Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/10143/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/10143/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Вівдиченко Т.Р. та Терези Ю.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 30.05.2024, поданої засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття обґрунтованого рішення по розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 30.05.2024, поданої засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 30.05.2024, подану засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_1, з дотриманням вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та прийняти рішення за результатами такого розгляду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.05.2024 (вх.№Ш-748/зв від 03.06.2024) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 (вх.№Ш-748/зв від 03.06.2024) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви. Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач направив заяву про відстрочку по пошті, а не подав її особисто, як це передбачено чинним законодавством. Також, відповідач 12.11.2024 подав клопотання про скасування судового рішення та закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надала Позивачу відстрочку, що підтверджується Витягом з протоколу від 23.10.2024 №41. Колегія суддів звертає увагу, що в силу п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Отже, виправлення суб`єктом владних повноважень порушень прав позивача, яке призводить до повного відновлення його прав та інтересів, є визначеною процесуальним законодавством підставою для закриття провадження у справі. Разом з тим, вирішуючи питання про можливість закриття провадження у справі за п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд має встановити, чи дійсно суб`єктом владних повноважень усунуто порушення, які стали підставою для звернення позивача до суду за захистом його прав, свобод та інтересів. З наданого відповідачем Витягу з протоколу від 23.10.2024 №41 вбачається, що Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації розглянула заяву позивача та прийняла рішення надати позивачу відстрочку від призову на військову службу терміном до 09.11.2024. Отже станом на час звернення з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України відстрочка від призову на військову службу не діє. З наведеного вбачається, що поданий відповідачем до суду апеляційної інстанції Витяг з протоколу від 23.10.2024 №41 не підтверджує факту усунення ним порушень прав, свобод та інтересів позивача, які були підставою для звернення його до суду з даним позовом. Враховуючи викладені обставини та наведені норми права, беручи до уваги, що подані відповідачем докази не підтверджують факту виправлення ним оскаржуваних порушень, колегія суддів доходить висновку, що відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ним була надіслана заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої додано перелік документів для підтвердження обставин, зазначених у заяві. Проте, відповідач не розглянув подану заяву та наголосив, що для підтвердження права на відстрочку від призову у зв`язку з мобілізацією йому належить з`явитись особисто до ТЦК. Також, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч.ч.1,2 ст.304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Проте, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_1 зокрема висловлено незгоду з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. А згідно з ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погоджувався з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вище вимог, то він мав оскаржити судове рішення у вказаній частині шляхом подачі апеляційної скарги, а не подаючи відзив на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою від 30.05.2024 (зареєстрована 03.06.2024 за вх.№Ш-748/зв) про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Листом від 06.06.2024 №1/2470 відповідачем повідомлено позивача, що його заява подана поштою, а не особисто, та рекомендовано особисто подати заяву за формою, визначеною у додатку 4 до Постанови від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (надалі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу №69/2022, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ). Згідно з абз.1 ч.1 ст.39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних. Таким чином, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: - голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); - члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Абзацом 1 п.58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначенихстаттею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(п.59 Порядку №560). За правилами п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, заяву позивача та додані до неї документи по суті поставленого питання комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично не було розглянуто, а листом від 06.06.2024 №1/2470 повідомлено позивача про повернення документів, оскільки ним не дотримано порядку звернення, визначеного абзацом 1 пункту 58 Порядку №560, щодо особистої подачі заяви. Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок «особисто подати», не є тотожним обов`язку «особисто прибути», при цьому ні Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядок №560 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 08 червня 2026 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Т.Р.Вівдиченко Ю.О.Тереза