Постанова Київський апеляційний суд № 369/16769/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 8 червня 2026 року місто Київ справа № 369/16769/24 провадження № 22-ц/824/4186/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача- Шкоріної О.І.,суддів- Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 відповідач - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Янчик Маріанною Іванівною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Янченко А.В., суд- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 23/16 від 26.12.1995 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» стосовно передачі земельної ділянки ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222482001:01:007:0728); скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2218 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0728, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки; скасувати записи у Поземельній книзі та внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування в поземельній книзі записів щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728. Позов обґрунтовано тим, що на підставі наказу радгоспу імені Шевченка Києво-Святошинського АПО № 271 від 12.10.1990 «Про присадибне землекористування» позивачу було виділено земельну ділянку 0,12 га в АДРЕСА_2 на вільній ділянці. Відповідно до акту відводу земельної ділянці під забудову жилого будинку в АДРЕСА_2 0,12 га, ширина ділянки складала 20 м, а довжина - 75 м. 16.02.1991 рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 6/24 «Про надання доволу гр. ОСОБА_1 на будівництво індивідуального жилого будинку в АДРЕСА_2» надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та заявлено клопотання до виконкому Києво-Святошинської районної ради народних депутатів щодо видачі технічної документації гр. ОСОБА_3 на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 на зареєстрованій на ній земельній ділянці. 13.08.1991 рішенням № 246/22 виконавчого комітету Києво-Святошинського районної ради народних депутатів було надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності за типовим проектом в АДРЕСА_2 на земельній ділянці 1200 кв.м. 28.11.2003 рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2/76 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель гр. ОСОБА_1 » позивачу на підставі заяви, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га у АДРЕСА_3 . 21.12.2009 рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4/93 було внесено зміни до рішення та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2367 га по фактичному користуванню. Збільшення площі земельної ділянки не змінювало ширину ділянки, яка залишилась 20 метрів. 15.05.2012 позивачу було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №527335 на підставі рішення Гореницької сільської ради № 6/116 07 сесії 26 скликання від 21.06.2011, за яким позивач є власником земельної ділянки площею 0,2367 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер ділянки 3222482001:01:007:0673, з затвердженим описом меж. Навесні 1991 року ОСОБА_2 також була відведена земельна ділянка під забудову житлового будинку в АДРЕСА_1 , шириною 20 м, а довжиною - 50 м. На той час відповідачем по межі було встановлено стовпи з колючим дротом та посаджені дерева, які ростуть і на сьогодні, тобто межу добре видно. 20.03.2017 комісією в складі депутатів Гореницької сільської ради та сусідів складено акт, яким засвідчено реальну межу між земельними ділянками сторін. У 2008 році було закладено фундамент для будівництва житлового будинку з врахуванням фактичних меж користування земельною ділянкою. Оскарження даного факту від відповідача не надходило. Можливе збільшення ширини земельної ділянки відповідача призведе до проходження межі на відстані 0,5 м від будинку. У 2012 році виникли непорозуміння та суперечки з приводу межі з відповідачем, в результаті якої позивачу стало відомо, зі слів відповідача, що ширина його земельної ділянки становить 22, 3 м., що на 2,3 м більше, як було відведено під забудову наказом радгоспу імені Шевченка Києво-Святошинського АПО від 07.09.1990 №

235. Як пояснив відповідач, обмір земельної ділянки працівниками геодезичної служби здійснювався без присутності відповідача, та присутності позивача, яку не було повідомлено належним чином згідно з законодавством. Акт на зберігання межових знаків та установлення і погодження меж землекористування позивачем не підписувався. На звернення позивача до ТОВ «ГЕО-Сервіс Україна», останнє виконало роботи по встановленню межових знаків земельної ділянки з абрисом меж земельної ділянки та схемою розташування меж земельних ділянок та складено Акт про передачу на зберігання межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки від 19.09.2014. Під час виконання робіт було виявлено, що земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_3 номер мають відхилення занесених в кадастр точок від фактичних меж на 4 метри по АДРЕСА_1 та на 3 м від нижньої межі, тобто межа в кадастровому плані розміщена під кутом до реальної межі. Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі і м. Ірпінь Головного управління Держгеокадастру у Київській області листом від 06.07.2020 № 1626/424-20-0.19 повідомило про виявлену помилку у відомостях, що містять у Державному земельному кадастрі щодо належної позивачу земельної ділянки, а саме: невідповідність розміщення плану земельної ділянки її фактичному розташуванні. Фактичні межі земельної ділянки (кадастровий номер 3222482001:01:007:0673) не відповідають межам, визначеним відповідною технічною документацією із землеустрою, на підставі якої був виданий правовстановлюючий документ на дану земельну ділянку. Накладання меж земельної ділянки (кадастровий номер 3222482001:01:007:0673) полягає у частковому накладенні фактичних меж земельної ділянки відповідача згідно з проведеними топографо-геодезичними роботами на межі земельної ділянки позивача, що були визначені відповідною технічною документацією із землеустрою, на підставі якої був виданий правовстановлюючий документ на дану земельну ділянку. Площа накладення земельної ділянки, якою користується відповідач, по фактичній межі становить 0,0110 га, що порушує права позивача як власника землі. Для виправлення геодезичної помилки щодо невідповідності розміщення плану земельної ділянки позивача її фактичного розташування позивач звернулася до ДП «Центр державного земельного кадастру» Київської обласної філії, з яким був укладений договір на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт. 20.01.2020 документи було подано на перевірку та реєстрацію до ЦНАПу Білогородської ТГ, яка в подальшому направила справу до Бучанського ОТГ. 24.02.2022 після початку військових дій на території Бучанської ОТГ передані документи були знищені. Відновити документи вдалося тільки у грудні 2022 року. У січні 2023 року документи у електронному вигляді направлені на перевірку та реєстрацію, за результатами якої до Державного земельного кадастру внесено зміни з технічною документацією у квітні 2023 року. У березні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про скасування державних актів про право власності на земельні ділянки. Під час розгляду судом справи № 369/3388/23 відповідач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою, розробленою ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» та заяви ОСОБА_2 , технічного завдання та договору на виконання робіт № 4905 від 09.12.2013. При цьому, погодження меж земельної ділянки, які здійснювались при розробці технічної документації ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» з позивачем не погоджувались. 11.04.2023 реєстратором Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області було зареєстровано земельну ділянку площею 0,2218га та присвоєно їй кадастровий номер 3222482001:01:007:0728. Не погодившись з незаконно проведеною державною реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728 від 11.04.2023, так як вона накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:007:0673, що зареєстрована 15.05.2012, була направлена заява про скасування кадастрового номеру до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київський області від 05.03.2024 повідомлено наступну інформацію: - за інформацією відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління, відповідно відомостей програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру Національної кадастрової системи на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:007:0673 частково накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728; - земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728 зареєстрована в ДЗК НКС 11.04.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою»; - надати інформацію про площу накладання, зазначених земельних ділянок, неможливо, оскільки в ДЗК НКС відсутня технічна можливість визначення відсотку накладання земельних ділянок після проведення державної реєстрації. Архівним відділом Бучанської районної державної адміністрації надано копію рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 23/16 від 26.12.1995 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», в якому виявлено, що у списку громадян села Гореничі при передачі у власність земельних ділянок допущено помилку, так як зазначено про наділ ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,222 га. Зазначене рішення суперечить наказу радгоспу ім.Шевченка Києво-Святошинського району № 235 від 07.09.1990, згідно з яким ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_2 на вільній присадибній ділянці та акту відводу земельної ділянки під забудову від 15.09.1990, яким відведено ОСОБА_2 0,10 га шириною 20 метрів та довжиною 50 метрів. Зважаючи на те, що на підставі рішення від 26.12.1995 № 23\16 видано ОСОБА_2 . Державний акт на право приватної власності на землю ЗМ0011982 серія КВ ЗМ 0018181 від 03.07.1996 та зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2179/136, рішення та Державний акт підлягають скасуванню. Також підлягає скасуванню реєстрація земельної ділянки площею 0,2218 га від 11.04.2023 та присвоєний їй кадастровий номер 3222482001:01:007:0728. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, представник ОСОБА_2 адвокат Янчик М.І. подала апеляційну скаргу, в який просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, тому що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає про порушення судом норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні норм матеріального права, які підлягали застосуванню при встановлені обставин щодо виникнення права на земельну ділянку позивачки площею 1200 кв.м. у с. Гореничі у період з 1990 по 1996 роки, а саме не застосовано ст.ст.22, 23, 24 ЗК України від 18.12.1990 ( у чинній редакції на момент дослідження спірних правовідносин), що потягло за собою помилковість висновку про наявність у позивачки права на земельну ділянку у с.Гореничі у спірний період часу, включаючи дату прийняття рішення Гореницькою сільською радою 26.12.1995, отримання ОСОБА_2 . Державного акту на право власності на земельну ділянку та її реєстрацію 07.06.1996. Порушення судом матеріального права, а саме: ст.79-1 ЗК України (2001), яке не підлягало застосуванню до правовідносин про набуття права власності, яке виникло на підставі ЗК України від 18.12.1990, що призвело до безпідставного ототожнення судом моменту набуття права власності на земельну ділянку з моментом визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав (моментом внесення державним реєстратором до Державного земельного кадастру запису про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. Крім того, зазначає про те, що позивачем не надано суду належного та достовірного доказу про набуття нею будь-якого права на земельну ділянку площею 1200 кв.м. у період з 12 жовтня 1990 року по 26 грудня 1995 року. Твердження позивача, що станом на 26.12.1995 у ОСОБА_1 існувало право користування земельною ділянкою та висновок суду про це, не підтверджено належними доказами, які визначені статтями 22, 23 ЗК України 1990 року. Таким чином, вважає апелянт, станом на 26.12.1995, позивач не набула жодних прав на земельну ділянку площею 1200 кв.м., розташову у с. Гореничі. Відповідно, рішення Гореницької сільської ради № 23/16 від 26.12.1995 жодним чином не вплинуло та й не могло вплинути на права позивачки на земельну ділянку, яких на той час не існувало. Визначаючи незаконним рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 23/16 від 26.12.1995, на підставі якого ОСОБА_2 був виданий Державний акт про право власності на землю, суд не вказав (у судовому рішенні) норму Закону, якому рішення Гореницької сільської ради не відповідає. Крім того, Державний акт про право на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , є дійсним, ніким не оспорений та не є предметом розгляду у цій справі. Також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при визнанні висновку експерта № 24257 від 16.04.2024 належним доказом у справі. Судом не враховано наявність преюдиційного судового рішення, що набрало законної сили, за участю тих же сторін, яким, зокрема, встановлено відсутність порушення ОСОБА_2 прав на земельну ділянку ОСОБА_1 . Крім того, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права щодо застосування строків позовної давності. Апелянт вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасуванні присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного Верховного Суду у складі Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 480/749/23. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Возний М.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Мельниченко М.С. зазначає про неналежний спосіб захисту, обраний позивачем. Скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728 жодним чином не відновлює права позивача. Рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим. В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Бут Б.Д., а також представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Мельниченко М.С. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити. ОСОБА_1 та її представник адвокат Возний М.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу радгоспу імені Шевченка Києво-Святошинського АПО № 271 від 12.10.1990 «Про присадибне землекористування» було виділено земельну ділянку площею 0,12 га в АДРЕСА_2 на вільній ділянці. Відповідно до акту відводу земельної ділянки під забудову житлового будинку в АДРЕСА_2 площею 0,12 га ширина наданої ділянки складала 20 м, а довжина - 75 м. 13.08.1991 рішенням № 246/22 виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів було надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності за типовим проектом в АДРЕСА_2 на земельній ділянці 1200 кв.м. 28.11.2003 рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2/76 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель гр. ОСОБА_1 » на підставі заяви, позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га у АДРЕСА_3 . 21.12.2009 рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4/93 було внесено зміни до вищезазначеного рішення та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2367 га по фактичному користуванню. Збільшення площі земельної ділянки не змінювало ширину ділянки, яка залишилась 20 метрів. 15.12.2012 ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 527335 на підставі рішення Гореницької сільської ради № 6/116 07 сесії 26 скликання від 27.06.2011, за яким позивачка є власником земельної ділянки площею 0,2367 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер ділянки 3222482001:01:007:0673. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2218 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю - № ЗМ 001982 серія КВ ЗМ 0018181, виданого 03.07.1996 на підставі рішення Гореницької сільської ради народних депутатів від 26.12.1995 № 23/16 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на землю приватної власності за № 2179/136. Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 26.12.1995 № 23/16 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» вирішено, зокрема, (п.1) затвердити матеріали інвентаризації земельних ділянок громадян, проведеною МП «Кадастр»; (п.2) передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель (присадибні ділянки), ведення особистого підсобного господарства громадянам с. Гореничі загальною площею 40,385 га згідно з додатком. Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,222 га у селі Гореничі Києво-Святошинського району Київської області підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю № ЗМ 001982 серія КВ ЗМ 0018181, виданий 03.07.1996, на підставі рішення Гореницької сільської Ради народних депутатів від 26.12.1995 № 23/16 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю приватної власності за № 2179/136. План зовнішніх меж земельної ділянки, вказаний в акті, зокрема, довжина земельної ділянки від літ. «Б» до літ. «В» становить 22,31 м, а довжина ділянки від літ. «В» до літ. «Г», що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 становить 112,11 м. 11.04.2023 вказане право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстроване відділом № 1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:007:0728, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9937040112024. Згідно висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення у даній справі судової земельно-технічної експертизи № 19404/20-41 від 23.02.2021: розміри відхилення земельної ділянки позивача згідно з даними Державного земельного кадастру та фактичними межами земельної ділянки, відповідно до проведених топографо-геодезичних робіт становлять від 3,14 м до 4,51 м. Площі відхилення меж земельної ділянки згідно з даними Державного земельного кадастру та фактичними межами земельної ділянки, відповідно до проведених топографо-геодезичних робіт згідно становлять від 0,0083 га до 0,0151 га; площа накладення земельної ділянки, якою користується відповідач, по фактичній межі становить 0,0110 га, що порушує права позивача як власника землі на вільне володіння її майном. Для виправлення геодезичної помилки щодо невідповідності розміщення плану земельної ділянки позивача її фактичного розташування позивач звернулась до ДП «Центр державного земельного кадастру» Київської обласної філії, з яким 17.08.2020 був укладений договір № 212999000090-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт. 20.01.2020 документи було подано на перевірку та реєстрацію до ЦНАПу Білогородської ТГ, яка в подальшому направила справу до Бучанської ОТГ. У січні 2023 року документи у електронному вигляді направлені на перевірку та реєстрацію, за результатами якої до Державного земельного кадастру внесено зміни згідно з технічною документацією у квітня 2023 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9937040112024. Експертом Лісниченком С.В. була проведена судова земельно-технічна експертиза щодо визначення площ суміжних земельних ділянок та наявності чи відсутності порушення меж, за результатами якої було складено висновок експерта № 24257 та зазначено наступне: площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222482001:01:007:0728 за фактичним користуванням становить 0,2210 га; площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222482001:01:007:0673 за фактичним користуванням становить 0,2330 га; згідно наданих документальних даних наявні порушення меж та часткове накладання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222482001:01:007:0728, на земельну ділянку ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222482001:01:007:0673. Площа накладання становить 0,01402 га та позначена на схемі ! додатку № 2 до висновку штрихованою чорною лінією. Листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 05.03.2024 № ПІ-220/0-218/0/63-24 повідомлено наступну інформацію: - за інформацією відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління, відповідно відомостей програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру Національної кадастрової системи, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:007:0673 частково накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728; - земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728 зареєстрована в ДЗК НКС 11.04.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена ДП «Науково-дослідний інституту землеустрою»; надати інформацію про площу накладання, вищезазначених земельних ділянок, неможливо, оскільки в ДЗК НКС відсутня технічна можливість визначення відсотку накладання земельних ділянок після проведення державної реєстрації. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження порушення права позивача на земельну ділянку, а саме доведено, що саме відповідачем як суміжним землекористувачем, порушено межі належної позивачу земельної ділянки. Тобто при реєстрації земельної ділянки відповідача було порушено межі земельної ділянки позивача з їх відхиленням від встановлених. Рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23/16 від 26.12.1995 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» суперечить наказу радгоспу ім. Шевченка Києво - Святошинського АПО № 235 від 07.09.1990, згідно з яким ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_2 на вільній присадибній ділянці та акту відводу земельної ділянки під забудову від 15.09.1990, яким відведено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га та шириною 20 метрів та довжиною 50 метрів. Державна реєстрація земельної ділянки відповідача за кадастровим номером 3222482001:01:007:0728, площею 0,2218 га з подальшим внесенням відомостей до Державного земельного кадастру була проведена на підставі рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 23/16 від 26.12.1995 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність». Однак на момент державної реєстрації зазначеної земельної ділянки її частина не була вільна, так як вже перебувала на праві приватної власності у позивача ОСОБА_1 , а тому права останньої на вільне володіння її майном було порушено. Відмовляючи відповідачу у застосуванні позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки реєстрація земельної ділянки ОСОБА_2 відбулась 11.04.2023, відповідно до якої було присвоєно кадастровий номер 0728, то строк позовної давності бере відлік саме з квітня 2023 року, відповідно, звернувшись до суду у жовтні 2024 року, позовна давність до вимог позивача не пропущена. Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, зважаючи на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦРК України). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пунктом 51, 52 постанови Великої Палати Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17). Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (охоронюваних) прав і вплив на правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469|1044|17) Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 в справі № 910/10784/16). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11. 2023 в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (ч.1 ст.13 ЦПК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц). Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин. Предметом позову у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 23/16 від 26.12.1995 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» стосовно передачі земельної ділянки ОСОБА_2 ; визнання незаконним та скасування присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222482001:01:007:0728); скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,2218 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0728, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки; скасування записів у Поземельній книзі та внесення до Державного земельного кадастру відомості про скасування в поземельній книзі записів щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728. Підставами позову є те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0728, що належить ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:007:0673, що належить позиваці ОСОБА_1 . Враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 ( п. 145). Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконним та недійсним рішень органів місцевого самоврядування або документів, що посвідчують відповідне право володіння, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном ( п.111 цієї ж постанови). Належність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, від 10.04.2023 у справі № 496/1059/18, від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22). Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував висновків Верховного Суду в аналогічних справах та обставини цієї справи і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, на його користь з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7267,20 грн. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Янчик Маріанною Іванівною, задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7267,20 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л. Д. Поливач А.М. Стрижеус