Постанова КЦС ВС № 643/7307/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Справа № 643/7307/20 Провадження № 61-2333ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таш'яна Романа Івановича на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року в складі колегії суддів Панченка О. О., Лобова О. А., Пікуля В. П. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, передавши його на виховання від батька ОСОБА_1 . 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 23 лютого 2024 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. 18 грудня 2025 року постановою Полтавського апеляційного суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Багмата П. Д. залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2024 року залишено без змін. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 10 лютого 2026 року додатковою постановою Полтавського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Додаткова постанова мотивована тим, що ні позивач, ні його представник у поданих до апеляційного суду клопотаннях та заявах не зазначали попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на правничу допомогу, які він поніс, або які очікував понести у зв`язку з розглядом справи, не зазначали про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, а також про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення. Короткий зміст вимог касаційної скарги 19 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таш`ян Р. І. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, в постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року в справі № 235/8612/19, від 30 травня 2024 року в справі № 759/6109/21, від 23 липня 2024 року в справі № 369/12718/20, щодо необхідності подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу. Представник відповідача вказує, що він виконав усі вимоги частини першої статті 134 та частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. 13 травня 2024 року ним було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що орієнтовний розмір правової (правничої дороги) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції складатиме 5 000,00 грн, а відповідні докази будуть надані суду протягом п`яти днів з моменту розгляду справи. До заяви по ухвалення додаткового рішення вчасно були додані всі необхідні документи на підтвердження понесених витрат - копія договору про надання правової допомоги; копії дев`яти платіжної інструкції на загальну суму 17 000,00 грн; копія акта приймання-передачі наданої правової допомоги. Проте суд апеляційної інстанції не дослідив ці документи. Доводи інших учасників справи Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59). Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону в доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц). Водночас аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку в суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. У разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки Верховного Суду сформульовані в постановах від 17 лютого 2026 року в справі № 396/1191/22, від 03 вересня 2025 року в справі № 127/3691/24, від 08 березня 2023 року в справі № 755/7694/20 та ін. Із матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2025 року ОСОБА_1 направив до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивачки, у якому, зокрема, зазначив, що орієнтовний розмір правової (правничої дороги) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції складатиме 5 000,00 грн, а відповідні докази будуть надані суду протягом п`яти днів з моменту розгляду справи (т. 4, а. с. 43). Остаточна постанова апеляційного суду ухвалена в справі 18 грудня 2025 року. 22 грудня 2025 року, тобто в п`ятиденний строк з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, адвокатом Таш`яном Р. І. була подала заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн з доказами понесення таких витрат (т. 5, а. с. 113-123). Ураховуючи те, що заява про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані позивачем з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу є помилковим. Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 01 квітня 2026 року в справі № 757/28809/24-ц, від 24 жовтня 2025 року в справі № 703/3553/23 та ін. Верховний Суд неодноразового зазначав, що рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення в справі Bellet v. France від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Також ЄСПЛ зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). ЄСПЛ провів розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18 також звернула увагу на необхідність уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. За таких обставин та оскільки додаткова постанова суду суперечить сталій практиці Верховного Суду, вона не може вважатися законною та обґрунтованою й підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таш'яна Романа Івановича задовольнити частково. Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року скасувати, справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська