Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1869/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1869/24 Суддя першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Шведа Е.Ю., суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач-1, ГУ ПФ в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Відповідач-2, ГУ ПФ в Запорізькій області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ в Запорізькій області № 254050006665 від 24.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; - зобов`язати ГУ ПФ в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 23.01.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП «Про державну службу», зарахувавши до стажу державного службовця періоди роботи в органах державної податкової служби з 03.08.1990 по 01.05.2016 згідно записів трудової книжки, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках ГУ ДПС у Чернігівській області від 19.01.2024 № 3/25-01-10-02-06 та від 19.01.2024 № 2/25-01-10-02-06. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 254050006665 від 24.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП «Про державну службу»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи в органах державної податкової служби з 03.08.1990 по 01.05.2016 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 23.01.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках ГУ ДПС у Чернігівській області від 19.01.2024 № 3/25-01-10-02-06 та від 19.01.2024 № 2/25-01-10-02-06. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом. Відтак, за висновками суду, період проходження ОСОБА_1 служби у податкових органах з 03.08.1990 по 01.05.2016 має зараховуватися до стажу державної служби, а тому ГУ ПФ в Запорізькій області безпідставно відмовило Позивачу у зарахуванні вказаного періоду роботи на посадах у Державній податковій службі України до стажу державної служби та, відповідно, у призначенні пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Крім іншого, суд підкреслив, що оскільки форми наданих довідок від 19.01.2024 №3/25-01-10-02-06 та №2/25-01-10-02-06 відповідають вимогам чинного законодавства, то з метою повного та всебічного захисту порушених прав необхідно зобов`язати ГУ ПФ в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до згаданого Закону з урахуванням таких довідок у розмірі 60% від заробітної плати, що у них зазначені. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що з урахуванням принципу екстериторіальності саме до компетенції ГУ ПФ в Запорізькій області, а не ГУ ПФ в Чернігівській області, належить вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_1 . Крім того, суд вказав на передчасності позовних вимог про нарахування та виплату пенсії Позивачу, оскільки така ще призначена не була. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не врахував, що посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, не належать до посад державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу» та Податкового кодексу України, а відтак прийшов до помилкового висновку про наявність у Позивача права на призначення пенсії за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 07.06.2024. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що аргументи апеляційної скарги повністю спростовуються сформованою сталою практикою Верховного Суду. Відзиву на апеляційну скаргу від ГУ ПФ в Чернігівській області не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в Запорізькій області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-8). Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.07.1980 вбачається, що ОСОБА_1 працювала з 03.08.1990 по 04.01.2024 на різних посадах у податкових органах (а.с. 13-19; 21). Відповідно до запису у трудовій книжці № 15 ОСОБА_1 11.07.1994 прийняла присягу державного службовця. Наказом від 02.11.1992 №19 останній присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу», а наказом від 11.11.1996 №15 - «інспектор податкової служби І рангу». 24.03.2003 Позивачеві присвоєно спеціальне звання «радник податкової служби ІІІ рангу», а 26.03.2007 - «радник податкової служби ІІ рангу». Наказом від 20.06.2013 №16-о ОСОБА_1 присвоєно 11 ранг державного службовця, а наказом від 24.12.2013 №69-о Позивачу присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІ рангу». Матеріали справи свідчать, що 23.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявою про перерахунок та переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 10-11). Водночас, рішенням ГУ ПФ в Запорізькій області від 24.01.2024 №254050006665 відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою для прийняття цього індивідуального акту стало те, що у Позивача відсутній необхідний стаж державної служби, оскільки посади працівників державної податкової служби, які мають спеціальні звання, не належать до державних службовців згідно ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймала посаду державного службовця, що визначена ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (а.с. 12). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ), п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (далі - Закон №889-VІІІ), ст. 344 Податкового кодексу України, ст. ст. 6, 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також ряду підзаконних актів і правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 періодів роботи в органах податкової служби України до стажу державної служби, а відтак і для покладення на ГУ ПФ в Запорізькій області обов`язку з призначення останній відповідної пенсії у розмірі 60% заробітної плати, зазначеній у довідках про розмір заробітної плати, складених відповідно до вимог чинного законодавства. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Як було встановлено раніше, єдиною підставою для відмови у призначенні Позивачу пенсії за нормами Закону № 3723-ХІІ Відповідачем-2 визначено недостатній стаж державної служби, який полягає у незарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 на посадах в органах державної податкової служби з 01.12.1996 по 01.05.2016, оскільки, на думку ГУ ПФ в Запорізькій області, ці посади не відносяться до категорій посад, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Так, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Колегія суддів звертає увагу, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ) та Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1999 №258 затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби, серед яких, зокрема, визначено таке спеціальне звання як: «радник податкової служби ІІІ рангу». Указане спеціальне звання присвоєне ОСОБА_1 24.03.2003. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1234, якою затверджено Положення спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби, Позивачу присвоєно 26.03.2007 - спеціальне звання «радник податкової служби ІІ рангу». На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 №1169 «Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби» ОСОБА_1 присвоєно 20.06.2013 спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІ рангу». У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІ рангу», який присвоєно Позивачу 01.01.2024, прирівнюється до 5 рангу державного службовця. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Указані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 18.03.2021 справі №500/5183/17. Крім того, відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, оскільки Позивач з 03.08.1990 по 01.05.2016 безперервно працював в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), йому присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) ОСОБА_1 , що складає більше двадцяти років, підлягає зарахуванню до стажу державної служби. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період проходження служби у податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а відтак і про обґрунтованість його висновків про необхідність скасування спірного рішення ГУ ПФ в Запорізькій області від 24.01.2024 №254050006665 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця. У площині наведеного колегією суддів враховується, у межах спірних правовідносин праву Позивача отримати пенсію за Законом №3723-ХІІ кореспондує обов`язок Відповідача-2 прийняти рішення щодо її призначення. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Як було встановлено раніше, оскільки на час звернення до Відповідача-1 із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ ОСОБА_1 досягнула необхідного пенсійного віку, на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ мала понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, то остання має право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Тому, відповідно, наявні правові підстави для покладення на ГУ ПФ в Запорізькій області обов`язку з призначення ОСОБА_1 з 23.01.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Е.Ю. Швед Судді О.В. Голяшкін М.М. Заїка Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2024 року