Постанова 4876 № 904/6015/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6015/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Чередко А.Є. при секретарі судового засідання Новіковій Д.О. Представники сторін: від відповідача 1: САМСОНОВИЧ ОЛЕГ АНДРІЙОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник АТ КБ "Приватбанк" адвокат свідоцтво серія ЖТ №00097 від 14.08.2018 інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 (за скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича ) у справі №904/6015/20 (суддя Юзіков С.Г.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, ідентифікаційний код 33248430) Позивача-2 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторбудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) до відповідача-1 Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 38529727) про визнання незаконним протокол №14 від 16.10.2020 та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах") та Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - ТДВ "СК "Кредо") звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, Боржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг") про визнання незаконним протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "ПриватБанк" від 16.10.2020; зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" виконувати належним чином та в інтересах ПрАТ "СК "Інгосстрах" та ТДВ "СК "Кредо" доручену Банку частину страхової діяльності за укладеними договорами доручення; зобов`язання ТОВ "Естейт Селлінг" виконувати усі обов`язки перед позивачами та їх клієнтами, передбачені договором передоручення від 01.09.2016. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 позов задоволено частково: Банк зобов`язано виконувати належним чином та в інтересах ПрАТ "СК "Інгосстрах" та ТДВ "СК "Кредо" доручену Банку частину страхової діяльності за укладеними договорами доручення; також зобов`язано ТОВ "Естейт Селлінг" виконувати усі обов`язки перед позивачами та їх клієнтами, передбачені договором передоручення; в іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання зазначеного рішення 19.01.2022 видано накази про примусове виконання. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2022 рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасовано, в іншій частині залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 01.09.2022 постанову апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 30.05.2023 касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін. 19.06.2024 ТДВ "СК "Кредо" звернулося до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у справі № 904/6015/20. Того ж дня старшим державним виконавцем Крайняком М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75346993. 01.07.2024 АТ КБ "ПриватБанк" подало до Господарського суду Дніпропетровської області скаргу на дії старшого державного виконавця Крайняка М.С., в якій просило: визнати неправомірними дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження № 75346993; скасувати постанову від 19.06.2024 про відкриття виконавчого провадження; зобов`язати державного виконавця повернути наказ стягувачу без прийняття до виконання. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 (суддя Юзіков С.Г.) скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено повністю: «Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича з відкриття виконавчого провадження № 75346993 з примусового виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у справі № 904/6015/20. Скасувати постанову старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича від 19.06.2024 про відкриття виконавчого провадження № 75346993 з примусового виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у справі № 904/6015/20. Зобов`язати старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича повернути Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у справі № 904/6015/20 стягувачеві - Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" без прийняття до виконання.» Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Суд зазначив, що з урахуванням характеру дій, які суд зобов`язав вчинити Боржника, вчинення таких дій і перевірка виконання рішення суду повинна здійснюватися за місцезнаходженням Боржника. Суд послався на ст. 92, 93 ЦК України, зазначивши, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, а місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру місцезнаходженням Боржника є: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, що також зазначено у наказі суду від 19.01.2022. Суд також послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20, в якій зроблено висновки про те, що примусове виконання рішень має бути наближеним до місця проживання/перебування боржника. Суд дійшов висновку, що заява про примусове виконання рішення подана стягувачем із порушенням територіального принципу, а дії державного виконавця із винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є неправомірними. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі № 904/6015/20 та прийняти нове судове рішення за результатами розгляду скарги АТ КБ "ПриватБанк", яким відмовити в її задоволенні повністю. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: ТДВ "СК "Кредо" не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та не надав оцінку усім наявним доказам, чим порушив вимоги ст. 86, 236 ГПК України. Апелянт вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, при цьому право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби належить стягувачу. Боржнику на праві власності належить нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка міститься в матеріалах справи. Окрім цього, на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" зазначена адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро. У зв`язку з цим, користуючись своїм правом вибору місця відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі. ТДВ "СК "Кредо" наголошує, що позиція Боржника про необхідність пред`явлення наказу до виконання виключно за місцезнаходженням Банку не відповідає нормам чинного законодавства. Посилаючись на ст. 532 ЦК України, апелянт зазначає, що зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Також апелянт посилається на ч. 1 ст. 197 ГК України, відповідно до якої господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. Апелянт вказує, що усі договори доручення на виконання страхових агентських послуг та додаткові угоди до них укладені у м. Дніпро, так само усі акти виконаних робіт укладені у м. Дніпро, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до умов договорів доручень АТ КБ "ПриватБанк" зобов`язано, зокрема, приймати від страхувальників страхові платежі за укладеними договорами страхування та перераховувати отримані кошти на рахунок ТДВ "СК "Кредо". При цьому Банк перераховує відповідні платежі на рахунок стягувача, відкритий у відділенні «Будинок Губернатора» АТ КБ "ПриватБанк" (м. Дніпро), що підтверджується відповідними виписками, копії яких додані до відзиву на заяву банку про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, як зазначає апелянт, із звичаїв ділового обороту, що склалися між сторонами, а також суті зобов`язань, фактично виконання зобов`язань за договорами здійснюється у м. Дніпро, а тому в будь-якому випадку місцем пред`явлення наказу до виконання є Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Апелянт стверджує, що судом першої інстанції фактично не надана оцінка зазначеним доводам позивача та не проаналізовані зміст договорів доручень, актів виконаних робіт та суть самих правовідносин сторін. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого Банк вважає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, повністю законними та обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а саму ухвалу - такою, що ухвалена без жодних порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Банк вважає апеляційну скаргу ТДВ "СК "Кредо" необґрунтованою та не підтвердженою жодним доказом, просить залишити її без задоволення. Банк зазначає, що рішення у справі № 904/6015/20 є рішенням немайнового характеру, яким зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" вчинити певні дії, а саме виконувати належним чином та в інтересах ТДВ "СК "Кредо" доручену Банку частину страхової діяльності за укладеними договорами доручення. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Банк наголошує, що у випадку коли рішенням зобов`язано боржника вчинити певні дії, право вибору місця виконання такого рішення у стягувача відсутнє, позаяк в силу імперативних приписів ч. 3 ст. 24 Закону місцем виконання є виключно місце вчинення відповідних дій. Банк посилається на ч. 1 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, та на ст. 93 ЦК України щодо місцезнаходження юридичної особи. Оскільки виконання рішення передбачає вчинення певних дій АТ КБ "ПриватБанк" через свої органи, місцем виконання такого рішення є виключно місцезнаходження Банку: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д. Саме ця адреса зазначена судом в резолютивній частині рішення у справі № 904/6015/20. Банк наголошує, що інший підхід до виконання рішення не лише прямо суперечить імперативним положенням ч. 3 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", але і є очевидно безпідставним, позаяк надавав би стягувачу право пред`явити виконавчий документ про вчинення Банком як юридичною особою певних дій до виконання чи не до всіх існуючих на території України відділів державної виконавчої служби за місцезнаходженням будь-якого відділення Банку чи іншого приміщення, що належить Банку на праві власності. Додатково Банк зазначає, що рішення у справі, як і виданий на його виконання наказ, не передбачають вчинення будь-яких дій зі звернення стягнення на майно Банку, таке рішення і наказ в принципі не можуть бути виконані за рахунок будь-якого майна Банку, включно із зазначеним стягувачем об`єктом нерухомого майна. Оскільки виконання рішення не пов`язане з вчиненням виконавцем дій, направлених на звернення стягнення на майно боржника, відсутні будь-які належні підстави для тверджень про можливість примусового виконання рішення за місцем знаходження такого чи будь-якого іншого майна боржника. Щодо посилання апелянта на ст. 532 ЦК України, Банк зазначає, що вказана стаття має назву "Місце виконання зобов`язання" та знаходиться в главі 48 "Виконання зобов`язання" ЦК України, тобто не має жодного відношення до примусового виконання судових рішень. Банк стверджує, що апелянт намагається підмінити поняття та ввести суд в оману, видавши місце виконання можливих зобов`язань за спірним договором за місце примусового виконання відповідного судового рішення, тим самим намагаючись безпідставно та незаконно змінити підвідомчість виконання судового рішення. Аналогічно Банк оцінює і посилання апелянта на ст. 197 ГК України. Фактично, апелянт намагається стверджувати, що місце примусового виконання судового рішення визначається нормами ЦК та ГК України, а не Законом України "Про виконавче провадження", що, на думку Банку, є абсурдним та не узгоджується з нормами чинного законодавства. Банк також посилається на лист Міністерства юстиції України № 22635/4907-33-23/20.5.1 від 24.02.2023, надісланий на адресу Асоціації приватних виконавців України, в якому зазначено, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. ПрАТ "СК "Інгосстрах" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ТОВ "Естейт Селлінг" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Старший державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняк М.С. не скористався правом подати пояснення на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/6015/20. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 ( за скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича ) у справі №904/6015/20 (суддя Юзіков С.Г.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області. 25.07.2025р. матеріали справи № 904/6015/20 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. У зв`язку з відпусткою судді Чередко А.Є., відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/6015/20. Згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 ( за скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича ) у справі № 904/6015/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.03.2026 об 12:45 годин. 19.08.2025 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з викоританням засобів поштового зв`язку від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.04.2026 о 12:30 годин. 08.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. На підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.04.2026 у зв`язку з усунення обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід роботу судді Чередка А.Є., було здійснено передачу справи раніше визначеному складу суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 справу № 904/6015/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є. 10.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" надійшла заява про припинення повноважень представника. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкладено розгляд справи на 25.05.2026 року об 12:00 год. В судовому засіданні призначеному на 25.05.2026 був присутній представник АТ КБ "Приватбанк", інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі Цихановський проти України (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ Смірнова проти України (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), Карнаушенко проти України (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання. До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. 25.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025, якою задоволено скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка М.С. з відкриття виконавчого провадження № 75346993 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у справі № 904/6015/20. Згідно з частиною першою статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб). Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ встановлено, що Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Відповідно до частини першої статті 19 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у справі № 904/6015/20 позов задоволено частково, зокрема зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" виконувати належним чином та в інтересах ПрАТ "СК "Інгосстрах" та ТДВ "СК "Кредо" доручену Банку частину страхової діяльності за укладеними договорами доручення; зазначене рішення набрало законної сили, що підтверджується постановою Верховного Суду від 30.05.2023, якою касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення; на виконання рішення суду 19.01.2022 видано наказ про примусове виконання; 19.06.2024 ТДВ "СК "Кредо" звернулося до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу; 19.06.2024 старшим державним виконавцем Крайняком М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75346993; місцезнаходженням АТ КБ "ПриватБанк" згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та відповідно до наказу суду є: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.. Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та не надав оцінку усім наявним доказам, чим порушив норми ст.ст. 86, 236 ГПК України. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.21 у справі №904/6015/20 частково задоволено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" та, зокрема, вирішено: Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, зареєстроване місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) виконувати належним чином та в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33248430, зареєстроване місцезнаходження: 49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Кодацький, будинок 2) та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (ідентифікаційний код юридичної особи: 13622789, зареєстроване місцезнаходження 69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 34) доручену Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" частину страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за укладеними договорами доручення, в тому числі: за Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03 січня 2014 р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", Договором доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 01 листопада 2002 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 31 березня 2003 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 3 на виконання страхових агентських послуг від 02 серпня 2004 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 4 на виконання страхових агентських послуг від 01 березня 2005 р. (зі змінами та доповненнями), Договором доручення № 6 на виконання страхових агентських послуг від 11 липня 2016 р. (зі змінами та доповненнями), укладеними між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк". На виконання вказаного Рішення видано накази про примусове виконання, в тому числі Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у справі №904/6015/20. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»: «

1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;» Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження»: «

1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.» Так, боржнику на праві власності належить нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32 (копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься в матеріалах справи). Окрім цього, на офіційному сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» https://privatbank.ua/about/contacts зазначена адреса для кореспонденції вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна. У зв`язку з цим, користуючись своїм право вибору місця відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, Стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Позиція Боржника про необхідність пред`явлення Наказу до виконання за місцезнаходженням Банку не відповідає вищезазначеній нормі, а також наступному. Відповідно до ст. 532 ЦК України: «

1. Місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.» Відповідно до ч. 1 ст. 197 ГК України: «

1. Господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.» Усі договори доручення на виконання страхових агентських послуг та додаткові угоди до них укладені у м. Дніпро. Так само усі акти виконаних робіт укладені у м. Дніпро (копії наявні в матеріалах справи). Окрім цього, відповідно до умов договорів доручень на виконання страхових агентських послуг, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зокрема зобов`язано приймати від Страхувальників страхові платежі за укладеними договорами страхування та перераховувати отримані кошти на рахунок ТДВ «СК «КРЕДО» Так, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перераховує відповідні платежі на рахунок стягувача, відкритий у відділенні «Будинок Губернатора» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпро), що підтверджується відповідними виписками (копії додані до відзиву на заяву банку про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню). Таким чином, як вбачається із звичаїв ділового обороту, що склалися між Сторонами, а також суті зобов`язань, фактично виконання зобов`язань за договорами здійснюється у м. Дніпро, а тому в будь-якому випадку місцем пред`явлення Наказу до виконання є Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Однак, судом першої інстанції фактично не надана оцінка вказаним доводам Позивача та не проаналізовані зміст договорів доручень, актів виконаних робіт та суть самих правовідносин сторін…» відхиляються колегією суддів як такі, що не враховують змін в установчих документах, які відбулися після укладання договорів доручення щодо юридичної адреси АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 Відповідно до частини першої статті 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. За змістом частини першої статті 4 Закону діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Частина четверта статті 24 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Згідно з пунктом 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби. У цьому випадку передача виконавчих проваджень на виконання здійснюється за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження (пункт 7 розділу V Інструкції). Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження (пункт 9 розділу V Інструкції). Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про правомірність позиції Скаржника в частині того, що оскільки виконання рішення у даній справі, яке передбачає вчинення певних дій, має виконуватися АТ КБ "ПриватБанк" через свої органи, місцем виконання рішення суду є виключно місцезнаходженням Боржника. За таких обставин, заява про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі № 904/6015/20 подана Стягувачем із порушенням територіального принципу, а дії старшого державного виконавця із винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2024 в межах ВП № 75346993 неправомірні, а скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі №904/6015/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі №904/6015/20 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі №904/6015/20 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн. покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено 10.06.2026 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя А.Є. Чередко Суддя Т.А. Верхогляд