Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/1195/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Справа № 903/1195/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. за участю представників сторін: від позивача - не з`явився від відповідача - не з`явився прокурор - Мельничук Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 (повний текст складено 10 квітня 2026 року, суддя Шум М.С.) за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" про стягнення коштів пайової участі в сумі 2812379,23 грн ВСТАНОВИВ: Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Ковельської міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" про стягнення на користь Ковельської міської ради грошових коштів у розмірі 2812379,23 грн, у тому числі: 2262771,08 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, 434810,50 інфляційні втрати (індекс інфляції) та 114797,65 грн три проценти річних за користування грошовими коштами. Рішенням Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 задоволено позов Керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" про стягнення коштів пайової участі в сумі 2812379, 23 грн. Присуджено до стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" (Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, 4, код ЄДРПОУ 40660773) на користь Ковельської міської ради (Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504) грошові кошти в сумі 2812379,23 грн, у тому числі: 2262771,08 грн - безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, 434810,50 інфляційних втрат та 114797,65 грн трьох процентів річних. Присуджено до стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" (Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська, 4, код ЄДРПОУ 40660773) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) витрати зі сплати судового збору в сумі 33748,56 грн. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" як замовник будівництва об`єкта, розпочатого до 2020 року та прийнятого в експлуатацію 02 квітня 2024 року, з урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX був зобов`язаний сплатити кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію. Відсутність укладеного договору про пайову участь не звільняє відповідача від обов`язку сплатити відповідні кошти, а їх несплата свідчить про безпідставне збереження відповідачем грошових коштів за рахунок Ковельської міської ради, що є підставою для їх стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Врахувавши кошторисну вартість об`єкта будівництва у розмірі 150 851 405 грн та встановлений рішенням Ковельської міської ради норматив пайової участі 1,5%, суд визначив до стягнення 2 262 771,08 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, а також 434 810,50 грн інфляційних втрат і 114 797,65 грн трьох процентів річних за період прострочення, усього - 2 812 379,23 грн. Крім того, суд визнав наявними підстави для представництва прокурором інтересів держави, оскільки Ковельська міська рада, будучи обізнаною про порушення, самостійно належних заходів судового захисту не вжила. Не погодившись з ухваленим рішенням, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 216773,15 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, 72668,87 грн. втрат від інфляції та 7677,05 грн. 3% річних і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не навів мотивів відхилення його доводів щодо наявності підстав для зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості будівництва інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури, які були передбачені технічними умовами та виконані відповідачем поза межами його земельної ділянки. На переконання апелянта, якщо датою початку будівництва вважати дату отримання дозволу на виконання будівельних робіт - 29 липня 2019 року, то розмір пайової участі має визначатися відповідно до законодавства, чинного саме на цей момент. При цьому скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №904/2258/20, згідно з яким пайовий внесок має розраховуватися на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо його сплати. Апелянт звертає увагу, що частина 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, передбачала зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, якщо технічними умовами передбачалась необхідність їх будівництва замовником поза межами його земельної ділянки з подальшою передачею таких об`єктів у комунальну власність. За твердженням скаржника, технічними умовами №12-Т від 08 лютого 2018 року на приєднання багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. 40 років Перемоги в м. Ковелі до централізованих систем водопостачання та водовідведення було передбачено необхідність реконструкції підвищувальної насосної станції та виконання зовнішніх мереж водопостачання. Зокрема, у технічних умовах зазначено, що місцем підключення водопроводу є окремо розташована підвищувальна насосна станція по вул. 40 років Перемоги, 3, яку після реконструкції необхідно передати на баланс Ковельського УВКГ. Апелянт зазначає, що генеральний підрядник будівництва - ПрАТ "Луцьксантехмонтаж №536" - виконав роботи з підключення об`єкта відповідно до технічних умов №12-Т від 08 лютого 2018 року, що підтверджується довідкою Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради №13 від 09 січня 2023 року. Також скаржник посилається на виконавчу схему В-1 зовнішньої мережі водопроводу, з якої, за його