Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/11577/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11577/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року (суддя Татаринов Д.В., повне судове рішення складено 02 березня 2026 року) в справі № 280/11577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі ГУ ПФУ у Київській області), про: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 10 вересня 2025 року № 923120137802 про відмову в оформленні та виплаті їй допомоги на поховання померлого ОСОБА_2 ; зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області виплатити їй допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 . Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання громадянину ОСОБА_1 за померлого ОСОБА_2 за заявою від 10 вересня 2025 року № 1895, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 10 вересня 2025 року № 923120137802. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 за заявою від 10 вересня 2025 року № 1895. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з дислокацією у м. Енергодар та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058. Згідно з інформацією, яка міститься у електронній пенсійній справі померлого ОСОБА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2025 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців поспіль. Вважає, що позивачу правомірно відмовлено у виплаті допомоги на поховання, оскільки статтею 53 Закону № 1058 допомога на поховання пенсіонера виплачується в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, в той же час ОСОБА_2 на момент смерті пенсію не отримував і з заявою про поновлення виплати не звертався. Звертає увагу суду, що позивачем не надавались докази (квитанції, товарні чеки, накладні, тощо), що нею понесено витрати на поховання, тобто позивачем не доведено, що нею понесено витрати у зв`язку з похованням ОСОБА_2 . З наданих позивачкою документів вбачається, що смерть особи настала на тимчасово окупованій території України (свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 06.09.2025 серія НОМЕР_1 , місце смерті село Заповітне, Кам`янсько - Дніпровський район, Запорізької області). У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виплати допомоги на поховання померлого батька ОСОБА_2 . На звернення позивача, відповідачем прийняте рішення від 10 вересня 2025 року № 923120137802 про відмову ОСОБА_1 в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 , у якому повідомлено про те, що виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01 травня 2025 року у зв`язку з відсутністю видаткових операцій по банківському пенсійному рахунку згідно пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596. За життя отримувач пенсійних виплат до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою, щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не звертався. Враховуючи норми статті 53 та вимоги пункту 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV прийнято рішення щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні та виплаті допомоги на поховання за померлої ОСОБА_2 за заявою від 10 вересня 2025 року № 1895 Встановивши, що за життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, а призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера, виплата допомоги на поховання пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання, Закон № 1058-IV не містить жодних застережень, обмежень, заборон виплати вказаної допомоги особам, які здійснили поховання пенсіонера, якому з тих чи інших підстав за життя призупинено виплату пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення відповідача. Судом першої інстанції зауважено, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не виплачувалась нарахована пенсія, оскільки його місце проживання було на тимчасово окупованій території та виплату пенсії призупинено, однак пенсія йому мала нараховуватися, отже відповідач може визначити розмір допомоги в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, тобто пенсії, яка ОСОБА_2 нараховувалась. Суд першої інстанції вважав належним та ефективним способом захисту прав позивача зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оформити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 за заявою від 10 вересня 2025 року № 1895. Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 10 вересня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату допомогу на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 . Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 10 вересня 2025 року №923120137802 відмовлено у виплаті допомоги на поховання померлого ОСОБА_2 . Підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання стало те, що ОСОБА_2 на дату смерті не отримував пенсію, оскільки виплата пенсії була призупинена з 01 травня 2025 року. Пенсійна справа ОСОБА_2 знята з обліку з 01 липня 2025 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 06 червня 2025 року. Спірним в цій справі є питання правомірності відмови у виплаті допомоги на поховання. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 53 Закону № 1058-IV установлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих визначає Закон України «Про поховання та похоронну службу» від 10 липня 2003 року №1102-IV (далі - Закон №1102-IV), який також регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання. Відповідно до статті 11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі. За правилами статті 13 Закону №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення відповідної виплати врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1). Згідно з пунктом 5.1 Порядку №22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави. Форма заяви встановлена Додатком №7 до Порядку №22-1. Пунктом 5.2 Порядку №22-1 передбачено, що заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Як вказано вище, підставою для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання є те, що ОСОБА_2 на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фактично не отримував пенсію, у зв`язку з призупиненням її виплати з 01 травня 2025 року. Судом встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 припинена у зв`язку з тим, що останній проживав та тимчасово окупованій території. Відповідачем не спростовується аргумент суду першої інстанції про те, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не виплачувалась нарахована пенсія, оскільки його місце проживання було на тимчасово окупованій території, однак пенсія йому мала нараховуватися. Отже, при визначенні розміру допомоги на поховання відповідач мав визначити розмір допомоги у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, тобто пенсії, яка ОСОБА_2 нараховувалась. Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що правова природа допомоги на поховання є відмінною від пенсійної виплати, оскільки допомога на поховання, на відміну від пенсійної виплати, надається особам, які здійснили поховання пенсіонера, й для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку, при цьому фактичне отримання пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання. Оскільки відповідачем не наведено інших підстав для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача оформити та виплатити позивачу допомогу на поховання померлого ОСОБА_2 . Доводи апелянта зводяться до неотримання померлим пенсіонером пенсії на час смерті як підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання та спростовані наведеними вище висновками суду. Аргумент апелянта про те, що ОСОБА_1 на надавались органу Пенсійного фонду докази понесення нею витрат на поховання (квитанції, товарні чеки, накладні, тощо), суд відхиляє, адже ця обставина не зазначена відповідачем у рішенні про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в справі № 280/11577/25 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в справі № 280/11577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 11 червня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко