Постанова КЦС ВС № 538/1109/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 538/1109/25 провадження № 61-13371св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М. суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грущанського Владислава Олеговича на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року в складі судді Цімботи Л. Г.та постанову Полтавського апеляційного судувід 06 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Дорош А. І., Лобова О. А., Триголов В. М. в справі за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія», про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки, витребування земельних ділянок з незаконного володіння та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову У червні 2025 року заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки та витребування з незаконного володіння земельних ділянок. 17червня 2025 року прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд: накласти арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, номер відомостей про речове право: 37902906, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2153659053226, яка перебуває у її володінні на праві приватної власності; заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450; заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450; заборонити органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 19 червня 2025 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області заяву заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, номер відомостей про речове право: 37902906, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2153659053226, яка перебуває у її володінні на праві приватної власності. Заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450. Заборонено іншим особам вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450. Заборонено органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450. 06 жовтня 2025 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року залишено без змін. Судові рішення мотивовано тим, що, враховуючи предмет та підстави позову, приймаючи до уваги, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, заборони відповідачу розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки, заборони іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації прав на земельну ділянку, а також заборони органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії стосовно реєстрації відомостей (змін до них) на об`єднану земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав, є співмірним із заявленими позивачем вимогами і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, наявні правові підстави для забезпечення позову.Спір у справі стосується державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 загальною площею 26,0001 га, яка включає в себе земельні ділянки загальною площею 12 га: кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449, тому є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, про що просив позивач. Такі заходи забезпечення є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Грущанський В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову є ділянка площею 12 га, водночас позов у справі забезпечено, зокрема, накладенням арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га, що є виходом за межі заявлених позовних вимог. На спірну земельну ділянку вже накладено арешт 02 лютого 2021 року в межах кримінального провадження № 420201712400001333, а, отже, повторне накладення арешту не відповідає принципу правової визначеності та забороні подвійного обмеження майнових прав без достатньої необхідності. Судами не досліджено питання співмірності з заявленими позовними вимогами та способом забезпечення позову. Предмет і підстави позову в частині витребування земельних ділянок площею 12 га вже були предметом судового розгляду в справі № 538/130/21. Позиція інших учасників справи У відзивіна касаційну скаргу заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірного об`єкта нерухомості з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни титульного володільця під час судового розгляду справи жодним чином не створює відповідачеві перешкоди у користуванні цим майном. Заходи забезпечення позову є тимчасовими. Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, яка знаходиться в адміністративних межах Сенчанської сільської ради, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки та витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 12 га з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449, які вони мали до об`єднання, та які припинили своє існування як об`єкти цивільних прав, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в адміністративних межах Сенчанської сільської ради (Вирішальненський старостат) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області. Позовні вимоги в цій справі та справі № 538/130/21 є різними. Заходи забезпечення є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України). Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (пункти 1, 2). Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо під час його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23. У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Колегія суддів зауважує, що в справі № 538/130/21 перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури звертався до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Сенчанської об`єднаної територіальної громади в особі Сенчанської сільської ради Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 12 га, кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Лохвицького району; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2153659053226 від 20 серпня 2020 року та одночасно припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 26,0001 га, кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень 37902906 від 20 серпня 2020 року. 15 вересня 2022 рокурішенням Лохвицького районного суду Полтавської області позов було задоволено, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2153659053226 від 20 серпня 2020 року та одночасно припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37902906 від 20 серпня 2022 року. 18 травня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року в частині витребування земельних ділянок змінено шляхом доповнення резолютивної частини: «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Вирішальненської сільської ради Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, що входять до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450». Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 26,0001 га з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2153659053226 від 20 серпня 2020 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37902906 від 20 серпня 2022 року скасовано. У задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині відмовлено. Відмову в частині позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у складі об`єднаної земельної ділянки, окрім спірних, також наявні інші, право власності ОСОБА_1 на які не оспорюється. Скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 26,0001 га, кадастровий номер 5322681900:00:004:1450, та одночасне припинення права приватної власності ОСОБА_1 на неї, буде порушувати права ОСОБА_1 на інші належні їй земельні ділянки у складі об`єднаної, правомірність набуття яких у власність не оспорюється. 25 липня 2024 року постановою Верховного Суду постанову Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2023 року в частині позовних вимог керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Сенчанської об`єднаної територіальної громади в особі Сенчанської сільської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з припиненням права власності залишено без змін. З урахуванням відмови в частині позову в справі № 538/130/21 заступник керівника Миргородської окружної прокуратури звернувся з позовом (у справі, яка переглядається) в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га, яка знаходиться в адміністративних межах Сенчанської сільської ради, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки та витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 12 га в розмірах, межах та земельних ділянок з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449, які вони мали до об`єднання, та які припинили своє існування як об`єкти цивільних прав, з цільовим призначенням- для ведення особистого селянського господарства, розташовані в адміністративних межах Сенчанської сільської ради (Вирішальненський старостат) Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області. Зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га сформована шляхом об`єднання земельних ділянок площею по 2 га кожна з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449 з іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 5322681900:00:004:1442, площею 14,0001 га, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_1 , на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449 площею 2 га кожна втратили статус окремих об`єктів, запис про державну реєстрацію вказаних об`єктів нерухомого майна закрито, самостійно зазначені земельні ділянки не належать на праві власності відповідачці, у якої вони витребовуються, оскільки увійшли до об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га. Заява про забезпечення наведеного вище позову мотивована тим, що земельні ділянки, які є предметом позовної вимоги про витребування, залишаючись існувати фактично як об`єкти цивільних прав, припинили своє існування, тому немає можливості відновити порушені права шляхом державної реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322681900:00:004:1444, 5322681900:00:004:1445, 5322681900:00:004:1446, 5322681900:00:004:1447, 5322681900:00:004:1448, 5322681900:00:004:1449, так як заява про проведення реєстраційних дій не може бути прийнята за відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку. Суди в цій справі зробили висновок про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, заборони відповідачці розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки, заборони іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації прав на земельну ділянку, а також заборони органам реєстрації земельних ділянок вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію відомостей (змін до них) на об`єднану земельну ділянку з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450. Поза увагою та оцінкою судів залишилися обставини про те, що предметом заявлених вимог є ділянка площею 12 га, водночас забезпечено позов, зокрема, накладенням арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га. Також судовими рішеннями в справі № 538/130/21 уже витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 12 га (кадастровий номер 5322681900:00:004:1444, кадастровий номер 5322681900:00:004:1445, кадастровий номер 5322681900:00:004:1446, кадастровий номер 5322681900:00:004:1447, кадастровий номер 5322681900:00:004:1448, кадастровий номер 5322681900:00:004:1449), що входять до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 5322681900:00:004:1450 площею 26,0001 га. Накладення арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га фактично унеможливлює виконання рішення суду в справі № 538/130/21. Співмірність обраних позивачем видів забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами суди не дослідили, не врахувавши, що під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з`ясувати обсяг позовних вимог, чого в цій справі судами зроблено не було, адже виділені матеріали взагалі не містять позовної заяви, а оскаржувані судові рішення зміст заявлених позовних вимог коректно не відображають (наведено лише назву позовних вимог без викладу конкретних підстав і предмета позову). З цих підстав не можна погодитися з висновками судів про задоволення заяви щодо забезпечення позову в повному обсязі, оскільки в справі не встановлено необхідних для вирішення такої заяви обставин. Доводи касаційної скарги про те, що судами не досліджено питання співмірності з заявленими позовними вимогами та способом забезпечення позову, є обґрунтованими й становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень із передачею справи на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована також тим, що на спірну земельну ділянку вже накладено арешт 02 лютого 2021 року в межах кримінального провадження № 420201712400001333, тому повторне накладення арешту не відповідає принципу правової визначеності та забороні подвійного обмеження майнових прав без достатньої необхідності. Верховний Суд відхиляє такі доводи як самостійну підставу скасування судових рішень, оскільки постановою слідчого Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 02 травня 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020171240000133 від 23 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (справа № 539/376/21). У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченомуКПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки частини четвертої статті 132 КПК України, тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані в справі докази. Верховний Суд висновує, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення істотних для вирішення питання про забезпечення позову обставин. Щодо розподілу судових витрат Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц (провадження № 61-39028сво18)). Отже, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грущанського Владислава Олеговича задовольнити частково. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська