Постанова Львівський апеляційний суд № 446/756/26

Справа № 446/756/26 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І. Провадження № 33/811/782/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Шевчук Марти Іванівни, потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 6 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 16 березня 2026 року о 23:30 год. за місцем проживання вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок чого було завдано шкоду фізичному та психологічному здоров`ю останнього. Такими діями, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі у зв`язку відсутністю складу адміністративного правопорушення. Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 6 квітня 2026 року, оскільки розгляд справи було проведено у її відсутності, копію постанови вона отримала 27 квітня 2026 року. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису жодного конкретного вчинку, не зазначено у чому полягав фізичний та психологічний характер її дій. Зазначає, що працівниками поліції не перевірено інформації зазначеної в поясненнях її колишнього чоловіка. Звертає увагу, що суд не заслухав її пояснень, розглянув справу у її відсутності, у зв`язку із чим вона не змогла залучити собі адвоката. Повідомляє, що її колишній чоловік постійно вчиняє, щодо неї домашнє насильство фізичного характеру, наносить їй побої, настроює дітей проти неї, даний конфлікт виник не вперше. Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що розгляд справи було проведено у відсутності ОСОБА_1 та її захисника, копію постанови вони отримали 27 квітня 2026 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілого на заперечення аргументів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання, чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно з п. 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 17 ст. 1 цього Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №990139 від 17 березня 2026 року (а.с. 2), працівником поліції не наведено конкретних обставин, які відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обов`язковою умовою для настання адміністративної відповідальності. Зокрема, у протоколі не зазначено, яким саме чином дії ОСОБА_1 могли завдати або завдали шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння потерпілому шкоди психічному чи фізичному здоров`ю або реальну можливість її заподіяння внаслідок дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таких обставин не встановлено і під час судового розгляду. Натомість із наявних у справі матеріалів убачається, що 16 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою (вхідний №2002) про вчинення щодо неї колишнім чоловіком ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру. Лише наступного дня, 17 березня 2026 року, ОСОБА_2 звернувся із заявою №2003 про вчинення домашнього насильства щодо нього. При цьому зі змісту пояснень самого ОСОБА_2 (а.с.5) встанволено, що під час конфлікту саме він вчиняв дії щодо ОСОБА_1 , які, за його ж твердженнями, могли спричинити шкоду її фізичному здоров`ю. Водночас будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про заподіяння або можливість заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного та встановлених під час апеляційного розгляду обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема, відсутні докази того, що 16 березня 2026 року ОСОБА_1 вчиняла щодо свого колишнього чоловіка домашнє насильство, а саме будь-які умисні дії фізичного, психологічного характеру, внаслідок яких була або могла бути завдана шкода його фізичному чи психічному здоров`ю. Натомість наявні в матеріалах справи докази не містять об`єктивних відомостей про заподіяння або реальну можливість заподіяння ОСОБА_2 шкоди фізичному чи психічному здоров`ю внаслідок дій ОСОБА_1 та не дають підстав для беззаперечного висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. При апеляційному перегляді не доведено належними та допустимим доказами вчинення щодо ОСОБА_2 домашнього насильства, не встановлено, що ОСОБА_1 завдала шкоди психічному чи фізичному стану потерпілої особи. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягується до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП). За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушенням за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом». Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 6 квітня 2026 рок. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 6 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.173-2 КУпАП - скасувати Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.