Постанова 4820 № 674/2341/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 674/2341/25 Провадження № 22-ц/820/1391/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року (суддя Сосна О.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2345476 від 10.09.2021 року в розмірі 28836,00 грн., а також 2422,40 грн. судового збору. Позовну заяву мотивовано тим, що 10.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 2345476 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, укладення якого здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ відповідачу забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток. Позивач зазначав, що відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 ), на рахунок якого перераховано кошти в розмірі 9 000,00 грн. 15 липня 2022 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» (на сьогоднішній день ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено Договір факторингу №2-15072022, за умовами якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, і до ОСОБА_1 за договором № 2345476 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 10.09.2021 року. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 28836,00 грн., а саме: 9000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 19836,00 грн. заборгованість по відсотках, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 . Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 рокупозовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №2345476 від 10.09.2021 у розмірі 28 836 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за укладеним кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Свеа Фінанс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення відповідачем електронного кредитного договору. Відповідач послідовно заперечував отримання одноразового ідентифікатора, введення такого коду та вчинення будь-яких дій, спрямованих на укладення договору, натомість повідомив про шахрайське використання його персональних даних та звернення до банку і правоохоронних органів із відповідними заявами. При цьому позивач не надав доказів направлення одноразового ідентифікатора саме на номер телефону відповідача, доказів його отримання, авторизації в особистому кабінеті, а також належної ідентифікації особи, яка фактично здійснювала відповідні дії. Більше того, матеріали справи містять суперечності щодо часу надсилання та використання одноразового ідентифікатора, що ставить під сумнів достовірність доводів позивача. Крім того, суд безпідставно поклав в основу рішення копії електронних документів, не забезпечивши дослідження їх оригіналів, хоча відповідач заперечував факт укладення договору та ставив під сумнів достовірність наданих позивачем електронних доказів. Також суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності доказів фактичного отримання ним кредитних коштів та обставинам кримінального провадження, відкритого за фактом шахрайських дій із використанням його персональних даних. За відсутності належного підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору та належних доказів отримання ним кредитних коштів висновок про виникнення зобов`язання є необґрунтованим і таким, що зроблений на підставі припущень. Апелянтом зазначено, що позивач здійснив нарахування процентів поза межами погодженого сторонами строку кредитування. За умовами договору кредит був наданий строком на 26 днів, тоді як значна частина заявлених до стягнення процентів нарахована після закінчення строку користування кредитом. Позивач не довів правомірності нарахування відсотків після спливу строку кредитування, не надав доказів пролонгації договору чи законних підстав подальших нарахувань, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, враховуючи наступне. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Судом встановлено, що 10.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2345476 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Договір), з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р677», відповідно до умов якого останньому надано грошові кошти в сумі 9000,00 грн. строком на 26 днів (п.1.2, 1.3 Договору), Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. Відповідно до 1.4.1. договору стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором (п.1.4.2. Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою 27929,42% річних. 1.5.2. за зниженою ставкою 3,71% річних (п.1.5. договору). Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 3.1. Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредиту протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, то клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту (п.4.2.1 Договору). Клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його авто пролонгацію,- продовження дії договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту ще на 15 календарних днів (п.4.2.2 Договору). Загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яке не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період визначений в п.1.3. Договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав (п. 4.2.5 Договору). Договір припиняється в день повного повернення Клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та штрафу/пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (за наявності). Датою закінчення строку дії Договору є дата надходження повної суми заборгованості за Договором на рахунок Товариства. У кожному випадку пролонгації/автопролонгації сума несплачених Клієнтом процентів за користування кредитом, нарахованих в період строку кредиту та в період продовженого строку (п.1.3, п.4.1.5, п.4.2.2 Договору), є простроченою та підлягає сплаті/зарахування у першу чергу, а Товариство має право на стягнення таких прострочених процентів, у тому числі у примусовому порядку (п. 4.2.6, 4.2.7 договору). Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 за №15926-0403 підтверджується факт перерахування 10.09.2021 ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через систему iPay.ua за договором на переказ коштів №ФК-19/03-21 від 12.03.2019, в сумі 9000,00 грн. на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с. 15). 10 вересня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2345476 від 10.09.2021 (а.с.16). 15 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» (ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено Договір факторингу №2-15072022, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу 2-15072022 від 15.07.2022 року загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 28836,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 19836,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.29-31). Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 змінено назву (найменування) товариства з «Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», що підтверджується випискою ТОВ «Свеа Фінанс» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата та номер запису в ЄДР 21.08.2025, 1000731070024038189. Згідно з Листом ПрАТ «Київстар» №1842/з/КТ від 20.02.2026 року електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_3 надавались станом на 10.09.2021 на умовах переплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно) без укладання письмового договору. Комунікаційним обладнанням компанії зафіксовано отримання абонентом НОМЕР_3 два вхідних SMS-повідомлень о 12 год. 50 хв. 04 сек. 10.09.2021 від відправника з унікальним ім`ям «CREDIT7», яке належить ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.77). Згідно з розрахунком заборгованості позивача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2345476 від 10.09.2021 станом на 15.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 28 836 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 19 836 грн. - заборгованість по відсотках. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 10.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2345476 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, останній підписав електронний договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що був опублікований в особистому кабінеті на веб-сайті www.credit7.ua, шляхом заповнення заявки на сайті з введеням коду підтвердження та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти, то відповідно останній погодивсяь з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, додатковим договором та паспортом споживчого кредиту і відповідно підтвердив укладення договору про надання банківських послуг та зобов`язався виконувати його умови, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 9 000,00 грн. строком на 26 днів. Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтверджено, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. З листа із вих.№ 15926-0403 від 04.03.2024 року (а.с. 15) дійсно вбачається зарахування коштів в сумі 9000 грн. на банківську карту НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 . За умовами кредитного договору сторони передбачили можливість авто пролонгації договору, а саме у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту (п.4.2.1 Договору. Загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яке не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період визначений в п.1.3. Договору). Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір містить усі істотні умови, передбачені цивільним законодавством, зокрема: предмет договору, розмір кредиту, строк користування коштами, порядок повернення кредиту, розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів та наслідки порушення зобов`язання. Так, умовами договору передбачено, що знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а стандартна процентна ставка 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом у разі невиконання позичальником умов щодо своєчасного повернення кредиту. Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта, зареєстроване місце проживання, номери мобільного телефону. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач фактично отримав кредитні кошти, а тому доводи апеляційної скарги про те, що він не знав про укладення договору, не підписував його та не погоджував його умови, спростовуються самими матеріалами справи та поданими доказами. Сам по собі факт заперечення відповідачем укладення електронного договору без надання належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень не може свідчити про недійсність правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших). Матеріали справи не містять доказів того, що договір №2345476 від 10.09.2021 був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відповідачем не заявлялося самостійних вимог про визнання цього правочину недійсним. Отже, укладений сторонами кредитний договір є чинним та обов`язковим для виконання відповідно до статті 629 ЦК України. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений строк не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 28836,00 грн, із яких: 9 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 19836,00 грн. прострочена заборгованість за процентами. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В супереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України розрахунок заборгованості відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, контррозрахунок суду не наданий. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Підписуючи кредитний договір, відповідач добровільно погодився з його умовами, у тому числі із розміром процентної ставки та порядком нарахування процентів. Вказані умови були визначені сторонами за взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. При цьому відповідач не був позбавлений можливості відмовитися від укладення договору у разі незгоди з його умовами, однак, отримавши кредитні кошти, фактично прийняв умови договору та користувався наданими коштами. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Згідно зі статтею 517 ЦК України боржник має право не виконувати зобов`язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу права вимоги. Отже, закон пов`язує правові наслідки неповідомлення боржника не з недійсністю договору відступлення права вимоги, а виключно з ризиком виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові. Судом установлено, що 15 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» ( в подальшому змінену назву на ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено Договір факторингу №2-15072022, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу 2-15072022 від 15.07.2022 року загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 28836,00 грн. з яких: 9000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 19836,00 грн. - заборгованість за відсотками. Таким чином, право вимоги перейшло у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстав для перерозподілу судового збору та стягнення витрат на правову допомогу понесені відповідачем відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук Грох Л.М. О.І. Ярмолюк