Ухвала КАС ВС № 380/11931/25

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа № 380/11931/25 адміністративне провадження № К/990/26184/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/11931/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби у вищезазначеній військовій частині; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби у зазначеній військовій частині, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні відповідно, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року визнано неповажними наведені Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, несплатою судового збору і неподанням доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що штатним розписом апелянта передбачено лише одну посаду помічника командира частини з правової роботи, а у період перебігу строку на апеляційне оскарження така посада була вакантною. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені у заяві військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. У зв`язку з цим суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження від 25 травня 2026 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються: - підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); - у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Водночас порушення норм права може виявлятися у: - застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; - незастосуванні норми, яку належало застосувати; - наданні застосованій нормі неправильного тлумачення. Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд встановив, що оскаржене судове рішення постановлено 10 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу подано 07 травня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що штатним розписом апелянта передбачено лише одну посаду помічника командира частини з правової роботи. Протягом строку на апеляційне оскарження в цій справі апелянт не був укомплектований службовою особою, уповноваженою здійснювати правовий супровід справи. Враховуючи, що наведені військовою частиною НОМЕР_1 підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнані судом апеляційної інстанції неповажними, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені скаржником обставини стосуються внутрішньої організації діяльності суб`єкта владних повноважень та не є об`єктивними і непереборними перешкодами для своєчасного подання апеляційної скарги. Апеляційний суд також зазначив, що неналежна організація процесу оскарження судового рішення та організаційні труднощі в діяльності суб`єкта владних повноважень є суб`єктивними причинами та не можуть вважатися поважними причинами пропуску процесуального строку. Водночас скаржник у касаційній скарзі жодним чином не спростовує встановлених судом апеляційної інстанції обставин та не наводить доводів щодо помилковості висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Так само касаційна скарга не містить обґрунтування того, яким чином тимчасова неукомплектованість посади помічника командира частини з правової роботи об`єктивно унеможливлювала подання апеляційної скарги у встановлений законом строк або чому зазначені обставини слід вважати такими, що не залежали від волі скаржника. Скаржником не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доведено, яким чином такі порушення вплинули на постановлення оскаржуваної ухвали. Натомість касаційна скарга містить загальні посилання на положення Конституції України, практику Європейського суду з прав людини та окремі правові висновки Верховного Суду щодо права на апеляційний перегляд справи. Однак наведення загальних положень законодавства, практики Європейського суду з прав людини та правових висновків Верховного Суду без зазначення того, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, не може вважатися належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. Отже, доводи касаційної скарги мають загальний характер та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. Право на доступ до суду кореспондується обов`язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору. Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, а тому касаційна скарга не містить передбачених КАС України підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, постановив: Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/11931/25 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяІ.В. Дашутін