Постанова КЦС ВС № 754/13452/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Київ справа № 754/13452/25 провадження № 61-2868св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач), розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цурка Наталія Олександрівна, на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (далі - заявниця), заінтересована особа - Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - заінтересована особа), про встановлення факту, що має юридичне значення, ухвалив постанову про таке: I. Вступ

1. У серпні 2025 року заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

2. Суд першої інстанції заяву задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні заяви.

3. Заявниця оскаржила постанову апеляційного суду у касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі. Крім того вказала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 317 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в частині можливості подання заяви про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, якщо особа померла до введення воєнного чи надзвичайного стану, або тимчасової окупації території, при цьому необхідність звернення до суду з такою заявою виникла вже після введення воєнного чи надзвичайного стану, або тимчасової окупації території. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції: 1) неповно дослідив фактичні обставини справи, не врахував наявні в матеріалах справи докази та доводи заявника у їх сукупності, та надав явну перевагу доводам заінтересованої особи; 2) не надав належної оцінки доводам заявника щодо неможливості отримання оригіналів документів, у зв`язку з тимчасовою окупацією території, на якій вони знаходяться; 3) не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.

4. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту. ІІ. Короткий зміст вимог заяви

5. Заява обґрунтована таким: - ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 і заявниця звернулась до державної нотаріальної контори для оформлення спадщини після померлого; - державним нотаріусом відкрито спадкову та повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину; - спадкове майно після померлого ОСОБА_2 складається з нерухомого майна - будинку в АДРЕСА_1 ; - за даними, встановленими державним нотаріусом, померлим ОСОБА_2 не залишено заповіту. Право власності на означений будинок на момент смерті спадкодавця зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; - оскільки заявницею не надано документів на підтвердження смерті ОСОБА_4 , то нотаріус позбавлений можливості встановити коло спадкоємців; - заявниця позбавлена можливості надати документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 , оскільки останній помер ще в період, коли заявниця була ще малолітньою; у заявниці, яка змушена була евакуюватися з окупованого у 2023 році м. Бахмута, відсутні документи, оскільки більшість речей та документів залишились на окупованій території у понівеченому внаслідок ракетних обстрілів будинку; - ситуація ускладнюється тією обставиною, що ОСОБА_4 помер ще у ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто за часів перебування України у складі частини СРСР, а отже, реєстрація смерті регулювалася законодавством Української РСР, зокрема, Положенням про порядок реєстрації актів громадянського стану, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 20 травня 1969 року (із змінами та доповненнями), які передбачали, що реєстрація смерті мала проводитися в органах реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання померлого або за місцем настання смерті; - згідно із наявними у заявниці копіями документів, а саме «Домовая книга для прописки граждан проживаючих в доме № 96 по улице 8-е марта г. Артемовск» є записи лише відносно ОСОБА_3 як власниці будинку з 1960 року. Записи в домовій книзі не визнані недійсними і не скасовані; - за даними технічного паспорту 1983 року власниками будинку зазначено як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 ; - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилась спадщина за законом, яку в порядку статей 529 та 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР) прийняла дружина - ОСОБА_3 ; - ОСОБА_3 померла у 1993 році. Спадщину після її смерті в порядку статті 549 ЦК УРСР фактично прийняв її син- ОСОБА_2 (спадкодавець заявниці); - підтвердження факту смерті ОСОБА_4 надасть заявниці можливість отримати свідоцтво про право на спадщину; - зазначені обставини, окрім долучених до матеріалів документів, підтверджені письмовими поясненнями (показами) свідків: ОСОБА_5 , що після евакуації з м. Бахмута наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_6 , який також евакуювався у м. Хмельницький та проживає там за адресою: АДРЕСА_3 ; - у заявниці відсутній оригінал документа, що підтверджує факт смерті її батька на тимчасово окупованій території, а тому орган державної реєстрації актів цивільного стану не може провести державну реєстрацію смерті; - свідоцтво про смерть ОСОБА_7 було повторно видане 18 квітня 2024 року відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції республіки Крим, що діє на тимчасово окупованій території, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є недійсним і не створює правових наслідків; - заявниця позбавлена можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті батька, оскільки документи на підтвердження цих обставин видані на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання заявником свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

6. З урахуванням викладеного заявниця просила суд: - встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , національність молдован, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бахмуті у віці 54 роки. ІІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. РішеннямДеснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року заяву задоволено. Встановлено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , національність молдован, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бахмуті у віці 54 роки.

8. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що із наданих заявницею доказів наявні підстави для встановлення відповідного факту. ІV. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із такого: - згідно з приписами частини першої статті 317 ЦПК суди розглядають заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; - проте, вказана у заяві територія (м. Бахмут) у ІНФОРМАЦІЯ_2, коли за твердженням заявниці ОСОБА_1 помер ОСОБА_4 , не була тимчасово окупованою. Також вказана територія не належала до територій, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан відповідно до законодавства України; - крім того, 19 серпня 2025 року заступник начальника Управління Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ВДРАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в порядку перевірки заяви ОСОБА_1 направила до ВДРАЦС у Донецькій області відповідний запит щодо наявності (відсутності) архівного фонду та актового запису про смерть ОСОБА_4 ; - за повідомленням виконуючої обов`язки начальника ВДРАЦС у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22 серпня 2025 року, за результатами перевірки по Бахмутському ВДРАЦС у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у тому числі за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про смерть ОСОБА_4 не виявлено. Перевірка наявності актового запису про смерть за період з 13 вересня 1982 року по 13 вересня 1988 року по первинній документації та з 14 вересня 1986 року по теперішній час по поновленим актовим записам цивільного стану, а також по другим примірникам актових записів про смерть за період з 01 жовтня 2014 року по теперішній час по поновленим актовим записам цивільного стану. Повідомлено, що перші примірники актових записів про смерть за вказані періоди по Бахмутському відділу збереглися в повному обсязі; - враховуючи те, що вказана у заяві територія (м. Бахмут) на час смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 не була тимчасово окупованою та не належала до територій, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, колегія суддів дійшла до висновку, про помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального закону та задоволення заяви. V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

11. У касаційній скарзі заявниця просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Касаційна скарга обґрунтована таким: - суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 317 ЦПК, зокрема: у постановах від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22, від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23, від 11 вересня 2024 року у справі №183/3496/24, від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21; - суд апеляційної інстанції неповно дослідив фактичні обставини справи, не врахував наявні в матеріалах справи докази та доводи заявника у їх сукупності, та надав явну перевагу доводам заінтересованої особи; - суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам заявниці щодо неможливості отримання оригіналів документів, у зв`язку з тимчасовою окупацією території, на якій вони знаходяться; - крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 317 ЦПК в частині можливості подання заяви про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, якщо особа померла до введення воєнного чи надзвичайного стану, або тимчасової окупації території, при цьому необхідність звернення до суду з такою заявою виникла вже після введення воєнного чи надзвичайного стану, або тимчасової окупації території ; - підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 233/5109/21); - апеляційний суд, вказуючи про помилковість застосування судом першої інстанції норм процесуального права (статті 317 ЦПК), не вказав із посиланням на конкретні правові висновки Верховного Суду, яку норму у даному випадку слід було б застосувати; - процесуальна норма статті 317 ЦПК не встановлює прямої заборони на подання заяв про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, посилаючись на положення статті 317 ЦПК, у випадку, коли така особа померла на території до введення на ній воєнного чи надзвичайного стану, або до визнання території тимчасово окупованою, коли необхідність звернення до суду з такою заявою виникла вже після введення воєнного чи надзвичайного стану або тимчасової окупації території. VІ. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 13. 21 березня 2026 року заінтересованою особою подано відзив на касаційну та наведено такі мотиви для відмови у її задоволенні: - наведені в касаційній скарзі постанови ухвалювались у справах, в яких смерть особи настала на тимчасово окупованій території України; - обов`язковою умовою для використання цієї статті є настання смерті або народження на тимчасово окупованій території України, або на якій введено воєнний чи надзвичайний стан. Тобто, смерть має настати на території України в момент, коли вона окупована, або на ній введено воєнний чи надзвичайний стан; - у цій справі умови, визначені статтею 317 ЦПК, відсутні; - суд апеляційної інстанції в повній мірі дослідив фактичні обставини справи та врахував норми чинного законодавства; - у вказаній справі не стоїть питання неможливості отримання документів у зв`язку з окупацією. В цьому випадку наявний факт непроведення у ІНФОРМАЦІЯ_2 державної реєстрації смерті ОСОБА_4 у м. Бахмуті (Артемівську); - в такій ситуації наявна як адміністративна процедура поновлення актових записів, так і можливість застосування статті 315 ЦПК, та встановлення факту смерті в судовому порядку. VІI. Рух справи 14. 05 березня 2026 року представниця заявниці подала касаційну скаргуна постанову апеляційного суду.

15. Ухвалою від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження.

16. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 31 березня2026 року.

17. Ухвалою від 16 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду. VІІІ. Встановлені судами обставини

18. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 206 від 13 березня 1956 року, складений ВДРАЦС по м. Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області. Відомості про батька - відсутні, відомості про матір - ОСОБА_8 (а. с. 13-14).

19. Згідно із наявними в матеріалах копій документів, а саме «Домовая книга для прописки граждан проживаючих в доме № 96 по улице 8-е марта г. Артемовск» (на рос. мові) є записи лише відносно ОСОБА_3 як власниці будинку з 1960 року (а. с. 15-17).

20. За даними технічного паспорта 1983 року власниками будинку зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 18-19).

21. Відповідно до копії свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого Бахмутським міським ВДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 26 серпня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 25 серпня 1993 року складено відповідний актовий запис № 871 (а. с. 11 зворот).

22. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органом РАЦС м. Зезен, реєстраційний номер S294/2024, від 22 жовтня 2024 року (а. с. 12-13).

23. Державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори за зверненням ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу від 01 січня 2025 року № 224/2024 та повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наступними обставинами: - спадкове майно після померлого ОСОБА_2 складається з нерухомого майна - будинку в АДРЕСА_1 .(а. с. 10-11); - за даними, встановленими державним нотаріусом, померлим ОСОБА_2 не залишено заповіту. Право власності на означений будинок на момент смерті спадкодавця зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; - оскільки заявницею не надано документів на підтвердження смерті ОСОБА_4 , то нотаріус позбавлений можливості встановити коло спадкоємців.

24. Зі слів заявниці, вона позбавлена можливості надати документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 , оскільки останній помер ще в період, коли вона була малолітньою. Заявниця змушена була евакуюватися з окупованого у 2023 році м. Бахмута, тому у неї відсутні ці документи, оскільки більшість речей та документів залишились на окупованій території у понівеченому внаслідок ракетних обстрілів будинку.

25. Окрім цього, матеріали справи містять копії нотаріально завірених заяв свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтверджують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вони знали, оскільки жили в одному мікрорайоні та дружили. ОСОБА_3 є бабою ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_4 . Свідки знають, що ОСОБА_4 помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 24-26). IХ. Позиція Верховного Суду

26. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.

27. У цій справі заявницею ставилось питання про встановлення факту смерті особи (див. пункти 5-6).

28. Верховний Суд звертає увагу на те, що порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК.

29. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК).

30. Верховний Суд наголошує, що специфікою окремого провадження є те, що під час розгляду таких справ суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини перша-третя статті 294 ЦПК).

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

32. ЦПК містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК). Вказані процедури різняться між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 132/611/25).

33. Далі Верховний Суд підкреслює, що, з одного боку, особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України встановлені статтею 317 ЦПК.

34. За змістом частини першої статті 317 ЦПК заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

35. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю (див. постанову Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 233/5109/21).

36. З іншого боку, пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

37. У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК).

38. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

39. Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

40. Верховний Суд повторює, що у цій справі заявниця порушила питання про встановлення факту смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , національність - молдованин, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бахмуті у віці 54 роки з метою оформлення спадщини після померлого батька - ОСОБА_2 , який був, зі слів заявниці, сином ОСОБА_4 .

41. Велика Палата Верховного Суду висновувала, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18).

42. Таким чином, у цій справі суди не врахували, що встановлення факту національності не може бути встановлено в судовому порядку.

43. Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

44. З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимоги щодо визначення національності ОСОБА_4 необхідно скасувати та провадження у справі в цій частині закрити, оскільки така вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

45. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту смерті особи, апеляційний суд зазначив, що вказана у заяві територія (м. Бахмут) на час смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 не була тимчасово окупованою та не належала до територій, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, у зв`язку з чим дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції приписів статті 317 ЦПК та задоволення заяви (див. пункт 10).

46. Проте суд апеляційної інстанції не врахував особливостей розгляду справ окремого провадження (див. пункт 30), які розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини перши-третя статті 294 ЦПК).

47. Специфікою таких правовідносин є те, що у справі по суті «відсутній спір про право» як такий, проте у заявниці виникла необхідність у встановленні факту смерті для оформлення спадщини.

48. Смерть особи є юридичним фактом, що породжує припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав, в даному випадку -заявницею.

49. Апеляційний суд правильно з`ясував обставини неможливості встановлення факту смерті на підставі статті 317 ЦПК. Проте залишив поза увагою, що у цій справі з урахуванням доводів заявниці могли бути застосовані приписи статті 315 ЦПК як підстава для встановлення відповідного факту смерті.

50. Правильними є загальні висновки про те, що заявниця не довела обставин, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бахмуті, та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості реєстрації органом державної реєстрації факту його смерті. Суд апеляційної інстанції повинен був відмовити у задоволенні заяви саме з цих підстав, виходячи з процедури встановлення факту смерті фізичної особи, в тому числі і визначеної пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК.

51. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту смерті особи, проте помилився щодо мотивів такої відмови. У зв`язку з цим постанову апеляційного суду в цій частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. X. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення у справі ухвалені без дотримання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

53. У зв`язку із наведеним касаційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимоги заяви щодо визначення національності ОСОБА_4 необхідно скасувати та провадження у справі в цій частині закрити. Постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні вимоги про встановлення факту смерті особи - змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови. Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 414, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цурка Наталія Олександрівна, задовольнити частково.

2. РішенняДеснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року в частині вимоги заяви ОСОБА_1 щодо визначення національності ОСОБА_4 скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

3. Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року про відмову у задоволенні вимоги про встановлення факту смерті ОСОБА_4 змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко