Постанова Київський апеляційний суд № 758/15083/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №758/15083/25Головуючий у І інстанції: Ларіонова Н.М. Провадження №33/824/2424/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Зосименко Г.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 17березня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Подільського районного суду міста Києва від 17березня 2026 ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративнихправопорушень, передбаченихст.ст.124,122-4 КУпАП; на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження за ст.ст.124,122-4 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Зосименко Г.Р. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною,а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,122-4 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 розпочав рух по крайній правій смузі на дозволяючий сигнал світлофору, проте потерпіла ОСОБА_3 перебігала перехрестя перед автобусом, який знаходився в середній смузі руху, вже на забороняючий (червоний) сигнал світлофору. ОСОБА_1 не мав жодної технічної можливості передбачити небезпеку для свого руху через раптову появу на його смузі руху пішохода ОСОБА_4 , яка була в навушниках та тримала телефон в руці. Навіть водій автобуса, який мав значно більшу видимість, не одразу побачив її і загальмував лише тоді, коли ОСОБА_3 встигла перед ним перебігти і фактично зіткнулась (набігла) на транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Стверджує, що коли на пішохідному переході з`явилась ОСОБА_4 , у неї залишалось 15 секунд до включення червоного світло, а вона тільки вступає на пішохідний перехід для переходу 6-смугової дороги. В обґрунтування апеляційних вимог в частині притягнення ОСОБА_1 по ст.122-4 КУпАП звертає увагу, що в ПДР не зазначено, що водій має робити у випадку, якщо пішохід відмовляється чекати на виклик поліції та самостійно залишив місце ДТП. Стверджує, що оскільки потерпіла покинула місце події, а його автомобіль почав заважати руху інших транспортних засобів, ОСОБА_1 вирішив також поїхати, без виклику поліції, будучи впевненим в тому, що конфлікт вичерпано. Вважає, що суд під час розгляду справи не забезпечив всебічного та повного з`ясування всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди та необґрунтовано дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 18.2, 2.3б та 2.10а Правил дорожнього руху, який не відповідає фактичним обставинам справи. За результатами апеляційного розглядупросить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративнихправопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, потерпілої ОСОБА_3 та її представника Шпакович О.В., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги,проаналізувавши апеляційні доводи, суд приходить до наступного висновку. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04 серпня 2025 року о 10 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Свободи та вулиці Межова в м. Києві, допустив порушення п.п.18.2 та 2.3б ПДР України, перед початком руху не переконався, що буде безпечно, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3 , яка переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переході на дозволяючий (зелений)сигнал світлофора та закінчувала перехід проїзної частини та скоїв наїзд на неї. Внаслідок ДТП автомобіль «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження з матеріальним збитками,а ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Цією ж постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04 серпня 2025 року о 10 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Свободи та вулиці Межова в місті Києві, будучи учасником ДТП, залишив місце пригоди, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 122-4 КУпАП. Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП, суд обґрунтував наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами, а саме: - протоколами про адміністративні в правопорушення серії ЕПР1 №457430 від 18.09.2025 тасерії ЕПР1 №457404 від 18.09.2025, в яких відображено обставини порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило настання дорожньо-транспортної пригоди та залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди; - схемою місця ДТП щодо місця наїзду та напрямку руху автомобіля і пішохода, дані якої дають підстави вважати, що подія дорожньо-транспортної пригоди відбулася за умов, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№457430 від 18.09.2025; - письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , підтвердженими в судовому засіданні про те, що вона переходила дорогу на зелений сигнал світлофора по проспекту Свободи. Коли вона закінчувала переходити дорогу по пішохідному переходу, на неї наїхав автомобільпід керуванням ОСОБА_1 .. Водій авто вийшов з автомобіля, накричав на неї, а потім поїхав в невідомому напрямку; - письмовим поясненнями ОСОБА_1 про те, що він у зазначеному у протоколі місці та час їхав на автомобілі «Nissan». Зупинився на перехресті в правій смузі руху. Коли загорівся зелений сигнал світлофора, він розпочав рух і в цей момент пішохід ОСОБА_3 , яка перебігала дорогу по пішохідному переходу, вибігла перед автобусом і фактично зіткнулась з його автомобілем; - висновком експертного дослідження №041-1172-2025 про те, що у ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження, а саме ЗЧМТ, струс мозку, забійна рана потиличної ділянки, садно лівого ліктьового суглобу та правого передпліччя; - висновком експерта від 31.10.2025 №235/25 про те, що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1, 8.10 ПДР України. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими апеляційні доводи захисника про те, що суддя не забезпечив всебічного та повного з`ясування всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди та необґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя не забезпечив розгляд даної справи у відповідності до вимог законодавства про адміністративні правопорушення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Стаття124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна. Таким чином, диспозиція зазначеної норми є бланкетною, оскільки для встановлення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення вона відсилає допорушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, внаслідок яких настало пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно зі ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду став протокол про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції про те, що водій ОСОБА_1 04 серпня 2025 року о 10 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Свободи та вулиці Межова в м. Києві, допустив порушення п.п.2.3б, 10.1 та 18.2ПДР України, перед початком руху не переконався, що буде безпечно, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3 , яка переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переході на дозволяючий (зелений)сигнал світлофора та закінчувала перехід проїзної частини та скоїв наїзд на неї. Внаслідок ДТП автомобіль «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження з матеріальним збитками, а ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Відповідно до п.2.3б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом10.1 ПДР України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до 18.2 ПДР України на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася на регульованому пішохідному переході. При цьому, з пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, дослідженого в судовому засіданнівідеозапису місця події та інших матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 розпочав рух на дозволяючий, зелений, сигнал світлофора, в цей час як потерпіла ОСОБА_3 продовжила рух із середини проїзної частини вже на забороняючий, червоний для пішоходів сигнал світлофора. Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у ОСОБА_1 технічної можливості своєчасно виявити небезпеку для руху заслуговують на увагу, оскільки потерпіла ОСОБА_3 , бажаючи закінчити перехід на іншу сторону дороги,пришвидшила рух та раптово з`явилась на смузі руху, по якій рухався ОСОБА_1 після того, як перебігла перед автобусом, який також розпочинав рух, частково обмежуючи оглядовість для водія ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя необґрунтовано послався у своєму рішенні на висновком експерта від 31.10.2025 №235/25, яким встановлено, що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1, 8.10 ПДР України, оскільки у своєму рішенні суд встановив недотримання водієм ОСОБА_1 п.п.2.3б та 18.2 ПДР України. Суд вважає недоведеним порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.18.2Правил дорожнього руху України, згідно якого водій при дозволяючому сигналі світлофора зобов`язаний дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Як вбачається із дослідженого судом відеозапису з місця події і не заперечується потерпілою, на момент знаходження пішохода ОСОБА_3 на середині проїзної частини, яка має по три полоси в кожному напрямку,для неї вже «загорівся`забороняючий (червоний) сигнал світлофору Відповідно до приписів п.4.9 ПДР у місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора. У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху. Крім цього, наявні у справі докази не дають можливості беззаперечно стверджувати, що водій ОСОБА_1 , розпочинаючи рух на дозволяючий сигнал світлофору, міг бачити пішохода ОСОБА_6 , яка закінчувала перехід проїзної частини відповідного напрямку рухуна забороняючий для неї сигнал світлофора та об`єктивно мав технічну можливість уникнути наїзду на ОСОБА_6 , шляхом своєчасного гальмування або виконання іншого маневру. Враховуючи викладене, наявними в матеріалах справи докази не доводиться поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.18.2 та 2.3.б ПДР. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не підтверджується належними та допустимим доказами. Водночас вимоги апеляційної скарги в частині скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Відповідно до вимог п.2.10.a ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Як встановлено судом та не заперечувалось самим ОСОБА_1 та його захисником, після дорожньо-транспортної пригоди він залишив місце події, не повідомивши працівників поліції про дорожньо-транспортну пригоду та не дочекавшись їх прибуття. Посилання захисника на те, що потерпіла самостійно залишила місце пригоди, а тому ОСОБА_1 вважав конфлікт вичерпаним, не спростовують порушення ним вимог п.2.10.a ПДР України, оскільки Правила дорожнього руху не ставлять обов`язок водія залишатися на місці ДТП у залежність від поведінки інших учасників пригоди. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, якими поза розумним сумнівом доводиться винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.п. 10.1, 18.2 та 2.3бПравил дорожнього руху України, провадження у справі, у цій частині, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, суд апеляційної інстанції залишає без змін. З наведених підстав апеляційна скарга захисника Зосименко Г.Р.підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Зосименко Г.Р. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Подільського районного суду міста Києва від 17березня 2026 року, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124,122-4 КУпАП, та закрито провадження за ст. 124, 122-4 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, змінити. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу даного правопорушення. В решті постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.Мосьондз