LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824752/28527/25

від 01.06.2026 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2026 року справа № 752/28527/25 провадження № 33/824/2767/2026 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимка Андрія Олександровича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В : Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік. Стягнуто судовий збір стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп. Не погоджуючись із постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Шимко Андрій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог посилається на те, що з долученого відеозапису вбачається, що поліцейський після зупинки транспортного засобу та в процесі спілкування з ОСОБА_1 не озвучував підстави, які вказують на те, що останній перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Наявність інформації з бази даних не є підставою вважати, що скаржник перебуває в стані наркотичного сп`яніння у розумінні КУпАП. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу на проходження огляду на стан сп`яніння, на що останній відмовився вважаючи, що ознаки сп`яніння та пропозиція проїхати до лікаря надумані через наявні у нього обґрунтовані побоювання щодо можливих неправомірних дій. Відеозапис не підтверджує наявність у скаржника порушення координації рухів або очевидних ознак сп`яніння. В судове засідання з`явились ОСОБА_1 та його захисник Шимко А.О., апеляційну скаргу підтримали в повній мірі та просили її задовольнити. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №509146 від 10.11.2025 року, встановлено, що, ОСОБА_1 , о 16 год. 10 хв., 10.11.2025 року, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 313CDI» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Бродівська 79, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, і вчинив правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання даного пункту ПДР України є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №509146 від 10 листопада 2025 року; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 листопада 2025 року; - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6125629 від 10 листопада 2026 року; - відеозаписом з місця події від 19 листопада 2025 року, на якому зафіксовані події справи так, як вони відбувалися в дійсності. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановлену постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок). Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Проте, останній від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння категорично відмовився. Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. Відповідно до даного пункту одними із ознак алкогольного сп`яніння є звуження зіниць очей, що не реагують на світло; порушення координації рухів; неприродна блідість обличчя, що і стали підставою до пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що з відеозапису вбачається, що працівник поліції не озвучував підстави, про те, що останній перебуває в стані наркотичного не сп`яніння,апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки із долученого поліцейськими до матеріалів справи відеозапису вбачається, як в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, працівником поліції було повідомлено про наявність ознаків наркотичного сп`яніння та запропоновано останньому пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, та повідомив про те, що він не вживає наркотичні речовини, оскільки перебуває на роботі. Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, зважаючи на наступне. Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу. Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР). Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом, чи за допомогою буксирування. Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. У той час, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Відеозаписом зафіксовано перебування водія за кермом автомобіля на місці зупинки, повідомлення про наявність ознак наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд та відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Отже, долучений до матеріалів справи відеозапис дозволяє об`єктивно встановити обставини справи та не викликає у суду сумнівів щодо обставин події. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, зобов`язаний був знати про свій обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції, а у випадку відмови - розуміти наслідки складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Аналіз відтворених відеозаписів з місця події свідчить про свідоме ухилення та небажання ОСОБА_2 на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що зазначені дії є відмовою від проходження огляду. З урахуванням викладеного, доводи наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду. Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимка Андрія Олександровича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»