Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/5/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Справа № 906/5/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Зенюковій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 (повний текст - 09.03.2026) у справі №906/5/26 (суддя Сікорська Н.А.) за позовом Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" про стягнення 696300,00 грн за участі представників: прокурор - Гуменюк Тетяна Володимирівна (в режимі відеоконференції); ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/5/26 задоволено позов Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 та стягнуто з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 696300,00 грн штрафу. Також стягнуто з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 8355,60 грн судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "БудКапітал Плюс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 18.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 та ПП «БудКапітал Плюс» був укладений договір №3 на поставку товару для потреб оборони на суму 6963000 грн. Початковий строк поставки був визначений до 31.03.2025, а додатковою угодою від 31.03.2025 його продовжено до 15.04.2025. Договором передбачено відповідальність за прострочення поставки та окремий штраф у розмірі 10% від ціни договору у разі повної відмови від виконання договору та непоставки товару взагалі. Апелянт вказує, що до настання кінцевого строку поставки, а саме 14.04.2025, повідомив замовника листом про неможливість своєчасного виконання договору через затримку відвантаження товару виробником. У листі підприємство запропонувало розірвати договір за взаємною згодою сторін. Після цього 16.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 в односторонньому порядку розірвала договір та в подальшому пред`явила вимогу про сплату штрафу в сумі 696300 грн, а згодом звернулася до суду. Апелянт наполягає, що невиконання договору було спричинене обставинами, які не залежали від волі підприємства. Виробник квадрокоптерів DJI - компанія SZ DJI Technology Co., Ltd. - ще 12.02.2025 повідомила своїх корпоративних партнерів про обмеження поставок продукції, зокрема моделей Mavic. У свою чергу партнер підприємства Meridein OU повідомив ПП «БудКапітал Плюс» про затримку постачання товару через дії виробника. Підприємство не мало прямих договірних відносин із виробником та не могло вплинути на виробничі чи логістичні процеси, а тому не мало реальної можливості забезпечити поставку у встановлений строк. Апелянт вважає, що такі обставини мають характер форс-мажору та звільняють його від відповідальності на підставі пункту 8.4 договору, який передбачає звільнення сторін від відповідальності у випадку виникнення обставин непереборної сили, що виникли поза волею сторін. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема на постанову від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, де зазначено, що форс-мажорні обставини можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами та не обмежуються виключно сертифікатом Торгово-промислової палати. На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно поклав на підприємство відповідальність у вигляді штрафу, не врахувавши об`єктивні причини невиконання договору та надані відповідачем пояснення щодо затримки поставки. На підставі викладеного ПП «БудКапітал Плюс» просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/5/26 у повному обсязі та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у повному обсязі, а також стягнути з прокуратури судові витрати у вигляді судового збору. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/5/26 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. 01.04.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області. 14.04.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/5/26 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в розмірі 12533,40 грн. 27.04.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору в розмірі 12533,40 грн Розпорядженням керівника апарату суду від 30.04.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Коломис В.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" та призначено розгляд апеляційної скарги на 08.06.2026 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано прокурору, позивачам у строк до 15.05.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. 14.05.2026 через систему «Електронний суд» Білоцерківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони було подано відзив на апеляційну скаргу. Прокуратура вважає, що апеляційна скарга фактично повторює позицію відповідача, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції. Основний аргумент апелянта про наявність форс-мажорних обставин є необґрунтованим і не підтверджується доказами. У відзиві наголошує, що інформація про обмеження поставок квадрокоптерів DJI була доведена виробником до партнерів ще 12.02.2025, тобто до моменту укладення договору з військовою частиною 18.02.2025. Отже, відповідач знав або повинен був знати про можливі труднощі з поставкою товару ще до прийняття на себе договірних зобов`язань. Незважаючи на це, він добровільно взяв участь у тендері, був визнаний переможцем та уклав договір на поставку. Прокуратура підкреслює, що відносини між відповідачем та його іноземним постачальником є наслідком власного господарського вибору підприємства. Ризики, пов`язані з діяльністю контрагентів, логістикою чи поставками комплектуючих, є звичайними підприємницькими ризиками та не можуть автоматично перекладатися на державного замовника. Відповідач не довів, що не мав можливості придбати товар в інших постачальників або вжити інших заходів для належного виконання договору. Також прокурор зазначає, що наданий лист китайської компанії не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між повідомленими труднощами та повною неможливістю виконання договору. У листі відсутні відомості про строки виконання конкретного замовлення відповідача та відсутні докази того, що поставка товару була об`єктивно неможливою. Окремо спростовує посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №912/3323/20. Прокуратура вказує, що зазначена справа стосувалася розірвання договору оренди через карантинні обмеження та істотну зміну обставин, а не відповідальності за невиконання договору оборонної закупівлі. Більше того, навіть у зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність форс-мажорних обставин. Тому наведена постанова не підтверджує позицію відповідача. Натомість прокуратура посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 20.01.2026 у справі №902/44/25, де суд зазначив, що обставини, які були відомими або передбачуваними на момент укладення договору, не можуть визнаватися істотною зміною обставин чи підставою для звільнення від відповідальності. Верховний Суд також наголосив, що проблеми контрагентів або виробників належать до сфери комерційного ризику постачальника. Таким чином, прокуратура вважає доведеним факт повного невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, наявність передбачених договором підстав для застосування штрафу у розмірі 10% від вартості договору та відсутність будь-яких форс-мажорних обставин, які могли б звільнити ПП «БудКапітал Плюс» від відповідальності. У зв`язку з викладеним прокуратура просить апеляційний суд скаргу Приватного підприємства «БудКапітал Плюс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/5/26 залишити без змін. У судове засідання суду апеляційної інстанції 08.06.2026 з`явився прокурор в режимі відеоконференції. Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку; причини неявки не повідомили. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.06.2026 прокурор Гуменюк Тетяна Володимирівна заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення у справі. Просила апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «БудКапітал Плюс», а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/5/26 залишити без змін. Розглядом матеріалів справи встановлено наступне. 18.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (постачальник, відповідач) було укладено договір №3 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (а.с.9-11). Як погоджено у п.п.1.1., 1.2. договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовникові товар, зазначений у Специфікації (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а Замовник прийняти і оплатити товар. Підставою для укладення договору є постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (п.1.4. договору). Згідно з п.3.1. загальна вартість договору визначена на підставі додатку №1 до даного договору та складає 6963000,00 грн. без ПДВ. Відповідно до п.4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату. Пунктом 5.1. договору погоджено строк поставки товарів: з моменту укладення договору по 31.03.2025. Як погоджено у п.п.7.2.1. договору сторони погодили, що за порушення строків визначених пунктом 5.1. договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни. Відповідно до п.7.2.4. договору встановлено, що у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п.3.1.). Цей договір набирає чинності з дати підписання договору та діє до 31.12.2025 (п.10.1. договору). Договір №3 від 18.02.2025 підписано представниками сторін та підписи скріплено печатками Військової частини та Приватного підприємства "БудКапітал Плюс". У Специфікації, яка є додатком №1 до договору №3 від 18.02.2025, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить - 6963000,00 грн (а.с.12). 31.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "БудКапітал Плюс" укладено додаткову угоду №1 до договору №3 від 18.02.2025, якою внесено до пункту 5.1 договору зміни та викладено його у наступній редакції: 5.1 Кінцевий строк (термін) поставки товару - 15.04.2025. У разі поставки товару партіями, строк поставки кожної партії зазначається у додатку №1 до договору. Кінцевий строк останньої партії не може бути пізніше строку дії договору (а.с.14). Додатком №1 до додаткової угоди №1 Специфікація погоджено замовником і постачальником найменування товару, його загальну кількість, а також його загальну вартість - 6963000,00 грн (а.с.15). 14.04.2025 ПП БудКапітал Плюс листом за вих.№1404-02 повідомило Військову частину НОМЕР_1 про неможливість поставити товар у визначені терміни у зв`язку з затримкою відвантаження виробником товару. Вказано, що інформація щодо строку відновлення відвантаження не повідомляється, тому ПП Буд Капітал Плюс просило розірвати даний договір за взаємною згодою сторін, визначивши це додатковою угодою (а.с.16). 16.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 , на підставі пунктів 6.2.1 та 11.4 Договору, в односторонньому порядку розірвала договір, реалізувавши передбачене умовами договору право. Факт розірвання оформлено додатком №3 до договору, який разом із письмовим повідомленням про розірвання направлено ПП БудКапітал Плюс (а.с.17, 18). 19.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 за вх.№1664/1/5/645 направлено на адресу ПП БудКапітал Плюс лист щодо необхідності сплатити штраф за невиконання умов договору (а.с.19). 29.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ПП БудКапітал Плюс направлено претензію №5 щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2.4. Договору у розмірі 696300,00 грн (а.с.21, 22). Відповідач вказану претензію залишив без відповіді. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне: Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст.1311 Конституції України у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді. Як вбачається з приписів ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України Про прокуратуру, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правовий висновок, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. За такого, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом. З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листами від 18.11.2025 №2702вих.-25 та №2703вих.-25 повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів позовного характеру (а.с.29-32). Надалі 12.12.2025 прокурором повторно направлено повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (а.с.35, 36). Листами Міністерства оборони України повідомлено про намір вжиття заходів позовного характеру, однак Військова частина НОМЕР_1 поінформувала про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору (а.с.33, 34, 37, 38). Доказів самостійного звернення уповноважених органів до суду у розумний строк матеріали справи не містять. Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом від 26.12.2025 №3062вих.-25 повідомила Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про самостійне пред`явлення прокуратурою позову в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи бездіяльність компетентних органів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави, оскільки у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави. По суті позовних вимог колегія суддів враховує наступне. Як передбачено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Застосування статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019 у справі №355/385/17). Зобов`язання між сторонами виникли на підставі Договору №3 від 18.02.2025 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел, який є по суті договором поставки. Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що передача товару постачальником є основним його обов`язком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу. При цьому передача товару має здійснюватися з дотриманням правил про строк, місце та спосіб виконання зобов`язань. Згідно з ч.1 ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.665 ЦК України). Відповідно до специфікації поставка товару загальною вартістю 6963000,00 грн мала відбутись у строк до 15.04.2025. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як передбачено п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пунктом 7.2.4. Договору встановлено, що у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п.3.1.). Як підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав. Колегія суддів враховує, що лист відповідача від 14.04.2025 містить не повідомлення про тимчасове відтермінування поставки чи пропозицію погодити новий строк виконання зобов`язання, а прохання розірвати договір у зв`язку з неможливістю його виконання. Таким чином, зміст зазначеного листа свідчить про усвідомлення відповідачем неможливості поставки товару та фактичну відмову від подальшого виконання прийнятого на себе зобов`язання, що повністю узгоджується з підставами застосування штрафу, передбаченого пунктом 7.2.4 договору. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність пред`явленого позивачем позову про стягнення штрафу у розмірі 696300,00 грн, що складає 10% від ціни договору. При цьому наведений позивачем розрахунок штрафу є арифметично правильним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства. Вказане також було встановлено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені строки здійснення поставки товару. На переконання суду апеляційної інстанції, наданий відповідачем лист компанії SZ DJI Technology Co., Ltd. свідчить лише про наявність певних обмежень у поставках продукції виробника, однак не підтверджує неможливість виконання саме договору №3 від 18.02.2025, не містить інформації про строки виконання конкретного замовлення відповідача та не доводить відсутність можливості придбання товару в інших постачальників. Як обгрунтовано звертає увагу прокурор, у постанові від 20.01.2026 у справі №902/44/25 Верховний Суд дійшов висновків, що обставини, які за своєю природою були відомими та передбачуваними ще на момент укладення договорів, не можуть визнаватися такими, що становлять істотну зміну обставин у розумінні законодавства, і відповідно не створюють правових підстав для внесення змін до істотних умов договорів щодо продовження строків виконання зобов`язань. При цьому колегія суддів враховує, що інформація про обмеження поставок продукції DJI була доведена до партнерів виробника ще 12.02.2025, тобто до укладення Договору від 18.02.2025. Відтак такі обставини не можуть вважатися непередбачуваними для відповідача. Крім того, для звільнення від відповідальності сторона повинна довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини були надзвичайними, невідворотними саме для неї та перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Надані відповідачем документи не підтверджують, що поставка товару була об`єктивно неможливою. Вони лише свідчать про ускладнення отримання продукції від обраного відповідачем постачальника, що саме по собі не виключало можливості виконання договору іншими способами. Апеляційний суд також враховує, що неможливість належного виконання зобов`язання контрагентом боржника, відсутність у нього необхідного товару, фінансові труднощі чи порушення зобов`язань третіми особами належать до сфери господарського ризику суб`єкта підприємницької діяльності та не звільняють його від відповідальності перед кредитором. Відтак обставини, пов`язані з діяльністю виробника або посередника, з яким відповідач самостійно обрав співпрацювати, не можуть бути покладені на державного замовника та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договору. Крім цього слід відмітити, що всупереч п.8 Договору, матеріали справи не містять доказів належного своєчасного повідомлення замовника про виникнення зазначених обставин після їх настання. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що Господарський суд Житомирської області дійшов правильного висновку про задоволення позову Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави та стягнення з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 696300,00 грн штрафу. Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/5/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено 10.06.2026. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В. Суддя Романюк Ю.Г.