Окрема думка Велика Палата ВС № 990/62/26

ОКРЕМА ДУМКА судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2026 року у справі № 990/62/26 (провадження № 11-125заі26) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада)про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргоюОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 березня 2026 року. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 1.05 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, скаржник), ОСОБА_2 (далі також - позивачка, скаржниця) звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Касаційний адміністративний суд) з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), у якій просили: - визнати протиправною бездіяльність ВРП та зобов`язати її розглянути дисциплінарну скаргу щодо судді (голови) Рівненського апеляційного суду Полюховича О. І. від 05 жовтня 2025 року. 2.На обґрунтування позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що 05 жовтня 2025 року вони направили до ВРП дисциплінарну скаргу на дії (поведінку) судді Рівненського апеляційного суду Полюховича О. І., допущені ним під час апеляційного перегляду справи № 569/23553/24.

3. Вказана скарга вручена представнику ВРП (Кругліковій) 08 жовтня 2025 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3300300063670.

4. Позивачі вважають, що ВРП допустила протиправну бездіяльність, оскільки станом на час подачі цього позову вони не отримали жодної інформації (рішення, відповіді) про ухвалення нею у визначений пунктом 4 частини першої статті 43 та частини першої статті 46 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) строк рішення за результатами розгляду їх дисциплінарної скарги.

5. На думку позивачів, наведене вказує на грубе порушення ВРП норм Конституції України, а також їх прав, свобод та законних інтересів.

6. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 09 березня 2026 року відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі № 990/62/26 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

7. Касаційний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до змісту постанов Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 06 березня 2025 року у справі № 990/11/25 та від 09 жовтня 2025 року у справі № 990/144/25, позивач хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника. Тому правом на оскарження дій / рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.

8. Умови і порядок оскарження актів ВРП та її Дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема стосовно відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, чітко регламентовані у Законі № 1798-VIII, який не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги і ухвалення рішення щодо відкриття дисциплінарної справи. Рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо відкриття дисциплінарної справи теж не підлягає (з боку скаржника) оскарженню до компетентного органу (ВРП). Отже, якщо не підлягає оскарженню рішення Дисциплінарного органу ВРП, то немає причин поширювати судовий контроль на їх перегляд.

9. Крім того, відсутність у позивачів легітимних прав, обов`язків чи інтересів, зумовлених чи порушених оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішенням ВРП у дисциплінарному провадженні щодо судді, не породжує для останніх і права на судовий захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

10. Також суд першої інстанції зазначив, що розгляд цього спору з огляду на його предмет і суб`єктний склад перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й загалом не підлягає розгляду судами, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

11. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Великої Палати апеляційну скаргу про її скасування ухвали Касаційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.

12. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачі зазначили, що оскаржувана ухвала прийнята з надмірним формалізмом з боку суду першої інстанції, у результаті чого порушені їх права та обов`язки.

13. Скаржники зауважили, що цей позов направлений на захист їх прав від дій судді Полюховича О. І., а саме його умисного перешкоджання здійснення ними правомірної діяльності щодо представництва на підставі нотаріально засвідченої довіреності інтересів довірителя у справі № 569/23553/24 про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

14. Також скаржники повідомили, що справа № 569/23553/24 вже більше року знаходиться на апеляційному розгляді у судді Полюховича О. І., проте рішення так і не прийнято, а їх довіритель позбавлений суддею права на отримання правової допомоги.

15. Подана ж ними до ВРП дисциплінарна скарга на дії судді Рівненського апеляційного суду Полюховича О. І. майже пів року знаходиться на розгляді відповідача. Проте всупереч установленим законодавством строкам жодної інформації (рішення, відповіді) щодо її розгляду вони від ВРП не отримали.

16. Ігнорування ВРП зазначеної дисциплінарної скарги напряму впливає на їх права, а саме на можливість здійснення правомірної діяльності представників по наданню правової допомоги у суді.

17. На переконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, а також висновки рішень Європейського суду з прав людини гарантують право на справедливий суд, невід`ємною складовою якого є право на доступ до суду, а тому з огляду на порушення бездіяльністю ВРП їх прав та обов`язків цей позов підлягає розгляду в судовому порядку. Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

18. Постановою від 04 червня 2026 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 березня 2026 року у справі № 990/62/26 - без змін.

19. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Верховного Суду з позовом, в якому стверджували, що їх права та інтереси порушені через неналежне здійснення дисциплінарного провадження ВРП, оскільки Рада не вирішила у встановлених законом порядку і строк питання про відкриття дисциплінарної справи за вказаною дисциплінарною скаргою на суддю, а також не розглянула цю скаргу по суті, тим самим порушуючи їх права, а саме на можливість здійснення правомірної діяльності представників з надання правової допомоги у суді.

20. ВодночасВелика Палата, здійснюючи аналіз норм частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII та частини одинадцятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зазначила, що днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

21. Крім того, Велика Палата зазначила, що відповідно до норм Закону № 1798-VIII ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46) не підлягають оскарженню, та наголосила на тому, що зміст норм частини четвертої статті 44 та частини другої статті 45 Закону № 1798-VIII також знайшов своє відображення в абзацах першому та другому пункту 13.13 глави 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17.

22. Відповідно Велика Палата дійшла висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити рішення Дисциплінарної палати ВРП (дисциплінарного органу в системі правосуддя) про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарної скарги, про відмову у відкритті дисциплінарної справи та про відкриття дисциплінарної справи, зокрема, до суду.

23. При цьому Велика Палата звернула увагу на те, що в розумінні статей 51, 52 Закону № 1798-VIII оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті та зазначила, що відповідно до частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

24. Велика Палата наголосила й на тому, що за змістом вище наведених норм законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП з дисциплінарною скаргою щодо судді. Проте акцентував, що право на звернення не може ототожнюватися із правом / інтересом скаржника щодо здійснення дисциплінарним органом певних дій, зокрема повернення дисциплінарної скарги, відмови у відкритті / відкриття дисциплінарної справи чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. Отже, право на подачу дисциплінарної скарги щодо судді не зумовлює права скаржника впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП, зокрема, на етапі попередньої перевірки скарги. Протягом дисциплінарного провадження скаржник не позбавлений права на участь у цій процедурі в порядку, встановленому законом, проте його участь не є обов`язковою, а ухвалені ВРП чи її дисциплінарним органом рішення не можуть бути підставою для оскарження судових рішень, ухвалених суддею, щодо якого розглядалася скарга, або для перегляду їх за нововиявленими обставинами через притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

25. А тому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз наведених норм дає можливість зрозуміти, що обставини здійснення дисциплінарного провадження (його тривалість, підстави залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, відмова у відкритті дисциплінарної справи тощо) не впливають на обсяг прав, обов`язків чи інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, і не змінюють обсягу таких прав, обов`язків чи інтересів.

26. До того ж Велика Палата констатувала, що сама по собі фактична тривалість здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді не порушує прав та інтересів осіб, які звернулися з відповідною дисциплінарною скаргою, і не може вплинути на такі права та інтереси.

27. Велика Палата наголосила, що питання дисциплінарної відповідальності суддів пов`язане з гарантіями їх незалежності і недоторканності, що, власне, пояснює організацію дисциплінарного провадження таким чином, щоб, з одного боку, запобігти переслідуванню за здійснення правосуддя й посяганню на незалежність судової влади, а з іншого - забезпечити належне виконання суддями професійних обов`язків і дотримання етичних стандартів поведінки. 28.А тому, з огляду на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема на статус ВРП та її дисциплінарних палат у питанні про притягнення суддів до відповідальності, Велика Палата акцентувала на тому, що потрібно враховувати, що суд, до якого звернувся позивач, не може здійснювати контроль за органом, до повноважень якого віднесено ухвалення рішень за наслідком попередньої перевірки дисциплінарної скарги.

29. З урахуванням наведеного Велика Палата виснувала, оскільки рішення дисциплінарного органу ВРП за результатами перевірки дисциплінарної скарги (відмова у відкритті, повернення або відкриття дисциплінарної справи) не підлягає оскарженню, то немає і причин поширювати адміністративний судовий контроль на процедуру його прийняття. 30.Крім того, Велика Палата зазначила, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі через те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Підстави і мотиви для викладення окремої думки

31. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

32. Суд першої інстанції та більшість суддів Великої Палати дійшли висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

33. З цим висновком суду першої інстанції та більшості суддів Великої Палати Верховного Суду погодитися не можу, виходячи з такого.

34. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 35.Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

37. За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

38. Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

39. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що у порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.

40. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.

41. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП (пункт 2 частини першої цієї статті).

42. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративної справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРП протиправними, зобов`язати ВРП вчинити певні дії.

43. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, у тому числі з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою щодо дисциплінарного проступку судді.

44. За змістомЗакону № 1798-VIII не підлягають оскарженнюлише рішення, ухвалені в межах дисциплінарного провадження під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).

45. Водночас приписами абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII передбачено право скаржника оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

46. Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити саме рішень ВРП, які прийняті під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги.

47. Разом з тим, жодних обмежень на реалізацію права особи на звернення до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності ВРП протиправною приписиЗакону № 1798-VIII не встановлюють.

48. У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували на те, що ВРП допустила протиправну бездіяльність, оскільки станом на час подачі позову вони не отримали жодної інформації (рішення, відповіді) про ухвалення Радою у визначений пунктом 4 частини першої статті 43 та частини першої статті 46 Закону № 1798-VIII строк рішення за результатами розгляду їх дисциплінарної скарги та просили визнати протиправною бездіяльність ВРП та зобов`язати її розглянути дисциплінарну скаргу щодо судді (голови) Рівненського апеляційного суду Полюховича О. І. від 05 жовтня 2025 року.

49. З огляду на норми статей 22 та 266 КАС України та зміст позовних вимог, вважаю, що заявлені в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо нерозгляду протягом встановлених законом строків їх дисциплінарної скарги від 05 жовтня 2025 року підлягають судовому розгляду, відтак цю справу належало розглядати за правилами адміністративного судочинства.

50. Аналогічний підхід неодноразово знаходив своє відображення і в практиці Великої Палати у подібних справах (постанова від 07 травня 2020 року у справі 9901/36/19; постанова від 10 лютого 2022 року у справі 9901/369/21; постанова від 01 квітня 2021 року у справі 9901/183/20). 51.Зважаючи на зазначене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 березня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Суддя Володимир КОРОЛЬ