Постанова 4824 № 752/24612/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/4363/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Ольшевської І. О. від 20 жовтня 2025 року у цивільній справі № 752/24612/21 Голосіївського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, У С Т А Н О В И В: В жовтні 2021 року позивачі звернулись в суд з даним позовом до відповідача, в якому просили стягнути з відповідача майнову шкоду спричинену внаслідок залиття квартири позивачів в розмірі 55 967,00 грн. В обґрунтування позову зазнали, що позивачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 14.03.2021 квартиру позивачів було затоплено внаслідок пошкодження підводки гарячої води до змішувача в кухні у розташованій вище квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу. Внаслідок залиття було пошкоджено стелю, стіни, шпалери у двох жилих кімнатах та в коридорі. Цей факт підтверджується Актом про залиття від 18.03.2021, що складений ЖЕД

110. Додатково зазначали, що залиття квартири відповідачем відбувалось систематично. Внаслідок залиття квартира потребує поточного ремонту. Для визначення вартості розміру збитку позивачі звернулись до суб`єкта оціночної діяльності, яка визначила за звітом розмір майнової шкоди, що склав 55 967,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 завданої матеріальної шкоди в розмірі 55 967 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908 грн 28 коп. судового збору, 2 500 грн витрати на звіт з визначення вартості матеріального збитку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 908 грн 00 коп. судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції невірно інтерпретував її усні пояснення, оскільки вона не визнавала своєї вини, а лише підтвердила факт витоку води 14.03.2021, який стався у приміщенні туалету на ділянці внутрішньобудинкових мереж до першої запірної арматури. Звертає увагу на те, що відповідальність за технічний стан та ремонт мереж до першої запірної арматури включно за законом покладено на балансоутримувача будинку відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №

869. Зазначає, що її пропозиція допомогти у пошуку ремонтних спеціалістів була помилково розцінена судом як визнання цивільно-правової вини. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно відкинув висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2025 № 26209/23-42, яким зафіксовано неможливість встановлення технічної причини залиття та точної дати виникнення пошкоджень. Зазначає, що місцевий суд натомість безпідставно поклав в основу рішення звіт ФОП ОСОБА_4 від 17.05.2021 на суму 55 967,00 грн, який є занадто завищеним, оскільки розрахований без урахування фізичного зносу приміщень і повністю базується на Акті про залиття від 18.03.2021, який сам же суд визнав неналежним доказом. Звертає увагу на те, що додані позивачами фотоматеріали є недопустимими доказами, оскільки чоловік позивачки не перебував у її квартирі, а самі знімки не дозволяють ідентифікувати дату, час та місце їх створення. Зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.03.2019 у справі № 643/19078/15, за відсутності вини та причинно-наслідкового зв`язку деліктна відповідальність не настає. Звертає увагу на те, що згідно з висновками Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц, акт про залиття є первинним документом, який не може ґрунтуватися на інших джерелах, а обов`язок доведення відсутності вини хоч і покладено на відповідача, проте позивач зобов`язаний довести факт завдання шкоди та її причинний зв`язок. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 20.10.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету на електрону пошту відповідача, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_3 . 14.03.2021 сталося залиття належної позивачам квартири. За Актом, складеним 18.03.2021 у складі працівників структурного підрозділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД-11: майстра рем. Бригади ОСОБА_5 , майстра технічної дільниці ОСОБА_6 , слюсаря - сантехніка ОСОБА_7 та затвердженим начальником ЖЕД-110, проведено візуальне обстеження квартири АДРЕСА_3 згідно заяви від 15.03.2021 № 431/11/Х-70. При обстеженні квартири АДРЕСА_4 було виявлено наступні недоліки: кімната № 1 - стеля: сліди від залиття бурого кольору (водоемульсійне покриття) S=(2,80м * 1,70м); стіни: сліди від залиття бурого кольору (шпалери) S (1,02м * 2,50м). Кімната № 2 - стеля: сліди від залиття бурого кольору (шпалери) S=(2,50м * 3,05м); стіни (шпалери) S=(1,20м * 2,50м). Коридор - стеля: сліди від залиття бурого кольору (шпалери) S=(1,70м * 0,90м); стіни - сліди від залиття бурого кольору (шпалери) S=(1,50м * 2,50м). Кухня - стеля: сліди від залиття бурого кольору (водоемульсійне покриття) S=(1,70м * 0,90м); стіни: сліди від залиття бурого кольору (шпалери) S= (3,2м*1,10м). Згідно запису електронного журналу оперативно-диспетчерської служби м. Києва № 7313915 від 15.03.2021 залиття квартири АДРЕСА_3 , сталося внаслідок пошкодження підводки гарячої води до змішувача в кухні у розташованій вище квартирі АДРЕСА_5 . Ухвалою суду від 15.02.2023 призначено судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу, на розгляд якої, серед іншого, було поставлено питання визначення причини залиття квартири, що сталося 14.03.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . За Висновком експерта від 30.01.2025 № 26209/23-42 встановити згідно даних візуально-інструментального обстеження технічну причину залиття квартири АДРЕСА_3 , що сталося 14.03.2021, не вбачається можливим у зв`язку з добрим технічним станом інженерних систем та відсутністю на час проведення обстеження витоків рідини у квартирі АДРЕСА_5 . У судовому засіданні відповідач пояснила, що дійсно 14.03.2021 в її квартирі стався прорив води на з`єднанні до крану, вказуючи, що цей прорив, імовірно, відбувся через сильний тиск подачі води у трубах, який вона визначила по характерному звуку у трубах. Разом з тим, відповідачка зазначила, що хотіла відшкодувати позивачам нанесену шкоду, однак обидві сторони не зійшлися на вартості збитків. Відповідно до Звіту по заявках у роботі з 01.01.2021 по 14.07.2021 ЦДС Голосіївського району м. Києва, встановлено, що 15.02.2015 поступила заявка, номер заявки 7313915, тип заявки - залиття зверху (не значне), напрямок робіт - сантехніка, опис заявки - зі слів мешканців очікує сантехніка на 15.03.2021 на 2 половину дня (зафіксувати залиття), заявка закрита - 15.03.2021, коментар по задачі - у квартирі 80 порив. Відповідно до Звіту від 17.05.2021, вартість матеріального збитку, завданого власнику (позивачам) на дату оцінки 17.05.2021, складає 55 967,00 грн. На виконання ухвали суду про призначення судової експертизи від 15.02.2023 судовий експерт надав висновок від 30.01.2025 № 26209/23-42, за яким встановив вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди з урахуванням вартості будівельних матеріалів, робіт та фізичного зносу) для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_3 згідно візуально-інструментального обстеження та наданих матеріалів, станом на час проведення дослідження, в розмірі 44 630,40 грн з ПДВ та 37 192,00 грн без ПДВ. