Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1529/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1529/25 Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Л. Дата і місце ухвалення: 24.06.2025р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, - В С Т А Н О В И Л А : В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні; - стягнути з Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 07.03.2021р. по 17.01.2025р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив службу на Факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та наказом Командувача ЗСУ (по особовому складу) від 24.02.2021р. №110 був звільнений з військової служби в запас ЗСУ, а з 06.03.2021р. виключений зі списків особового складу частини та знятий зі всіх видів забезпечення. Однак, повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 здійснено відповідачем тільки 17.01.2025р. на виконання судового рішення по справі №400/11491/23. А відтак, на підставі ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 07.03.2021р. по 17.01.2025р. Відповідних дій Факультетом вчинено не було, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні. Стягнуто з Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України імені Івана Кожедуба на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 07.03.2021р. по 17.01.2025р. в розмірі 151150,96 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України імені Івана Кожедуба подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 24.06.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що пунктом 16 частини першої розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022р. №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022р., текст статті 117 КЗпП України викладено в новій редакції, згідно якої відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні шляхом виплати працівнику середнього заробітку за таку затримку обмежена шістьма місяцями. З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст.117 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ. А відтак, розмір відшкодування може бути розрахований за період не більше 6 місяців, у зв`язку з чим позовна вимога щодо відшкодування середнього заробітку за період з 07.03.2021р. по 17.01.2025р. не підлягає задоволенню. Також, апелянт посилається на те, що приписи статтей 116 та 117 КЗпП України є загальними і не поширюються на правовідносини у військовій сфері, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами. Нараховані працівникам суми за час затримки розрахунку при звільненні не входять до фонду оплати праці згідно положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004р. №5. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на Факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України імені Івана Кожедуба . Наказом начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил Міністерства Оборони України імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 06.03.2021р. №47, майора ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача ЗСУ (по особовому складу) від 24.02.2021р. №110 з військової служби у запас ЗСУ (за станом здоров`я), визнано таким, що з 06.03.2021р. справи та посаду здав, виключено його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В період проходження служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2023р. у справі №400/11491/23 зобов`язано Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.09.2016р. по 28.02.2018р., враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; зобов`язано Факультет провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 06.03.2021р., з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 1 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ №704, а також провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 84 дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 роки, грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, вихідної допомоги при звільненні, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Судове рішення по справі №400/11491/23 набрало законної сили 02.05.2024р. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/11491/23 на розрахунковий рахунок позивача 17.01.2025р. було зараховано суму індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016р. по 28.02.2018р. у розмірі 61148,80 грн. Стверджуючи, що Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба допустив порушення строків розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду про нарахування та виплату на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2021р. по 17.01.2025р. Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки належних виплат при звільненні. При вирішенні спору судом враховано, що у цій справі період 07.03.2021р. по 18.07.2022р. (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19.07.2022р. по 17.01.2025р. регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спір у цій справі виник у зв`язку із виплатою на користь позивача (військовослужбовця) середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно до приписів абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно із статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за №2011-XII, ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (у цьому випадку військовою частиною) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Ця позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.05.2020р. у справі №816/1640/17, від 16.07.2020р. у справі №400/2884/18. Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, а також не установлено правових наслідків недотримання такого строку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у випадку визначення суми виплат судовим рішенням, яка викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Також, у вказаній постанові зазначено, що у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, викладена в ній позиція (зокрема, щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу). Згідно статті 116 КЗпП (в редакції, що діяла на дату звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ст.117 КЗпП України, в наведеній редакції, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022р. в статтю 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Після внесення змін в ст.117 КЗпП України, редакція якої набрала чинності 19.07.2022р., Верховним Судом сформований правовий висновок щодо застосування вказаної норми у разі затримки розрахунку при звільненні, якій охоплює період до внесення змін та після внесення змін. Зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.02.2024р. по справі №420/11416/23, від 14.03.2024р. по справі №560/6960/23, зазначено, що спірний період стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Законом №2352-ІХ і після цього. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-IX) регулюється редакцією ст.117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-IX, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. Аналогічний за своєю суттю висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.12.2024р. по справі №440/6856/22, де колегія суддів зазначила, що у межах цієї категорії справ належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022р. із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022р., а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022р., яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Як вже зазначалось вище та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини 06.03.2021р., однак повний розрахунок при звільненні з ним проведено відповідачем 17.01.2025р. Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України. У період з 07.03.2021р. по 17.01.2025р. має місце затримка розрахунку при звільненні. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції, при здійсненні відповідних розрахунків сум середнього грошового забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні, яке підлягає виплаті на користь позивача, правомірно розділено вказаний період, зокрема: - з 07.03.2021р. по 18.07.2022р. із застосуванням ст.117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, а також із застосуванням принципу співмірності, про який йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, із зменшенням відповідної виплати; - з 19.07.2022р. по 17.01.2025р. із застосуванням ст.117 КЗпП України в чинній редакції, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями, без застосування принципу співмірності. А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача обмежено шістьма місяцями колегія суддів не приймає до уваги. Варто зазначити, що апеляційна скарга Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба не містить заперечень щодо здійснених судом розрахунків (в т.ч. визначення середньоденного заробітку ОСОБА_1 , кількості календарних днів затримки та/або істотності частки), у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для висновку про невідповідність їх наведеному вище правовому регулюванню. Що ж до посилань апелянта на те, що нараховані працівникам суми за час затримки розрахунку при звільненні не входять до фонду оплати праці, то колегія суддів зазначає, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині нарахування на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за спірний період. Доводи апеляційної скарги Факультету не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду від 24.06.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 26 серпня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук