Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/20109/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2026 р. Справа№ 910/20109/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Мальченко А.О. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Супрун В.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.05.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 (повний текст складено та підписано 28.03.2025) у справі №910/20109/23 (суддя Демидов В.О.) за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» (відповідач-1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОБРІЙ» (відповідач-2) про стягнення 8 315 632,33 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС "ОБОЛОНЬ" (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОБРІЙ" (далі - відповідач 2) про стягнення 8 315 632,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2021 Державною архітектурною-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» за № ІУ 123210902481 зареєстровано сертифікат готовності об`єкта будівництва до експлуатації XIV черги - житлового будинку 10 А за вказаного об`єкту будівництва. Зі змісту вказаного сертифікату вбачається, що вказані замовники будівництва звільнені від сплати коштів пайової участі в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Водночас, прокурор зазначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт щодо визначеного об`єкту видано відповідачам 06.10.2015, а датою початку будівництва об`єкту є 01.07.2019, тобто у період дії ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За інформацією Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (лист від 24.11.2023 № 050/18-4592) відсутні правові підстави для звільнення зазначених замовників будівництва від сплати коштів пайової участі. Більш того, Департамент у поточному році звертався до ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» з відповідною вимогою (лист від 11.08.2023 № 050/18-3113) щодо необхідності сплатити кошти пайової участі у зв`язку із будівництвом вказаного об`єкта згідно відповідного розрахунку. Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціально та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва проведено відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033). З посиланням на те, що обов`язок щодо сплати пайового внеску відповідачів виник у 2019 році та продовжував існувати у 2021 році, прокурор просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 8 315 632, 33 грн. Представник ТОВ «МЖК «Оболонь» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність обставин, з якими законодавець передбачає можливість подання такого позову саме прокурором. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є самостійною юридичною особою, що наділена необхідним обсягом процесуальної дієздатності для здійснення функцій щодо захисту майнових прав та інтересів. Лист №15/2-891вих-23 від 09.11.2023 Київської міської прокуратури до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є повідомленнями прокурора про необхідність звернення до суду з позовною заявою, а є запитом, збиранням інформації (встановлення обставин). 29.12.2023 Київська міська прокуратура звернулась до суду з цим позовом і тому відповідач 1 вважає, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду. Також відповідач 1 вказує, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки на сьогоднішній день відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало ТОВ «МЖК «Оболонь» укласти з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури та сплачувати пайову участь (внесок) у створенні і розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва. 27.02.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду відповідь на відзиви, в яких зокрема звертав увагу на те, що прокурор звернувся з позовною заявою до суду саме про стягнення коштів у розмірі 8 315 632,33 грн, а не укладення договору пайової участі. Оскільки будівництво житлового будинку №10-А розпочалось у попередні роки, станом на 01.01.2020 вказаний об`єкт не було введено в експлуатацію та договір про сплату пайової участі не було укладено, на відповідачів було покладено обов`язок звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі протягом 10 днів після 01.01.2020. Проте вказаний обов`язок вони не виконали, чим порушили пп. 3 абзацу 2 п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Київською міською прокуратурою подано до суду заперечення на клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками. Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 №1010 затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які і було використано для розрахунку суми на час звернення до суду з цим позовом. Тому вважає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду безпосередньо судом. 01.03.2024 представник ТОВ «МЖК «Оболонь» подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначав, що наведені підстави позову у адміністративній справі №320/44099/23 та приписи ст.11 ГПК України виключають самостійне дослідження судом господарської юрисдикції у даній справі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва на предмет дотримання Київською міською радою процедури прийняття такого нормативно-правового акту, засад реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також прийняття господарським судом рішення щодо Порядку за результатами такого дослідження. Також відповідач 1 вказує, що Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) встановлено повноваження Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у спірних правовідносинах, отже, в рамках адміністративної справи №320/44099/23 вирішується також питання легітимності повноважень Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у питаннях щодо залучення коштів пайової участі та, як наслідок, обґрунтованість визначення його як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача у даній справі. 01.03.2024 ТОВ «МЖК «Оболонь» подало до суду пояснення, в яких зазначало, що у позовній заяві та долучених до неї документів прямо зазначено про застосування до відповідачів Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), правомірність якого наразі оспорюється в адміністративному судочинстві у справі №320/44099/23. Ухвалою суду від 05.03.2024 клопотання ТОВ «МЖК «Оболонь» про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/20109/23 до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акта та зобов`язано представників сторін повідомити господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/20109/23. Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/122519889, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» - задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги - задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». В іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» - відмовлено. 02.01.2025 через систему "Електронний суд" представником Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сформовано письмові пояснення, відповідно до яких представник вказує, що станом на момент введення ТОВ «МЖК «Оболонь»,ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі (порушення прав територіальної громади міста Києва) рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 є чинними, обов`язковими та такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відтак представник вважає, що визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 жодним чином не впливає на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами у цій справі у попередньому до втрати чинності цими актами періоду. 07.01.2025 ТОВ «МЖК «Оболонь» в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення у відповідності до яких представник зазначає, що єдиною підставою проведення розрахунку розміру пайової участі є рішення КМР «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019№ 460/8033), яке Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 визнано протиправним та нечинним, що унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів у цій справі №910/20109/23 коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у розмірі 8 315 632, 33 грн. За таких обставин, на підставі вищевикладеного представник вважає, що позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ «МЖК «Оболонь» та до ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про стягнення 8 315 632,33 грн не підлягає задоволенню. 08.01.2024 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано пояснення, відповідно до яких прокурор зазначає, що вирішення адміністративним судом справи № 320/44099/23 жодним чином не впливає на вирішення судом даної справи, оскільки розмір пайової участі чітко встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX та діючим на момент звернення до суду з даним позовом Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва. 05.03.2025 представник відповідача 1 подав до суду додаткові пояснення по справі. Вказував, що Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) визначено повноваження Департаменту щодо пайової участі, в тому числі щодо примусового стягнення в інтересах Київської міської ради в судовому порядку, з чого слідує, що визнання Порядку протиправним і нечинним за рішенням суду має своїм наслідком втрату Департаментом вищевказаних повноважень щодо пайової участі, в тому числі щодо примусового стягнення в інтересах Київської міської ради коштів пайової участі в судовому порядку. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність. Таким чином, до спірних правовідносин не може бути застосованим Порядок в попередній редакції.Також вказує, що абз.2 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки початок будівництва об`єкту не припадає на період з 01.01 по 31.12.2020. При цьому, договір пайової участі відповідачем 1 не укладався, тому ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не регулює спірні правовідносини. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/20109/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 8 315 632 (вісім мільйонів триста п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 33 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» на користь Київської міської прокуратури 61 017 (шістдесят одна тисяча сімнадцять) грн. 25 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» на користь Київської міської прокуратури 61 017 (шістдесят одна тисяча сімнадцять) грн. 25 коп. судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/20109/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» в дохід Державного бюджету України 1349 (одна тисяча триста сорок дев`ять) грн. 99 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» в дохід Державного бюджету України 1349 (одна тисяча триста сорок дев`ять) грн. 99 коп. судового збору. Задовольняючи позов, суд виходив з того, Департаментом економіки та інвестицій КМДА, як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах, здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» XIV черги - житловий будинок 10 А, який становить 8 315 632,33 грн. Наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства. Встановивши порушення відповідачами обов`язку, передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX, щодо перерахування коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва, суд дійшов висновку про правомірність звернення позивача з даним позовом до відповідачів як замовників будівництва спірних об`єктів про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України, а отже, визнав позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 8 315 632,33 грн, такими, що належним чином обґрунтовані та доведені. Одночасно, враховуючи, що обов`язок відповідачів, як замовників будівництва, здійснити оплату пайового внеску встановлений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, виснував, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 жодним чином не звільняє їх від виконання ними обов`язку здійснити оплату пайового внеску, встановленого нормами закону, а тому відхилив доводи відповідача, які грунтувались на постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі № 320/44099/23, якою було винесено рішення про визнання протиправним та не чинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та визнання протиправним та не чинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1 15.04.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю. Апелянт вважає оскаржуване рішення прийнятим без повного та всебічного дослідження обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного. Апелянт вважає, що в даному випадку у прокурора відсутні передбачені законом виключні підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яке має процесуальну дієздатність на подання позову та не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою у межах розумних строків для захисту інтересів держави. На думку скаржника, оскаржуване рішення прийнято без врахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.12.2024 у справі №910/6226/23. За власним розрахунком, викладеним апелянтом в апеляційній скарзі (а.с.145, т.3), розмір пайової участі становить 5 509 727,64 грн, станом на 07.09.2021, на момент введення житлового будинку №10А (XIV черга будівництва) в експлуатацію, з урахуванням того, що станом на 07.09.2021 діяв наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01 квітні 2021 року, відповідно до якого показник опосередкованої вартості спорудження житла дорівнював 16 408,00 грн., з урахуванням 2% від загальної площі об`єкту будівництва в розмірі 16 789, 76 кв.м. Одночасно зазначає, що встановленню підлягають точна (а не орієнтовна) сума пайової участі, адже розмір пайової участі та обґрунтованість і законність її визначення є ключовою обставиною, що підлягає з`ясуванню в рамках даної справи. Посилається на те, що розрахунки обсягу пайової участі виконані департаментом станом на 10.08.2023 та станом на 23.11.2023, містять орієнтовний розмір пайового внеску, який підлягає обов`язковому уточненню після надання фактичних даних технічної інвентаризації об`єкту (зокрема, технічного паспорту або довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди (із обов`язковим визначенням загальної площі збудованого об`єкту)). Вважає обрахунок розміру пайової участі, виконаний Департаментом, необґрунтованим, оскільки наявний на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ 123210902481 від 07.09.2021, не містить жодної інформації щодо розміру загальної площі житлового будинку №10А та техніко-економічні показники, а департаментом 27.02.2025 подано копію сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ 123210902481 від 07.09.2021, невідомого походження та створення. Вважає, що з урахуванням науково-правового висновку Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого: Абзац 2 пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки початок будівництва об`єкту не припадає на період з 01.01.2020 по 31.12.2020. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) є нечинним та скасованим, не може бути застосованим до спірних правовідносин, департамент економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА) не є уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах. Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не регулює спірні правовідносини, оскільки передбачений зазначеною нормою договір пайової участі між відповідачами та Департаментом не укладався. Щодо додаткових пояснень апелянта з долученими до них новими доказами, поданими суду апеляційної інстанції 14.07.2025 (сформовані в системі «Електронний суд 14.07.2025)(а.с.70-91, т.4), в яких фактично йде мова про доповнення апеляційної скарги новими доводами та викладенням нових обставин, про які не зазначалось під час розгляду справи судом першої інстанції та в первісно поданій апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що оскаржуване відповідачем-1 рішення було прийнято Господарським судом міста Києва 20.03.2025, апеляційна скарга подана 15.04.2025 в межах строку на апеляційне оскарження, провадження за апеляційною скаргою відкрито судом апеляційної інстанції 29.04.2025, після отримання від прокурора та позивача у справі відзивів на апеляційну скаргу в травні 2025, представник відповідача-1 (апелянта) з порушенням визначених ст.266 ГПК України строків, та без обґрунтування причин неможливості подання нових доказів, які існували на момент розгляду справи судом першої інстанції, 14.07.2025 подав до матеріалів справи додаткові пояснення, які за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги, з долученням нових доказів, колегія суддів відмовляє у задоволенні викладеного в прохальній частині пояснень клопотання про долучення додаткових пояснень, поновлення строку на прийняття додаткових доказів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та неподання доказів надcилання копій апеляційної скарги разом з додатками до електронних кабінетів першого заступника керівника Київської міської прокуратури, позивача - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОБРІЙ» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. 24.04.2025 до суду представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію №12368 від 23.04.2025 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 185 271,22 грн та квитанції №3256758, №3256759, та №3256760 від 22.04.2025 про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів першого заступника керівника Київської міської прокуратури, позивача - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОБРІЙ». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/20109/23. Витребувано невідкладно матеріали справи №910/20109/23 з Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/20109/23 на 23.06.2025. 05.05.2026 матеріали справи надійшли до суду та передані головуючому судді у справі. 23.06.2025 (документи сформовані в системі «Електронний суд» 23.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представниками відповідачів 1,2 подані клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання апеляційної інстанції 23.06.2025 з`явились представник позивача та прокурор. В судовому засіданні представник позивача та прокурор заперечували проти задоволення клопотання представників відповідачів 1,2 про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи задоволення клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи №910/20109/23 на 14.07.2025. 14.07.2025, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві, судове засідання у справі №910/20109/23 не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 розгляд справи №910/20109/23 призначено на 15.09.2025. В судовому засіданні 15.09.2025 приймали участь прокурор, представник позивача та представник відповідача 1, судом розпочато розгляд клопотання відповідача про призначення експертизи у справі, яке було подано 15.04.2025 представником відповідача

1. В судовому засіданні представник відповідача 1 клопотання підтримав, прокурор та представник позивача заперечували проти його задоволення. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 оголошено перерву в розгляді клопотання у справі №910/20109/23 на 03.11.2025. В судовому засіданні 03.11.2025 приймали участь прокурор, представники позивача та відповідача 1, надали пояснення по справі. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі. Так, відповідачем-1 до апеляційної скарги було долучено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технчної експертизи, проведення кої просив доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса» за адресою: 61177, м.Харків, вул. Золочівська,8-А. На розгляд експертів просив поставити питання: 1.Яка загальна площа збудованого об`єкта - житлового будинку 10 А, що був побудований за проектом «Будівництво житлового комплексу по вул.Тираспольській, 43 у Подільському районі м.Києва» по вул.Тираспольській, 43 у м.Києві? 2.Чи є об`єкти інженерної, транспортної інфраструктури, об`єкти енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу) та технічні приміщення в збудованому обєкті - житлового будинку 10 А, що побудований за проектом «Будівництво житлового комплексу по вул.Тираспольській, 43 у Подільському районі м.Києва» по вул.Тираспольській, 43 у м.Києві та яка їх площа? 3.Чи відносяться технічні, пісобні, допоміжні приміщення збудовані в межах об`єкта - житлового будинку 10 А, що побудований за проектом «Будівництво житлового комплексу по вул.Тираспольській, 43 у Подільському районі м.Києва» по вул.Тираспольській, 43 у м.Києві до технічних приміщень або до об`єктів інженерної інфраструктури та об`єктів енергетики? Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем-1 не заявлялось клопотання про проведення судової будівельно-технчної експертизи, а подане суду апеляційної інстанції клопотання жодним чином не мотивоване немложливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин які можуть бути визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі № 910/886/21. Отже, чинним законодавством та судовою практикою чітко визначено випадки, коли призначається експертиза. У даному випадку, питання, з метою отримання відповіді на які відповідач просить призначити судову експертизу, не відносяться до таких, що потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Водночас, в разі необхідності, їх оцінку може бути здійснено судом. Заявником не наведено аргументів, які б свідчили про неможливість встановлення розміру пайового внеску відповідачів іншими засобами доказування, ніж висновком експерта. У свою чергу, відповідно до п.5.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція), основними завданнями будівельно- технічної експертизи є визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна. Орієнтовний перелік вирішуваних будівельно-технічною експертизою питань визначений п.5.1.1 вказаної Інструкції. З аналізу викладених положень діючого законодавства України та питань, які викладені ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» у клопотанні про призначення будівельно-технічної експертизи вбачається, що останні не відповідають ні передбаченому Інструкцією переліку питань, ні завданням самої будівельно-технічної експертизи. Зокрема, відповіді на зазначені Відповідачем питання не потребують спеціальних знань, а зводяться до арифметичних розрахунків та логічних висновків на основі необхідних документів, зокрема, технічних паспортів та довідок щодо показників об`єктів. 07.09.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів №ІУ123210902481, відповідно до якого замовниками будівництва є ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» та ТОВ «ІБК ОБРІЙ», об`єктом - будівництво житлового будинку № 10А (XIV черга будівництва), загальна площа якого 16 789,76 кв. м. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла до введення об`єктів будівництва в експлуатацію) технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна проводиться фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (у тому числі після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт). Відповідно до частини 1 статті 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла до введення об`єктів будівництва в експлуатацію) технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності. Згідно з пунктом 2.4 Порядку технічна інвентаризація - це визначення фактичної площі, об`єму об`єктів: збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд (щодо проєктних), обстеження та оцінка технічного стану наявних об`єктів. Частиною 4 статті 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла до введення об`єктів будівництва в експлуатацію) передбачено, що за результатами проведення технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційна справа, матеріали технічної інвентаризації та технічні паспорти з використанням Реєстру будівельної діяльності. Відповідно до пункту 25 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), яка діяла на момент здійснення будівництва, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 № 582/5773, за заявою замовника об`єкта будівництва для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів суб`єкт господарювання, крім технічного паспорта, виготовляє довідку щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди (додаток 22). Вказане свідчить про те, що проведення технічної інвентаризації, визначення загальної площі об`єкта будівництва та отримання технічного паспорту ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ», ТОВ «ІБК ОБРІЙ» на житловий будинок № 10А є обов`язковим етапом перед введенням об`єкта будівництва в експлуатацію. Враховуючи зазначене, Департамент економіки та інвестицій звертався до ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» та ТОВ «ІБК ОБРІЙ» з вимогою від 11.08.2023 № 050/18-3113, в якій вимагав надати дані технічної інвентаризації, зокрема, технічний паспорт або довідку щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди (із обов`язковим визначенням загальної площі об`єкта будівництва). При цьому, додатком до вказаної вимоги є розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, в якому загальною площею житлового будинку № 10А є 16 789,76 кв. м. У відповідь на вказану вимогу ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» направило лист від 31.08.2023 № 36, в якому відсутні заперечення проти загальної площі об`єкта будівництва та разом з яким ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» не подано запитувані документи. Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 наголосив на тому, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості. Таким чином, виключно попередні дії ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ», ТОВ «ІБК ОБРІЙ» обумовили здійснення розрахунку розміру пайового внеску на підставі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІУ123210902481, що був наявний у Департаменту економіки та інвестицій (додаток 3 до відповіді на відзив). При цьому, матеріали справи не містять та Відповідачем 1 не подано жодного доказу, в якому була б інша загальна площа об`єкта будівництва (житлового будинку № 10А, XIV черга будівництва). В той же час, за власним розрахунком, викладеним апелянтом в апеляційній скарзі (а.с.145, т.3), розмір пайової участі становить 5 509 727,64 грн, станом на 07.09.2021, на момент введення житлового будинку №10А (XIV черга будівництва) в експлуатацію, з урахуванням того, що станом на 07.09.2021 діяв наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01 квітні 2021 року, відповідно до якого показник опосередкованої вартості спорудження житла дорівнював 16 408,00 грн., з урахуванням 2% від загальної площі об`єкту будівництва в розмірі 16 789, 76 кв.м. В судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача-1 про призначення експертизи у справі, у задоволенні якого відмовлено з підстав необгрунтованості. Одночасно відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи. Розпочато розгляд апеляційної скарги по суті. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин справи, оголошено перерву у справі №910/20109/23 на 08.12.2025. В судовому засіданні 08.12.2025 приймали участь прокурор, представники позивача та відповідача 1, надали пояснення по справі. Представник відповідача-1 заявив клопотання про оголошення перерви у справі, посилаючись на інформацію від свого довірителя про можливість врегулювання спору. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025, у звязку із задоволенням клопотання представника відповідача-1, оголошео перерву у справі на 09.02.2026. 05.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.02.2025 о 21:00) через підсистему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» - адвокатом Лазько Сергієм Вікторовичем подано клопотання, до якого долучено заяву про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23, яка підписана директором ТОВ «МЖК «Оболонь» Антоновим О.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23 визнано необґрунтованою. Передано справу №910/20109/23 для вирішення питання про відвід суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс Оболонь" про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду апеляційної скарги у справі №910/20109/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя),судді Барсук М.А., Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» про відвід колегії суддів: Скрипка І.М. (головуючий), судді Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23. 11.02.2026 справу №910/20109/23 повернуто на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. Після повернення матеріалів справи, ухвалою суду від 11.02.2026 розгляд справи №910/20109/23 призначено на 13.04.2026. 13.04.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці. Після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки, ухвалою суду від 16.04.2026 розгляд справи №910/20109/23 призначено на 25.05.2026. 19.05.2026 в підсистемі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс «Оболонь" адвокатом Лазько Сергієм Вікторовичем сформовано заяву про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23 (зареєстрована судом 20.05.2026). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» адвоката Лазько С.В. про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23 визнано необґрунтованою. Передано справу №910/20109/23 для вирішення питання про відвід суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс «Оболонь" адвоката Лазько С.В. про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду апеляційної скарги у справі №910/20109/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя), судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» про відвід колегії суддів: Скрипка І.М. (головуючий), судді Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23. 25.05.2026, в день призначеного судового засідання, о 09 год 54 хв. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь», адвокатом Лазько С.В. до канцелярії суду подано заяву про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. від розгляду справи №910/20109/23, яка підписана директором ТОВ «МЖК «Оболонь» О.І.Антоновим. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» про відвід колегії суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О., Тищенко А.І. у справі №910/20109/23 - відмовлено. Явка представників сторін В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2026 представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.05.2026 заперечували доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, просили її відхилити з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу та в додаткових поясненнях, наданих суду. Представник відповідача-2 в судові засіданні апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні 25.05.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Судом встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» 06.10.2015 видано дозвіл №115152790877 на виконання будівельних робіт для будівництва об`єкту: «Нове будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва». 07.09.2021 Державною архітектурною-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» за № ІУ 123210902481 зареєстровано сертифікат готовності об`єкта будівництва до експлуатації XIV черги - житлового будинку 10 А за вказаного об`єкту будівництва. Зі змісту вказаного сертифікату вбачається, що датою початку будівництва вказаного об`єкту (XIV черга - житловий будинок 10 А) є 01.07.2019, замовники будівництва звільнені від сплати коштів пайової участі в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Відповідно до п. 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами), в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Згідно з листом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.11.2023 №050/18-4592 відсутні правові підстави для звільнення вказаних замовників будівництва від сплати коштів пайової участі. Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» ХIV черга - житловий будинок 10 А, який становить 8 315 632,33 грн. Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціально та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва проведено відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033). Листом від 11.08.2023 №050/18-3113 Департамент звертався до ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» з відповідною вимогою щодо підписання розрахунків і повернення їх в Департамент економіки та інвестицій для реєстрації із відповідним зверненням в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 31.08.2023. При цьому звертав увагу, що оплата пайового внеску здійснюється лише після реєстрації розрахунку в Департаменті економіки та інвестицій у встановленому порядку. Листом від 31.08.2023 №36 ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» повідомило Департамент про відсутність з 01.01.2020 у замовників будівництва обов`язку укладати з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Звертаючись до суду з вказаним позовом, прокурор посилався на те, що на час отримання відповідачами дозволу на виконання будівельних робіт та початку будівництва частина друга статті 40 Закону України «Прорегулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Сторонами не укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відповідні грошові кошти в розмірі 8 315 632,33 грн до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-IX), не сплачувалися. Отже, розмір пайової участі, який на підставі частини першої статті 1212 ЦК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів до бюджету міста Києва на користь позивача, складає 8 315 632,33 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «ФПК «ГРОСС» проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «Гержик проти України») суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України. Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103). З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності. Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30). Крім того, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який на даний час продовжено. 02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, згідно з пунктами 5 рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через засідання до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Враховуючи вищевикладене, справа розглядається колегією суддів в розумний строк. Щодо підстав звернення в даній справі прокурора з позовом в інтересах держави в особі Департаменту колегія суддів зазначає наступне. Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27). Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави". При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи. Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави". У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18). Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18. Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а відтак саме Департамент є компетентним органом, у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до позивача з листом від 09.11.2023 №15/2-891вих23 із запитом про надання інформації зокрема й щодо вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави та стягнення коштів пайової участі. Водночас Департамент, будучи обізнаним про встановлені порушення у підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив достатніх та необхідних заходів для захисту інтересів територіальної громади. Листом від 13.12.2023 № 15/2-1015вих-23 повідомив Департамент, що Київська міська прокуратура зверталась до Департаменту із відповідним запитом у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надаючи можливість відреагувати на порушення цивільно-правовим шляхом самостійно, однак відповідних заходів упродовж розумного строку Департаментом не вжито. З огляду на вказане, враховуючи, що інтереси держави потребують невідкладного захисту, прокуратура повідомила Департамент, що нею підготовлено позов про стягнення безпідставно збережених грошових коштів з відповідачів. Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не збирається робити. Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що прокурор правильно визначив департамент позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернулася до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави. У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Департаменту про стягнення коштів пайової участі. За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов обгурнтованого висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Департаменту, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду. Під час апеляційного розгляду даної справи колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, а саме: « 8.7.Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI). 8.8. До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону. 8.9. Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено. 8.10. Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. 8.11. За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. 8.12. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. 8.13. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими. 8.14. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права. 8.15. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності. 8.16. Стаття 40 № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. 8.17. Велика Палата Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, аналізуючи правову природу цих правовідносин, зробила висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності. 8.18. Крім того, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають. 8.19. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що: - з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак, якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним; - у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти зазначений договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин; - відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена; - зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає; - у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України; - у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування. 8.20. Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі). 8.21. При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. 8.22. Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року. 8.23. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. 8.24. Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. 8.25. Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. 8.26. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. 8.27. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. 8.28. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. 8.29. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21. 8.30. З метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва. 8.31. Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. 8.32. Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 8.33. Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку). 8.34. Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва / реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати (пункт 4.3). 8.35. Вказаний Порядок, зокрема, дає визначення основних понять (термінів), що вживаються в ньому, таких як "замовник", "нове будівництво" тощо, визначає орган, який здійснює залучення коштів пайової участь від імені Київської міської ради як органу місцевого самоврядування, окреслює обсяг прав і обов`язків такого органу під час розгляду звернень замовників будівництва, встановлює механізм взаємодії між ними. 8.36. Крім того, Порядок, визначає методику проведення розрахунку розміру пайової участі для об`єктів різних типів». Як встановлено судом першої інстанції, на час отримання відповідачами дозволу №115152790877 на виконання будівельних робіт для будівництва об`єкту: «Нове будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва» та початку відповідного будівництва стаття 40 Закону № 3038-VI (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020) передбачала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту,крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пунктуполягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частини перша-третя вказаної статті). Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону. Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми,таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20). Однак, на момент прийняття в експлуатацію спірного об`єкту відповідача у 2021 році статтю 40 Закону № 3038-VI виключено на підставі Закону №132-ІХ з 01.01.2020. За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ якого (у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033) пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту. Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку). За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником у повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати. Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку. Відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою: РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2 %, де: РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв.м). З урахуванням наведеного та відповідно до положень Порядку, Департаментом економіки та інвестицій КМДА, як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах, здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» XIV черги - житловий будинок 10 А, який становить 8 315 632,33 грн. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд протокольною ухвалою зобов`язав прокурора та позивача надати письмові пояснення щодо доводів апелянта про незгоду з розрахунком пайового внеску у зв`язку із будівництвом та введенням в експлуатацію житлового будинку № 10А у складі XIV черги будівництва житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 з огляду на сформований Верховним Судом правовий висновок, викладений у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 щодо здійснення такого розрахунку. Як зазначив прокурор та позивач, розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва відповідачів як замовників будівництва здійснено 23.11.2023 Департаментом, який відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, пп. 1 п. «б» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 3.3, 3.4 розділу ІІІ Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок) та п. 5.45 Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 №6025/6066 є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками. Так, протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Саме вказаним Законом чітко встановлений розмір та порядок сплати пайової участі, які підлягає перерахуванню до місцевого бюджету в даному випадку. Відповідно до п.п. 6.4.2 п. 6.4.2 Порядку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир: РПУ = Sоб`єкта х Nжитл х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв. м). Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010, затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01.10.2023), які і було використано для розрахунку суми на час звернення до суду з позовом в даній справі та відповідно до положень діючого на момент звернення до суду Порядку. За інформацією Департаменту, розрахунок здійснювався ним 23.11.2023 після звернення до вказаного органу прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням того показника опосередкованої вартості спорудження житла, що діяв на дату здійснення розрахунку. З позовом до Господарського суду міста Києва прокурор звернувся 23.12.2023. На підтвердження розміру пайового внеску, що підлягає стягненню з відповідачів, до позову додано здійснений у відповідності до норм чинного законодавства розрахунок обсягу пайової участі уповноваженого органу - Департаменту. Правовий висновок про необхідність здійснення розрахунків з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об`єктів будівництва до експлуатації, Верховний Суд сформував пізніше - 03.12.2024 у постанові у справі № 910/6226/23. У свою чергу, Департаментом на виконання вимог суду апеляційної інстанції надано додаткові пояснення та розрахунок пайового внеску, здійснений з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, станом на момент введення житлового будинку № 10А (XIV черга будівництва) в експлуатацію. Станом на момент введення житлового будинку № 10А (XIV черга будівництва) в експлуатацію, тобто станом на 07.09.2021, діяв наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01.04.2021), відповідно до якого показник опосередкованої вартості спорудження житла дорівнював 16 408, 00 грн. З урахування зазначеного, розмір пайової участі станом на момент введення об`єкта в експлуатацію, за розрахунком Департаменту, становить 5 509 727, 64 грн. Прокурор звертає увагу суду, що вказаний правовий висновок не міг бути врахований Департаментом під час здійснення розрахунку у 2023 році, адже був сформований Верховним Судом значно пізніше. ТОВ «МЖК Оболонь» у відзиві на позовну заяву посилалось виключно на недоведення прокурором підстав для представництва та на відсутність з 01.01.2020 у замовників будівництва обов`язку укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Обставини здійснення Департаментом розрахунку, розмір пайового внеску та розмір показника опосередкованої вартості відповідачами не заперечувались. У свою чергу відповідачі свій обов`язок, визначений абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону не виконали, визначені цією нормою документи для здійснення розрахунків Департаменту не надали, і за умови наявності претензій до здійснення розрахунку, могли скористатись передбаченим п.п. 5.2.4 п. 5.2 розд. V Порядку правом щодо перегляду розрахованого розміру пайової участі та надати документи для проведення Департаментом уточнюючих розрахунків або власні контрозрахунки. Отже відповідачі жодним чином до апеляційного перегляду справи в суді не виявили своєї незгоди із розрахунком Департаменту. Натомість в апеляційній скарзі ТОВ «МЖК Оболонь» надано власний розрахунок обсягу пайової участі. Вказаний розрахунок здійснено апелянтом з урахуванням 2% від загальної площі об`єкту будівництва у розмірі 16 789, 76 кв.м (відображена у розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=265382977502 9700066/optype=100) сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 07.09.2021 № ІУ 123210902481 у розділі «Об`єкти будівництва») та з урахуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України у розмірі 16 408, 00 грн. Розрахована апелянтом сума становить 5 509 727, 64 грн. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, зі змісту ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у вказаній справі (як і в даному випадку), вбачається, що у випадках встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування (п. 31 Постанови). Верховний Суд висновує, що за змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, а таке зобов`язання повинене бути виконано до прийняття об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (п. 33 Постанови). Разом з цим, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Отже, колегія суддів погоджується з проведеним відповідачем-1 (апелянтом) розрахунком пайової участі з урахуванням 2% від загальної площі об`єкту будівництва у розмірі 16 789, 76 кв.