доводами, вбачається, що насосна станція та 76,5 м трубопроводу розташовані поза межами земельної ділянки відповідача. З огляду на наведене апелянт вважає, що розмір пайової участі мав бути зменшений на 216 773,15 грн, а саме на 152 385 грн кошторисної вартості реконструкції підвищувальної насосної станції та 64 388,15 грн вартості частини зовнішніх мереж водопостачання, розміщених поза межами земельної ділянки відповідача. У зв`язку з цим, на думку скаржника, розмір пайової участі мав становити не 2 262 771,08 грн, а 2 045 997,93 грн. Окремо апелянт зазначає, що у разі зменшення основної суми пайової участі підлягають відповідному коригуванню і похідні нарахування. За розрахунком скаржника, інфляційні втрати з урахуванням зменшеної суми боргу становлять 362 141,63 грн, а три проценти річних - 107 120,60 грн. Відтак, на переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно стягнув зайво 72 668,87 грн інфляційних втрат та 7 677,05 грн трьох процентів річних. Крім того, апелянт вказує на неправильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат. Скаржник зазначає, що позивач у позовній заяві послався на нарахування інфляційних втрат за період з 03 квітня 2024 року по 11 грудня 2025 року, однак детального розрахунку таких втрат не навів. За власним розрахунком апелянта, навіть виходячи із суми 2 262 771,08 грн, інфляційні втрати становлять 400 510,48 грн, тобто на 34 300,02 грн менше, ніж стягнуто судом першої інстанції. З урахуванням наведеного апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 216 773,15 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 72 668,87 грн інфляційних втрат та 7 677,05 грн трьох процентів річних, та ухвалити в цій частині нове рішення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 травня 2026 року у справі №903/1195/25 залишено без руху апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги Ковельській окружній прокуратурі Волинської області. 18 травня 2026 року від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази надсилання копії апеляційної скарги Ковельській окружній прокуратурі Волинської області. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 травня 2026 року у справі №903/1195/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на "10" червня 2026 р. об 11:10год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. 28 травня 2026 року від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор зазначає, що на момент початку будівництва об`єкта були чинними положення частини п`ятої статті 30 та статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які передбачали можливість зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, збудованих поза межами земельної ділянки замовника. Водночас, на переконання прокурора, така можливість підлягала реалізації у визначеному законом порядку, зокрема через укладення договору про пайову участь, визначення відповідного розміру пайової участі та врегулювання питання зменшення такого розміру. Прокурор звертає увагу, що ОК "ЖБК "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" до 01 січня 2020 року не уклав з Ковельською міською радою договір про пайову участь, у якому могли бути визначені як розмір пайової участі, так і питання його зменшення з урахуванням будівництва інженерних мереж поза межами земельної ділянки відповідача. Крім того, прокурор посилається на пункт 1.8 Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 27 грудня 2012 року №32/63. За змістом цього пункту, у разі будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки розмір пайової участі зменшується рішенням Ковельської міської ради на суму їх кошторисної вартості, а такі об`єкти передаються у комунальну власність територіальної громади. З огляду на це прокурор вважає, що для зменшення розміру пайової участі необхідними були, зокрема, укладення договору про пайову участь, прийняття Ковельською міською радою рішення про зменшення розміру пайової участі та передання відповідних інженерних мереж у комунальну власність Ковельської міської територіальної громади. Прокурор наголошує, що скаржником не надано доказів укладення договору про пайову участь, звернення до Ковельської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі після 01 січня 2020 року, звернення із заявою про зменшення розміру пайової участі та передачу інженерних мереж у комунальну власність, а також прийняття Ковельською міською радою рішень про зменшення розміру пайової участі або про прийняття таких мереж у комунальну власність. Окремо прокурор зазначає, що з 01 січня 2020 року положення частини п`ятої статті 30 та статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" були виключені Законом України №132-IX. При цьому у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX врегульовано порядок, підстави та розмір сплати пайової участі у випадку відсутності укладеного до 01 січня 2020 року договору, однак не передбачено можливості зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж. Щодо доводів апелянта про неправильний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних прокурор зазначає, що розрахунок здійснено за період з 03 квітня 2024 року, тобто з дня, наступного за днем видачі сертифіката готовності об`єкта до експлуатації, по 11 грудня 2025 року - день, що передував зверненню прокурора з позовом до суду. Для розрахунку було взято суму безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 2 262 771,08 грн, а сам розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій через ІПС "Ліга Закон". Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримала вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" виступав замовником будівництва об`єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. 40 років Перемоги" у місті Ковелі Волинської області. Будівництво зазначеного об`єкта здійснювалося на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 29 липня 2019 року №ВЛ223290230725. Згідно з інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України від 12 вересня 2024 року об`єкт будівництва, розташований по вулиці 40 років Перемоги, яка на цей час має назву вулиця Героїв України, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належить до коду 1122.1 - "Будинки багатоквартирні масової забудови". 02 квітня 2024 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 20 березня 2024 року зареєстровано сертифікат №ІУ122240320467, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. З відомостей Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що інформація про сплату відповідачем пайової участі до місцевого бюджету відсутня. У Реєстрі також зазначено, що пайова участь не сплачувалася або не вимагалася у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та з 01 січня 2020 року виключено статтю 40 "Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту". Відповідно до листа Ковельської міської ради від 03 червня 2024 року №3838/3.24/2-24 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" не звертався до виконавчого комітету Ковельської міської ради з питання передачі на баланс комунальних підприємств об`єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. У цьому ж листі міська рада повідомила, що рішення про звільнення відповідача від сплати коштів на розвиток інфраструктури міста Ковеля не приймалися. З матеріалів справи також убачається, що технічними умовами №12-Т від 08 лютого 2018 року на приєднання багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення до централізованих систем водопостачання і водовідведення визначено місце підключення водопроводу - окремо розташовану підвищувальну насосну станцію по вул. 40 років Перемоги, 3, а також передбачено проведення її реконструкції з подальшою передачею на баланс Ковельського УВКГ. В акті готовності об`єкта до експлуатації генеральним підрядником будівництва зазначено ПрАТ "Луцьксантехмонтаж №536". На підтвердження виконання робіт із підключення об`єкта до мереж водопостачання відповідно до технічних умов відповідач посилається на довідку Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради від 09 січня 2023 року №13. 06 квітня 2024 року Ковельська окружна прокуратура звернулася до Ковельської міської ради з листом №52-2882вих-24, у якому повідомила про наявність відомостей щодо введення в експлуатацію житлового будинку, замовником будівництва якого є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ", та просила надати інформацію щодо сплати відповідачем коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Листом від 18 червня 2024 року №4120/3.34/2-24 Ковельська міська рада повідомила, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" із заявами про укладення договору про пайову участь не звертався, а також зазначила, що не заперечує проти представництва окружною прокуратурою інтересів територіальної громади у цій справі. 19 листопада 2025 року Ковельська окружна прокуратура повторно звернулася до Ковельської міської ради з листом №52-3613вих-25 щодо сплати відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля. Листом від 03 грудня 2025 року №8585/3.34/2-25 Ковельська міська рада повторно повідомила, що відповідач із заявами про укладення договору пайової участі не звертався, а об`єкти благоустрою, інженерної, транспортної, соціальної інфраструктури чи інші об`єкти громадського призначення, які в подальшому передавалися на баланс Ковельської міської ради або утворених нею підприємств, не споруджував. Вказані обставини стали підставою для звернення керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Господарського суду Волинської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" про стягнення 2 812 379,23 грн, з яких 2 262 771,08 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 434 810,50 грн - інфляційні втрати, 114 797,65 грн - три проценти річних. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас колегія суддів звертає увагу, що рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 в частині висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ковельської міської ради апелянтом не оскаржується. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" не погоджується з рішенням суду першої інстанції виключно в частині стягнення 297 119,07 грн, а саме: 216 773,15 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 72 668,87 грн інфляційних втрат та 7 677,05 грн трьох процентів річних. Доводів щодо відсутності у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави апеляційна скарга не містить. Відтак, з урахуванням меж апеляційного перегляду, висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави не є предметом апеляційного перегляду у цій справі. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Згідно статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною до 01 січня 2020 року, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягала у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку такої інфраструктури. За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №911/594/18 та від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Відсутність укладеного договору про пайову участь не усуває обов`язку забудовника сплатити відповідні кошти, а невиконання такого обов`язку не може мати наслідком отримання замовником будівництва майнової переваги порівняно з особами, які виконали вимоги закону. За пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX законодавець урегулював порядок сплати пайової участі щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення відповідних змін, але які станом на 01 січня 2020 року не були прийняті в експлуатацію і щодо яких договори про сплату пайової участі не були укладені. Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачено, що розмір пайової участі становить, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкта. Згідно підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. З огляду на наведене, оскільки будівництво об`єкта відповідача було розпочато до 01 січня 2020 року, договір про пайову участь між відповідачем та Ковельською міською радою до цієї дати не укладався, а об`єкт прийнято в експлуатацію 02 квітня 2024 року, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX. За частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. За частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У зв`язку з цим, у разі невиконання замовником будівництва обов`язку щодо сплати коштів пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, такі кошти є безпідставно збереженими замовником за рахунок відповідного органу місцевого самоврядування та можуть бути стягнуті на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі №140/5484/21, від 20 лютого 2024 року у справі №910/20216/21 та від 04 квітня 2024 року у справі №923/1306/21, у яких зазначено, що у випадку недотримання замовником будівництва обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі до дати прийняття об`єкта в експлуатацію належним способом захисту є звернення з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. За рішенням Ковельської міської ради від 27 грудня 2012 року №32/63 затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля. За пунктом 2.4 зазначеного Положення розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інфраструктури міста Ковеля визначається згідно з таблицею у відповідності до пунктів 2.2, 2.3 цього Положення. Зі змісту таблиці до пункту 2.4 Положення вбачається, що норматив розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інфраструктури міста Ковеля для об`єкта житлового будівництва становить 1,5 відсотка від кошторисної вартості такого об`єкта. Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва кошторисна вартість об`єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. 40 років Перемоги (Героїв України) у м. Ковелі Волинської області" становить 150 851 405 грн. Отже, місцевий господарський суд правильно визначив розмір пайової участі, яка підлягає сплаті відповідачем, у сумі 2 262 771,08 грн, виходячи з розрахунку: 150 851 405 грн х 1,5 відсотка. Доводи апелянта про те, що розмір пайової участі підлягає зменшенню на 216 773,15 грн, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Згідно частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній до 01 січня 2020 року, якщо технічними умовами передбачалася необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшувався на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передавалися у комунальну власність. Разом з тим, наведена норма не передбачала автоматичного зменшення розміру пайової участі лише з підстав наявності технічних умов або виконання певних робіт. Таке зменшення пов`язувалося із дотриманням замовником будівництва відповідної процедури, зокрема належним визначенням розміру пайової участі, підтвердженням кошторисної вартості відповідних інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури та передачею таких об`єктів у комунальну власність. За пунктом 1.8 Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ковеля, якщо технічними умовами передбачалася необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвиток інфраструктури міста Ковеля зменшується рішенням Ковельської міської ради на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність територіальної громади міста на безоплатній основі. Отже, зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури передбачало наявність відповідного рішення Ковельської міської ради та передачу таких об`єктів у комунальну власність територіальної громади. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" звертався до Ковельської міської ради із заявою про зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури. Матеріали справи також не містять доказів прийняття Ковельською міською радою рішення про зменшення відповідачу розміру пайової участі на 216 773,15 грн або в іншому розмірі, а також доказів прийняття у комунальну власність Ковельської міської територіальної громади відповідних інженерних мереж чи об`єктів інженерної інфраструктури. Посилання апелянта на технічні умови №12-Т від 08 лютого 2018 року, довідку Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради від 09 січня 2023 року №13, кошторисну документацію та виконавчу схему зовнішньої мережі водопроводу самі по собі не підтверджують дотримання встановленого порядку зменшення розміру пайової участі, оскільки не замінюють собою рішення органу місцевого самоврядування про таке зменшення та не підтверджують факт передачі відповідних об`єктів у комунальну власність. За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2025 року у справі №903/601/24 та від 20 травня 2026 року у справі №922/2053/25, величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, а зменшення розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом замовником об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки має бути врегульоване сторонами у відповідному договорі. У разі відсутності укладеного договору про пайову участь відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури і розміром пайової участі відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 серпня 2024 року у справі №910/7707/19, питання врахування витрат замовника на будівництво інженерних мереж залежить від дотримання ним процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі, так і суму здійснених витрат на будівництво мереж, що підлягають передачі у комунальну власність. Крім того, з 01 січня 2020 року частина 5 статті 30 та стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" були виключені Законом №132-IX. При цьому пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин за відсутності укладеного до 01 січня 2020 року договору про пайову участь, не містить положень щодо можливості зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта про необхідність зменшення розміру пайової участі на 216 773,15 грн є необґрунтованими та не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 2 262 771,08 грн безпідставно збережених коштів пайової участі. Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних колегія суддів зазначає таке. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 та постанові від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22, нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за користування боржником утримуваними грошовими коштами. Оскільки відповідач не сплатив кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, з 03 квітня 2024 року, тобто з дня, наступного за днем прийняття об`єкта в експлуатацію, у нього виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, прокурор правомірно здійснив нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 03 квітня 2024 року по 11 грудня 2025 року. Доводи апелянта про те, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 400 510,48 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки такий розрахунок є помилковим. За встановленим порядком розрахунку інфляційних втрат індекс інфляції застосовується послідовно за кожен місяць прострочення, унаслідок чого визначається сукупний індекс інфляції за весь період прострочення. З урахуванням щомісячних індексів інфляції за період з квітня 2024 року по листопад 2025 року сукупний індекс інфляції становить 1,1921584119, а тому сума інфляційних втрат за цей період складає 434 810,50 грн: 2 262 771,08 грн х (1,1921584119 - 1). Отже, розрахунок інфляційних втрат у сумі 434 810,50 грн є арифметично правильним, тоді як наведений апелянтом розрахунок у сумі 400 510,48 грн не враховує накопичувальний характер застосування індексів інфляції. З метою перевірки доводів апелянта колегія суддів здійснила власний розрахунок інфляційних втрат, у тому числі із використанням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС "ЛІГА:ЗАКОН", за результатами якого підтверджено правильність застосованого сукупного індексу інфляції 1,1921584119 та визначеної судом першої інстанції суми інфляційних втрат у розмірі 434 810,50 грн. Також колегія суддів перевірила розрахунок трьох процентів річних, здійснений за період з 03 квітня 2024 року по 11 грудня 2025 року. З огляду на те, що 2024 рік є високосним, три проценти річних за період з 03 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року підлягають обрахуванню виходячи з 366 днів у році, а за період з 01 січня 2025 року по 11 грудня 2025 року - виходячи з 365 днів у році. Таким чином, сума трьох процентів річних становить 114 797,65 грн, з яких: за 273 дні 2024 року - 2 262 771,08 грн х 3 відсотки х 273 / 366; за 345 днів 2025 року - 2 262 771,08 грн х 3 відсотки х 345 /

365. Відтак, доводи апелянта про безпідставне стягнення 72 668,87 грн інфляційних втрат та 7 677,05 грн трьох процентів річних є похідними від доводів про необхідність зменшення основної суми пайової участі, які колегія суддів визнала необґрунтованими, а також не спростовують правильності здійсненого розрахунку. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи в оскарженій частині, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" 2 262 771,08 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 434 810,50 грн інфляційних втрат та 114 797,65 грн трьох процентів річних. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в оскарженій частині та не є підставою для зміни чи скасування рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАЛИНА-КОВЕЛЬ" на рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 31 березня 2026 року у справі №903/1195/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №903/1195/25 повернути до Господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складений "10" червня 2026 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р. Суддя Маціщук А.В.