Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6573/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6573/20 Суддя першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на прийняте у порядку письмового провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФ в Чернігівській області та скасування рішення від 10.12.2020 року про відмову в нарахуванні пенсії державного службовця згідно ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723 «Про державну службу»; - зобов`язання Відповідача зарахувати стаж роботи в органах Податкової служби період з 09.06.2009 року по 22.10.2020 року до стажу державної служби; - зобов`язання Відповідача з 04.12.2020 року призначити та виплачувати Позивачу пенсію державного службовця з урахуванням довідки від 03.12.2020 року №139/25-01-10-02-07 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки від 03.12.2020 року №140/25-01-10-02-07 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ в Чернігівській області від 10.12.2020 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». - зобов`язано ГУ ПФ в Чернігівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 в органах Податкової служби період з 09.06.2009 року по 22.10.2020 року до стажу державної служби; - зобов`язано ГУ ПФ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», із врахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посади в органах податкової служби у період з 09.06.2009 року по 22.10.2020 року, на яких працювала ОСОБА_1 , належать до державної служби в силу приписів ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), то ГУ ПФ в Чернігівській області безпідставно відмовило Позивачу у нарахуванні пенсії державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723 (далі - Закон №3723), не врахувавши указаний період роботи до стажу державної служби. Разом з тим, суд зазначив, що оскільки питання призначення пенсій належить до виключної компетенції територіальних управлінь Пенсійного фонду України, то, з метою недопущення втручання до дискреційних повноважень Відповідача, належним способом захисту прав є зобов`язання останнього повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки посади працівників податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723, то зарахування періоду роботи з 09.06.2009 року до 22.10.2020 року до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державному службовцю, немає підстав. Окремо зауважує, що покладення на ГУ ПФ в Чернігівській області обов`язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 свідчить про втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що і станом на 01.05.2016 року (дату втрати чинності Законом №3723), і на момент звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії остання мала більше 10 років стажу державної служби, що давало їй право на призначення пенсії. Наголошує на помилковості доводів Апелянта про неможливість віднесення періоду роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, оскільки це суперечить приписам ст. 344 ПК України і Порядку №283. Окремо наголошує на відповідності обраного судом першої інстанції способу захисту практиці Верховного Суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в Чернігівській області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в Чернігівській області та з червня 2020 року отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Із змісту записів у трудовій книжці від 22.04.1986 року серії НОМЕР_1 остання з 09.06.2009 року по 22.10.2020 року працювала в органах Державної податкової служби (а.с. 15-23). Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявою, в якій просила перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС у Чернігівській області від 03.12.2020 року №139/25-01-10-02-07 та від 03.12.2020 року №140/25-01-10-02-07 (а.с. 13-14). Разом з тим, Відповідач листом від 18.12.2020 року №2500-1505-8/50323 повідомив, що рішенням від 10.12.2020 року Позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки стаж роботи заявника на посадах податкової інспекції (період з 09.06.2009 року по 22.10.2020 року) не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723, адже ці посади не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 указаного Закону та актами Кабінету Міністрів України. Також зазначив, що стаж державної служби Позивача складає 15 років 6 місяців 21 день (а.с. 6-8). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 37 Закону №3723, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII (далі - Закон №889-VІІІ), ст. 344 Податкового кодексу України, а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки служба в податкових органах належить до державної служби. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За правилами п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Так, згідно ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у зразковій справі № 822/524/18. Як було встановлено раніше, єдиною підставою для відмови у переведенні Позивача на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» Відповідачем визначено недостатній стаж державної служби, який полягає у незарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 на посадах в органах державної податкової служби, оскільки, на думку ГУ ПФ в Чернігівській області, ці посади не відносяться до категорій посад, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Разом з тим, як було зазначено вище, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку №283 визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Колегія суддів звертає увагу, що як Законом №889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ) та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи І рангу», який присвоєно Позивачу 01.01.2014 року, прирівнюється до 8 рангу державного службовця. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Указані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 року у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 року у справі №591/6970/16-а, від 18.03.2021 року справі №500/5183/17. Крім того, відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, оскільки Позивач від початку спірного періоду безперервно працював в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією Чернігівського окружного адміністративного суду про необхідність скасування спірного рішення ГУ ПФ в Чернігівській області від 10.12.2020 року про відмову у переведенні на пенсію державного службовця із покладенням на нього обов`язку зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи у податкових органах з 09.06.2009 року по 22.10.2020 року до стажу державної служби. З приводу посилання Апелянта на те, що покладення судом на нього обов`язку повторно розглянути заяву Позивача є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При цьому, згідно ч. 1 ст. 58 указаного Закону пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за адміністративним позовом про зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пенсію, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №233/330/17. Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність визначеного судом першої інстанції способу захисту порушених прав Позивача, що, всупереч помилкової позиції Апелянта, не зумовило втручання у дискреційні повноваження останнього щодо призначення пенсії. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 07» квітня 2021 року.