м, що підлягає сплаті (відображена у розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=265382977502 9700066/optype=100) сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 07.09.2021 № ІУ 123210902481 у розділі «Об`єкти будівництва») та з урахуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України у розмірі 16 408, 00 грн, що за вірним розрахунком апелянта становить 5 509 727, 64 грн. Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18. При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на науково-правовий висновок Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого: Абзац 2 пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки початок будівництва об`єкту не припадає на період з 01.01.2020 по 31.12.2020. Щодо вказаного доводу колегія суддів зазначає наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції, 05.03.2025 представник відповідача 1 подав до суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: копію Листа вих. № 126-01-1547 від 20.02.2025 та копію Науково-правового висновку Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Також просив поновити строк для подання вказаних доказів та визнати строк для їх подачі пропущеним з поважних причин, оскільки не міг раніше аніж до 20.02.2025 довідатись та отримати вказаний Лист від 20.02.2025 разом з Науково-правовим висновком Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який вважає вирішальним для результату цього провадження. У судовому засіданні 11.03.2025 судом першої інстанції відмовлено в поновленні строку та залишено без розгляду клопотання від 04.03.2025 про приєднання документів до матеріалів справи, подані представником ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь». Пояснення від 05.03.2025 долучено до матеріалів справи. Зміст вказаного науково-правового висновку відповідач частково відтворив у поясненнях від 05.03.2025, що долучені до матеріалів справи, а також в тексті поданої апеляційної скарги. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, вказані доводи апелянта беззаперечно спростовуються з огляду на встановлені у справі обставини в їх сукупності. Щодо доводів апелянта про неможливість застосування Порядку з редакції рішень Київради, з огляду на визнання їх судом протиправними на нечинними колегія суддів зазначає наступне. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 визнано протиправними та нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства в Україні (далі - КАС України) нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 виснувала: «Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду». Окрім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20 наголошує: «Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно- правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили. З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженнями визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності». Таким чином, процесуальним законодавством встановлено порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним і практика Верховного Суду щодо застосування положень ч. 2 ст. 265 КАС України є сталою. Враховуючи те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/44099/23 набрала законної сили з 17.10.2024, рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 є чинними та обов`язковими з моменту їх прийняття та до 17.10.2024. Як вірно відзначив суд першої інстанції, обов`язок відповідачів, як замовників будівництва, здійснити оплату пайового внеску встановлений безпосередньо приписами п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 жодним чином не звільняє їх від виконання ними обов`язку здійснити оплату пайового внеску, встановленого нормами закону. Вказаним також спростовуються доводи апелянта про те, що, акт, який хоч і втратив чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, та все ж не може бути застосований до подій, які існували до втрати ним чинності. Посилання апелянта в даному випадку на принцип «належного урядування» і необхідність виправляти помилки державних органів є недоречним і безпідставним, оскільки предмет спору становлять обов`язкові внески, які замовники будівництва зобов`язані сплатити в силу імперативної норми Закону, але не сплатили; держава не здійснювала незаконних дій, не отримувала незаконної вигоди, не уникала виконання обов`язків; товариством не набувалось нове право ні за якими нормами (в той час як у нього існував обов`язок сплатити кошти - відшкодувати місцевому бюджету його втрати у зв`язку з реалізацією проекту будівництва). Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що потягло за собою прийняття помилкового рішення в частині задоволення позову в повному обсязі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача -1, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/20109/23 підлягає частковму задоволенню, оскаржуване рішення частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови. Судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладається на відповідачів пропорційно частині задоволених вимог, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за її подання відповідачем-1 покладається на позивача пропорційно задоволеній частині апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/20109/23 задовольнити частково. 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/20109/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: « 1.Позов задовольнити частково. 2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» (проспект Івасюка Володимира, будинок 12 К, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 21618448), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «Обрій» (вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 18, офіс 6/4, місто Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39556547) до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 37993783) 5 509 727 (п`ять мільйонів п`ятсот дев`ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 64 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» (проспект Івасюка Володимира, будинок 12 К, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 21618448) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 41 322, 96 грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «Обрій» (вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 18, офіс 6/4, місто Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39556547) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 41 322, 96 грн судового збору.

5. В решті позову відмовити».

3. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» (проспект Івасюка Володимира, будинок 12 К, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 21618448) 63 128,12 грн судового збору за подання апеляційної скарги. 4.Доручити Господарському суду міста Києва видати накази. 5.Матеріали справи №910/20109/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 04.06.2026. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.О. Мальченко А.І. Тищенко