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що факт неконтрольованого витоку води з квартири відповідача та завдання матеріальної шкоди позивачам підтверджений матеріалами справи. Встановивши, що власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, і забезпечувати його схоронність відповідно до статей 319, 322 Цивільного кодексу України, а сама ОСОБА_1 під час судового засідання підтвердила факт прориву води на з`єднанні до крана у її квартирі, суд дійшов висновку про наявність її вини. Встановивши, що відповідачка підписала дефектний акт від 17.05.2021 без зауважень, а проведення позивачами ремонту в кухні позбавило судового експерта можливості оцінити повний розмір нанесеної шкоди станом на 2025 рік, суд дійшов висновку про обґрунтованість покладення в основу рішення звіту суб`єкта оціночної діяльності від 17.05.2021 на суму 55 967,00 гривень. Встановивши повну сукупність елементів деліктної відповідальності, презумпція якої відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми матеріальних збитків та судових витрат. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. У даній справі об`єктом захисту є порушене право власності позивачки на майно, яке зазнало пошкоджень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої цієї статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19). Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів вимога (або заперечення) сторони заслуговує на довіру (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц). Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно визнав акт про залиття від 18.03.2021 неналежним доказом, але при цьому задовольнив позов, свідчать про неправильне розуміння апелянткою правил оцінки доказів. Суд першої інстанції дійсно помилково констатував, що цей акт не може вважатися належним доказом причини аварії через невідвідування комісією квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а їх оцінка здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку. Оцінюючи акт про залиття від 18.03.2021 у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що зафіксовані у ньому обставини повністю підтверджуються випискою з електронного журналу оперативно-диспетчерської служби міста Києва (заявка № 7313915), яка містить чітку вказівку на наявність пориву саме у квартирі АДРЕСА_2 . Визначальне значення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку мають особисті пояснення відповідачки ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні та відображені у її відзиві на позовну заяву, де вона беззастережно визнала факт того, що 14.03.2021 в її квартирі стався прорив води на з`єднанні до крана, а також підтвердила свій намір добровільно компенсувати матеріальні збитки потерпілій стороні. Таким чином, факт витоку води з квартири відповідачки та заподіяння внаслідок цього шкоди розташованій нижче квартирі позивачів є повністю доведеним сукупністю письмових доказів та пояснень самої апелянтки. Твердження апелянтки про те, що аварія сталася на ділянці внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання до першої запірної арматури, що відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, покладає відповідальність на балансоутримувача, колегія суддів відхиляє. Вказані доводи є суто припущеннями відповідачки, оскільки жодних належних, допустимих та технічно обґрунтованих доказів (наприклад, акта аварійної бригади, складеного безпосередньо під час ліквідації витоку, чи висновку фахівця) на підтвердження локалізації пориву на загальнобудинковому стояку суду надано не було (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц). Посилання в апеляційній скарзі на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2025 № 26209/23-42, яким не встановлено причину залиття, не спростовують висновків суду про наявність деліктної відповідальності ОСОБА_1 . Експертне дослідження проводилося у 2025 році, тобто через чотири роки після аварії, за умов належного поточного стану інженерних мереж та після виконання часткового ремонту у квартирі позивачів, тому висновки експерта мають суто ретроспективний і вірогідний характер та не можуть спростувати первинні докази і пояснення відповідачки щодо подій 2021 року. Оскільки презумпція вини власника майна у виникненні пориву відповідачкою не спростована, обов`язок із відшкодування шкоди покладається на неї. Аргументи скарги про безпідставність покладення в основу рішення звіту ФОП ОСОБА_4 від 17.05.2021 на суму 55 967,00 грн через його завищений характер та неврахування фізичного зносу також підлягають відхиленню. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 особисто брала участь в огляді пошкоджень та підписала дефектний акт від 17.05.2021 у присутності оцінювача, не висловивши при цьому жодних письмових зауважень, застережень чи незгоди з обсягом та характером зафіксованих дефектів. Проведення позивачами ремонту у кухні до моменту призначення судової експертизи у 2023 році позбавило судового експерта можливості оцінити первісний обсяг ушкоджень станом на 2025 рік, тому місцевий суд обґрунтовано визначив розмір майнової шкоди на підставі звіту, складеного безпосередньо після залиття. Доводи апелянтки щодо недопустимості доданих фотоматеріалів через неможливість ідентифікації часу та місця зйомки не є підставою для скасування рішення, оскільки факт залиття та розмір збитків підтверджуються іншими наявними у справі взаємопов`язаними письмовими доказами, оціненими судом у їх сукупності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Є. П. Євграфова А. М. Стрижеус В. В. Саліхов