Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3698/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3698/25 Суддя першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Файдюка В.В., суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФ в Чернігівській області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 лютого 2025 року №254150033933 про відмову позивачу у перерахунку пенсії і зв`язку з переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п. 10 розд. ХІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача з 13 лютого 2025 року з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до п. 10 розд. ХІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 30 травня 1994 року по 19 грудня 2016 року, обчисливши таку пенсію виходячи з 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12 лютого 2025 року №11/25-01-10-02-26 та від 12 лютого 2025 року №12/25-01-10-02-06. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.02.2025 за №254150033933 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії щодо переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 30.05.1994 по 19.12.2016 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2025 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII. Оскільки позивач у період з 30 травня 1994 року по 19 грудня 2016 року безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця та обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні ранги державного службовця та спеціальні звання, такі періоди роботи (служби), що складає більше двадцяти років, належить зарахувати до стажу державної служби. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не врахував, що посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, не належать до посад державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу», а відтак прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з огляду на відсутність у неї відповідного стажу державної служби. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що аргументи апеляційної скарги повністю спростовуються нормами чинного законодавства, а посилання апелянта на позицію Верховного Суду у справі №500/1404/23 є помилковим з огляду на відмінність обставин справи. Відзиву на апеляційну скаргу від ГУ ПФ в Чернігівській області не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 09 червня 2026 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в Дніпропетровській області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12 серпня 1987 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала з 30 травня 1994 року по 12 грудня 2016 року на різних посадах у податкових органах. 13 лютого 2025 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області заяву про призначення/переведення з пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». До заяви додано зокрема, довідки від 12 лютого 2025 року №11/25-01-10-02-26 та №12/25-01-10-02-06, видані Головним управлінням ДПС у Чернігівській області. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався ГУ ПФ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 20 лютого 2025 року №254150033933 відмовило ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01 травня 2016 року у заявниці відсутній необхідний стаж на посадах державного службовця, адже дія Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII не поширюється на осіб, яким присвоюються спеціальні звання. Про вказане рішення ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ ПФ в Чернігівській області від 21 лютого 2025 року №2500-0205-8/12793. Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ в Дніпропетровській області про відмову в переведенні на пенсію державного службовця, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII). Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Як було встановлено раніше, єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за нормами Закону № 3723-ХІІ ГУ ПФ в Дніпропетровській області визначено недостатній стаж державної служби, який полягає у незарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 на посадах в органах державної податкової служби з 30 травня 1994 року по 19 грудня 2016 року, оскільки, на думку ГУ ПФ в Дніпропетровській області, ці посади не відносяться до категорій посад, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ. Так, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Приписи абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Колегія суддів звертає увагу, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ) та Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 1992 року № 559 «Питання державної податкової служби в Україні» затверджено Положення про спеціальні звання службових осіб державних податкових інспекцій, в якому закріплене, зокрема, таке спеціальне звання як «інспектор податкової служби ІІІ рангу», який присвоєний позивачу наказом від 04 листопада 1994 року №48-л. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 року №258 затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби, серед яких, зокрема, визначено такі спеціальні звання як: «інспектор податкової служби ІІ рангу» та «радник податкової служби ІІІ рангу». Указані спеціальне звання присвоєні позивачу 01 листопада 1999 року та 30 жовтня 2003 року відповідно. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року №1169 «Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби» позивачу присвоєно 01 січня 2014 року спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу». У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу», який присвоєно позивачу 01 січня 2024 року, прирівнюється до 6 рангу державного службовця. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Указані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а, від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17. Крім того, відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, оскільки позивач з 30 травня 1994 року по 01 травня 2016 року безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) ОСОБА_1 , що складає більше двадцяти років, підлягає зарахуванню до стажу державної служби. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період проходження служби у податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а відтак і про обґрунтованість його висновків про необхідність скасування спірного рішення ГУ ПФ в Дніпропетровській області від 20 лютого 2025 року №254150033933 про відмову у перерахунку пенсії щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Водночас, покладаючи на відповідача обов`язок із зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача у податкових органах з 01 травня 2016 року по 19 грудня 2016 року, суд першої інстанції не врахував такого. Як вже було зазначено вище, при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №

283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Указаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, в якому зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб. Таке застосування норм пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII здійснено Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що стаж, набутий на посадах державної служби після 01 травня 2016 року, зараховується до страхового стажу, а не стажу державної служби, а відтак позовні вимоги в частині необхідності зарахування до стажу державної служби позивача періоду її роботи у податкових органах з 01 травня 2016 року по 19 грудня 2016 року помилково задоволені судом першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині періоду, який зараховується до стажу державної служби позивача. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про наявність у позивача достатнього для призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» стажу державної служби, однак помилково вказав на необхідність зарахування до стажу державної служби періоду після 01 травня 2016 року. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній та резолютивній частинах. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та шляхом заміни в абзаці третьому його резолютивної частини дати, до якої необхідно зарахувати позивачу стаж державної служби - « 30.04.2016» замість « 19.12.2016». Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - змінити у мотивувальній частині та викласти пункт третій його резолютивної частини у такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 30.05.1994 по 30.04.2016 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2025 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.». В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 09 червня 2026 року.