Постанова КЦС ВС № 442/1135/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ Справа № 442/1135/24 Провадження № 61-7815св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Тараса Олеговича на ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року та від 31 травня 2024 року в складі судді Нагірної О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року в складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», про застосування наслідків недійсного правочину та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - застосувати наслідки недійсності договору задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 , посвідченого 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. М., зареєстрованого в реєстрі за № 23562, предметом якого є передача у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; -скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37788810 від 26 жовтня 2017 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. О., про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ; -поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ПАТ «Український інноваційний банк» (код 05839888) на нежитлову будівлю загальною площею 2072,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62736746106. 04 квітня 2024 року позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи, а саме: -заборонити суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо розпорядження та відчуження об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборонити ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що на момент подання цієї заяви спірна нежитлова будівля, яка перебуває у власності відповідача, вільна від обтяжень, власник (відповідач) має можливість розпоряджатись нею на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкта на користь третіх осіб до прийняття рішення в справі. Вказані дії відповідача призведуть до неможливості виконання рішення суду, оскільки на момент прийняття рішення відповідач вже не буде власником нежитлової будівлі, а, отже, вказані дії призведуть до необхідності звертатися з новим позовом до нових власників майна. 29 травня 2024 року представниця позивачки подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи, а саме: -заборонити Акціонерному товариству (далі - АТ) «Оператор газорозподільної системи Львівгаз» вчиняти будь-які дії, направлені на припинення постачання та розподілу природного газу стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; -заборонити Комунальному підприємству (далі - КП) «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради вчиняти будь-які дії, направлені на припинення надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; -заборонити Приватному акціонерному товариству (далі - ПрАТ) «Львівобленерго» вчиняти будь-які дії, направлені на припинення (обмеження) надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; -заборонити Державному підприємству (далі - ДП) «Комунальник» Дрогобицької міської ради вчиняти будь-які дії, направлені на припинення (обмеження) надання послуг з поводження з побутовими відходами стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; -заборонити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії стосовно припинення дії (розірвання) існуючих договорів та укладення нових договорів на надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії, послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування цієї заяви про забезпечення позову зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , достеменно знаючи про відкриття провадження в справі про застосування наслідків недійсності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого відбулось відчуження спірної нежитлової будівлі, уклали між собою договір дарування цієї нерухомості з метою унеможливлення виконання рішення суду в справі. Відповідач 09 травня 2024 року подав заяву до ПАТ «Львівгаз», Дрогобицької районної служби Дрогобицького УЕГГ ПАТ «Львівгаз», КП «Дрогобичводоканал», ПрАТ «Львівобленерго», ДП «Комунальник», у якій зазначив, що у зв`язку зі зміною 01 березня 2024 року власника нежитлової будівлі необхідно припинити дію договорів та надання комунальних послуг. Відповідач просив надати новому власнику на електронну пошту акти звірки за минулі періоди, починаючи з жовтня 2017 року, копії договорів та інших документів, за якими здійснювалося надання комунальних послуг. Тобто відповідачі вчиняють узгоджені дії, направлені на перешкоджання виконання у майбутньому рішення судів у справі, оскільки припинення надання послуг на постачання електричної енергії та надання комунальних послуг буде мати наслідком неможливість утримання та забезпечення належного функціонування спірної будівлі, що призведе до її пошкодження. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 04 квітня 2024 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо розпорядження та відчуження об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 2072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 2072,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 31 травня 2024 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено: - АТ «Оператор газорозподільної системи Львівгаз» вчиняти будь-які дії, направлені на припинення постачання та розподілу природного газу стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; - КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради (адреса: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Ю. Федьковича, 11) вчиняти будь-які дії, направлені на припинення надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; - ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь-які дії, направлені на припинення (обмеження) надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води стосовно нежитлової будівлі,загальною площею 2072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб; - ДП «Комунальник» Дрогобицької міської ради вчиняти будь-які дії, направлені на припинення (обмеження) надання послуг з поводження з побутовими відходами стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 та/або від будь-яких третіх осіб. Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо припинення (розірвання) існуючих договорів та укладення нових договорів на надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії, послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами стосовно нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 16 травня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року та 31 травня 2024 року залишено без змін. Суди керувалися тим, що, зважаючи на потенційні загрози змін, що стосуватимуться спірного майна, та у випадку їх настання задоволення вказаних позовних вимог не матиме жодного правового значення для заявниці (позивачки), вказане призведе до необхідності повторного звернення до суду або й взагалі унеможливить відновлення прав та законних інтересів, за захистом яких заявниця (позивачка) звертається до суду. Заходи забезпечення слід вважати співмірними із позовними вимогами. Ураховуючи характер спірних правовідносин, обраний позивачкою спосіб забезпечення безпосередньо пов`язаний з предметом спору, стосується спірного об`єкта нерухомості та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Як вбачається із матеріалів справи та визнано сторонами, після звернення з позовом до суду спірний об`єкт нерухомості відчужений та належить ОСОБА_3 , що свідчить про те, що ризики стосовно неможливості виконання потенційного рішення суду про забезпечення позову чи утруднення його виконання є реальними. Представником позивачки долучено до матеріалів справи заяву відповідача, адресовану 09 травня 2024 року ПАТ «Львівгаз», Дрогобицької районної служби Дрогобицького УЕГГ ПАТ «Львівгаз», КП «Дрогобичводоканал», ПрАТ «Львівобленерго», ДП «Комунальник», в якій він просив у зв`язку зі зміною 01 березня 2024 року власника нежитлової будівлі припинити дію договорів та надання комунальних послуг. Крім того, просив надати новому власнику на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 акти звірки за минулі періоди, починаючи з жовтня 2017 року, копії договорів та інших документів, за якими здійснювалося надання комунальних послуг. Суд зазначив, що припинення постачання електричної енергії та інших комунальних послуг, яких стосуються заходи забезпечення, не дасть змоги забезпечити належне функціонування спірної будівлі, що може призвести до її пошкодження, знецінення, знищення, тощо, відтак заявлені позивачкою і додаткові заходи забезпечення позову щодо заборони вчиняти дії з припинення надання комунальних послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у своїй сукупності є дієвими заходами, що реально спрямовані на ефективне обмеження ризиків щодо виконання потенційного рішення суду про задоволення позову в справі. 07 лютого 2025 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 442/1135/24 передано на розгляд до Господарського суду Луганської області. 16 травня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2025 року залишено без змін. 06 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Т. О. на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Українська інноваційна компанія», Національний Банк України, Державна податкова служба України, про застосування наслідків недійсного правочину. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Матківським Т. О. через систему «Електронний суд» до Верховного Суду подано касаційну скаргу на ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року, від 31 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, в якій заявник просить їх скасувати. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені щодо прав та законних інтересів ОСОБА_3 , який не є учасником справи. Незрозуміло, яким чином наявність чи відсутність електричної енергії та інших комунальних послуг може суттєво ускладнити та унеможливити виконання рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але і інших осіб, права яких можуть бути порушені. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 522/21977/21. Суд повинен враховувати співрозмірність права або інтересу, якого просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. У цій справі права позивача та відповідача неспіврозмірні. Пропустивши всі строки позовної давності, ПАТ «Українська інноваційна компанія» вирішила використати абсолютно незаконну схему повернення нежитлового приміщення, намагаючись поширити правові висновки Верховного Суду на минулі правовідносини, що є незаконно. Використовується надумане порушення прав вкладника банку - ОСОБА_2 , яка заявила позов до ОСОБА_1 . Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Левкович Т. В. зазначає, що позивачка є вкладником ПАТ «Український інноваційний банк» на підставі договору банківського вкладу від «14» серпня 2014 року № 14-11229. Із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що нежитлова будівля загальною площею 2072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності відповідача - ОСОБА_1 . Підставою для набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості є договір задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Українська інноваційна компанія» 26 жовтня 2017 року № 23562. Від ПАТ «Український інноваційний банк» відбувся перехід прав і обов`язків до ПАТ «Українська інноваційна компанія» без дотримання вимог банківського законодавства, а саме на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та з видів своє діяльності «банківська», про що детально описано у тексті позовної заяви. Тобто ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке не було власником об`єкта нерухомості, фактично здійснило відчуження будівлі, не маючи на це права, а відтак відповідач, набувши у власність об`єкт нерухомості, порушив майнове право позивачки на отримання матеріального блага у вигляді повернутої суми банківського вкладу, процентів за його користування та суми неустойки. Судами першої та апеляційної інстанції обрано співмірні заходи забезпечення позову. Відповідачем вчиняються дії, спрямовані на перешкоджання виконання у майбутньому рішення суду. Існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між припиненням надання послуг на постачання електричної енергії, наданням інших комунальних послуг та істотним ускладненням та унеможливленням виконання рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи вищенаведені обставини, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або законних інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, та може призвести до необхідності неодноразового звернення за захистом своїх прав до суду. Відповідач продемонстрував поведінку, яка не залишає сумнівів у співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову. Заявлено орієнтований розмір витрат на правову (правничу) допомогу у суді касаційної інстанції - 30 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2). Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23. У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частина друга статті 150 ЦПК України). У справі, яка переглядається, у лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Українська інноваційна компанія», про застосування наслідків недійсного правочину. 21 лютого 2024 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області відкрито провадження в справі. 04 квітня 2024 року позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи, а саме: заборонити суб`єктам державної реєстрації прав здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи щодо розпорядження та відчуження об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, дії щодо відчуження та передачі нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що на момент подання цієї заяви спірна нежитлова будівля, яка перебуває у власності відповідача, вільна від обтяжень, власник (відповідач) має можливість розпоряджатись нею на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкта на користь третіх осіб до прийняття рішення в справі. 29 травня 2024 року представниця позивачки подала другу заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи, а саме заборонити компаніям-надавачам надавати послуги електричної енергії, водовідведення та інші комунальні послуги стосовно нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звернень від ОСОБА_1 та/або від ОСОБА_3 . Заявниця зазначила, що їй cтало відомо, що 01 березня 2024 року відповідач у справі ОСОБА_1 уклав договір дарування спірного нежитлового приміщення на користь свого родича - ОСОБА_3 . Отже, на момент подання першої заяви про забезпечення позову про наявність договору дарування, укладеного 01 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивачці відомо не було. З моменту відкриття провадження в справі (21 лютого 2024 року) та укладенням договору дарування (01 березня 2024 року) минув тиждень; із дня укладення договору дарування (01 березня 2024 року) до дня подання першої заяви про забезпечення позову (04 квітня 2024 року) минув місяць. Задовольняючи заяви про забезпечення позову в цій справі, суд першої інстанції, з яким в наступному погодився й апеляційний суд, погодився з доводами заявниці про те, що ризик незабезпечення ефективного захисту порушених її прав, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі, набув конкретного прояву - відчуження (дарування) нерухомого майна, яке у випадку задоволення позову в цій справі внаслідок реституції підлягає поверненню ПАТ «Українська інноваційна компанія», зокрема з метою розрахунку із вкладниками, однією з яких є ОСОБА_2 . Суд врахував поведінку ОСОБА_1 , який після пред`явлення йому вимог про застосування наслідків недійсного правочину подарував родичу спірне нерухоме майно, за рахунок якого позивачка претендує отримання задоволення своїх вимог, та виснував, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме охороні матеріально-правових інтересів позивачки з метою забезпечення ефективного та реального виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, зокрема з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення. З апеляційною скаргою, а надалі й з касаційною скаргою на ухвали судів про задоволення заяв про забезпечення позову звернувся відповідач у справі - ОСОБА_1 . Водночас, як встановлено у справі, спірне нерухоме майно із 01 березня 2024 року вибуло із його володіння шляхом укладення договору дарування нежитлового приміщення ОСОБА_3 . За вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. У постанові від 16 жовтня 2020 року в справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І. в постанові 16 листопада 2020 року в справі № 465/581/20 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову і зробив висновок, що апеляційний суд, встановивши, що на час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Мані Флоу» останнє не є власником майна, на яке накладено арешт, правильно виснував, що його права оскаржуваним судовим рішенням не порушуються. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені щодо прав та законних інтересів ОСОБА_3 , який не є учасником справи.Водночас, чим порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 накладення заборони здійснювати реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, загальною площею 2072,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також припинення постачання електричної енергії та інших комунальних послуг за вказаною адресою - відповідач не обґрунтував, відповідні мотиви щодо цього в касаційній скарзі відсутні. Сам ОСОБА_3 ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову щодо належного йому нерухомого майна ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не оскаржував. Водночас предметом касаційного перегляду Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду є судові рішення про забезпечення позову, в розпорядженні суду наявні лише виділені матеріали справи щодо зазначеного питання, а вирішення питання про залучення до участі в справі ОСОБА_3 належить до повноважень Господарського суду Луганської області під час розгляду справи по суті спору. З урахуванням належного, колегія суддів Верховного Суду висновує, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) ОСОБА_1 є підставою для відмови в задоволенні поданої ним касаційної скарги. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року в справі № 465/581/20. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, тому Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія», пропустивши всі строки позовної давності, вирішила використати абсолютно незаконну схему повернення нежитлового приміщення, намагаючись поширити правові висновки Верховного Суду на минулі правовідносини, що є незаконно. Інші доводи касаційної скарги на правильність судових рішень не впливають та їх не спростовують. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі переглядалося процесуальне питання, а не судові рішення по суті спору, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Тараса Олеговича залишити без задоволення. Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2024 року, від 31 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська