Ухвала КАС ВС № 380/14644/25

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 380/14644/25 адміністративне провадження № К/990/23957/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 380/14644/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення зі складу грошового забезпечення, з розміру якого Позивачу у 2016- 2018 роках обчислювалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у 2017 році - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити Позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, включивши суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідний місяць та індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні індексації грошового забезпечення зі складу щомісячної додаткової грошової винагороди Позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні Позивачу індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди зі складу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди зі складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014- 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014- 2017 роки без врахування у їх складі індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014- 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014- 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 грудня 2025 року відмовив в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали. У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 грудня 2025 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 298 КАС України щодо дотримання строку на апеляційне оскарження. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, та документа про сплату судового збору. На виконання вимог зазначеної ухвали у встановлений судом строк скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що після надходження бюджетного фінансування військова частина НОМЕР_1 сплатила у встановленому порядку та розмірі судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 380/14644/25 та невідкладно повторно подала апеляційну скаргу. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження. Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються: - підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); - у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Водночас порушення норм права може виявлятися у: - застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; - незастосуванні норми, яку належало застосувати; - наданні застосованій нормі неправильного тлумачення. Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд встановив, що оскаржуване судове рішення постановлено 07 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу подано 20 квітня 2026 року, тобто з істотним (у декілька разів) пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 11 травня 2026 року зазначив, що, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник послався на те, що після надходження бюджетного фінансування військовою частиною НОМЕР_1 було сплачено судовий збір та невідкладно повторно подано апеляційну скаргу. Водночас суд апеляційної інстанції виходив із того, що поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами. Апеляційний суд зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів, оскільки держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що повторну апеляційну скаргу подано через декілька місяців після повернення первинної апеляційної скарги, а тому відсутні підстави вважати, що це відбулося впродовж розумного строку та без невиправданих затримок і зайвих зволікань. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та, керуючись положеннями статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Водночас скаржник у касаційній скарзі жодним чином не спростовує, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини. Крім того, скаржник не надав доказів вчинення активних дій у період із грудня 2025 року (повернення первинної апеляційної скарги) до квітня 2026 року (звернення з повторною апеляційною скаргою). Скаржником не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги. Щодо посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, Суд зауважує, що практика ЄСПЛ стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання визначених гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превальованим у правовідносинах із іншими особами. Також, саме по собі посилання скаржника на подання первинної апеляційної скарги у межах установленого строку, не свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження. Повторне подання апеляційної скарги після її повернення саме по собі не відновлює та не зупиняє перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження. Поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності об`єктивно непереборних причин суперечило б принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, та призвело б до невиправданого порушення балансу між сторонами у справі. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21. Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. Крім того, Європейським судом з прав людини здійснено розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Право на доступ до суду кореспондується обов`язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору. Сам факт дії воєнного стану та виконання військовою частиною завдань із забезпечення оборони держави не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримання процесуальних строків та не є безумовною підставою для їх поновлення без доведення причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії. Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, постановив: Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 380/14644/25 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяІ.В. Дашутін