КВ 0003» білого кольору на зеленому тлі, однак в затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02 березня 2021 року Єдиних зразках номерних знаків транспортних засобів такий вид номерного знака відсутній. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що буквенну-цифрову комбінацію «КВ 0003», яка відображена на табличці, яка закріплена на автомобілі Mitsubishi L200, не можна вважати номерним знаком в розумінні Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02 березня 2021 року та Правил дорожнього руху. Щодо покликання позивача, що матеріалами справи не підтверджено факт керування транспортним засобом із табличкою з буквено-цофровою комбінацією «КВ 0003», то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги і розцінює як такі, що вказуються для уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки під час спілкування з працівниками поліції на місці події 13 січня 2026 року, позивач не заперечував факт керування транспортним засобом. Аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу постанови ЕНА № 6507536 від 13 січня 2026 року, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови ЕНА № 6507536 від 13 січня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 268, 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року у справі № 569/1772/26 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха О. П. Мандзій Повне судове рішення складено 10.06.26