Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/3147/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3147/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 (повне рішення складено 23.03.2026, суддя Стороженко О.Ф.) у справі № 914/3147/25 за позовом Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м.Дрогобич, в інтересах держави, в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від імені якого діє Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди в сумі 188 189,95 грн, завданої порушенням природоохоронного законодавства Господарський суд Львівської області в рішенні від 11.03.2026 у справі № 914/3147/25 ухвалив: - задоволити повістю позов Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради Львівської області; - стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», від імені якого діє Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 188 189,95 грн шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства та 2 422,40 грн судового збору. При ухваленні рішення місцевий суд виходив з того, що встановлено факт незаконної рубки дев`яти дерев породи дуб у кварталі 103 (виділ 2) Воля-Якубівського лісництва, що підтверджується актом огляду, матеріалами кримінального провадження та висновком судової інженерно-екологічної експертизи, якими визначено розмір шкоди у сумі 188 189,95 грн, при цьому особу порушника не встановлено, у зв`язку з чим відповідальність покладено на постійного лісокористувача як суб`єкта, зобов`язаного забезпечувати охорону лісу відповідно до Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача протиправної бездіяльності щодо неналежного забезпечення охорони лісових насаджень, що перебуває у причинному зв`язку із заподіяною шкодою, у зв`язку з чим встановлено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а доводи відповідача щодо відсутності підстав для відповідальності та недоведеності розміру збитків відхилено як необґрунтовані. Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради Львівської області. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2026, склад колегії з розгляду справи № 914/3147/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», поданою на рішення Львівської області від 11.03.2026 у цій справі. 16.04.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/3147/25. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» зазначено, що: - для покладення деліктної відповідальності за ст.1166 ЦК України, обов`язковою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. Прокурором не доведено наявності протиправної бездіяльності відповідача. За відсутності встановленого правопорушника незаконна рубка не може автоматично інкримінуватися постійному лісокористувачу; - норми Лісового кодексу України встановлюють загальний обов`язок постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів, однак не містять прямої правової норми, яка б передбачала його матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну третіми невстановленими особами. Така відповідальність не може презюмуватися та підлягає доведенню через встановлення конкретного порушення покладених на відповідача обов`язків. Відтак законодавство не передбачає автоматичного покладення майнової відповідальності на постійного лісокористувача у разі незаконних дій невстановлених осіб, а тому стягнення шкоди за таких умов є юридично необґрунтованим і суперечить принципу індивідуальної відповідальності; - висновок судової інженерно-екологічної експертизи та протоколи огляду місця події не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, оскільки не містять повного обстеження, належної методики вимірювань, ідентифікації пнів та підтвердження правильності розрахунків. Відсутність участі Державної екологічної інспекції України та, відповідно, відсутність належного офіційного акту за результатами здійснення державного нагляду істотно знижує доказову силу поданих позивачем матеріалів щодо визначення розміру шкоди. Саме Державна екологічна інспекція України уповноважена здійснювати перевірки, фіксувати фактичні обставини порушень та складати обов`язкові для врахування акти, на підставі яких можуть формуватися висновки щодо наявності порушення та розміру шкоди. Натомість, у даній справі розрахунок збитків базується виключно на матеріалах кримінального провадження, без залучення контролюючого органу та без проведення ним самостійної перевірки. Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке: - відповідач, як постійний лісокористувач, зобов`язаний забезпечувати охорону та збереження лісового фонду, у тому числі запобігати незаконним рубкам. Визначальним є не особа безпосереднього правопорушника, а факт невиконання відповідачем обов`язку щодо охорони лісу на закріпленій території. Саме така бездіяльність створює підстави для деліктної відповідальності, незалежно від того, ким фактично здійснено незаконну вирубку; - у спірних правовідносинах доведено всі елементи складу делікту: протиправну бездіяльність відповідача, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю та шкодою, а також презумпцію вини відповідача. Шкода підтверджена належними доказами, а її виникнення обумовлено невиконанням обов`язків щодо охорони лісових насаджень. Таким чином, підстави для звільнення від відповідальності відсутні; - висновки експертиз, акти та інші матеріали, подані прокурором, є належними та допустимими доказами, які в сукупності підтверджують факт незаконної рубки та розмір шкоди. Відсутність перевірки контролюючого органу або акта Державної екологічної інспекції не спростовує факту правопорушення, оскільки такі документи не є єдиною та виключною підставою для доведення шкоди; - сформована практика Верховного Суду підтверджує, що постійні лісокористувачі несуть відповідальність за шкоду, завдану незаконними рубками, у разі невиконання обов`язків щодо охорони лісу. Відповідальність настає, також, у випадках, коли рубки здійснені невстановленими третіми особами, якщо лісокористувач не забезпечив належного захисту території. Дрогобицька міська рада Львівської області також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому висловила заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке: - положення лісового законодавства прямо покладають на постійних лісокористувачів обов`язок щодо забезпечення охорони та збереження лісових ресурсів. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, відповідальність за шкоду, завдану лісу внаслідок незаконної рубки, покладається на постійного лісокористувача незалежно від встановлення безпосереднього виконавця правопорушення. Юридично значимими є факти перебування земельної ділянки у користуванні відповідача, настання шкоди та невжиття належних заходів охорони. Такий підхід узгоджується з положеннями ст.1166 ЦК України та принципом презумпції вини у деліктних зобов`язаннях, що покладає на відповідача обов`язок доведення відсутності своєї вини; - доводи апелянта про недоведеність конкретного переліку невжитих заходів є необґрунтованими, оскільки законодавство не містить вичерпного переліку таких заходів. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сам факт вжиття окремих дій, зокрема виявлення правопорушення чи повідомлення правоохоронних органів, не свідчить про належне виконання обов`язку з охорони лісу. Оцінюватись повинна саме загальна ефективність системи охорони, а не формальне здійснення окремих дій. Відтак, встановлені судом першої інстанції обставини щодо неналежного забезпечення охорони лісу залишаються доведеними; - відсутність акта перевірки Державної екологічної інспекції не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки він не є виключним або обов`язковим доказом у спорах про відшкодування шкоди довкіллю. Факт завдання шкоди може підтверджуватися сукупністю належних і допустимих доказів. Крім того, висновок експерта, у тому числі складений у межах іншого провадження, є допустимим доказом, а визначення методики дослідження належить до дискреції експерта. У даній справі місце, факт та обсяг шкоди підтверджені належними доказами, які були всебічно оцінені судом першої інстанції, що виключає підстави для скасування рішення. З огляду на приписи ч.10 ст.270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін. Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини: Згідно з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 10.05.2023, складеним філією «Дрогобицьке лісове господарство» державного підприємства «Ліси України», у кварталі 103, виділі 2 Воля-Якубовського лісництва, розташованому поблизу села Вороблевичі Дрогобицького району, виявлено незаконну рубку дев`яти дерев породи дуб звичайний, внаслідок чого державі заподіяно шкоду. Лісопорушника на момент складання акта не встановлено. Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області під час реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження № 120231411100000422 від 19.05.2023, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 Кримінального кодексу України, за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявою філії «Дрогобицьке лісове господарство» державного підприємства «Ліси України» щодо виявлення незаконної рубки дев`яти дерев породи дуб у кварталі 103, виділі 2 Воля-Якубовського лісництва. Факт незаконної рубки підтверджено також у межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження під час огляду місця події, проведеного у зазначеному кварталі та виділі, де встановлено наявність незаконно зрубаних дев`яти дерев породи дуб звичайний діаметрами 24, 28, 32, 40, 48, 48, 48, 48 та 56 сантиметрів. Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції у Львівській області № 06-3091 від 27.09.2023, за результатами проведеного розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 103, виділі 2 Воля-Якубовського лісництва, сума збитків, обчислена згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», становить 188 189 гривень 95 копійок. У межах зазначеного кримінального провадження проведено судову інженерно-екологічну експертизу щодо визначення розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев із порушенням вимог лісоохоронного законодавства. За результатами проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертизи складено висновок експерта № 5187-Е від 25.01.2024, відповідно до якого розмір шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок незаконної рубки дев`яти дерев породи дуб звичайний у зазначеному місці, становить 188 189,95 грн. Наказом Генерального директора державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1812 припинено філію «Дрогобицьке лісове господарство» шляхом її закриття з передачею активів та пасивів до філії «Карпатський лісовий офіс» відповідно до затвердженого передавального акта; наказом від 31.12.2024 № 2340 затверджено передавальний акт активів, пасивів, матеріалів лісовпорядкування та документів, що підтверджують речові права на майно та земельні ділянки; наказом від 04.04.2025 № 773 затверджено нову редакцію Положення про філію «Карпатський лісовий офіс», яким визначено, що вона є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», діє від його імені та в його інтересах, здійснює делеговані функції, не є юридичною особою, а також уповноважена представляти підприємство в судах із правом самопредставництва. У зв`язку з наведеним, усі майнові права та обов`язки, пов`язані з діяльністю припиненої філії «Дрогобицьке лісове господарство», перейшли до державного підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», як правонаступника. У зв`язку з відсутністю встановлених осіб, які вчинили незаконну рубку дерев, прокуратура звернулась з позовом до постійного лісокористувача, оскільки відповідно до положень Лісового кодексу України, на постійних лісокористувачів покладено обов`язок забезпечення охорони і збереження лісових насаджень, у тому числі запобігання незаконним рубкам. У зв`язку з цим шкода, завдана інтересам держави, підлягає відшкодуванню постійним лісокористувачем філією «Карпатський лісовий офіс» державного підприємства «Ліси України», як правонаступником відповідного суб`єкта господарювання. Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків: Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом чи здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні повноваження прокурора жодним з учасників справи не оспорюються, доводів щодо порушення порядку реалізації ним представницької функції апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи не підтверджується існування підстав для висновку про відсутність у прокурора передбачених законом повноважень на звернення до суду в даному випадку. За приписами ст.19 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України), постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. Положеннями ст.63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з п.5 ч.1 ст.64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. Частиною 5 ст.86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачають здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів. За приписами ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Відповідно до ст.107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Статтею 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Системний аналіз положень ст. ст. 86, 105 та 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17). Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства та судової практики свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної рубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку, вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Згідно зі ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій. Із встановлених судом обставин вбачається, що незаконна рубка дерев відбулася в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. На постійного лісокористувача законом покладено обов`язок здійснювати комплекс організаційних, превентивних та контрольних заходів, спрямованих на збереження лісових насаджень і недопущення їх незаконного знищення. Такий обов`язок має активний характер і передбачає не формальне закріплення функцій охорони, а їх реальне виконання. Факт незаконної рубки сам по собі не утворює автоматичної підстави для покладення відповідальності. Водночас, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належної організації охорони відповідної лісової ділянки та, що шкода виникла незалежно від його поведінки. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про належне та ефективне здійснення відповідачем заходів охорони лісу у період, коли була вчинена незаконна рубка, або про існування об`єктивних обставин, що виключали можливість запобігання такому правопорушенню. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували системність контролю, достатність організаційних заходів чи неможливість запобігти заподіянню шкоди навіть за умов належного виконання обов`язків. За таких обставин, встановлений факт незаконної порубки в межах підвідомчої відповідачу території у сукупності з відсутністю доказів належного виконання ним обов`язків щодо охорони лісу свідчить про наявність протиправної бездіяльності. Саме невжиття або неналежне вжиття заходів охорони створило умови, за яких треті особи отримали можливість здійснити незаконну рубку, що зумовило заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Порушення відповідачем встановленого законом обов`язку із забезпечення охорони лісу перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням негативних наслідків, оскільки за належної організації охорони заподіяння шкоди у встановленому розмірі було б об`єктивно ускладненим або унеможливленим. Відповідно до загальних засад деліктної відповідальності вина заподіювача шкоди презюмується. Обов`язок доведення відсутності вини покладається на особу, яка заперечує проти позову. Відповідач не довів, що вжив усіх необхідних і достатніх заходів для належного виконання покладених на нього функцій охорони лісу, а тому презумпція його вини не спростована. Доказів на спростування правильності проведених розрахунків завданої шкоди чи контррозрахунку проведених нарахувань відповідач не надав. Слід звзнвчити, що обставини порушення лісового законодавства та розмір шкоди можуть встановлюватися іншими (крім акта перевірки) належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема протоколами огляду місця події, актами обстеження, матеріально-грошовою оцінкою лісосіки та висновками судових експертиз, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом. Судова колегія враховує викладену у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19 правову позицію, у відповідності до якої, при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження у іншій справі, в тому числі цивільній, кримінальній, адміністративній. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження у іншій справі оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. В постанові Верховного суду від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 касаційний суд зазначив про допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, а згідно з постановою Верховного суду від 21.01.2021 у цій же справі № 461/3675/17 зазначено, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи. Крім того, в постанові Великої палати Верховного суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 з приводу використання доказів, які зібрані в межах кримінального провадження надано правову позицію, відповідно до якої зазначено, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Відсутність натурного обстеження не впливає на допустимість висновку експерта, оскільки характер дослідження у даній категорії справ допускає проведення розрахунків на підставі документально зафіксованих даних про кількість, діаметри та породи зрубаних дерев. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність встановленої особи безпосереднього правопорушника виключає відповідальність постійного лісокористувача, є необґрунтованими, оскільки у даному випадку підставою відповідальності є не факт заподіяння шкоди невстановленою третьою особою, а саме неналежне виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків щодо організації охорони та захисту лісових насаджень, що створило умови для вчинення незаконної рубки. Відповідальність постійного лісокористувача у подібних правовідносинах має деліктний характер і ґрунтується на презумпції вини, яка не спростовується самим лише посиланням на невстановлення безпосереднього виконавця правопорушення. Посилання апелянта на відсутність спеціальної норми, яка б прямо передбачала його майнову відповідальність за дії третіх осіб, є безпідставним, оскільки така відповідальність випливає із системного аналізу положень ст.19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України та ст.1166 ЦК України, які в сукупності передбачають обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення встановлених правил ведення лісового господарства, включно з неналежною організацією охорони лісів. За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи. Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення. Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В: В задоволенні вимог апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» відмовити. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі № 914/3147/25 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Справу повернути в місцевий господарський суд. Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік