Ухвала КГС ВС № 902/44/25

УХВАЛА 10 листопада 2025 року м. Київ cправа № 902/44/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" на рішення Господарського суду Вінницької області у складі судді Яремчука Ю. О. від 19.06.2025 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю., Коломис В. В., Розізнана І. В. від 23.09.2025 за позовом Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 86 447 843,67 грн штрафу, ВСТАНОВИВ: Рішенням від 19.06.2025 у справі № 902/44/25 (з урахуванням ухвали від 30.06.2025 про виправлення описки) Господарський суд Вінницької області позов задовольнив частково. Визнав недійсними: додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект". Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" на користь Міністерства оборони України 16 211 273,30 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, 9 433 118,94 грн штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів, 790 527,77 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовив. Постановою від 23.09.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25. 20 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 в частині, у якій позов задоволено щодо вимог немайнового характеру (тобто, в частині визнання недійсними додаткових угод про зміну строку поставки товару за контрактами); ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 03 листопада 2025 року на адресу Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" надійшла "заява про усунення недоліків", в якій скаржник просить долучити до матеріалів касаційної скарги платіжну інструкцію № СХ5К-С77Х-126Е-5В1К від 31.10.2025 про сплату 33 913,60 грн судового збору. Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З тексту касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій: - не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у cправі № 927/282/25, від 10.04.2025 у cправі № 924/602/24, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21, про можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження; - не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у cправі № 924/602/24 та у справі № 927/863/23 (без зазначення дати постанови), про те, що суд має зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, тобто що суд має вказати якою нормою законодавства (а не просто судовою практикою) передбачено, що об`єктивні істотні обставини, у зв`язку із якими внесені зміни щодо строків поставки товару, мають виникати до початку процедури укладення договору про закупівлю; - не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, про те, що поданий відповідачем сертифікат Вінницької ТПП є належним доказом виникнення істотних обставин, у зв`язку із якими змінено строки поставки товару. Водночас, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Всупереч наведеному, в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" не наведено конкретно яка/які саме норма/норми права неправильно застосована/порушена/не застосована судами першої та/або апеляційної інстанцій у взаємозв`язку із наведеними постановами Верховного Суду. Також, в обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду "про можливість або неможливість внесення змін (укладення додаткової угоди) в частині строку поставки товару до договору про закупівлю, який укладений за спрощеною процедурою в умовах війни, якщо об`єктивні обставини, що зумовлюють пролонгацію договору, виникли після направлення оферти та після проведення процедури переговорів, але до моменту проставлення підпису у договорі поставки з боку виконавця договору.". Однак у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм. Поряд із цим, пославшись у касаційній скарзі на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як одну з підстав касаційного оскарження, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" не обґрунтувало цю підставу касаційного оскарження належним чином, оскільки не вказало, яку саме норму права судами першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах. Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. За приписами частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом належного обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій ухвалі. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко