Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/6570/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6570/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/6570/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплатити середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024 та зобов`язати Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.09.2024 відповідачем на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №340/4070/22, здійснено перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, але при цьому не нараховане та не виплачене середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024, а тому позивач вказує, що набув право на пред`явлення вимоги до відповідача про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП у судовому порядку. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 29.02.2018 по 18.09.2024 у розмірі 89848,07 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що розрахунки з військовослужбовцями, звільненими з військової служби, у тому числі виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій, здійснюється СБУ в межах асигнувань помісячного розпису державного бюджету, як це передбачено бюджетним законодавством України. Також обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником у день його звільнення передбачених КЗпП, однак згідно норм законодавства, яким врегульовується проходженням військової служби, положення КЗпП на військовослужбовців не поширюється. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. З матеріалів справи слідує, що позивач проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області до 28.02.2018. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №340/4070/22 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 скасовано в частині визнання протиправними дій Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 із застосування базового місяця березень 2018 року, зобов`язання Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 із застосування базового місяця березень 2018 року та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог: - визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003; - зобов`язано Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 із застосування базового місяця березень 2018 року відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. На виконання рішення суду Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області 18.09.2024 здійснено перерахування на картковий рахунок позивача грошових коштів в сумі 88782,33 грн. Позивач вказує, що здійснивши перерахування коштів, відповідач не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024, як це передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, що і стало підставою для звернення до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, слід зазначити наступне. Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми КЗпП України. За приписами ст.116 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX, яким визначена нова редакція ст.117 КЗпП України, набрав чинності 19.07.2022 року, яка передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців. Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Після внесення змін в ст.117 КЗпП України, редакція якої набрала чинності 19.07.2022 року, Верховним Судом сформований правовий висновок щодо застосування вказаної норми у разі затримки розрахунку при звільнення, якій охоплює період до внесення змін та після внесення змін, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 року по справі №420/11416/23, від 14.03.2024 року по справі №560/6960/23. У постанові від 15.02.2024 року по справі №420/11416/23 Верховний Суд, посилаючись на те, що аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29.01.024 року у справі № 560/9586/22, від 28.06.2023 року у справі № 560/11489/22, від 30.11.2023 року у справі №380/19103/22, зазначив, що спірний період стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-IX) регулюється редакцією ст.117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-IX, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в спірному випадку слід враховувати норми ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. В той же час слід враховувати приписи чинної редакції ст.117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Верховний Суд також зазначив, що після постанови ВПВС від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, яку ухвалено в часі пізніше, ніж постанова, на яку посилається суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, викладена в ній позиція (зокрема щодо наявності передбачених ст.117 КЗпПУ підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу). Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність. З огляду на довідку Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області від 25.11.2024 року, яка надана на виконання ухвали суду від 21.11.2024, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 359,84 грн. Затримка розрахунку при звільненні за період з 29.02.2018 по 18.09.2024 становить 2395 календарних днів, а отже загальна сума компенсації становить 861816,80 грн. (359,84 х 2395). Враховуючи рішення суду у справі №340/4070/22 загальна сума індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.09.2018 склала 88782,33 грн., у зв`язку із чим істотність несвоєчасної виплаченої 18.09.2024 суми 88782,33 грн. становить 10,3% від суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (88782,33*100/861816,80). Таким чином, виходячи з принципу пропорційності та зважаючи за наведену вище судову практику в аналогічній категорії справ, суд приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання нарахувати та виплатити 89848,07 грн. (10,3% від 861816,80). Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, які висловлені у постановах від 26.01.2022 у справі №240/12167/20, від 10.02.2022 у справі №580/2264/20. Доказів щодо спростування вказаного суду не надано. Посилання скаржника, як зазначено раніше, щодо спірних правовідносин не застосовуються приписи КЗпП є хибними. Також відсутність коштів у державної установи не може бути підставою для звільнення від обов`язку щодо виконання приписів трудового законодавства, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова